Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №909/1169/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 909/1169/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

про ухвалення додаткового рішення

з розгляду касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026

(суддя Михайлишин В. В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026

(головуюча - Іванчук С. В., судді: Міліціанов Р. В., Ржепецький В. О.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

до Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни

про стягнення грошових коштів в сумі 304 488,56 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни

до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

про визнання рішення комісії недійсним,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - Товариство, ПрАТ "Прикарпаттяобленерго") до Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни (далі - ФОП Томенчук Л. М., скаржниця) про стягнення грошових коштів в сумі 304 488,56 грн, з яких: 300 900,08 грн збитків, завданих внаслідок порушення умов договору поставки енергоносіїв, 2 718, 48 грн вартості витрат на експертне дослідження, 630,00 грн вартості заміни трифазного лічильника, 240,00 грн вартості профілактичного ремонту трифазного лічильника.

16.02.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла зустрічна позовна заява ФОП Томенчук Л. М. до Товариства про визнання рішення комісії Товариства по розгляду акту про порушення № 088613 від 24.01.2023, оформлене протоколом № 26 від 28.06.2023, (далі - рішення комісії) недійсним.

27.02.2026 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026, яким первісний позов задоволено частково: стягнуто з ФОП Томенчук Л. М. на користь Товариства грошові кошти в сумі 166 091,71 грн, з яких: 162 743, 23 грн - збитків завданих внаслідок порушення умов договору поставки енергоносіїв, 2 718, 48 грн - вартість витрат на експертне дослідження, 630,00 грн - вартість заміни трифазного лічильника, а також 1 993, 18 гривень судового збору; в частині стягнення грошових коштів в сумі 138 396, 85 грн, з яких: 138 156, 85 грн - збитків завданих внаслідок порушення умов договору поставки енергоносіїв, 240,00 грн - вартість профілактичного ремонту трифазного лічильника - відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

09.07.2026 ФОП Томенчук Л. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити, визнавши рішення комісії недійсним.

15.09.2026 Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційне провадження у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрив; касаційну скаргу ФОП Томенчук Л. М. в частині оскарження судових рішень з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишив без задоволення; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у цій справі залишив без змін.

16.09.2026 до Верховного Суду від Товариства надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання щодо стягнення з ФОП Томенчук Л. М. на його користь витрат за надану професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, понесених у цій справі.

17.09.2026 до Верховного Суду від ФОП Томенчук Л. М. надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розумного, обґрунтованого та співрозмірного складності й дійсному обсягу виконаних робіт розміру.

Заява про зменшення розміру витрат обґрунтована тим, що:

- на касаційній стадії розгляду цієї справи представником заявника було виконано: підготовку одного відзиву на касаційну скаргу (поданого 19.08.2026) та участь в одному судовому засіданні (15.09.2026). При цьому значний обсяг тексту відзиву відтворює зміст оскаржуваних судових рішень (дослівне цитування висновків судів першої та апеляційної інстанцій), що не є оригінальною правовою аргументацією, яка потребує значних часових затрат;

- в акті від 18.08.2026 приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2023/22 від 02.01.2023 зазначено про надання послуги «Участь адвоката (адвокатів) у судових засіданнях у суді третьої інстанції (з врахуванням часу прибуття та очікування судового засідання)» тривалістю 2 години. В той же час, представник Товариства брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме засідання тривало 25 хв.;

- як вбачається з пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги № 2023/22 від 02.01.2023, наданого заявником, «Вартість 1 людино-години роботи Адвоката - до 1000,00 грн без ПДВ». Але в акті приймання-передачі від 18.08.2026 обидва рядки виставлені за ставкою 2 000 грн/год, що рівно вдвічі більше за договірний максимум;

- додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 з ФОП Томенчук Л. М. вже стягнуто на користь заявника судові витрати у розмірі 33 775,48 грн, з яких 30 910,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, а постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 - додатково 20 000,00 грн за апеляційну інстанцію;

- заявлений Товариством розмір витрат на професійну правничу допомогу за касаційну інстанцію не відповідає критеріям співмірності, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, а факт його документального підтвердження викликає обґрунтовані сумніви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ять та шість статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ять та шість статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ять - сім та дев`ять статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн Товариством надано копії:

- договору на надання професійної правничої допомоги № 2023/22 від 02.01.2023;

- акта від 18.08.2026 приймання-передачі послуг за договором на надання професійної правничої допомоги № 2023/22 від 02.01.2023, в якому зазначено, що адвокатом надано замовнику такі послуги: "1. Пошук судової практики, формування правової позиції, складання та подання відзиву на касаційну скаргу та процесуальних заяв, кількість - 8 год., ціна за одиницю - 2 000 грн, вартість всього - 16 000 грн. 2. Участь адвоката (адвокатів) у судових засіданнях у суді третьої інстанції (з врахуванням часу прибуття та очікування судового засідання), кількість - 2 год., ціна за одиницю - 2 000 грн, вартість всього - 4 000 грн.";

- платіжної інструкції №v72398/1 від 19.08.2026, відповідно до якої Товариством сплачено 20 000 грн за надання професійної правничої допомоги.

Отже, Товариством, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу.

При розгляді заяви відповідача колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

У постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Суд також враховує, що:

- правова позиція ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Оліградський М. В. надавав правову допомогу Товариству в усіх інстанціях, тому представник ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" був обізнаний у справі з усіма деталями, які з неї випливають. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи;

- в акті від 18.08.2026 приймання-передачі послуг за договором зазначено, що вартість послуг встановлена з розрахунку одна година роботи вартістю 2 000 грн. Водночас, згідно із пунктом 4.1 договору № 2023/22 від 02.01.2023 сторони погодили, що вартість 1 людино-години роботи адвоката складає до 1 000 грн без ПДВ. При цьому, Товариством не надано доказів того, що сторонами до договору вносились зміни щодо вартості 1 людино-години роботи адвоката;

- в пункті 2 акта від 18.08.2026 приймання-передачі послуг за договором зазначено, що адвокат витратив 2 год на участь у судових засіданнях у суді третьої інстанції (з врахуванням часу прибуття та очікування судового засідання). Разом з тим, у суді касаційної інстанції було одне засідання, яке тривало 30 хв., а представник Товариства у суді касаційної інстанції брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало часу на доїзд до приміщення суду і очікування тощо.

Враховуючи наведене, дослідивши заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення, а також надані заявником документи, беручи до уваги заяву ФОП Томенчук Л. М. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов висновку про стягнення з ФОП Томенчук Л. М. на користь Товариства 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ :

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (76014, м. Івано Франківськ, вул. Індустріальна, 34; ідентифікаційний код 00131564) 5 000 грн (п`ять тисяч гривень) 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 909/1169/23.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська