Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/13725/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/13725/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Семенюка В.Є., Войтюка Д.В.,

відповідача - Остапенка С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 (суддя Чинчин О.В.) в частині стягнення з НЕК "Укренерго" заборгованості у розмірі 6 695 111 613,69 грн, 3% річних у розмірі 173 351 347,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 438 190 313,99 грн та судового збору за подання позовної заяви у розмірі 750 634,34 грн

у справі №910/13725/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення заборгованості у розмірі 8 252 850 397,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

1. Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (далі також - ПАТ "Укргідроенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - НЕК "Укренерго") про стягнення заборгованості у розмірі 7 306 653 275,48 грн, з яких: 6 695 111 613,69 грн основної заборгованості, 438 190 313,99 грн інфляційних втрат, 173 351 347,80 грн 3% річних, та покладення витрат по сплаті судового збору у розмірі 847 840 грн на відповідача (з урахуванням заяв від 22.01.2026 та від 03.02.2026 про зменшення розміру позовних вимог на суму основної заборгованості).

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за балансуючу енергію за договором про участь у балансуючому ринку №0422-04012 від 26.04.2019.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

3. У повідомленні за вих. №01/15416 від 26.04.2016 НЕК "Укренерго" повідомило ПАТ "Укргідроенерго" про приєднання останнього до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору №0422-04012, дата акцептування 26.04.2019) (том 1, а.с. 34).

4. Отже, 26.04.2019 сторони уклали договір про участь у балансуючому ринку №0422-04012 в редакціях станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін, затверджених наказами ПАТ "НЕК "Укренерго" №361 від 24.06.2024, №392 від 08.07.2024 (том 1, а.с. 17-33).

5. Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник послуг з балансування (ППБ) зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 року за №307 (зі змінами і доповненнями) (далі за текстом також - Правила ринку; Правила).

6. Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до умов цього договору.

7. Відповідно до пункту 2.2 договору розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

8. Для розрахунків за цим договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (пункту 3.1 договору).

9. Із 01.07.2024 НЕК "Укренерго" в ролі адміністратора розрахунків перейшло на нову модель розрахунків із ППБ на балансуючому ринку - із застосуванням рахунків ескроу для здійснення розрахунків на балансуючому ринку та забезпечення фінансової гарантії учасників ринку відповідно до змін Правил ринку, внесених постановами НКРЕКП від 17.01.2023 №109, від 10.10.2023 №1882, від 26.06.2024 №1211.

10. Отже, з 01.07.2024 відповідно до абзацу 4 пункту 7.2.2 Правил ринку оформлення актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії здійснюється з урахуванням даних місячного звіту та в порядку, визначеному договором.

11. Рахунок ескроу ППБ/СВБ - рахунок умовного зберігання, відкритий учасником ринку, що є ППБ/СВБ (крім ОСП), у будь-якому з визначених ОСП банків, для акумулювання коштів, що АР використовує для контролю достатності коштів для оплати поточної заборгованості ППБ/СВБ та погашення простроченої заборгованості ППБ/СВБ, розрахунків за балансуючу електричну енергію з ППБ/за небаланси з СВБ та для повернення коштів учаснику ринку, згідно з цими Правилами (пункт 1.1.2 Правил ринку, тут і надалі в редакції, чинній на період наявних спірних правовідносин).

12. Нова модель розрахунків відповідно до положень розділів 7.2 та 7.3 Правил ринку передбачає, що в Системі управління ринком (СУР) для ППБ формуються три декадних звіти та результуючий місячний звіт, відповідно до яких учасник ринку зобов`язаний забезпечити необхідну суму коштів на своєму рахунку ескроу.

13. На основі місячних звітів АР формує акти купівлі-продажу електричної енергії відповідно до Договорів про участь у балансуючому ринку для кожного учасника ринку, за якими проводяться грошові розрахунки.

14. При цьому, безпосереднє списання коштів з рахунків ескроу ППБ учасників ринку АР проводить о 08:00 на третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ, здійснюючи перерахування з рахунку ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП коштів в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (абзац 5 пункт 7.2.2 Правил ринку).

15. Згідно з пунктом 7.2.2 Правил ринку для формування місячного звіту ППБ, АКО на дев`ятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, надає АР сертифіковані дані комерційного обліку за розрахунковий місяць.

16. АР через СУР на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування місячного звіту ППБ (абзац 2 пункт 7.2.2 Правил ринку).

17. ППБ зобов`язаний упродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування місячного звіту ППБ забезпечити на рахунку ескроу ППБ наявність коштів, вільних від інших зобов`язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до місячного звіту ППБ (абзац 3 пункт 7.2.2 Правил ринку).

18. З урахуванням даних місячного звіту ППБ оформлюється Акт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії у порядку, встановленому договором про участь у балансуючому ринку.

19. Якщо за результатами місячного звіту ППБ має відбутись списання для АР (нарахування для ППБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок ППБ відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

20. Відповідно до пункту 4.1 Договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунку ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюється відповідно до процедури та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором (в редакції, затвердженій наказами НЕК "Укренерго" №361 від 24.06.2024, №392 від 08.07.2024 та №498 від 27.06.2025).

21. Згідно з пунктом 4.2 договору якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у первинному документі, то він зобов`язаний повідомити про це ОСП протягом двох робочих днів з дня його виставлення. Наявність заперечень ППБ не є підставою для несвоєчасного забезпечення ППБ наявності коштів на рахунку ескроу.

22. Відповідно до пункту 4.3 договору (в редакції наказів НЕК "Укренерго" №361 від 24.06.2024, №392 від 08.07.2024 та №498 від 27.06.2025) ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До вирішення спору обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони ППБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним ППБ.

23. Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору ППБ має право: отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію, а ОСП зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.

24. Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору він набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

25. Як вказав позивач у позові, на виконання умов договору про участь у балансуючому ринку №0422-04012 від 26.04.2019 позивач поставив балансуючу електричну енергію за період липень 2024 року - серпень 2025 року, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії з урахуванням актів корегування до них (том 4, а.с. 65-110).

26. Проте, за твердженням позивача, НЕК "Укренерго" зобов`язання за договором належним чином не виконує та здійснило лише часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується реєстрами отриманих платежів за період з 01.08.2024 по 31.10.2025 (том 4, а.с. 164-169).

27. Станом на дату подання позову (04.11.2025) за доводами позивача у відповідача перед ним утворилась основна заборгованість за договором за період липень 2024 року - серпень 2025 року у розмірі 7 641 308 735,93 грн.

28. Крім цього, у зв`язку з систематичним порушенням НЕК "Укренерго" строків здійснення розрахунків за куплену електричну енергію для врегулювання небалансів за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 173 351 347,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 438 190 313,99 грн.

29. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що аналіз частини четвертої статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку. При цьому, при оплаті платіжних документів, отриманих від учасників ринку, ОСП дотримується принципів здійснення оплат, передбачених вимогами Закону про ринок та Правилами ринку. Оплата рахунків ОСП здійснюється пропорційно до суми боргу НЕК "Укренерго" перед постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, яким він заборгував у розрахунковому періоді, з пріоритетністю оплати найдавніших періодів, з урахуванням суми боргу кожного постачальника послуг з балансування та/або сторони, відповідальної за баланс, а також проведених оплат зі сторони таких постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс. Попри наведене, у зв`язку з порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, зазначені вище поточні рахунки із спеціальним режимом використання не накопичують в достатній мірі коштів для оперативного проведення відповідачем розрахунків на балансуючому ринку. Доказів порушення НЕК "Укренерго" установленого Законом про ринок алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію позивачем не надано, і з матеріалів справи не випливає, що саме по собі вказує на неможливість стягнення з НЕК "Укренерго" заборгованості (навіть у разі її існування) у судовому порядку.

30. Крім того, відповідач наголошував, що за період з 03.11.2025 по 07.11.2025 відповідачем здійснено перерахування коштів основного боргу на загальну суму 51 359 399,23 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, які долучені до відзиву на позовну заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

31. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.02.2026 у справі №910/13725/25 позов задовольнив у повному обсязі; стягнув з НЕК "Укренерго" на користь ПАТ "Укргідроенерго" заборгованість у розмірі 6 695 111 613,69 грн, 3% річних у розмірі 173 351 347,80 грн, інфляційні у розмірі 438 190 313,99 грн та судовий збір у розмірі 847 682,32 грн.

32. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:

- на виконання умов договору про участь у балансуючому ринку №0422-04012 від 26.04.2019 позивач поставив балансуючу електричну енергію за період липень 2024 року - серпень 2025 року, а відповідач, в свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії з урахуванням актів корегування, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою кваліфікованого електронного підпису без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т.4 а.с. 65-110) та здійснив часткову оплату за отриманий товар;

- платіжна інструкція №000007494 від 27.11.2025 на суму 60 992 747,83 грн із зазначенням призначення платежу "за балансуючу електричну енергію ППБ_02_2025_10", платіжна інструкція №000008123 від 02.01.2026 на суму 96 604 510,85 грн із зазначенням призначення платежу "за балансуючу електричну енергію ППБ_02_2025_10" не стосується предмету позову у даній справі, оскільки підтверджує здійснення оплати заборгованості за період, який не є предметом спору, а тому суд не приймає їх до уваги;

- з наведеної статті Закону (статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії") вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, навпаки передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, отже відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання перед позивачем;

- у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №910/10878/24 зазначено, що не можуть бути взяті до уваги доводи ПрАТ НЕК "Укренерго" про те, що за умовами договору у нього не виникає обов`язку щодо розрахунку власними коштами оператора системи передачі незалежно від достатності коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не створює відкладальну умову для виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором;

- відповідач, у порушення норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та умов договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 6 695 111 613,69 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;

- суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, за період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 20.08.2024 по 31.10.2025 у розмірі 173 351 347,80 грн, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі;

- суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу, за період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України за загальний період прострочки з 20.08.2024 по 31.10.2025 у розмірі 438 190 313,99 грн, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог;

- у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК.

33. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 у справі №910/13725/25 змінив, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №910/13725/25 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" суми основного боргу у розмірі 894 837 723,01 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, Ідентифікаційний код юридичної особи 20588716) заборгованість у розмірі 6 695 111 613 (шість мільярдів шістсот дев`яносто п`ять мільйонів сто одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 173 351 347 (сто сімдесят три мільйони триста п`ятдесят одна тисяча триста сорок сім) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 438 190 313 (чотириста тридцять вісім мільйонів сто дев`яносто тисяч триста тринадцять) грн 99 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 750 634 (сімсот п`ятдесят тисяч шістсот тридцять чотири) грн 34 коп.

У задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" суми основного боргу у розмірі 51 359 399,23 грн відмовити.".

Стягнув з ПАТ "Укргідроенерго" на користь НЕК "Укренерго" 7 914,45 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

34. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- щодо поданого відповідачем до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою після ухвалення рішення суду частини основного боргу на суму 2 316 950 316,18 грн, то таке, як дійшов висновку суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 26.05.2026, не підлягає задоволенню, оскільки закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Однак, погашення заборгованості на вказану суму, як зазначає сам відповідач, відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення;

- відповідач не виконав обов`язку по сплаті коштів у повному обсязі у визначений абзацом 6 пункту 7.2.2 Правил ринку строк, допустивши неналежне виконання своїх грошових зобов`язань;

- позивач у поданому до суду розрахунку заборгованості відповідача по договору за період липень 2024 року - серпень 2025 року правильно визначив дати, з яких відповідач у розумінні Правил ринку вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати спірних актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії;

- з наведеної статті Закону (статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії") вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, отже відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання перед позивачем;

- за період з 03.11.2025 по 06.11.2025 включно, тобто до відкриття провадження у даній справі, відповідачем у рахунок погашення заборгованості по договору здійснено перерахування коштів на загальну суму 51 359 399,23 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, які долучені до відзиву на позовну заяву (том 4, а.с. 246, 247, 249);

- після відкриття провадження у даній справі відповідач продовжив здійснювати часткові оплати наявної заборгованості, про що до матеріалів справи 06.01.2026, 27.01.2026, 28.01.2026, 02.02.2026 долучені відповідні платіжні інструкції;

- станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції в даній справі основна заборгованість відповідача за договором за спірний період становила 6 695 111 613,69 грн (7 641 308 735,93 грн - 51 359 399,23 грн - 894 837 723,01 грн), яка й була присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача згідно з оскаржуваним рішенням суду. Доказів оплати основної заборгованості станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції в більшому розмірі відповідачем не надано. Резолютивна частина оскаржуваного рішення містить висновки про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу саме у повному обсязі на суму 6 695 111 613,69 грн, що обумовлено прийняттям судом до розгляду заяв позивача від 22.01.2026 та від 03.02.2026 про зменшення позовних вимог;

- заяви позивача від 22.01.2026 та від 03.02.2026 про зменшення розміру позовних вимог (по основній заборгованості до 6 695 111 613,69 грн) були подані до суду першої інстанції після закінчення підготовчого засідання, тобто з порушенням встановленого пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК строку, відповідно, не мали прийматися судом до розгляду. Наведене, як обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, призвело до невірного формулювання судом висновків щодо того, в якій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, на яку суму в задоволенні позову необхідно відмовити та в якій частині наявні підстави для закриття провадження у справі. У подальшому це призвело до невірного розподілу судового збору між сторонами;

- оскільки основний борг у розмірі 51 359 399,23 грн відповідач сплатив позивачу до відкриття провадження у справі, а до закінчення підготовчого засідання позивач заяв про зменшення розміру позовних вимог на вказану суму не подавав, то у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 51 359 399,23 грн суд першої інстанції мав відмовити;

- оскільки після відкриття провадження у справі та до дати ухвалення рішення суду відповідач в рахунок погашення основної заборгованості за договором сплатив позивачу 894 837 723,01 грн й позивач до закінчення підготовчого засідання заяв про зменшення розміру позовних вимог на вказану суму не подавав, предмет спору в цій частині припинив своє існування, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення було підставою для закриття провадження у справі про стягнення 894 837 723,01 грн згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК;

- оскільки позивачем доведений, а відповідачем не спростований факт порушення обов`язку з вчасної оплати за балансуючу енергію, суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, встановив, що вони є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

35. НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, направити справу №910/13725/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/13725/25 в частині стягнення з НЕК "Укренерго" заборгованості у розмірі 6 695 111 613,69 грн, 3% річних у розмірі 173 351 347,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 438 190 313,99 грн та судового збору за подання позовної заяви у розмірі 750 634,34 грн.

36. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, та правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 24.09.2019 у справі №910/5320/17, від 14.08.2018 у справі №910/23369/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, щодо неналежного способу захисту;

- про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15.06.2022 у справі №910/6639/21 (пункт 86), від 08.02.2022 у справі №910/6635/21 (пункт 5.37), об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (пункт 17.23), від 16.10.2020 у справі №903/918/19, оскільки умовами договору про участь у балансуючому ринку не визначений обов`язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, обставини які не були встановлені судами у даних судових рішеннях.

37. НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі зазначає таке:

- заявлена позовна вимога про стягнення коштів (з будь-якого рахунка відповідача), що за викладених обставин суперечить вимогам законодавства, зокрема статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії". Відтак позивачем не обрано належний спосіб захисту його інтересів, що відповідав би статті 16 ЦК, статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії";

- законодавство забороняє відповідачу оплачувати балансуючу електричну енергію (в тому числі позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані в оплату послуг з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління;

- судом першої інстанції допущено порушення пункту 2 частини першої статті 231 ГПК в частині закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням суми основного боргу до відкриття провадження у справі, хоча згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04, "4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.". Суд апеляційної інстанції встановив незаконність рішення суду першої інстанції внаслідок чого змінив його, водночас, протиправно відмовив у клопотанні про закриття провадження на суму 2 316 950 316,18 грн згідно з клопотанням від 25.05.2026;

- не можуть бути застосовані висновки постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 до спірних правовідносин, оскільки такі правовідносини не є подібними;

- аналіз частини четвертої статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з його поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

- у спірних правовідносинах судом не було встановлено обставини врегулювання системних обмежень оператором системи передачі, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України, а тому відповідач не міг скористатися правом вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка для проведення розрахунків з позивачем;

- є обґрунтовані підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 15.06.2022 у справі №910/6639/21 (пункт 86), від 08.02.2022 у справі №910/6635/21 (пункт 5.37), об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (пункт 17.23), від 16.10.2020 у справі №903/918/19, оскільки умовами договору про участь у балансуючому ринку не визначений обов`язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, обставини які не були встановлені судами у даних судових рішеннях;

- беручи до уваги, що ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань з оплати балансуючої електричної енергії наголошуємо, що НЕК "Укренерго" є невинуватою особою в розумінні статті 614 ЦК. За вищевказаних умов правові підстави для застосування до НЕК "Укренерго" відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК, відсутні;

- в оскаржуваних судових рішеннях суди посилаються на норми загального матеріального права (статті 253, 525, 526, 530, 625 та 629 ЦК) щодо порушення зобов`язання, без врахування специфіки ринку електричної енергії, функціонування якого регулюється спеціальним законодавством.

38. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

39. Відзив мотивований таким:

- згадані відповідачем постанови Верховного Суду є абсолютно неподібними до справи №910/13725/25 як за предметом спору, учасниками спору, так і за необхідним способом захисту, натомість спосіб захисту, обраний позивачем, є адекватним та ефективним, що підтверджується актуальними та сталими висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) до розглядуваної справи спорах у постановах Верховного Суду від 24.06.2026 у справі №910/10577/25, від 02.06.2026 у справі №910/15673/23, від 16.04.2026 у справі №914/3460/23, від 02.12.2025у справі №910/4545/25, від 21.10.2025 у справі №910/10946/24, від 03.02.2023 у справі №910/9374/21;

- висновки суду апеляційної інстанції у справі №910/13725/25 кореспондуються з позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №916/3006/23, відтак відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК;

- відсутні підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15.06.2022 у справі №910/6639/21 (пункт 86), від 08.02.2022 у справі №910/6635/21 (пункт 5.37), об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (пункт 17.23), від 16.10.2020 у справі №903/918/19;

- висновки Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023 про закриття касаційного провадження у справі №910/16861/21, що є повністю подібними до обставин за даним позовом (за колом учасників, предметом позову, договором за яким виникла заборгованість), мають бути враховані при розгляді обставин даної справи (спірних правовідносин), що відповідатиме частині четвертій статті 236 ГПК;

- наявність у відповідача поточного рахунку із спеціальним режимом використання не позбавляє останнього обов`язку здійснювати повну і своєчасну оплату за куповану електричну енергію у відповідності до умов договору про участь у балансуючому ринку.

Позиція Верховного Суду.

40. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

41. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

42. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

43. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

44. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

46. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

47. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 16 ЦК, статті 20 Господарського кодексу України та статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії". На його думку, суди не врахували правові висновки щодо критеріїв визначення належного способу захисту, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №910/5320/17, від 14.08.2018 у справі №910/23369/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 31.01.2018 у справі №915/14/17 та від 08.11.2018 у справі №127/15672/16-ц. Одночасно відповідач наполягає, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту при зверненні до суду з позовом у справі, яка розглядається, про стягнення коштів за неналежне виконання договору про участь у балансуючому ринку з будь-якого банківського рахунку відповідача, а не з рахунку зі спеціальним режимом використання.

48. Водночас, у справі № 920/1771/14 (постанова від 01.06.2016) Верховний Суд України навів правові висновки щодо питання застосування статей 15, 16 ЦК під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки предметом розгляду у цій справі було визнання договору іпотеки недійсним;

у справі №488/5027/14-ц (постанова від 07.11.2018) Велика Палата Верховного Суду вказала на належний спосіб захисту порушеного права при вирішенні вимог про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування у державному реєстрі запису про право власності на земельну ділянку з одночасним зверненням із вимогою про витребування земельної ділянки із незаконного володіння (з віндикаційною вимогою);

у справі №910/23369/17 (постанова від 14.08.2018) Верховний Суд розглядав вимоги поручителя про розірвання договору поруки з банком через істотне порушення умов цього договору банком. У цій справі Верховний Суд не робив висновків щодо питання застосування статей 15, 16 ЦК, а висновки про те, що "правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права" наведені у зв`язку з недоведенням позивачем обставин порушення або оспорювання банком прав і охоронюваних законом інтересів товариства як поручителя;

у справі №910/5320/17 (постанова від 24.09.2019) спір стосувався зобов`язання скасувати нараховані обсяги природного газу (втрати та витрати), оскільки позивач вважав, що відповідач здійснив донарахування обсягів спожитого та розподіленого природного газу з порушенням Кодексу газорозподільних систем. Верховний Суд дійшов висновку, що задоволення такої вимоги не матиме наслідком ефективне поновлення прав попри доведення неправомірності цього донарахування, оскільки підставою виникнення обов`язку зі сплати наданої послуги є факт її надання з огляду на обставини справи;

у справі №915/14/17 (постанова від 31.01.2018) предметом розгляду був спір про стягнення на підставі частини другої статті 785 ЦК неустойки, а також 3 % річних, нарахованих на суму неустойки відповідно до частини другої статті 625 ЦК, у зв`язку з виконанням умови договору оренди майна щодо повернення позивачу об`єкта оренди в порядку, передбаченому розділом 8 цього договору;

у справі №127/15672/16-ц (постанова від 08.11.2019) предметом розгляду був спір про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (нарахованих на тіло кредиту та проценти за користування таким кредитом).

49. Натомість у справі №910/10878/24, яка розглядається, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 306 653 275,48 грн, з яких: 6 695 111 613,69 грн основної заборгованості, 438 190 313,99 грн інфляційних втрат, 173 351 347,80 грн 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за балансуючу енергію за договором про участь у балансуючому ринку №0422-04012 від 26.04.2019.

50. Отже, жодна з перелічених вище постанов Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, наведених скаржником як підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не була ухвалена щодо спорів у сфері електроенергетики, і тим більше щодо спорів, які б виникали з договору про участь у балансуючому ринку (передачу електроенергії за ним). У зазначених постановах Суд взагалі не аналізував питання щодо способів оплати балансуючої електроенергії й джерел стягнення інфляційних витрат і трьох відсотків річних, а також не формулював жодних висновків щодо належності та ефективності способу захисту прав з урахуванням положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".

51. Відповідно, Суд відхиляє посилання скаржника на зазначені постанови Верховного Суду, виходячи з того, що аналіз змісту постанов у вказаних справах з урахуванням предмета та підстав позову, встановлених та оцінених судами фактичних обставин справи, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідних судових рішень, не дає підстав вважати правовідносини у цих справах подібними.

52. Крім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, відповідач вказує на неврахування апеляційним судом висновків викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, щодо застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК.

53. Посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, скаржник стверджує, що оскільки він після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, частково сплатив суму заборгованості, апеляційний суд мав закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК.

54. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки у наведених постановах Верховний Суд не формував висновку про застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК у такий спосіб, про який зазначає скаржник.

55. Відповідач помилково тлумачить правові висновки Верховного Суду, оскільки в зазначеній постанові об`єднана палата наголосила на тому, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК через відсутність предмета спору можливе на стадії розгляду справи судом першої інстанції до ухвалення рішення по суті спору.

56. Крім того, суть наведеної правової позиції полягає у тому, що часткова сплата відповідачем суми основного боргу після ухвалення рішення судом першої інстанції є формою його добровільного виконання, що не може розцінюватися як процесуальна підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Судове рішення, яке на момент його прийняття відповідало вимогам законності та обґрунтованості, не може бути скасоване в апеляційному порядку через зміну фактичних обставин, яка відбулася після ухвалення судом рішення у справі і була наслідком односторонньої поведінки зобов`язаної сторони.

57. Відповідно, постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, не підтверджують, а навпаки, спростовують його доводи про наявність підстав у апеляційного суду для часткового скасування рішення місцевого господарського суду та закриття провадження у справі у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

58. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не підтвердилася.

59. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК.

60. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, а саме якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

61. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

62. Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

63. Так, відповідач просить відступити від висновків щодо застосування положень статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" та статті 625 ЦК, викладених у постановах Верховного Суду: від 15.06.2022 у справі №910/6639/21 (пункт 86), від 08.02.2022 у справі №910/6635/21 (пункт 5.37), об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (пункт 17.23), від 16.10.2020 у справі №903/918/19, відповідно до яких наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

64. Необхідність відступлення від зазначених висновків, відповідач аргументує тим, що, на його думку, за змістом Закону "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку. Скаржник зазначає, що правовідносини на ринку електричної енергії необхідно регулювати, в першу чергу, з урахуванням спеціального законодавства, а саме Закону "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, а не загальними нормами ЦК.

65. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність відступлення від правових висновків з огляду на таке.

66. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

67. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

68. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах №757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах №264/5957/17 (пункт 41) і №727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі №712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі №362/643/21 (пункт 45)).

69. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

70. Колегія суддів також зазначає, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж прийняття рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

71. Відступ від правових позицій Верховного Суду, сформованих нещодавно, з одного і того самого питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо відсутні вагомі зміни у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов`язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.

72. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

73. Разом із тим, відповідач у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, сформованих у постановах Верховного Суду: від 15.06.2022 у справі №910/6639/21 (пункт 86), від 08.02.2022 у справі №910/6635/21 (пункт 5.37), об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (пункт 17.23), від 16.10.2020 у справі №903/918/19 - у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення. Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах; у свою чергу, вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правових позицій, вміщених у зазначених постановах, у т.ч. помилковості попередніх рішень чи суттєвої зміни змісту правового регулювання спірних правовідносин внаслідок зміни законодавства, про яке зазначає скаржник.

74. Крім того, визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормами, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19).

75. Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). У решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

76. Відповідно частини першої статті 2 Закону "Про ринок електричної енергії" правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про енергетичну ефективність", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

77. Абзацом 1 частини другої статті 2 Закону "Про ринок електричної енергії" передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг.

78. Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила агрегації, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок надання послуг із зменшення навантаження виробником, якому встановлено "зелений" тариф, якщо об`єкт електроенергетики або черга його будівництва (пусковий комплекс) такого виробника включений до балансуючої групи гарантованого покупця, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до правил ринку, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

79. Колегія суддів, виходячи із системного аналізу положень статті 2 Закону "Про ринок електричної енергії", наголошує на тому, що як цей Закон і його Прикінцеві та перехідні положення, так і Правила ринку, які є підзаконним нормативно-правовим актом, спрямованим на впровадження Закону "Про ринок електричної енергії", не містять жодних вказівок щодо його пріоритетного застосування у співвідношенні з нормами ЦК, зокрема статтею 625 цього Кодексу, яка визначає наслідки прострочення грошового зобов`язання.

80. Натомість абзацом 3 частини четвертої статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" передбачено, що з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

81. Системні обмеження - обставини, зумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження електроустановок відповідно до їхніх договірних обсягів відпуску/відбору електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження електроустановок відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку та/або за межами балансуючого ринку у вигляді придбання оператором системи передачі послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом (пункт 168 частини першої статті 1 Закону "Про ринок електричної енергії" в редакції, чинній в спірний період).

82. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 виснувала, що аргументи оператора системи передачі з приводу того, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини з посиланням на приписи частини четвертої статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії", є безпідставними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

83. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.

84. Водночас наявні доводи скаржника не містять будь-яких посилань на зміни суспільного контексту в період із 08.06.2022, через які застосований в постанові Верховного Суду в справі №910/6636/21 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 усталений підхід очевидно застарів унаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання, що свідчить про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" та частини другої статті 625 ЦК в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах.

85. Аналогічні правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом у подальшому, а саме в постановах від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, від 02.03.2023 у справі №910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 14.12.2023 у справі №910/3263/23, від 13.02.2025 у справі №910/6577/24, від 16.04.2025 у справі №910/12312/24, від 23.04.2025 у справі №910/5201/24, від 17.09.2025 у справі №910/62/25, від 08.10.2025 у справі №910/7701/23, від 21.10.2025 у справі №910/10946/24, зі спорів, що виникли з правовідносин за договорами врегулювання небалансів електричної енергії.

86. Також в обґрунтування відступу від наведеної правової позиції скаржник посилається на норму пункту 7.3.2 Правил ринку, відповідно до якої у разі недостатності на рахунку ескроу ППБ коштів, вільних від інших зобов`язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, АР вживає заходи, передбачені главою 1.7 розділу І цих Правил.

87. Колегія суддів вважає безпідставними наведені доводи скаржника, оскільки цей пункт Правил не виключає право оператора перераховувати власні кошти на рахунок зі спеціальним режимом використання для розрахунків під час врегулювання системних обмежень.

88. При цьому твердження скаржника про неактуальність вказаних висновків після набрання чинності абзацом 6 пункту 7.3.2 Правил ринку (в редакції, чинній з 01.07.2024) спростовуються змістом постанов Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №910/62/25, від 21.10.2025 у справі №910/10946/24, у яких предметом позовів було стягнення заборгованості з оплати послуг із врегулювання небалансів, наданих у період, що настав після 30.06.2024.

89. За наведених вище обставин колегія суддів доходить висновку, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності відступлення від зазначеного усталеного правового висновку Верховного Суду, правомірно врахованого судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, що виник із подібних правовідносин.

90. Відповідно, клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не підлягає задоволенню.

91. Отже, зазначена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

93. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

94. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про передачу справи №910/13725/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/13725/25, в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості у розмірі 6 695 111 613,69 грн, 3% річних у розмірі 173 351 347,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 438 190 313,99 грн та судового збору за подання позовної заяви у розмірі 750 634,34 грн, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець