Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №926/3576/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа № 926/3576/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.

представники сторін:

від позивача: Смотр Д.М.

від відповідача: не з`явився

розглянув матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трілог»

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 208757.12 грн

І. Стислий виклад позовних вимог

Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трілог» про стягнення за період з 14.10.2025 до 12.05.2026 – 208757.12 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074 площею 0,6720 га за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Софіївська, 1-А.

Позов обґрунтований тим, що відповідач є власником нежитлових будівель – лісопильного цеху літ. «В», площею 571,70 кв.м., сушилки літ. «Ж», площею 209,70 кв.м., столярного цеху літ. «З», площею 792,30 кв.м., навісу літ. «Я», частини огорожі №1 (100 м.п.), побутових приміщень літ. «З», площею 91,80 кв.м., розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: м. Чернівці, вул. Смоленська, 1-А розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності Чернівецької міської ради.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0700808722025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074, площею 0,6720 га, що знаходиться по вул. Софіївській, 1-А була проведена 28.11.2023 року.

На підставі витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки працівниками департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав у період з 14.10.2025р. до 12.05.2026р. (включно) земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Софіївська, 1-А, площею 0,6720 га на суму 208 757,12 грн

Оскільки відповідач правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовив, орендну плату за час користування землею не сплачував, Чернівецька міська рада звернулась з даним позовом до суду.

Відповідач у своїй заяві від 14.09.2026 позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив розстрочити виконання судового рішення, мотивуючи тим, що підприємство вже тривалий час є збитковим, що підтверджується доданою податковою та фінансовою звітністю. У зв`язку із наявністю об`єктивних труднощів з виконанням рішення суду просить суд розстрочити його виконання в строк на 12 місяців.

Представник позивача у своїй заяві від 18.09.2026 заперечив проти задоволення розстрочки, це суттєво порушить інтереси Чернівецької територіальної громади, чим призведе до необґрунтованої затримки надходження 208 757,12 грн до міського бюджету. Ці кошти спрямовуються на фінансування пріоритетних видатків громади, затримка на 12 місяців позбавить громаду можливості своєчасно фінансувати необхідні напрями у 2026 році, що суперечить публічному інтересу.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 07.09.2026 суд відкрив спрощене провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 01.10.2026.

14.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про визнання позову в повному обсязі та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

18.09.2026 від представника позивача надійшли заперечення на розстрочку виконання рішення суду.

01.10.2026 від представника позивача надійшла заява про повернення 1996,80 грн судового збору.

Присутній у судовому засіданні 01.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте позов визнав та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У судовому засіданні 01.10.2026 проголошено скорочене рішення.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях та визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2009 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 №391 «Про затвердження положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях».

Рішеннями Чернівецької міської ради 10 та 22 сесії VI скликання від 28.07.2011 №221 та від 29.03.2012 №467 внесено зміни до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 №715.

Пунктом 5.1 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях затверджено основні ставки орендної плати, у т.ч. 3% для інших видів діяльності, які не увійшли до переліку.

Відповідно до пункту 6.2 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях, розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, в тому числі рішеннями Чернівецької міської ради, що набрали чинності у порядку, визначеному законодавством, або умовами договору оренди землі.

Рішенням 3 сесії VIII скликання від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, розроблену державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя», яку введено в дію з 01.01.2022. (пункт 1 та 2 рішення)

Пунктом 3 вищевказаного рішення визнано такими, що втратять чинність з 01.01.2022 пункти 1-3, 11 рішення міської ради V скликання від 12.02.2008 №510 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення».

Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради http://chemivtsv.eu/portal/1154.

Доказів оскарження чи скасування рішення Чернівецької міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна №480528123 від 05.06.2026 відповідач є власником нежитлових будівель – лісопильного цеху літ. «В», площею 571,70 кв.м., сушилки літ. «Ж», площею 209,70 кв.м., столярного цеху літ. «З», площею 792,30 кв.м., навісу літ. «Я», частини огорожі №1 (100 м.п.), побутових приміщень літ. «З», площею 91,80 кв.м., розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: м. Чернівці, вул. Смоленська, 1-А розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності Чернівецької міської ради.

Водночас рішенням Чернівецької міської ради №1889 від 25 липня 2024 року "Про перейменування вулиць, провулків, завулків та проїздів у населених пунктах Чернівецької міської територіальної громади" (пункт 64 додатку до рішення) вулицю Смоленську було офіційно перейменовано на вулицю Софіївську. Таким чином, актуальною поштовою адресою зазначеного нерухомого майна є: м. Чернівці, вул. Софіївська, 1-А.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074 площею 0,6720 га, яка перебуває в комунальній власності Чернівецької територіальної громади.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0700808722025 від 08.10.2025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074, площею 0,6720 га, що знаходиться по вул. Софіївській, 1-А була проведена 28.11.2023 року.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою, офіційно зареєстрованою в установленому порядку та визнається об`єктом цивільних прав відповідно до чинного законодавства.

Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (код 11.02).

Наявність нерухомого майна відповідача на земельній ділянці комунальної власності підтверджується ще й листом Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 08.08.2026 № 24/01-08/3-04/4/1031. У цьому листі зазначено, що нерухоме майно ТОВ "Трілог", розташоване за адресою вул. Софіївська, 1-А, розміщене на земельній ділянці площею 0,6720 га з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074.

Крім того, Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2026 у справі №926/397/26 задоволено позовні вимоги Чернівецької міської ради про стягнення з ТОВ «ТРІЛОГ» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування без належних на те правових підстав спірною земельною ділянкою у період з 28.11.2023 до 13.10.2025 (включно) в сумі 603 778,42 грн.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 06.10.2025 №НВ-9980767122025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 11 464 162, 43грн, а коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2024 рік становив 1,08

Згідно Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2026 №НВ-9965335092026, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 12 380 371, 52 грн, а коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2026 рік становив 1,08.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.10.2025 №НВ-9980767122025 та 12.05.2026 №НВ-9965335092026, виданого відділом головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування без належних на те правових підстав у період з 14.10.2025 по 12.05.2026 спірною земельною ділянкою, на якій було розміщене нерухоме майно відповідача.

Згідно проведених позивачем розрахунків загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 14.10.2025 по 12.05.2026 становить 208 757, 12 грн.

14.05.2026 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся до відповідача з листом №24/01-08/3-04/4/899 стосовно сплати впродовж одного місяця з дня отримання листа орендної плати за землю.

Даний лист було направлено на адресу відповідача 15.05.2026 та як вбачається з трекінгу Укрпошти отримано останнім 04.06.2026.

Судом встановлено, що відповідач договір оренди земельної ділянки з Чернівецькою міською радою не укладав, тож використовував земельну ділянку без достатньої на те правової підстави.

У матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем орендної плати за спірний період за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074.

Станом на момент вирішення даного спору відповідач кошти в сумі 208 757,12 грн не сплатив.

IV. Позиція суду по суті спору

Згідно зі статі 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 названого Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Судом встановлено, що відповідач в період з 14.10.2025 по 12.05.2026 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.

Факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою підтверджується сформованою 05.06.2026 Інформаційною довідкою №480528123 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Смоленська, 1-А.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об`єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.

Суд зазначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Суд встановив, що державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:66:001:0074 здійснено 28.11.2023, тож вона сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав, оскільки на неї зареєстроване право комунальної власності, із зазначенням Чернівецької міської ради як суб`єкта права власності.

В Інформаційній довідці №480528123 від 05.06.2026 зазначено, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлові будівлі – лісопильного цеху літ. «В», площею 571,70 кв.м., сушилки літ. «Ж», площею 209,70 кв.м., столярного цеху літ. «З», площею 792,30 кв.м., навісу літ. «Я», частини огорожі №1 (100 м.п.), побутових приміщень літ. «З», площею 91,80 кв.м., розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: м. Чернівці, вул. Смоленська, 1-А розташованого на вищезазначеній земельній ділянці.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх майно.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із статтею 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:66:001:0074 згідно наявних в матеріалах справи витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9965335092026 сформованого 12.05.2026 становить 12 380 371, 52 грн.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок по об`єкту, який перебуває у власності відповідача, встановив, що займана нерухомістю відповідача площа нежитлових будівель земельної ділянки та період нарахування відповідають встановленим обставинам справи, тож суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути безпідставно збережені кошти за користування спірною земельною ділянкою за період з 14.10.2025 по 12.05.2026 в сумі 208 757, 12 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позиція суду щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на те, що підприємство вже тривалий час є збитковим та є об`єктивні труднощі з виконанням рішення суду.

Згідно наявних в матеріалах справи звітів про фінансові результати станом на 31.12.2023 та 31.12.2024 чистий прибуток у ТОВ "Трілог" відсутній.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

За таких обставин, враховуючи те, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, відсутність заперечень з боку стягувача на надання розстрочки, суд вважає за можливе задовольнити заяву боржника.

При цьому суд зазначає, що в даному випадку мають місце обставини, які суттєво ускладнюють виконання судового рішення (відсутність прибутку, наявність боргу по рішенню №926/1315/24), але не виключають його виконання в майбутньому.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи, фінансовий стан відповідача, підтверджений наданими фінансовими звітами з одного боку , та необхідність надходження коштів в сумі 208 757,12 грн до міського бюджету, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду в частині сплати боргу в сумі 208 757,12 грн на 3 місяці рівними частинами по 69 585,70 грн зі щомісячною сплатою до 30 числа кожного місяця.

Розстрочення виконання рішення суду у цій справі на три місяці не призведе до невиправданої затримки виконання рішення суду, реалізації гарантованого для позивача права на отримання результату вирішення спору між сторонами та не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції.

V. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір без застосування коефіцієнту 0,8 у розмірі 3328 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1217 від 01.09.2026 року.

Враховуючи визнання позову, судовий збір у розмірі 1331,20 грн слід покласти на відповідача (з урахуванням подання позову через електронний суд застосовується коефіцієнт 0,8).

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне повернути Чернівецькій міській раді з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1996, 08 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трілог” (58007, вул. Софіївська, 1-А, м. Чернівці, код 42471097) на користь Чернівецької міської ради (58002, пл. Центральна, 1, м. Чернівці, код 36068147) безпідставно збережені кошти в сумі 208 757,12 грн (на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/, код ЄДРПОУ 37836095, р/р №UA618999980314010611000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200 (кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу) та 1 331,20 грн судового збору.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Трілог” про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.

4. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 208757,12 грн - до 31.12.2026, шляхом сплати щомісяця до 30 числа кожного місяця по 69585,70 грн.

5. Повернути Чернівецькій міській раді (58002, пл. Центральна, 1, м. Чернівці, код 36068147) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1996, 08 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст складено та підписано 05.10.2026

Суддя М.І. Ніколаєв