Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/1500/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 916/1500/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндера П.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 153 085,41 грн, з них: 137 500,00 грн - основного боргу та 15 585,41 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом

встановив: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (по справі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №119.10-10/510 від 21.01.2022 в розмірі 153 085,41 грн, з них: 137 500,00 грн - основного боргу та 15 585,41 грн – заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору №119.10-10/510 від 21.01.2022 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 153 085,41 грн, з них: 137 500,00 грн - основного боргу та 15 585,41 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом. Позивач зазначив, що до спірних правовідносин застосовувались кредитні канікули, які банком були запровадженні у березні 2022 року для клієнтів мікро-, малого та середнього бізнесу, про що розміщено інформацію на офіційному сайті банку за посиланням htths://www.oschadbank.ua/biznes-klientam-2#credit. Ця програма підтримки підприємців у важкі часи тривала до 31.05.2022, а 31.05.2022 продовжена до 30.06.2022 (включно) та застосовувалась до клієнтів, які станом на 24.02.2022 не мали невиконаних зобов`язань зі сплати основної суми боргу, сум нарахованих процентів та комісійних винагород або строк прострочення таких зобов`язань не перевищував 30 календарних днів.

Ухвалою від 27.04.2026 Господарський суд Одеської області постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження.

25.06.2026 відповідачка через систему "Електронний суд" подала до Господарського суду Одеської області відзив на позов, в якому не заперечує свого обов`язку щодо повернення грошових коштів у розмірі визначеному позивачем за тілом кредиту, однак зазначає, що не є зрозумілим нарахування позивачем суми процентів, зокрема чи вони є договірними процентами чи платежем, що має характер відповідальності за прострочення. Також, стверджує, що позивач перед зверненням із позовом до суду не повідомив її про наявність заборгованості та необхідність її погашення. В своїх запереченнях посилається також на окупацію міста, у якому вона здійснювала підприємницьку діяльність до початку повномаштабного вторгнення; подальше припинення підприємницької діяльності; її пенсійний вік та обмежений дохід.

Ухвалою від 29.06.2026 Господарський суд Одеської області постановив справу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії — Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 153 085,41 грн передати за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області. Розгляд справи та передання її до Господарського суду Івано-Франківської області Господарський суд Одеської області здійснював в електронній формі.

30.06.2026 на адресу Господарського суду Одеської області по справі №916/1500/26 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач надав пояснення щодо заперечень відповідачки та пояснив порядок застосування програми кредитних канікул у правовідносинах з клієнтами мікро-, малого та середнього бізнесу. Зазначив, зокрема, що на період кредитних канікул відтерміновувались виплати по сумі основного боргу та відсоткам та не застосовувались будь-які штрафні санкції за невиконання або неповне виконання діючих кредитних договорів. Кредитні канікули для всіх клієнтів застосовувались автоматично та для їх запровадження не потрібно було звертатись до банку. У відповіді на відзив просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 17.07.2026 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв справу №916/1500/26 до свого провадження; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

30.09.2026 відповідач через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення у справі, в яких стверджує що позивач у відповіді на відзив не довів яким чином враховані у розрахунку заборгованості кредитні канікули. Посилається також на неврахування позивачем обставин війни, окупації, статусу відповідача як ВПО, припинення підприємницької діяльності та її соціального становища.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило. З огляду на наведене та на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 17.07.2026 позивач повідомлений про прийняття даної справи та її подальшого розгляду в Господарському суді Івано-Франківської області, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 21.07.2026.

Відповідач про розгляд справи в Господарському суді Івано-Франківської області повідомлявся належним чином, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 17.07.2026.

Разом з тим, факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи у Господарському суді Івано-Франківської області підтверджується надходженням 14.08.2026 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача – адвоката Михайлишин Тетяни Юріївни заяви за вх.№15101/26 про його вступ у справу як представника та подання нею додаткових пояснень у справі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

21 січня 2022 року між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (по договору – банк, АТ "Ощадбанк"/по справі - позивач) та фізичною особою підприємцем Сиротенко Людмилою Володимирівною (по договору – позичальник, боржник/по справі - відповідач) укладено Кредитний договір №119.10-10/510 (далі – Договір/Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.2, 3.7 Кредитного договору банк зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів у сумі 150 000,00 грн одноразово з терміном повернення кредиту не пізніше 20 січня 2023 року.

Кредит надається з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.8. Кредитного договору).

Згідно п. 3.10 Кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту відповідно до графіку платежів, який є Додатком 2 до цього договору, та забезпечує сплату процентів за користування кредитом відповідно до умов цього договору, та у випадках, визначених договором. Графік платежів підлягає корегуванню банком. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором (п. 3.15. Кредитного договору).

У відповідності до пп. 3.4.1 Кредитного договору процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 18% (вісімнадцять) процентів річних.

Згідно пп. 3.4.5 Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється:

- у випадку своєчасного погашення основної суми боргу – в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається;

- у випадку прострочення погашення основної суми боргу – у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.

При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом.

Якщо умовами договору встановлено зобов`язання позичальника повернути частину основної суми боргу, то щодо неї строк правомірного користування, за який нараховуються проценти, обчислюється аналогічно до викладеного вище.

Підпунктом 3.4.6. Кредитного договору передбачено, що нараховані за період з дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту (або його частини) проценти сплачуються позичальником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту – одночасно з погашенням всієї основної суми боргу.

Згідно п. 3.16 Кредитного договору, з метою виконання зобов`язання, позичальник, шляхом надання банку розрахункового документу направляє кошти на погашення заборгованості за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з рахунку(-ів) позичальника. Таке погашення проводиться з використанням рахунку НОМЕР_1 (код банку 352457) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням. Підписанням цього Договору позичальник доручає банку здійснити зарахування коштів в погашення заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням в порядку (в черговості), визначеному п. 3.17. цього Договору.

Пунктом 3.17. Кредитного договору встановлено, що виконання зобов`язання позичальником та погашення заборгованості за цим договором здійснюється в такій послідовності (черговості): - сплата несплачених своєчасно процентів за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); - сплата несплаченої своєчасно частини основної суми боргу (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); - сплата строкових нарахованих процентів за користування кредитом в порядку, визначеному пп. 3.5.1. Договору; - сплата пені за непогашення у строк основної суми боргу (якщо непогашення буде мати місце); - сплата пені за непогашення у строк процентів за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце); - сплата інших платежів та/або штрафних санкцій, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; - сплата строкової частини основної суми боргу.

Пунктом 6.3. Кредитного договору сторонами погоджено, що у разі прострочення позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в тому числі після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу у випадках відкликання банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу в наступному розмірі: - 21% (двадцять один) процент річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу, яке позичальник повинен здійснити у зв`язку з відкликанням кредиту в порядку, передбаченому п. 3.13 договору або у зв`язку з настанням остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 3.2 договору з урахуванням п. 4.2.4 договору); - 18% (вісімнадцять) процентів річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу (відповідної її частини) в інших випадках, відмінних від тих, які визначені у пп. 1 цього п. 6.3 договору, які підлягають сплаті за весь час прострочення до дня фактичного повернення простроченої основної суми боргу або відповідної її частини.

Згідно п.8.6. Кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №4826539122 (#904826539122) від 21.01.2022.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків (процентів) за користування кредитом здійснив частково, зокрема: 17.02.2022 повернув кредит в розмірі 12 500,00 грн, а також 08.02.2022 – сплатив відсотки (проценти) за користування кредитними коштами в розмірі 813,70 грн, що підтверджується випискою по рахунку №3739.Останній платіж в рахунок виконання зобов`язань за Кредитним договором в розмірі 35,13 грн здійснено 17.01.2023, які банком з урахуванням п. 3.18 Кредитного договору спрямовані на погашення основного боргу.

Разом з тим, до спірних правовідносин позивачем застосовувались кредитні канікули які були запроваджені банком у березні 2022 року для клієнтів мікро, малого та середнього бізнесу, про що інформацію було розміщено на офіційному сайті банку за посиланням htths://www.oschadbank.ua/biznes-klientam-2#credit. Ця програма підтримки підприємців у важкі часи тривала до 31.05.2022, а 31.05.2022 продовжена до 30.06.2022 (включно). На період кредитних канікул відтерміновувались виплати по сумі основного боргу та відсоткам і не застосовувались будь-які штрафні санкції за невиконання або неповне виконання діючих кредитних договорів. Кредитні канікули для всіх клієнтів розпочалися автоматично і для їх запровадження не потрібно було звертатися до банку. Кредитні канікули застосовувалися до клієнтів, які станом на 24.02.2022 не мали невиконаних зобов`язань зі сплати основної суми боргу, сум нарахованих процентів та комісійних винагород або строк прострочення виконання таких зобов`язань не перевищував 30 календарних днів, зокрема відповідача.

Через неналежне виконання позичальником умов Кредитного договору, з урахуванням кредитних канікул, у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 153 085,41 грн, з них: 137 500,00 грн - основного боргу та 15 585,41 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Наведене зумовило позивача звернутись із позовом до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі Кредитного договору №119.10-10/510 від 21.01.2022, який за правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1-2).

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3).

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка (ч.4).

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки (ч.5).

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.6).

З урахуванням умов Кредитного договору, зокрема, п.3.4.1 Кредитного договору визначено, що процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 18% (вісімнадцять процентів) річних.

Підстави та порядок зміни розміру процентної ставки, передбаченої п.3.4.1. Договору, сторонами обумовлено в п. 3.4.2. Договору, зокрема шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди до вказаного Кредитного договору.

Як зазначалось вище, п. 6.3. Кредитного договору сторонами погоджено, що у разі прострочення позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в тому числі після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу у випадках відкликання банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу в наступному розмірі: - 21% (двадцять один) процент річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу, яке позичальник повинен здійснити у зв`язку з відкликанням кредиту в порядку, передбаченому п. 3.13 договору або у зв`язку з настанням остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 3.2 договору з урахуванням п. 4.2.4 договору); - 18% (вісімнадцять) процентів річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу (відповідної її частини) в інших випадках, відмінних від тих, які визначені у пп. 1 цього п. 6.3 договору, які підлягають сплаті за весь час прострочення до дня фактичного повернення простроченої основної суми боргу або відповідної її частини.

Разом з тим, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу за таке прострочення. Тобто, з 24.02.2022 до закінчення 30-денного строку припинення/скасування воєнного стану кредитор не повинен здійснювати нарахування процентів річних, як міри відповідальності за невиконання грошового зобов`язання).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом” (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (Постанова ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку відсотки за користування кредитом складають 15 585,41 грн.

Суд здійснивши перевірку нарахування відсотків за користування кредитом, приходить до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких що підлягають до задоволення у розмірі заявленому позивачем.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості за основним боргом та процентами здійсненого позивачем на підставі Кредитного договору № 119.10-10/510 від 21.01.2022 станом на 06.04.2026 чітко вбачається, що проценти за користування кредитом у розмірі 15 585,41 грн нараховані та заявлені позивачем до стягнення згідно з умовами Кредитного договору та виключно в межах строків правомірного користування кредитом, а саме з 21.01.2022 по 20.01.2023, тобто виключно на непрострочену (строкову) частину основної суми боргу із врахуванням розміру процентної ставки в розмірі 18%, як і погоджено сторонами в п. 3.4.1. Кредитного договору.

Із вказаного розрахунку заборгованості, судом встановлено також, що при здійсненні позивачем розрахунку заборгованості АТ "Ощадбанк" враховувались кредитні канікули, які були запроваджені банком у березні 2022 року для клієнтів мікро, малого та середнього бізнесу. Порядок їх застосування у спріних правовідносинах полягав у відтермінуванні до 30.06.2022 (включно) оплати основної заборгованості по 12 500,00 грн в місяць, які підлягали сплаті 20 числа кожного місяця 2022 року починаючи з лютого по червень (включно) згідно Додатку №2 до Договору, та відсотків за користування кредитом, які передбачені п.3.4.6. Договору. При цьому було враховано також часткову оплату відповідачем зобов`язання по тілу кредиту та відсотків за їх користування.

Наявність відображення відповідних відомостей у поданому позивачем розрахунку спростовує твердження відповідача про недоведеність позивачем порядку врахування кредитних канікул при здійсненні розрахунку заборгованості.

Щодо посилання відповідача на окупацію міста в якому відповідач здійснював підприємницьку діяльність внаслідок повномаштабних воєнних дій Україні, відсутність відповідного у відповідача доходу, то суд зазначає наступне.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення.

У ст. 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому ст. 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.18 у справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).

Представник відповідача стверджує, що виконання зобов`язання за Кредитним договором стало об`єктивно неможливим через обставини, за які жодна із сторін не відповідає, а саме через військову агресію російської федерації та окупацію території.

Суд звертає увагу суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Умовами розділу 5 Кредитного договору № 119.10-10/510 від 21.01.2022 банк та ОСОБА_1 визначили, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цього Договору, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, а також невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором (пп. 5.1.8. Кредитного договору).

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі. Позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно розраховує на повернення суми кредиту, процентів нарахованих за користування кредитними коштами. Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання. Судом має бути з`ясовано й перевірено причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами і неналежним виконанням зобов`язання у даному конкретному випадку (Постанова Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 903/573/22).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначено, що форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.

Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

У даній справі, відповідачем не надано належних доказів, що наявність вказаних обставин перешкоджали ОСОБА_1 виконанню грошового зобов`язання за укладеним між нею та банком Кредитним договором, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між окупацією та неможливістю відповідачем виконати зобов`язання за Кредитним договором.

Щодо посилання відповідачки на її пенсійний вік та обмежений дохід, в підтвердження чого надала суду довідку про доходи № 5988 7499 8992 2189 від 08.06.2026, як на підставу неможливості виконання договірного зобов`язання, то суд вважає їх безпідставними, оскільки відсутність у неї відповідного доходу не звільняє її від виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості по Кредитному договору.

Принагідно, суд звертає увагу, що надана відповідачкою довідка про доходи № 5988 7499 8992 2189 від 08.06.2026 не є доказом відсутності інших доходів у ОСОБА_1 , а лише підтверджує наявність одного з них – отримання пенсійних виплат.

Щодо твердження відповідачки у відзиві на позов про припинення нею 11.01.2025 підприємницької діяльності, яка здійснювалась у м. Скадовськ, та відповідно відсутності отримання нею доходу за результатом підприємницької діяльності за рахунок якої, як стверджує відповідачка, мав обслуговуватися кредит, оскільки предметом кредитного договору - була саме видача коштів для обслуговування бізнесу; на її статус як внутрішньо переміщена особа, то суд зазначає, що вказане твердження є безпідставним та необгрунтованим.

На спростування вказаних тверджень, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність фізичної особи–підприємця Сиротенко Людмили Володимирівни була зареєстрована 27.03.2005 та припинена 11.01.2025, що підтверджується у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 17.06.2026. В той час відповідачка стала на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Івано Франківськ 18.05.2024, що підтверджується у матеріалах справи довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а строк повернення кредиту визначений не пізніше 20.01.2023. Отже, протягом терміну користування кредитом Сиротенко Л.В. була зареєстрована як фізична особа - підприємець і здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до приписів статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Згідно із частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Вказаного правового висновку притримується Велика палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18.

Зважаючи на викладене, Сиротенко Людмила Володимирівна відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, в тому числі і за зобов`язаннями щодо повернення кредиту та сплати відсотків за Кредитним договором №119.10-10/510 від 21.01.2022 після припинення нею підприємницької діяльності.

Не знайшли свого підтвердження і посилання відповідачки про неповідомлення її позивачем про наявність у відповідача заборгованості на підставі Кредитного договору перед зверненням із позовом до суду, оскільки із врахуванням ст. 19 ГПК України досудове врегулювання спору не є обов`язковим.

При цьому, звертає увагу, що з урахуванням умов Кредитного договору остаточний строк повернення кредиту та процентів за його користування настав 20.01.2023, тому вимога про дострокове повернення, з урахуванням ч.2 ст.1050 ЦК України, не була необхідною.

Інші твердження відповідачки не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За наведеного, відповідачка доказів повернення кредиту в розмірі 137 500,00 грн та 15 585,41 грн процентів за користування кредитом суду не надала, доводи позивача про їх стягнення належними доказами не спростувала.

Суд, надавши оцінку зібраним у справі доказам, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

З урахуванням ст.129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-78, 129, 232-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №119.10-10/510 від 21.01.2022 в розмірі 153 085,41 грн, з них: 137 500,00 грн - основного боргу та 15 585,41 грн – заборгованості за відсотками за користування кредитом - задовольнити.

Стягнути з Сиротенко Людмили Володимирівної (вул.Чапаєва/К.Лібкнехта, буд.60/75, НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 ; фактичне місце перебування ВПО: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України“ (вул. Госпітальна, буд.12-г, м. Київ, 01001, код 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул.Суворова,26, м. Херсон, 73003, код 02766367) 153 085,41 грн, з них: 137 500,00 грн - основного боргу та 15 585,41 грн – заборгованості за відсотками за користування кредитом; та 2662,40 грн - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із перебуванням судді у відпустці, рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя П. А. Шкіндер