Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №927/674/26 — Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

24 вересня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/674/26

Господарський суд Чернігівської області в складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу за правилами загального позовного провадження

за позовом: Козелецької окружної прокуратури,

вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 0291011421,

в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради,

проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741,

до відповідача: Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044, код ЄДРПОУ 04061754,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп", с. Кошани Чернігівського району, Чернігівської області, 17061, код ЄДРПОУ 31187172,

предмет спору: про витребування частини земельної ділянки лісового фонду, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор: Музика В.В.

Козелецькою окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, у якому прокурор просить суд:

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Остерською міською радою (код ЄДРПОУ 04061754) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860796874220);

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га;

- витребувати з незаконного володіння Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 04061754) у комунальну власність на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку площею 34,8188 га, вартістю 334643,49 грн, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 та має 7 поворотних точок ділянки 1 за наступними координатами: № 1 - координати: X - 5645745.48; У - 3400102.19; № 2 - координати: X - 5645642.31; У - 3400099.92; № 3 - координати: X - 5645646.87; У - 3400071.92; № 4 - координати: X - 5645659.44; У - 3399999.32; № 5 - координати: X - 5645739.92; У - 3399999.66; № 6 - координати: X - 5645747.62; У - 3400015.12; № 7 - координати: X - 5645754.35; У - 3400068.29; та 40 поворотних точок ділянки 2 за наступними координатами № 1 - координати: X - 5645261.20; У- 3400794.41; № 2 - координати: X - 5645136.65; У- 3400798.50; № 3 - координати: X - 5645070.29; У- 3400783.95; № 4 - координати: Х-5645006.66; У- 3400767.60; № 5 - координати: Х-5644966.99; У- 3400782.23; № 6 - координати: Х-5644958.93; У- 3400783.82; № 7 - координати: Х-5644888.85; У- 3400851.77; № 8 - координати: Х-5644843.91; У- 3400891.33; № 9 - координати: Х-5644813.33; У- 3400881.17; № 10 - координати: Х-5644807.94; У- 3400872.34; № 11 - координати: X - 5644787.39; У- 3400854.75; № 12 - координати: X - 5644724.84; У- 3400776.22; № 13 - координати: X - 5644694.85; У- 3400758.05; № 14 - координати: Х-5644529.39; У- 3400757.13; № 15 - координати: X- 5644528.53; У- 3400748.18; № 16 - координати: Х-5644617.95; У- 3400739.56; № 17 - координати: X- 5644682.70; У- 3400625.49; № 18 - координати: X- 5644730.81; У- 3400550.88; № 19 - координати: X- 5644820.84; У- 3400580.18; № 20 - координати: X- 5644985.16; У- 3400659.90; № 21 - координати: X - 5644987.26; У- 3400656.42; № 22 - координати: X - 5644987.95; У- 3400656.73; № 23 - координати: X - 5645026.89; У- 3400590.80; № 24 - координати: X- 5645204.08; У- 3400297.43; № 25 - координати: X- 5645401.95; У- 3400296.65; № 26 - координати: X- 5645412.81; У- 3400262.24; № 27 - координати: X- 5645612.81; У- 3400259.02; № 28 - координати: X- 56456І3.82; У- 3400250.78; № 29 - координати: X- 5645617.78; У- 3400250.70; № ЗО - координати: X- 5645634.23; У- 3400149.59; № 31 - координати: X- 5645736.01; У- 3400142.80; № 32 - координати: X - 5645662.07; У- 3400399.92; № 33 - координати: X - 5645588.11; У- 3400402.64; № 34 - координати: X- 5645588.86; У- 3400445.22; № 35 - координати: X- 5645563.17; У- 3400564.75; № 36 - координати: X- 5645543.30; У- 3400655.46; № 37 - координати: X- 5645505.51; У- 3400662.67; № 38 - координати: X- 5645496.42; У- 3400711.15; № 39 - координати: X- 5645459.37; У- 3400743.95; № 40 - координати: X- 5645333.01; У- 3400764.87.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 справу передано на розгляд судді Фесюри М.В.

Суд ухвалою від 10.07.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання в справі на 13.08.2026, 09:45; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп”; встановив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

Ухвала від 10.07.2026 доставлена в електронні кабінети учасників судового процесу 10.07.2026, про що складені довідки Господарським судом Чернігівської області.

14.07.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову або відзиву, у яких остання зазначила, що Остерська міська рада не мала правових підстав вчиняти дії щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов у строк, установлений судом, не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

13.08.2026 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2026, 12:00.

В судовому засіданні 10.09.2026 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 24.09.2026, 11:00.

Судом забезпечено можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 24.09.2026 відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства Чернігівоблагроліс Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 9 “Про дочірнє підприємство “Козелецьрайагролісгосп” створено Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Козелецьрайагролісгосп.

Як вбачається з п.п. 3.1 та 3.2 п. 3 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп”, затвердженого наказом директора комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс” від 27.12.2000 №9, зареєстрованого розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 16.01.2001 № 19, метою діяльності Підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих Обласним підприємством обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Предметом діяльності Підприємства є: спеціалізоване ведення лісового господарства, лісозаготівля, тощо.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду” надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам (згідно з додатком № 1) для ведення лісового господарства.

Відповідно до додатку №1 до рішення обласної ради ДАСП “Козелецьрайагролісогосп” на території Козелецького району надано в постійне користування 14333,6 га земель лісового фонду, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Біликівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області – 647,9 га.

Відповідно до Проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП “Козелецьрайагролісгосп” 2016 року у користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп” на території Біликівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісових кварталв №№ 68,74,75,107, 114-116,174 площею 647,9 га.

Згідно з Постановою Верховної Ради України “Про утворення та ліквідацію районів від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло-Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області Біликівська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Остерської міської ради Чернігівського району.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га належить до земель лісового фонду.

Підтвердження факту права постійного користування землями кварталу 115 ДП “Козелецьрайагролісгосп” міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 115 кварталу, планах лісонасаджень, планах майстерської дільниці №3.

На замовлення ДП “Козелецьрайагролісгосп” ФОП Бригинець О.В. виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Остерської міської ради (Біликівський старостинський округ) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг площею 36,12 га.

На підставі вказаної документації земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 17.11.2023 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення.

Рішенням Остерської міської ради рішенням Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VIII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, місцезнаходження об`єктів інвентаризації: Остерська міська рада (Біликівський старостинський округ) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, зокрема загальною площею 36,12 га, кадастровий номер 7422080700:28:172:0002.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Кіптівської сільської ради Юрченком Р.О. на підставі рішення Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VIII, відомостей з ДЗК №69504709 від 04.01.2024, за Остерською міською радою 04.01.2024 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 17.04.2026 №02/756-26 та доданим фрагментом накладки з нанесеними межами 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки згідно з наданим кадастровим номером, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 частково накладається на межі 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Сертифікований інженер землевпорядник Бойко Д.О., зіставивши матеріали, надані ВО «Укрдержліспроект» щодо межі лісового фонду 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га визначив площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться в межах вказаної земельної ділянки та встановив координати окружної межі земельних ділянок лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп». Так, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 знаходиться земельна ділянка лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп» площею 34,8188 га (лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 29.04.2026 № 18, план схема до нього, каталог координат).

Прокурором, в інтересах держави, скерований до суду віндикаційний позов про витребування на користь належного власника, Чернігівської обласної ради, земельної ділянки, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено п. “а” ст. 8 Земельного кодексу України. Отже, земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 34,8188 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002, перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

Також прокурором заявлено вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права власності за Остерською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 7422086800:63:084:0005 площею 326,0524 га.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положення частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, якою обґрунтоване звернення прокурора з цим позовом до суду, як на момент подачі цього позову до суду так і на момент ухвалення судового рішення в справі, чинні.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Виходячи зі змісту наведеної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння ТГ сіл, селищ міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, за фактом її незаконної реєстрації за Остерською міською радою, чим порушено вимоги Конституції України, положення Земельного та Лісового кодексів України, інших законодавчих актів та підриває авторитет держави в цілому.

Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права (права власності ТГ сіл, селищ, міст області на земельну ділянку лісового фонду), про що свідчить лист Облради від 22.05.2026 №01-05/480, проте повідомила про відсутність наміру самостійно вживати заходи на відновлення порушених прав через обмежене фінансування та не заперечує проти представництва її інтересів органами прокуратури.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор, попередньо, до звернення до суду, листом №50-72-2954вих-26 від 08.07.2026 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради, за участю третьої особи ДАСП “Козелецьрайагролісгосп” про витребування земельної ділянки; скасування державної реєстрації права власності та скасування в ДЗК реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив суб`єктний склад сторін, підставою реалізації представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який представляє інтереси ТГ сіл, селищ, міст області (власника земельної ділянки лісового фонду, що знаходиться в постійному користуванні комунального підприємства), та не вчинив належних дій щодо захисту порушених прав ТГ.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Отже на момент прийняття рішення до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання у постійне користування земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду ДАСП “Козелецьрайагролісгосп” на території Козелецького району надано в постійне користування 14333,6 га земель лісового фонду, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка.

За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Біликівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області – 647,9 га.

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц).

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Статтею 11 ЛК України визначено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 № 5245-VI з дня набрання чинності (01.01.2013) цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” наведеного Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

За приписами частини 2 статті 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 30 ЛК України, зокрема, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Судом встановлено, що наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 №9 “Про дочірнє підприємство “Козелецьрайагролісгосп” створено Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Козелецьрайагролісгосп.

Засновником Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп”, у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, є комунальне спеціалізоване агролісогосподарське підприємство “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради (пункт 1.4. Статуту).

Згідно з пунктом 4.2 статуту третьої особи, її майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства в господарському віданні.

Отже, земельна ділянка, що має статус лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” у силу закону належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. а ст. 8 ЗК України).

Звідси висновується, що на момент прийняття рішення від 27.03.2001, яким надано земельні ділянки лісового фонду площею 14333,6 га у користування третьої особи, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка, до повноважень обласної ради належало і на даний час належить вирішення питання розпорядження землями лісового фонду комунальної форми власності та передача їх у користування спеціалізованому лісогосподарському підприємству.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 927/147/25.

Матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” іншим суб`єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” (добровільна відмова, вилучення тощо).

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тварин-ного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідних територіальних громад, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Суд зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

ЄСПЛ у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Враховуючи зазначене вище, витребування спірної земельної ділянки у відповідача - Остерської міської ради, є ефективним способом захисту порушених прав власника.

У той же час, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 36,12 га, оскільки спричинить втручання у право на ту частину земельної ділянки, щодо якої немає спору, а отже вимога про витребування може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на землю лісогосподарського призначення) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України Про Державний земельний кадастр.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, стверджує про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 частково накладається на межі 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп», в доказ чого надає лист ВО “Укрдержліспроект” №02/756-26 від 17.04.2026 та лист ПП “Елітзем” від 29.04.2026 №18, план схему, каталог координат.

Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО “Укрдержліс-проект”) засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО “Укрдержліспроект”, окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином, інформація, надана ВО “Укрдержліспроект” щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДАСП “Козелецьрайагролісгосп” з доданою схемою є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 19.09.2018 у справі №362/6014/16-ц).

З інформації ВО “Укрдержліспроект” відповідно до інформації ВО Укрдержліспроект» від 17.04.2026 №02/756-26 та доданим фрагментом накладки з нанесеними межами 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки згідно з наданим кадастровим номером, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 частково накладається на межі 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Приватне підприємство “ЕЛІТЗЕМ”, зіставивши матеріали, надані ВО «Укрдержліспроект» щодо межі лісового фонду 115 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га визначило площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться в межах вказаної земельної ділянки та встановило координати окружної межі земельних ділянок лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп». Так, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 знаходиться земельна ділянка лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп» площею 34,8188 га.

Отже, площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 з межами кварталу 115 Козелецького районного ДАСП “Козелецьрайагролісгосп” становить 34,8188 га із загальної площі 36,12 га.

Таким чином належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння Остерської міської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 34,8188 га, що перебуває в постійному користуванні ДСАП “Козелецьрайагролісгосп”, належить до земель спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, розпорядником яких є Чернігівська обласна рада, та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Остерської міської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 34,8188 га, що належить на праві постійного користування ДСАП “Козелецьрайагролісгосп”, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 та має 7 поворотних точок з координатами ділянки №1 та 40 поворотних точок ділянки №2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки поля-гає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 17.11.2023 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель – землі лісогосподарського призначення.

Як суд встановив, формування земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 лісогосподарського призначення у межах кварталу 115 відбулось на замовлення Остерської міської ради та здійснено, у тому числі і за рахунок земель, які не входять в межі вказаних кварталів та не відносяться до земель лісогосподарського призначення, що свідчить про незаконність її формування.

За приписами частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр земельна” ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України “Про Державний земельний кадастр”, не було зареєстровано протягом року з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Таким чином, у випадку, коли земельна ділянка включає як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, належний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння земельною ділянкою лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі (земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 36,12 га в межах кварталу 15 ДАСП “Козелецьрайагролісгосп”, яка знаходиться в постійному користуванні останнього, у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі обласної ради та протиправно набута відповідачем), суд, дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га, призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/ 16).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 (пункти 135 139) підтримала власні правові висновки, викладені в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, про те, що частина земельної ділянки, межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою ділянкою. При цьому, зазначила, що реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається з ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законно права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю ділянку в цілому. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав не може належати ТОВ Нива фарм, має наслідком скасування її державної реєстрації. ВП ВС у цій постанові також звертала увагу (п. 286), що витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали йому до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені всі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у ДЗК у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку.

Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 у Державному земельному кадастрі, буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки.

Такий підхід дозволить поновити право власника землі наскільки це можливо, не породжуючи стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, не вимагаючи від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів, а також створить і для відповідача, Остерської міської ради, передумови для формування та реєстрації нової земельної ділянки (в тій частині, на яку він має законне право).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Чернігівської обласної ради задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Згідно із пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором для проведення реєстраційних дій щодо цього об`єкту за умови наявності таких відомостей у ньому.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Як суд встановив, реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 лісогосподарського призначення у межах 115 кварталу здійснено Остерською міською радою, у тому числі і за рахунок земель, які входять в межі вказаного кварталу та відносяться до земель лісогосподарського призначення, що свідчить про незаконність реєстрації права власності на цю земельну ділянку за відповідачем.

За приписами частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі (земельна ділянка з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 13,612 га в межах кварталу 115 ДАСП «Козелецьрайагролісгосп», яка знаходиться в постійному користуванні останнього та у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі обласної ради, а відтак протиправно набута відповідачем), суд, з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га та вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га, призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16).

ЄСПЛ у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

В постанові від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 (пункти 135 139) Велика Палата Верховного Суду підтримала власні правові висновки, викладені в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, про те, що частина земельної ділянки, межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою ділянкою. При цьому, зазначила, що реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається з ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законно права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю ділянку в цілому. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав не може належати ТОВ Нива фарм, має наслідком скасування її державної реєстрації. ВП ВС у цій постанові також звертала увагу (п. 286) на те, що витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали йому до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені всі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у ДЗК у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку.

Фактичні обставини справи № 911/906/23 є відмінними від цієї справи, проте спільним фактором є реєстрація за відповідачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002, частина якої (34,8188 га із загальної площі ділянки 36,12 га, лісовий квартал 115) належить територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Чернігівської обласної ради, що виключає можливість збереження за відповідачем права власності на цю ділянку в цілому.

Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 у Державному земельному кадастрі, а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав на неї буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час як у кадастрі, так і в реєстрі речових прав зазначені неправильні відомості як про власника земельної ділянки, так і її цільового використання (в тій частині, щодо якої немає спору).

Такий підхід дозволить поновити право власника землі наскільки це можливо, не породжуючи стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, не вимагаючи від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів, а також створить і для відповідача Остерської міської ради, передумови для формування та реєстрації нової земельної ділянки (в тій частині, на яку він має законне право).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Чернігівської обласної ради за висновком суду задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 та вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справіv. Finland, заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справіTorija v. Spain, заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справіv. Finland, заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, Богатова проти України, Нечипорук і Йонкало проти України та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванню усіх питань, винесених на його розгляд.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищевикладеними висновками суду, а, відтак, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судовий збір в сумі 9340,52 грн покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Прокурором заявлено до стягнення 5000 грн витрат, понесених у зв`язку з залученням спеціаліста інженера землевпорядника Бойка Д.О.

У підтвердження понесення витрат прокурором надано договір №8/2 від 08.05.2026, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП “Елітзем”, відповідно до умов якого Замовник (Чернігівська обласна прокуратури) доручає, а Виконавець (ПП “Елітзем”) бере на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки лісового фонду, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (п. 1.1. Договору №8/2 від 08.05.2026).

Відповідно до п. 3.1. Договору №8/2 від 08.05.2026 сторони обумовили, що вартість робіт складає 5000 грн.

Матеріали справи містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №8/2 від 15.05.2026, підписаний сторонами без зауважень та заперечень, а також примірник платіжної інструкції №1321 від 15.05.2026.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення прокурором витрат, пов`язаних з залученням спеціаліста.

Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначені витрати покладаються на Остерську міську раду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 04061754) у комунальну власність на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741) земельну ділянку площею 34,8188 га, вартістю 334643,49 грн, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 та має 7 поворотних точок ділянки 1 за наступними координатами:

№ 1 - координати: Х - 5645745.48; Y - 3400102.19;

№ 2 - координати: Х - 5645642.31; Y - 3400099.92;

№ 3 - координати: Х - 5645646.87; Y - 3400071.92;

№ 4 - координати: Х - 5645659.44; Y - 3399999.32;

№ 5 - координати: Х - 5645739.92; Y - 3399999.66;

№ 6 - координати: Х - 5645747.62; Y - 3400015.12;

№ 7 - координати: Х - 5645754.35; Y - 3400068.29;

та 40 поворотних точок ділянки 2 за наступними координатами:

№ 1 - координати: Х - 5645261.20; Y- 3400794.41;

№ 2 - координати: Х - 5645136.65; Y- 3400798.50;

№ 3 - координати: Х - 5645070.29; Y- 3400783.95;

№ 4 - координати: Х-5645006.66; Y- 3400767.60;

№ 5 - координати: Х-5644966.99; Y- 3400782.23;

№ 6 - координати: Х-5644958.93; Y- 3400783.82;

№ 7 - координати: Х-5644888.85; Y- 3400851.77;

№ 8 - координати: Х-5644843.91; Y- 3400891.33;

№ 9 - координати: Х-5644813.33; Y- 3400881.17;

№ 10 - координати: Х-5644807.94; Y- 3400872.34;

№ 11 - координати: Х - 5644787.39; Y- 3400854.75;

№ 12 - координати: Х - 5644724.84; Y- 3400776.22;

№ 13 - координати: Х - 5644694.85; Y- 3400758.05;

№ 14 - координати: Х-5644529.39; Y- 3400757.13;

№ 15 - координати: Х- 5644528.53; Y- 3400748.18;

№ 16 - координати: Х-5644617.95; Y- 3400739.56;

№ 17 - координати: Х- 5644682.70; Y- 3400625.49;

№ 18 - координати: Х- 5644730.81; Y- 3400550.88;

№ 19 - координати: Х- 5644820.84; Y- 3400580.18;

№ 20 - координати: Х- 5644985.16; Y- 3400659.90;

№ 21 - координати: Х - 5644987.26; Y- 3400656.42;

№ 22 - координати: Х - 5644987.95; Y- 3400656.73;

№ 23 - координати: Х - 5645026.89; Y- 3400590.80;

№ 24 - координати: Х- 5645204.08; Y- 3400297.43;

№ 25 - координати: Х- 5645401.95; Y- 3400296.65;

№ 26 - координати: Х- 5645412.81; Y- 3400262.24;

№ 27 - координати: Х- 5645612.81; Y- 3400259.02;

№ 28 - координати: Х- 5645613.82; Y- 3400250.78;

№ 29 - координати: Х- 5645617.78; Y- 3400250.70;

№ 30 - координати: Х- 5645634.23; Y- 3400149.59;

№ 31 - координати: Х- 5645736.01; Y- 3400142.80;

№ 32 - координати: Х - 5645662.07; Y- 3400399.92;

№ 33 - координати: Х - 5645588.11; Y- 3400402.64;

№ 34 - координати: Х- 5645588.86; Y- 3400445.22;

№ 35 - координати: Х- 5645563.17; Y- 3400564.75;

№ 36 - координати: Х- 5645543.30; Y- 3400655.46;

№ 37 - координати: Х- 5645505.51; Y- 3400662.67;

№ 38 - координати: Х- 5645496.42; Y- 3400711.15;

№ 39 - координати: Х- 5645459.37; Y- 3400743.95;

№ 40 - координати: Х- 5645333.01; Y- 3400764.87.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Остерською міською радою (код ЄДРПОУ 04061754) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860796874220).

4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422080700:28:172:0002 площею 36,12 га.

5. Стягнути з Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044, код ЄДРПОУ 04061754) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, отримувач – Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача – Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача – UA248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 9340,52 грн.

6. Стягнути з Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044, код ЄДРПОУ 04061754) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк – Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач – Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) витрати, пов`язані із залученням спеціаліста у сумі 5000 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк та в порядку, встановлені ст.256, ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.10.2026.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua