Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/9229/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/9229/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Державного підприємства "Електронмаш"

про стягнення 806 880,45 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства "Укртранснафта" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (відповідач) суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період грудень 2022 року - листопад 2023 року в розмірі 471 213,72 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 130 261,11 грн та суму 15% річних в розмірі 205 405,62 грн, що виникли за Договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 05.08.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 05.08.2026 року міститься в матеріалах справи).

17.08.2026 року відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому ним висловлено заперечення проти заявлених позовних вимог, та вказано, що оскільки відповідач в ліквідації і його майно реалізовано на аукціоні, а позивач не пред`явив вимоги кредитора у строк до 20.02.2024, позовні вимоги в межах даної справи задоволенню не підлягають.

19.08.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивача віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, а споживачі постачальника «останньої надії» не здійснюють розрахунки з позивачем, позовні вимоги в межах даної справи підлягають задоволенню.

25.08.2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивач не звернувся у місячний строк після одержання повідомлення про повну відмову у визнанні вимог позивача не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії про зобов`язання останньої визнати кредиторські вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторські вимоги позивача, у зв`язку з чим вимоги в межах даної справи є погашеними.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» виконує функції постачальника «останньої надії» (далі також - ДПЗД «Укрінтеренерго», постачальник «останньої надії», позивач), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" (надалі - АТ "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Згідно отриманої від АТ "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" інформації, ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЕКТРОНМАШ» (код ЄДРПОУ 14312789) (далі - ДП «ЕЛЕКТРОНМАШ», відповідач) приєдналось до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії».

Згідно з п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до договору.

Відповідно до п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. (п. 5.8 договору).

Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Цей договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії - його дія не може перевищувати 90 діб. (п. 13.1).

На підставі наданих АТ "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" Звітів та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго» було складено рахунки:

- № 000014312789/24/О12/39264 від 10.01.2023 та Акт № 031864 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період грудень 2022 від 31.12.2022, обсяг споживання електричної енергії - 176,00 кВт*год на суму 983,09 грн.,

- № 000014312789/24/О01/40737 від 09.02.2023 та Акт № 033203 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2023 від 31.01.2023, обсяг споживання електричної енергії - 7 856,00 кВт*год на суму 47 515,73 грн.,

- № 000014312789/24/О02/43577 від 13.03.2023 та Акт № 036021 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2023 від 28.02.2023, обсяг споживання електричної енергії - 13 913,00 кВт*год на суму 87 584,45 грн.,

- № 000014312789/24/О03/45597 від 10.04.2023 та Акт № 037727 купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2023 від 31.03.2023, обсяг споживання електричної енергії - 12 521,00 кВт*год на суму 75 511,39 грн.,

- № 000014312789/24/О04/47300 від 10.05.2023 та Акт № 039702 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період квітень 2023 від 30.04.2023, обсяг споживання електричної енергії - 12 948,00 кВт*год на суму 70 421,53 грн.,

- № 000014312789/24/О05/48623 від 09.06.2023 та Акт № 041018 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період травень 2023 від 31.05.2023, обсяг споживання електричної енергії - 6 089,00 кВт*год на суму 30 232,91 грн.,

- № 000014312789/24/О06/51002 від 10.07.2023 та Акт № 043376 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період червень 2023 від 30.06.2023, обсяг споживання електричної енергії - 2 393,00 кВт*год на суму 11 342,62 грн.,

- № 000014312789/24/О07/51768 від 09.08.2023 та Акт № 044130 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період липень 2023 від 31.07.2023, обсяг споживання електричної енергії - 857,00 кВт*год на суму 4 357,99 грн.,

- № 000014312789/24/О08/53050 від 12.09.2023 та Акт № 045413 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період серпень 2023 від 31.08.2023, обсяг споживання електричної енергії - 420,00 кВт*год на суму 2 467,63 грн.,

- № 000014312789/24/О09/54331 від 10.10.2023, № 000014312789/24/К09/62511 від 12.03.2024 та корегувальний Акт 54757 до акту №52812 від 31.01.2024 купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період вересень 2023 від 29.02.2024, обсяг споживання електричної енергії - 16 104,00 кВт*год на суму 107 328,98 грн.,

- № 000014312789/24/О10/55540 від 08.11.2023 та Корегувальний Акт №54758 до акту №52813 від 31.01.2024 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2023 від 29.02.2024, обсяг споживання електричної енергії - 2 538,00 кВт*год на суму 16 009,48 грн.,

- № 000014312789/24/О11/57683 від 08.12.2023 та Акт № 050000 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період листопад 2023 від 30.11.2023, обсяг споживання електричної енергії - 2 559,00 кВт*год на суму 17 457,92 грн.

Як зазначає позивач, вказані рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії були направлені відповідачу на електронну пошту та засобами поштового зв`язку.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що заборгованість відповідача перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за споживання електричної енергії становить 471 213,72 грн, у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування відповідачу суми інфляційних втрат в розмірі 130 261,11 грн та суми 15% річних в розмірі 205 405,62 грн, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що він перебуває в ліквідації і його майно реалізовано на аукціоні задля задоволення вимог кредиторів, а позивач не пред`явив вимоги кредитора у строк до 20.02.2024, у зв`язку з чим позовні вимоги в межах даної справи є погашеними, оскільки позивач не звернувся у місячний строк після одержання повідомлення про повну відмову у визнанні вимог позивача не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії про зобов`язання останньої визнати кредиторські вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторські вимоги позивача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електроенергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, на підставі звітів ОСР щодо фактичного (звітного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку у період з грудня 2022 року по листопад 2023 року відповідачем спожито електроенергії на суму в розмірі 471 213,72 грн.

Позивач, з метою інформування відповідача надсилав останньому листи щодо необхідності сплати заборгованості, які останнім залишені без реагування.

В подальшому, 30.04.2026 року позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №44/11-414 з вимогою щодо погашення існуючої заборгованості.

Відповідач повідомленням-відмовою №191 від 20.05.2026 року відмовив позивачу у визнанні його кредитором на вказану ним суму боргу, з огляду на пропущення позивачем строку звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України часники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Наказом Фонду державного майна України №2255 від 18.12.2023 вирішено припинити Державне підприємство «Електронмаш» шляхом ліквідації.

Вказаним наказом (п. 3) встановлено, що строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до Державне підприємство «Електронмаш» становить два місяці з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення щодо припинення Державного підприємства «Електронмаш».

Порядок та особливості припинення державних підприємств за рішенням суб`єкта управління визначений Законом України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України», відповідно до ст. 3 якого об`єкт припинення припиняється внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Суб`єкт управління протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про припинення публікує інформаційне повідомлення на своєму офіційному веб-сайті, що обов`язково має містити інформацію про найменування та інші реквізити об`єкта припинення, відомості про порядок і строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до об`єкта припинення. (ст. 13 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України»).

20.12.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення щодо припинення державного підприємства «Електронмаш» шляхом ліквідації, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 22.12.2023.

Статтею 5 вказаного Закону встановлено, керуючий припиненням призначається за його згодою на основі конкурсного відбору. Відбір, призначення та припинення повноважень керуючого припиненням здійснюються в порядку, визначеному суб`єктом управління.

Наказом Фонду державного майна України №2255 від 18.12.2023 керуючого припиненням призначено Іванюка Олександра Миколайовича.

Протягом п`яти робочих днів з дати призначення керуючий припиненням зобов`язаний подати суб`єкту управління в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або у паперовому вигляді план-графік, складений за встановленою типовою формою, з обґрунтуванням необхідності проведення кожного заходу та очікуваного результату. (ст. 14 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України»).

Строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до об`єкта припинення становить два місяці з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення суб`єкта управління щодо припинення об`єкта припинення. (ст. 15 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України»).

Згідно із нормою ч. 2 ст. 16 зазначеного Закону не пізніше 95 (дев`яносто п`яти) днів після внесення запису про державну реєстрацію рішення про припинення об`єкта припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керуючий припиненням складає та подає на затвердження суб`єкту управління:

1) пропозиції з обґрунтуванням щодо подальшого ходу та завершення процедури припинення, що може передбачати:

продаж майна об`єкта припинення у процесі приватизації; або

продаж майна об`єкта припинення у процедурі припинення; або

звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

2) проміжний ліквідаційний баланс (у разі ліквідації), що включає відомості про склад майна об`єкта припинення, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду;

3) передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків об`єкта припинення, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону після завершення розрахунків з кредиторами керуючий припиненням складає ліквідаційний баланс та подає його на затвердження суб`єкту управління.

Суд зазначає, що вимоги кредиторів юридичної особи, яка ліквідується, поділяються на конкурсні (ті, які виникли до початку процедури ліквідації) та поточні (які виникли після початку процедури ліквідації).

Вочевидь, що встановлений строк для пред`явлення вимог (ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, наказ Фонду державного майна України №2255 від 18.12.2023) не може стосуватися тих вимог, які виникають після прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи, оскільки процедура ліквідації може тривати значний час (навіть роками), протягом якого юридична особа, яка перебуває в стані припинення, може виступати учасником цивільних/господарських правовідносин та набувати права та обов`язки (наприклад, споживання теплової енергії, водопостачання, орендна плата, телекомунікаційні послуги, тощо).

У постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 908/1954/21 викладено висновок про те, що при визначенні статусу кредиторських вимог має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Аналогічно суд зазначає, що вимоги кредиторів, які виникли до початку ліквідації юридичної особи (в даному випадку Державного підприємства «Електронмаш»), є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав послуги із електропостачання протягом грудня 2022 - листопада 2023 року.

Наведене свідчить про те, що вимоги про відшкодування вартості спожитої відповідачем електроенергії протягом вказаного періоду виникли до запровадження ліквідації Державного підприємства «Електронмаш» та є конкурсними вимогами кредиторів, які повинні заявлятися у строки, встановлені ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України та наказом Фонду державного майна України №2255 від 18.12.2023.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач з пропущенням строку для заявлення вимог кредиторів (конкурсних) надіслав відповідачу вимогу про сплату існуючої заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Отже, з приписів ст. 112 Цивільного кодексу України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення.

Суд зазначає, що з огляду на положення ст. 112 Цивільного кодексу України, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Щодо питання захисту у судовому порядку права кредитора з підстав ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду його вимог, заявлених до юридичної особи, що ліквідується в добровільному порядку (за рішенням її учасників/засновників):

- ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення такої особи, передбаченої статтями 110 та 111 Цивільного кодексу України, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом;

- у спірних правовідносинах варто розмежовувати юридичний факт ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог від факту відмови у їх визнанні, оскільки вони мають різні правові наслідки щодо можливості звернення кредитором до суду за захистом своїх прав;

- якщо вимоги кредитора не визнані ліквідаційною комісією (ліквідатором), а кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України. При чому такі наслідки стосуються випадків як своєчасного (в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), так і несвоєчасного звернення з кредиторськими вимогами;

- у випадку ж ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог, частина 3 статті 112 Цивільного кодексу України не виключає можливості розгляду судом таких вимог навіть у разі, якщо звернення кредитором до суду відбулось поза межами місячного строку, встановленого цією нормою (схожої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14);

- якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, однак ліквідаційна комісія (ліквідатор) ухилилася від розгляду цих вимог, то кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ліквідаційної комісії (ліквідатора) про зобов`язання визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог. За тих же обставин щодо своєчасного звернення, однак у випадку відмови ліквідаційною комісією (ліквідатором) у задоволенні кредиторських вимог, кредитор має право звернутись із зазначеним позовом до суду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову (частина 5 статті 105, частина 8 статті 111, частина 3 статті 112 Цивільного кодексу України);

- якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, то ліквідаційна комісія (ліквідатор) у випадку обґрунтованості таких вимог зобов`язана в силу частини 4 статті 112 Цивільного кодексу України їх погасити (задовольнити) з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. У разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду таких вимог (поданих з пропуском вищезазначеного строку) кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати кредиторські вимоги та задовольнити їх з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. За тих же обставин щодо пропуску строку звернення, однак у випадку відмови ліквідаційною комісією (ліквідатор) у задоволенні таких кредиторських вимог, кредитор має право звернутись із зазначеним позовом до суду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову (частина 5 статті 105, частина 8 статті 111, частина 4 статті 112 Цивільного кодексу України);

- якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення (у зв`язку з чим відбулось затвердження проміжного ліквідаційного балансу та задоволення своєчасно заявлених вимог кредиторів, після чого складення та затвердження ліквідаційного балансу), а майна боржника виявилось недостатньо для повного чи часткового задоволення вимог цього кредитора, то такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України;

- у обох випадках (звернення з кредиторськими вимогами в межах та поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), якщо у задоволенні кредиторських вимог за рішенням суду кредиторові відмовлено, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України.

Оскільки в даному випадку позивачем було пропущено строк, встановлений ліквідаційною комісією відповідача для пред`явлення кредиторських вимог, та ліквідаційна комісія відмовила позивачу у визнанні його кредитором на суму в розмірі 471 213,72 грн, а позивач у місячний строк після одержання повідомлення про повну відмову у визнанні його вимог (відмова у визнанні вимог направлена ліквідаційною комісією 20.05.2026 року та отримана позивачем 25.05.2026 року за номером відправлення 1802100204013, який міститься в матеріалах справи) не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії про зобов`язання останньої визнати кредиторські вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторські вимоги позивача на зазначену суму, вимоги позивача в межах даної справи на суму 471 213,72 грн вважаються погашеними в силу положень частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених у даній справі вимог, у задоволенні вимог у даній справі слід відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ