Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №630/1009/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 630/1009/21

провадження № 61-18159св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 (правонаступник - ОСОБА_2 ),

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М.,

у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позов мотивовано тим, що позивач та ОСОБА_3 30 травня 2008 року уклали кредитний договір № HAU2GA0000002, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 дол. США. В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належний йому житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань за кредитним договором, позивач вимушений звернутися з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просив суд:

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 30 травня 2008 року № НАUGA00000002 в розмірі 123 171,66 дол. США, що за курсом НБУ складало 3 245 573,24 грн (25 460,39 дол. CША - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 29 870,39 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 7 915,63 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 59 924,94 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), звернути стягнення на будинок загальною площею 85,80 кв. м, житловою площею 65,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах;

- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Люботинський міський суд Харківської області у складі судді Зінченка О. В. ухвалою від 14 червня 2022 року відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України після смерті відповідача ОСОБА_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучив до участі у справі в якості відповідача з підстав прийняття спадщини боржника дружину померлого - ОСОБА_2

Люботинський міський суд Харківської області рішенням від 23 травня 2023 року у складі судді Зінченка О. В. у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовив.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що до відповідача ОСОБА_2 перейшло право власності на предмет іпотеки і вона набувала статусу iпотекодавця, має всі його права i несе всі його обов`язки за iпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки.

Харківський апеляційний суд постановою від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 травня 2023 року скасував. Позов задовольнив частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 30 травня 2008 року № НАUGA00000002 в розмірі 123 171,66 дол. США, що за курсом НБУ складало 3 245 573,24 грн (25 460,39 дол. США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 29 870,39 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 7 915,63 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 59 924,94 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), звернув стягнення на будинок загальною площею 85,80 кв. м, житловою площею 65,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В частині виселення ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 - у задоволенні позову відмовив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 109 827,92 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач, як спадкоємець, набула статус іпотекодавця і несе всі обов`язки, обумовлені іпотечним договором в тому ж обсязі і на тих самих умовах, що і спадкодавець. У даному випадку, з урахуванням доведеного розрахунком заборгованості, договорами кредиту та іпотеки факту існування заборгованості спадкодавця за кредитним договором від 30 травня 2008 року № HAU2GA0000002, вона відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості успадкованого предмета іпотеки, яка зазначена у пункті 35.5 договору іпотеки в сумі 235 181,24 грн.

Предмет іпотеки у даній справі був придбаний не за кредитні кошти, а позивач не зазначив у позовній заяві інше постійне жиле приміщення, до якого можливе виселення відповідача, тому у задоволенні позовних вимог про виселення апеляційний суд відмовив.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про виселення скасувати, ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позовної вимоги, в іншій частині постанову залишити без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», витребував її із Люботинського міського суду Харківської області.

22 січня 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів

від 01 вересня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.

(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

В касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц, від 04 жовтня 2023 року у справі № 125/1144/21 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що апеляційний суд не встановив: чи проживає та користується відповідач спірним майном, чи має вона інше житло, не оцінив доводи щодо співмірності втручання у право на мирне володіння майном з дотриманням балансу між правами учасників спору та не урахував, що відповідач вселився без згоди позивача всупереч договору іпотеки та вимог Закону України «Про іпотеку».

Будь-яких письмових дозволів на реєстрацію інших осіб у предметі іпотеки іпотекодержатель не надавав, тобто вселення інших осіб у спірний житловий будинок відбулося всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі України «Про іпотеку».

В касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 569/16813/19, від 07 грудня 2022 року у справі № 723/437/15, від 21 грудня 2022 року у справі № 179/1447/20, від 29 грудня 2022 року у справі № 646/6944/16-ц та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на захист, оскільки розглянув справу без її участі. При цьому її представником не було подано заперечень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, необхідних для захисту її прав. Унаслідок цього відповідач, зокрема, була позбавлена можливості заявити про застосування позовної давності.

Апеляційний суд не врахував попередні судові рішення, допустив неправильне визначення розміру заборгованості, незаконно стягнув проценти, комісію та пеню, нараховані після виникнення відповідних обмежень, а також не врахував недотримання банком досудового порядку врегулювання та неналежність обраного способу захисту.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 30 травня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № HAU2GA0000002, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 дол. США на споживчі цілі (а. с. 16-18).

Згідно із пунктом 8.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 85,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором, ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 30 травня 2008 року уклали договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належний йому житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19-22).

Відповідно до інформації виконавчого комітету Люботинської міської ради від 31 грудня 2021 року № 03-36/4750 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 грудня 2001 року зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 45).

Іпотекодавець ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 05 травня 2021 року № 247 (а. с. 47, 48).

Згідно відповіді приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л., викладеної в листі від 16 травня 2022 року № 43/01-16, після смерті ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_2 , син померлого ОСОБА_3 подав заяву про відмову від спадщини на користь своєї матері - ОСОБА_2 (а. с. 78-81).

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до частин першої, другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша, друга статті 48 ЦПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника.

Разом із тим, цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14, від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц, від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23, від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22.

У постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».

У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду із позовом 29 листопада 2021 року, а провадження у справі за вказаним позовом суд першої інстанції відкрив 22 грудня 2021 року.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 05 травня 2021 року № 247.

За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час відкриття провадження у справі померла і правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та не могла бути стороною у справі, встановивши, що ОСОБА_1 помер до дня відкриття провадження у справі, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Подібні висновки щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 681/1267/22, від 29 січня 2025 року у справі № 757/10137/21-ц та від 04 березня 2026 року у справі № 757/8602/22-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачА. І. Грушицький

СуддіА. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров

В. В. Пророк