Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №908/997/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/997/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Висоцький А.М., Левшина Г.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Сергійчик Антон Олександрович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, довіреність

Представник відповідача: КАПУСТА АРСЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 (повне рішення складено 24.07.2026, суддя Дроздова С.С.) у справі № 908/997/26

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738)

про стягнення 2 575 800 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 2 575 800 грн 00 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 375/10-24-РМ від 01.11.2024, в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. У передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, товар був поставлений з порушенням строку, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 8.2 Договору штрафні санкції, а саме пеню в розмірі 0,2% від ціни товар, поставку яких прострочено, за кожний день такого прострочення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026, позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) 515 160 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. пені, 30 909 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 60 коп. судового збору. В інший частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, через систему «Електронний суд», представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

скасувати рішення Господарського суду Запорізької від 15.07.2026 року у справі № 908/997/26 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми штрафних санкцій (пені) у розмірі 2 060 640,00 грн;

ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 2 575 800,00 грн. задовольнити повністю;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню у розмірі 2 575 800,00 грн. (два мільйони п`ятсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.);

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 37 091,52 грн. (тридцять сім тисяч дев`яносто одну гривню 52 коп.)

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 275, ч. 1 ст. 277 ГПК України рішення підлягає скасуванню в частині зменшення штрафних санкцій через нез`ясування обставин, недоведеність обставин, невідповідність висновків встановленим обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що між ДП «Державний оператор тилу» (правонаступник - ДП «Агенція оборонних закупівель») і ТОВ «МІК» укладено державний контракт № 375/10-24-РМ від 01.11.2024 на поставку чохлів для бронежилетів модульних (5 000 шт. по 13 500,00 грн без ПДВ, на загальну суму 67 500 000,00 грн) зі строком поставки до 13.12.2024 включно. Товар фактично поставлено з порушенням строку за актами приймання № 1 від 07.01.2025 на 13 500 000,00 грн, № 721 від 30.12.2024 на 21 600 000,00 грн, № 723 від 31.12.2024 на 11 475 000,00 грн, № 724 від 31.12.2024 на 20 925 000,00 грн. За п. 8.2 Договору нараховано пеню 0,2 % за кожний день прострочення та штраф 7 % за прострочення понад 30 днів; повідомленням-вимогою № 2165/2338/06-2025 від 02.04.2025 і уточненням до нього заявлено до стягнення 2 575 800,00 грн. У добровільному порядку (п. 8.5 Договору - 7 банківських днів) санкції не сплачено.

Суд першої інстанції правильно встановив факт поставки на 100 % з простроченням: 1000 комплектів - 07.01.2025 (акт № 1), 1600 комплектів - 30.12.2024 (акт № 721), 850 комплектів - 31.12.2024 (акт № 723), 1550 комплектів - 31.12.2024 (акт № 724); строк поставки всіх 5000 шт. - до 13.12.2024. У цій частині рішення є законним і обґрунтованим.

Позивач/скаржник не погоджується зі зменшенням неустойки з 2 575 800,00 грн до 515 160,00 грн. Суд послався на вплив воєнних подій, повне виконання договору, відсутність доведених збитків і прийняття товару без зауважень. Це, на думку скаржника, суперечить ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), нівелює умови Договору та свідчить про неправильне застосування ст. 525, 530, 550, 551, 629, 638, 712 ЦК України і порушення принципу рівності учасників процесу. Виняткових обставин, які звільняють від відповідальності, матеріали справи не містять: укладаючи контракт під час воєнного стану, Відповідач передбачав ризики.

Скаржник наполягає, що повітряні тривоги, обстріли, вибухи та графіки відключення електроенергії суперечать п. 10.1 і 10.2 Договору, якими сторони прямо домовились, що воєнний стан і пов`язані з ним наслідки не вважаються форс-мажором. Відповідач не довів конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали поставку, та причинно-наслідкового зв`язку. Прострочення зумовлене організацією господарської діяльності самого Відповідача.

Відповідач жодного разу не повідомляв Позивача в порядку п. 10.6, 10.7 Договору (3 робочі дні - повідомлення, 5 робочих днів - підтвердження, 14 робочих днів - документ ТПП), тому втратив право посилатися на такі обставини. Уточнення до вимоги від 21.04.2026 залишено без реагування.

Відсутність претензій щодо якості та кількості не спростовує факту прострочення; строк поставки є істотною умовою (ст. 712 ЦК України). Поставка після спливу строку є виконанням уже існуючого обов`язку, а не обставиною, що виключає відповідальність. Сплата неустойки не звільняє від виконання обов`язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Затримка становила 17, 18 і 25 календарних днів; за п. 8.2.1 Договору затримка понад 5 робочих днів є значною, і санкції нараховуються з першого дня прострочення.

Позивач наполягає, що розмір неустойки не є надмірним. Він прямо визначений Договором, добровільно погодженим Відповідачем, залежить від кількості днів прострочення та має стимулюючу й компенсаційну функцію. Зменшення нівелює мету неустойки та створює спосіб уникнення відповідальності.

Щодо майнового стану Відповідача, позивач зазначає, за даними Opendatabot: дохід за 2024 рік - 3 747 830 000,00 грн, чистий прибуток - 24 891 000,00 грн, активи - 3 873 568 000,00 грн; Позивач сплатив 67 500 000,00 грн. Твердження про непомірний тягар безпідставні. Суд не врахував недобросовісну поведінку Відповідача як ключовий критерій.

Скаржник наголошує, що договір виконується в рамках бюджетної програми КПКВК 2101020 для забезпечення оборони України; отримувачі - Об`єднані центри забезпечення Міноборони. Прострочення поставки бронежилетів має суспільне значення та впливає на обороноздатність. Право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків (ч. 1 ст. 550 ЦК України); за актуальною практикою Верховного Суду Позивач не має доводити збитки.

Також скаржник зазначає про неправильне застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Ці норми не встановлюють безумовного права суду на зменшення неустойки; потрібні доведені виняткові обставини. Суд не встановив таких обставин, не врахував характер правовідносин, статус сторін і предмет спору. Надмірне зменшення фактично нівелює відповідальність і порушує баланс інтересів.

Суд першої інстанції не врахував висновки у справах: № 911/1608/18 (ВС КСГ від 24.07.2019), № 910/17079/23 (від 30.07.2024), № 910/4390/23 (від 19.03.2024), № 910/9544/25 (від 29.04.2026), № 910/12590/24 (від 30.06.2026), № 910/16300/24 (від 02.07.2026), № 910/32/25 (від 18.12.2025), № 910/16969/20 (від 14.03.2023), а також № 916/2663/25 (від 11.06.2026) - про відмову в зменшенні неустойки за порушення державних контрактів на поставку товарів для потреб оборони в умовах воєнного стану. Висновки Верховного Суду враховуються іншими судами (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Левшина Г.В.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 у справі № 908/997/26. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.09.2026 о 14 год. 20 хв.

10.08.2026 від відповідача до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу; ТОВ «МІК» зазначає, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 у справі № 908/997/26 є законним, обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Зокрема зазначає, що між ДП «Державний оператор тилу» і ТОВ «МІК» укладено державний контракт про закупівлю № 375/10-24-РМ від 01.11.2024 (ID: UA-2024-10-14-013076-a). За заявкою № R000508 від 04.11.2024 Постачальник мав поставити до військової частини НОМЕР_1 5000 комплектів чохлів для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5) у строк до 13.12.2024 включно.

Відповідачем Товар поставлено: 1000 комплектів - 07.01.2025 (акт № 1, прострочення 25 днів); 1600 комплектів - 30.12.2024 (акт № 721, прострочення 17 днів); 850 комплектів - 31.12.2024 (акт № 723, прострочення 18 днів); 1550 комплектів - 31.12.2024 (акт № 724, прострочення 18 днів). Поставка виконана на 100 % без порушень і претензій щодо якості.

Позивач на підставі п. 8.2 Договору нарахував пеню 2 575 800,00 грн. Відповідач заявив клопотання про зменшення неустойки на підставі ст. 551 ЦК України.

Відповідач зазначає про обставини для зменшення неустойки:

за незначне прострочення (25, 18, 18, 17 днів) Позивач просить стягнути 2 575 800,00 грн; на виготовлення 5000 шт. Відповідач мав лише 43 дні з урахуванням часу на отримання сертифікатів відповідності, випробувань зразків і приймального контролю за п. 6.5, 6.5.1 Договору;

пеня за п. 8.2 Договору становить 0,2 % за кожний день прострочення, тоді як ст. 231 ГК України (що діяла на той час) визначала 0,1 %, тобто розмір необґрунтовано збільшено у 2 рази, що дає Позивачу невиправдані надмірні прибутки навіть при незначній затримці;

поставка виконана на 100 % договірного обсягу без порушень і претензій по якості;

незначне прострочення не завдало Позивачу збитків або шкоди у заявленій чи іншій сумі; вони документально не підтверджені та не виражені у майновому значенні;

порушення не мало негативних наслідків для Позивача і не порушило його майнових інтересів; стягнення значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства, тоді як для Позивача зменшення пені негативних наслідків не матиме, оскільки збитки та погіршення фінансового становища не доведені.

Відповідач знаходиться у м. Запоріжжя, де здійснюється виробництво Товару. Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

За період з 01.11.2024 по 07.01.2025 у Запоріжжі тривалість тривог становила 348,3 години (14,5 дня), кількість оголошень - 270 разів. З дати укладення Договору до дати поставки загальна кількість днів - 68. Отже, тривоги складали 21,3 % часу, наявного у постачальника для поставки Товару Замовнику.

Відповідач в умовах воєнного стану продовжує виготовляти Товар для забезпечення Збройних Сил України форменим одягом та екіпіюванням, наповнює бюджет податками та забезпечує громадян робочими місцями. Покладення неустойки в заявленому розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем. У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/488/21 наголошено, що, вирішуючи питання про зменшення пені та штрафу, суд повинен з`ясувати майновий стан сторін.

Відповідач надав суду листи ГУ НП в Запорізькій області за вих. від 15.02.2023 № 1211/6/03-2023 та без номеру і дати, з яких вбачається, що будівлі Мелітопольського та Токмацького швейних цехів за адресами: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 139 та Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 3А захоплені невідомими особами з числа військових рф. За Актом обстеження об`єкту нежитлової нерухомості, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією рф від 14.03.2023, комісією встановлено, що майновий комплекс за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд. 47, реєстраційний № об`єкту нерухомого майна: 60165023239, право власності на який належить ПрАТ «Оріхівська швейна фабрика», який орендує ТОВ «МІК» за договором оренди від 01.08.2016 № 080109: орієнтовна дата руйнації (пошкодження): липень 2022 року - серпень 2022 року; причини: неодноразові обстріли з далекобійної різнокаліберної артилерії, а також із використанням систем залпового вогню; пошкодження: фундаменти не пошкоджено; стіни посічено уламками, є провалля; дах/покрівля пошкоджено (пробито) дах будівлі швейної фабрики (Літера Б-IV), бетонні перекриття та дах складу (Літера Е); підлога не пошкоджена; вікна - вибито майже всі вікна, пошкоджено рами; двері - пошкоджено міжкімнатні двері у будівлі швейної фабрики (Літера Б-IV); внутрішнє оздоблення - пошкоджено внутрішнє оздоблення, системи електропостачання, освітлення, опалення (обігріву), офісні меблі, міжкімнатні стіни у виробничих приміщеннях; інші пошкодження - пошкоджено швейне обладнання (швейні машинки), розкрійний стіл та інше приладдя.

Отже, орендоване приміщення у ПрАТ «Оріхівська швейна фабрика» внаслідок ракетного обстрілу було зруйновано (пошкоджено). Згідно з Актом від 29.11.2022 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, комісія встановила щодо приміщення ТОВ «МІК» за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 4: рік будівництва 1778; загальна площа 1 822,9 кв. метрів; кількість поверхів - 1; висновки: наявні незначні пошкодження, рекомендовано провести технічне обстеження будівельних конструкцій будівлі в цілому згідно з протоколом № 29 засідання комісії з обстеження будівель і споруд на території Охтирської міської територіальної громади від 05.12.2022.

Відповідач наголошує, що при застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають усталеного критерію, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши докази та обставини у сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)). З огляду на засади справедливості, добросовісності, розумності, правову природу пені та її призначення, заявлений до стягнення розмір неустойки є явно неспівмірним наслідкам порушення, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для Відповідача, що свідчить про наявність підстав для зменшення її розміру на підставі ст. 551 ЦК України.

На думку відповідача, суд збалансовано підійшов до питання зменшення неустойки: при вирішенні цього питання суд має право враховувати співвідношення заявленої до стягнення суми санкцій із наслідками порушення, у тому числі наявність або відсутність доведених збитків кредитора (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України). Відсутність доказів збитків не усуває права позивача на стягнення неустойки, але може враховуватися разом з іншими обставинами при визначенні співмірності та справедливості повного розміру неустойки. Виконання договорів для потреб оборони має особливе суспільне значення, і строки поставки не є формальною умовою, проте чинне законодавство не містить заборони на застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до правовідносин з договорів для забезпечення потреб оборони; оборонний характер договору не виключає обов`язку суду оцінити співмірність неустойки з усіма конкретними обставинами справи. Оцінивши обставини виконання договору, ступінь виконання основного зобов`язання, наслідки порушення, поведінку сторін та надані докази, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення неустойки до 80 % від нарахованих сум, а саме до суми 515 160 грн 00 коп., врахувавши виконання повного обсягу поставки товару, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, засади справедливості, добросовісності та розумності.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 у справі № 908/997/26, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 30.09.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 375/10-24-РМ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1 5) (ДК 021:2015: 35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (Лот 1, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель- ID: UA-2024-10-14-013076-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника (п. 4.1.1 Договору).

Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 5 000 штук з ціною за одиницю без ПДВ 13500,00 грн у строк до 13.12.2024.

Заявка на поставку товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.3.1 Договору сторони погодили, що строк між подачею заявки на поставку Товару та датою поставки може бути зменшено за погодженням Сторін.

У пункті 4.7 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення строків поставки товару Замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття.

Згідно з п. 10.4 Договору при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.

У пункті 10.5 Договору визначено, що протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 Договору, 04.11.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000508, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно із заявкою № R000508 від 04.11.2024, Постачальник зобов`язався поставити у строк до 13.12.2024 включно, а саме чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5), до Отримувача - військової частини НОМЕР_1 , у кількості 5000 комплектів.

На виконання умов державного контракту про закупівлю Постачальник поставив Товар із порушенням строків.

У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 02.04.2025 направлено Постачальнику претензію щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 2 928 960 грн 00 коп. за вих. № 2165/2338/06-2025 від 02.04.2025.

Відповідно до п. 8.5 Договору, у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків

дострокового розірвання Договору з урахуванням п. 8.3.1. та п. 8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період

прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Позивач у позовній заяві зазначав, що оскільки, претензію направлено 02.04.2025, то у відповідності до п. 8.5 Договору Постачальник мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 09.04.2025, однак вимогу ним було проігноровано.

При підготовці позовної заяви, Замовником було виявлено технічну помилку в нарахуванні штрафних санкцій та направлено на адресу Постачальника уточнення інформації до повідомлення-вимогу № 2165/2338/06-2025 від 02.04.2025, за вих. № 22.3-10881 від 21.04.2026 з коригувальним розрахунком на суму 2 575 800 грн 00 коп.

Оскільки, ТОВ «МІК» не виконано своїх зобов`язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 2 575 800 грн 00 коп. пені.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував наступне.

Між сторонами господарські відносини з договору поставки (ст. 11, 712 ЦК України); продавець мав передати товар у строк (ст. 662, 663, 530 ЦК України), зобов`язання виконуються належно (ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Поставка виконана на 100 %, але з порушенням строку: 1000 комплектів - 07.01.2025 (акт № 1), 1600 комплектів - 30.12.2024 (акт № 721), 850 комплектів - 31.12.2024 (акт № 723), 1550 комплектів - 31.12.2024 (акт № 724). Відповідач визнав, що мав поставити 5000 штук до 13.12.2024 (ч. 1 ст. 75 ГПК України). Порушення тягне сплату неустойки (ст. 610, 611 ЦК України).

За п. 8.2 Договору - 0,2 % за кожний день прострочення: 13 500 000,00 Ч 0,2 % Ч 25 = 675 000,00 грн; 21 600 000,00 Ч 0,2 % Ч 17 = 734 400,00 грн; 11 475 000,00 Ч 0,2 % Ч 18 = 413 100,00 грн; 20 925 000,00 Ч 0,2 % Ч 18 = 753 300,00 грн. Разом - 2 575 800,00 грн. Відповідач розрахунок визнав, просив зменшити на 70 %.

За ст. 58 Конституції України та практикою ВС і КСУ до події застосовується закон, чинний на момент її настання. Оскільки порушення і період нарахування охоплюються часом чинності ГК України (до 28.08.2025), застосовуються ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

За ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України суд може зменшити неустойку, якщо вона явно неспівмірна наслідкам порушення або значно перевищує збитки; достатньо однієї підстави. Розмір зменшення законом не врегульований - вирішується судом за ст. 86 ГПК України. Це право, а не обов`язок суду.

Судом враховано: повне виконання поставки 5000 штук; прийняття товару без зауважень щодо якості, кількості, комплектності; відсутність доведених збитків позивача та конкретних додаткових витрат; наявність об`єктивних ускладнень у відповідача; місцезнаходження у м. Запоріжжя, віднесеному до територій можливих бойових дій; прохання не звільнити, а саме зменшити неустойку.

Сам воєнний стан не є автоматичною підставою для звільнення чи зменшення неустойки. Але суд дослідив конкретні докази: Запорізька міська територіальна громада (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (Наказ № 376 від 28.02.2025, зареєстрований 11.03.2025 за № 380/43786); за період з 01.11.2024 по 07.01.2025 тривалість тривог - 348,3 години (14,5 дня), 270 оголошень, що складає 21,3 % часу з 68 днів; згідно з Наказом ТОВ «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022 працівники при тривозі припиняють роботу та йдуть в укриття.

Зруйновано приміщення у м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд. 47 (Акт від 14.03.2023); захоплено військовими рф приміщення у м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 139 та вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 34, і у м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3А; заяви внесено до ЄРДР (№ 12022082140000344 від 02.03.2022, № 12022080000000133 від 14.03.2022); пошкоджено приміщення у м. Охтирка, вул. Незалежності, 4 (Акт від 29.11.2022). Частина потужностей залишилась на тимчасово окупованій території.

Суд визнав порушення доведеним, нарахування пені правомірним, а ризик неналежного виконання залишився на відповідачі, оскільки саме з нього стягується пеня.

Погоджені умови обов`язкові, п. 8.2 Договору - належна підстава для нарахування пені, тому нарахування обґрунтоване. Проте закон прямо дозволяє судове зменшення неустойки навіть коли її розмір погоджено сторонами; інше тлумачення позбавило б змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відсутність доказів збитків не усуває права позивача на неустойку, але враховується разом з іншими обставинами. Позивач не довів заміщувальної закупівлі за вищою ціною, додаткових витрат, сплати санкцій іншим особам чи інших майнових втрат, співмірних із заявленою сумою пені.

Договір укладено для забезпечення потреб оборони; предмет - чохол для бронежилета; отримувачі - Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України; поставка - для нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. Строки поставки не є формальною умовою. Разом з тим законодавство не містить заборони застосовувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до оборонних договорів; оборонний характер не виключає обов`язку суду оцінити співмірність неустойки з усіма обставинами справи. Ця обставина важлива, але не єдина і не має наперед встановленої переваги над повним виконанням договору, прийняттям товару, відсутністю доведених збитків, об`єктивними ускладненнями та необхідністю балансу інтересів.

Оцінивши обставини виконання договору, ступінь виконання основного зобов`язання, наслідки порушення, поведінку сторін та докази, суд дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення неустойки до 80 % від нарахованих сум, а саме до 515 160 грн 00 коп., врахувавши повне виконання поставки, незначний період прострочення, наслідки порушення, засади справедливості, добросовісності та розумності, правову природу пені та її призначення. Неустойка має компенсаційний, а не каральний характер. Зменшення пені до 515 160 грн 00 коп. (залишення 20 % від заявлених сум) забезпечує баланс між правом позивача на відповідальність за прострочення та недопущенням надмірного тягаря для відповідача. Позов задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предмет позову є вимога Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 2 575 800 грн 00 коп. пені, нарахованої на підставі п. 8.2 договору про закупівлю № 375/10-24-РМ від 01.11.2024 за порушення строків поставки товару (пеня в розмірі 0,2 % від ціни товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення).

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Правовстановлення розміру та порядку нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно до п. п. 1 та 5 Специфікації від 01.11.2024 (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 5 000 штук з ціною за одиницю без ПДВ 13500,00 грн у строк до 13.12.2024.

На виконання умов Договору, 04.11.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000508, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно із заявкою № R000508 від 04.11.2024, Постачальник зобов`язався поставити у строк до 13.12.2024 включно, а саме чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5), до Отримувача - військової частини НОМЕР_1 , у кількості 5000 комплектів.

Поставка виконана на 100 %, але з порушенням строку: 1000 комплектів - 07.01.2025 (акт № 1), 1600 комплектів - 30.12.2024 (акт № 721), 850 комплектів - 31.12.2024 (акт № 723), 1550 комплектів - 31.12.2024 (акт № 724).

Відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, так як прострочив виконання зобов`язання, а саме: за п. 8.2 Договору - 0,2 % за кожний день прострочення: 13 500 000,00 Ч 0,2 % Ч 25 = 675 000,00 грн; 21 600 000,00 Ч 0,2 % Ч 17 = 734 400,00 грн; 11 475 000,00 Ч 0,2 % Ч 18 = 413 100,00 грн; 20 925 000,00 Ч 0,2 % Ч 18 = 753 300,00 грн. Разом - 2 575 800,00 грн. У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70%.

В обґрунтування наявності підстав для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідач посилався на те, що поставку виконано на 100 % без претензій щодо якості, а прострочення було незначним і не завдало Позивачу документально підтверджених збитків чи негативних майнових наслідків.

На думку Відповідача, неустойка має компенсаторний, а не каральний характер, не може бути джерелом невиправданих прибутків кредитора чи непомірним тягарем для боржника, на що вказують висновки Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, ВС від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Виконання зобов`язання у строк стало неможливим через незалежні від Відповідача обставини - військову агресію рф та її наслідки. Відповідач розташований у м. Запоріжжя, яке віднесено до територій можливих бойових дій згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376; за період з 01.11.2024 по 07.01.2025 тривалість повітряних тривог становила 348,3 години (14,5 дня), 270 оголошень, тобто 21,3 % часу, наявного для поставки. Через тривоги працівники за наказом ТОВ «МІК» № 031422-01/О від 14.03.2022 припиняють роботу та йдуть в укриття, що об`єктивно уповільнює виробництво. Крім того, аварійні графіки відключення електроенергії, спричинені атаками на інфраструктуру, є екстреними, непередбачуваними та впливають на строки поставки. Стягнення 2 575 800 грн 00 коп. пені за 18, 17, 25 днів прострочення Відповідач вважає надмірним тягарем і таким, що набуває каральної функції.

Оцінивши обставини виконання договору, ступінь виконання основного зобов`язання, наслідки порушення, поведінку сторін та докази, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення неустойки до 80 % від нарахованих сум, а саме до 515 160 грн 00 коп., врахувавши повне виконання поставки, незначний період прострочення, наслідки порушення, засади справедливості, добросовісності та розумності, правову природу пені та її призначення. Неустойка має компенсаційний, а не каральний характер. Зменшення пені до 515 160 грн 00 коп. (залишення 20 % від заявлених сум) забезпечує баланс між правом позивача на відповідальність за прострочення та недопущенням надмірного тягаря для відповідача.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 у справі № 908/997/26 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 2 060 640,00 грн. Скаржник - Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» - просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» пеню у розмірі 2 575 800,00 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 37 091,52 грн.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до ст. 5 ЦК України) також передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов`язання, майнового стану сторін та інших інтересів, що заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, обґрунтовано реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, обгрунтовано врахував, що згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

За період з 01.11.2024 по 07.01.2025 в Запоріжжі (за місцем знаходження відповідача) тривалість тривог 348.3 години (14.5 днів)., а їх кількість оголошень становила 270 рази. З дати укладання Договору по дату поставки загальна кількість днів становила 68. Таким чином, тривоги складали 21.3% часу постачальника для поставки Товару Замовнику.

Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог за посиланням - https://air-alarms.in.ua/region/zaporizhzhia?from=2024-11-01&to=2025-01 07#statistic.

При цьому судом, зокрема, враховано, що поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, обумовленому договором, без будь-яких претензій по якості від позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що причиною порушення строків поставки частини товару став комплекс об`єктивних та виняткових обставин безпекового характеру.

У цій справі відповідачем обґрунтовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» зазнало значні втрати майна.

Так, розташованого у власній і орендованій нерухомості: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, зруйновано офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які орендуються ТОВ «МІК», що встановлено Актом обстеження об`єкта від 14.03.2023 (міститься в матеріалах справи).

Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.139 (офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення); м. Мелітополь, вулиця Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 34 (п`ятиповерхова нежитлова будівля), які орендуються Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК», захоплені військовими рф.

Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3А, захоплені військовими рф офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які є власністю ТОВ «МІК» по договору купівлі - продажу від 22.07.2020 (копія витягів з РПВН додано до матеріалів справи).

У м. Мелітополь і м. Токмак ГУ НП в Запорізькій області надало відповідь, з якої слідує, що заяви про вчинення злочинів у відношенні власності і майна ТОВ «МІК» в м. Мелітополь і м. Токмак внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12022082140000344 від 02.03.2022 (м. Мелітополь) і у кримінальному провадженні №12022080000000133 від 14.03.2022 (м. Токмак).

По м. Оріхів подано до ГУ НП в Запорізькій області заяву про факти руйнування цільного майнового комплексу за адресою Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, який орендує ТОВ «МІК», і в якому знаходилось виробниче майно ТОВ «МІК», на наш запит ГУ НП в Запорізькій області листом №4370/70-2023 від 01.05.2023 повідомило, що Пологівським РВП ГУ НП в Запорізькій області вказаний факт було зареєстровано в ЄО за № 1981 від 16.02.2023, після чого, вказані матеріали були передані УСБУ в Запорізькій області для внесення відомостей до ЄРДР.

Про наявність цих об`єктів нерухомості у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на умовах оренди також свідчить відомості про об`єкти оподаткування з кабінету платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», а про власність свідчать витяги з РПВН.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» було втрачено/пошкоджено суттєву частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область) а також зруйновані внаслідок ракетних обстрілів.

Частина потужностей залишилась на тимчасово-окупованій території.

В матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце майнові збитки у зв`язку із порушенням відповідачем строку поставки частини товару. Позивач не заявляв і документально не підтверджував понесених майнових збитків чи завдання безпосередньої шкоди обороноздатності держави.

Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також відомості про те, що підприємство відповідача продовжує працювати на оборонний сектор, сплачувати податки та забезпечувати громадян робочими місцями під час воєнного стану, господарський суд вбачав наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення пені до 80 % від заявленого розміру, а саме до 515 160 грн 00 коп. Суд правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, встановив, що основне зобов`язання виконано в повному обсязі, товар прийнято без зауважень, а доказів реальних збитків Позивача, співмірних із заявленою сумою пені, немає. Це відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) про компенсаторний, а не каральний характер відповідальності та про неприпустимість використання неустойки як джерела невиправданих прибутків. Суд обґрунтовано врахував конкретні обставини: місцезнаходження Відповідача у м. Запоріжжя, віднесеному до територій можливих бойових дій, повітряні тривоги, обстріли, зруйновані та захоплені виробничі приміщення, не виходячи при цьому з презумпції автоматичного зменшення неустойки через воєнний стан. Оборонний характер договору враховано, але він не виключає застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Нарахування пені визнано правомірним, а ризик неналежного виконання залишився на Відповідачеві. Обраний розмір зменшення - до 515 160 грн 00 коп. - належно вмотивований, відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, забезпечує баланс інтересів сторін і узгоджується з практикою Верховного Суду щодо дискреційного права суду зменшувати неустойку (постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20), від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25).

Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою неустойка є засобом стимулювання боржника до виконання зобов`язання. Хоча закон надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, таке зменшення є актом дискреції (правом суду) і має застосовуватися для досягнення балансу між інтересами сторін.

Окрему увагу колегія суддів приділяє аргументам позивача щодо того, що договір укладався під час дії воєнного стану. Суд зауважує, що факт підписання контракту в умовах війни не нівелює обов`язок суду враховувати реальні безпекові умови в регіоні діяльності виробника. Місто Запоріжжя, де розташований відповідач, є прифронтовим і перебуває під постійним ризиком обстрілів. Тривалість повітряних тривог, є об`єктивним фактором, що безпосередньо впливає на графік роботи персоналу та технологічні процеси. Відповідач діяв в умовах підвищеного ризику, що виключає наявність умислу на свідоме ігнорування строків поставки.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

У справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора, а не на його необґрунтоване збагачення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В рішенні Конституційного Суду України у справі № 15-рп/2004 вказано, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення пені до 515 160 грн 00 коп., тобто залишення до стягнення 20% від заявлених сум, за обставин цієї справи забезпечує баланс між правом позивача на застосування відповідальності за прострочення поставки та необхідністю недопущення покладення на відповідача надмірного тягаря, неспівмірного з наслідками порушення зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що рішення суду першої інстанції забезпечує справедливий баланс між правом позивача на компенсацію за прострочення та необхідністю збереження життєздатності вітчизняного виробника в умовах війни. Будь-яке інше співвідношення санкцій могло б призвести до невиправданої фінансової дестабілізації відповідача, що було б очевидно неспівмірним із наслідками допущеного порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та справедливості. Підстав для переоцінки встановлених обставин немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 у справі № 908/997/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 у справі № 908/997/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова підписана 05.10.2026.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Г.В. Левшина