Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №912/1805/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Дніпро Справа № 912/1805/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р.

(суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 09.12.2024р.)

у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", вул. Центральна, 84, смт Добровеличківка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27000

про стягнення 265 721,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", про стягнення 265 721,91 грн. заборгованості, з яких: 206 426,37 грн. боргу за договором споживача про надання послуг з передачі електричної енергії, 13 280,02 грн. 3% річних та 46 015,52 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020р. (договір приєднання, укладений на підставі заяви-приєднання генерального директора ТОВ "НВП "НКЕМЗ" від 01.12.2020р. та повідомлення НЕК "Укренерго" від 10.12.2020р. № 01/45255 про акцептування договору), за загальний період з 01.01.2022р. по 31.07.2022р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі №912/1805/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 265 721,91 грн заборгованості, з яких: 206 426,37 грн боргу за договором споживача про надання послуг з передачі електричної енергії, 13 280,02 грн - 3% річних та 46 015,52 грн інфляційних втрат, а також 3 188,66 грн судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що як підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022, територія Новокаховської міської територіальної громади, де знаходяться потужності Відповідача з 25.02.2022 перебуває у стані тимчасової окупації військами Російської Федерації. Обставини, що виникли внаслідок військової агресії, є форс-мажорними і звільняють Відповідача від виконання договірних зобов`язань на підставі статті 617 Цивільного кодексу України.

Також у скарзі йдеться про те, що висновок суду про можливість у Відповідача виконати свої зобов`язання за договором у період, коли територія перебувала під тимчасовою окупацією, є необґрунтованим. Суд повинен був врахувати, що внаслідок форс-мажорних обставин виконання зобов`язань відповідачем стало об`єктивно неможливим, а тому застосування до нього санкцій за невиконання умов договору є неправомірним.

Скаржник зазначає, що у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 №4316/20.5/7-23 чітко вказано, що у зв`язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об`єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю. Тобто, на даний час не можливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставляється на тимчасово окуповану територію, а також враховуючи той факт, що позивач жодним чином не надає підтверджуючих документів про те, що ним було поставлено електричну енергію на окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації.

За доводами Апелянта, одним із ключових доказів, які Відповідач подав на підтвердження своєї позиції, є відсутність актів прийому-передачі послуг, що мають фіксувати факт надання електроенергії чи інших послуг за відповідний період, які за договором є основним документом, що підтверджує виконання зобов`язань з боку постачальника та споживача. Скаржник наполягає, що після 25.02.2022 такі акти ним не підписувалися, оскільки ПрАТ "НЕК "Укренерго" не мало можливості надавати послуги через обставини, пов`язані з військовою агресією рф. Це свідчить про те, що фактичне виконання зобов`язань з боку постачальника було припинене, а, отже, відсутні підстави для стягнення оплати за ненадані послуги.

Іншим важливим аспектом, на думку Скаржника, є доведена неможливість використання об`єктів інфраструктури Відповідача після 25.02.2022, оскільки такі об`єкти, розташовані на території Новокаховської міської територіальної громади, були захоплені військовими рф. Територія громади з вказаної дати перебуває у стані тимчасової окупації, цей факт є загальновідомим і підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022. Між тим, суд не врахував, що надання послуг неможливе без фактичного доступу до об`єктів інфраструктури та технічного забезпечення з боку обох сторін.

Апелянт звертає увагу, що після окупації території підприємство Відповідача втратило можливість не тільки здійснювати господарську діяльність, а й забезпечувати технічні умови для споживання послуг з передачі електричної енергії.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що твердження Відповідача про ненаправлення йому рахунків-фактур та актів виконаних робіт не відповідає дійсності та спростовується наданими Позивачем доказами. Підкреслює, що Відповідачем були підписані Акт наданих Послуг від 31.01.2022 (за період з 01.01.2022 по 31.01.2022) на суму 113183,56 грн. з ПДВ та Акт наданих Послуг від 28.02.2022 (за період з 01.02.2022 по 28.02.2022) на суму 91 555,06 грн. з ПДВ без зауважень. Акти наданих послуг за період з березня по липень 2022 р. були підписані з боку Позивача та направлені Відповідачу через сервіс електронного документообігу АСКОД, як це передбачено Договором. Будь-яких зауважень або заперечень з боку Відповідача щодо обсягів наданих послуг у спірний період на адресу позивача не надходило.

Разом з тим, доказів того, що Відповідач після отримання актів наданих послуг звертався до Позивача із запереченнями щодо обсягів споживання у спірний період суду не надано.

При цьому, Позивач звертає увагу, що дані комерційного обліку електричної енергії на підставі яких визначились обсяги фактичного споживання ТОВ "НВП НКЕМЗ" за період січень – липень 2022 сертифіковані АКО та прийняті до розрахунку Адміністратором розрахунку.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на території підприємства з 25 лютого 2024 року вже були розміщенні військові рф, які захопили підприємство та заборонили вхід на територію підприємства, у зв`язку з чим ТОВ "НВП "НКЕМЗ" не мав змоги отримувати зазначені послуги, то Позивач зазначає, що Відповідач сплачував заборгованість за наданні послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що виникла за період січня - липня 2022 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0409-03032 і цим фактично підтвердив, що такі послуги Позивачем йому надавались та ним отримувались, оскільки послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління не можуть надаватись без фактично наданих послуг з передачі електричної енергії.

Позивач зауважує, що Відповідач не звертався до нього із заявою або повідомленням про припинення надання послуг, а ні з передачі електричної енергії, а ні з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, будь-яких листів або повідомлень про настання форс-мажорних обставин на адресу позивача не надсилав. При цьому Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 “Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану” затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану (чинне у спірний період ), та передбачено механізм відключення оператором системи об`єктів електропостачання, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації у разі ризиків використання такого об`єкта державою-агресором.

Відносно посилання Відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, Позивач зазначив, що як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань. Крім того, сторони у п. 9.1. Договору обумовили, що сторона для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії непереробної сили має не пізніше 5-ти календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили . Однак, Відповідач не надав доказів звернення до Оператора системи з відповідними заявами, із проханням припинити подачу електроживлення на свій об`єкт, зупинити надання послуги з передачі електричної енергії

У відповіді на відзив Відповідач вказує, що одним із ключових доказів, які Відповідач подав на підтвердження своєї позиції, є відсутність актів прийому-передачі послуг, що мають фіксувати факт надання електроенергії чи інших послуг за відповідний період. Після 25.02.2022 року такі акти не підписувалися, оскільки ПрАТ “НЕК “Укренерго” не мало можливості надавати послуги через обставини, пов`язані з військовою агресією рф. Це свідчить про те, що фактичне виконання зобов`язань з боку постачальника було припинене, а, отже, відсутні підстави для стягнення оплати за ненадані послуги. Проте суд першої інстанції проігнорував цей факт, не надавши йому належної правової оцінки.

Також Відповідач звертає увагу, що відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв`язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об`єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю. Одночасно, за наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року" Новокаховська міська територіальна громада внесена до даного переліку як тимчасово окупована територія з 25.02.2022. Таким чином, доводи Позивача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025р. витребувано витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1805/24.

Матеріали справи №912/1805/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі № 912/1805/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч.10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Відповідача для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.09.2025р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Автоматичною системою документообігу для розгляду апеляційної скарги по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025р. зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі №912/1805/24 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2026р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі № 912/1805/24. Ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо змісту постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах:

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, до закінчення розгляду якої провадження у цій справі було зупинено, зазначила, що як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

Верховний Суд вказав, що «з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Об`єднана палата також зазначила, що «у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася».

Об`єднана палата не вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд зазначив, що «підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні».

7. Встановлені судом обставини справи.

ПрАТ НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

ПрАТ НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК "Укренерго".

01.12.2020 генеральним директором ТОВ "НВП "НКЕМЗ" Крижним М.В.. підписано та подано позивачу заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

10.12.2020 НЕК "Укренерго" на адресу відповідача надіслано повідомлення №01/45255 про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в якому вказано дату акцептування договору - 01.12.2020.

Укладений між сторонами договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання та розміщений на офіційному сайті позивача.

Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. Договору).

З моменту акцептування заяви-приєднання до Договору в порядку встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, із змінами (далі - ПРРЕЕ), споживач набуває всіх прав та зобов`язань за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору, ПРРЕЕ та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості) ОСП надає Споживачу послуги з передачі електричної енергії параметри якості якої електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Споживач оплачує за передачу електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 "Порядок розрахунків".

Згідно п. 5.1. Договору, ціною цього Договору є вартість послуг з передачі електричної енергії на об`єкт (об`єкти) Споживача зазначені у в Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Оплата послуг з передачі електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора (п. 5.2. Договору).

Тариф (ціна) на послугу з передачі електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (п. 5.3. Договору).

Згідно п. 1 Додатку 4 "Порядок розрахунків" (далі - Додаток 4), розрахунковим періодом за цим Договором є один календарний місяць. При проведенні розрахунків за фактично надані Послуги термін "розрахунковий період" та/або "календарний місяць" є тотожними.

Пунктом 2 Додатку 4 передбачено, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий i фактичний обсяги Послуг.

Плановий обсяг Послуг визначається на основі наданих Споживачем повідомлень щодо планового обсягу передач i електричної енергії за розрахунковий період (п. 2.1. Додатку 4).

Визначення фактичного обсягу Послуг для Споживача, оператором системи якого є OCП, здійснюється на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цим Споживачем. З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку (п. 2.2. Додатку 4).

Відповідно до п. 3 Додатку 4, планова та фактична вартість Послуг за цим Договором розраховується шляхом множення планового та фактичного обсягу цих Послуг за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором, на Послуги.

Вартість Послуги визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

На вартість Послуг та інших додаткових послуг нараховуються податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

За одиницю виміру планової та фактичної вартості Послуг встановлена грошова одиниця України - гривня (грн). Плановий i фактичний обсяг послуг вимірюється в МВт/год. Тариф на Послугу встановлено в грн/МВт`год. У разі зміни Регулятором тарифу на Послуги OCП здійснює розрахунок належної до сплати вартості цих Послуг за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності відповідного рішення Регулятора.

Згідно п. 4 Додатку 4, Споживач зобов`язаний подавати OCП планові обсяги Послуг до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує початку розрахункового періоду. В періоді купівлі електричної енергії для власного споживання на ринку за двостороннім договором чи на організованих сегментах ринку відповідно до п.4 Договору планові обсяги Послуги за цим договором не подаються.

Відповідно до п. 5 Додатку 4, у разі самостійного забезпечення оплати Послуг Споживачем, згідно з обраною ним комерційною пропозицією, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, Споживач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуг OCП в порядку та строки, які зазначено у вказаному пункті.

Згідно п. 7 Додатку 4, Споживач здійснює остаточний платіж/розрахунок з OCП за фактичний обсяг наданих Послуг до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, Актів приймання-передачі Послуги, наданих OCП, або самостійно сформованих е електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - CУP), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Споживачу до 12 (дванадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Акт приймання-передачі Послуги, підписаний Споживачем, повертається OCП протягом 3 (трьох) робочих днів з дати фактичного його отримання за допомогою Сервісу, а також може бути підтверджений рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням a6o доставлений кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Споживач здійснює до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано Акт коригування до Акта приймання-передачі Послуги (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та Акти коригування до Актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді OCП направляє Споживачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) a6o надає Споживачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Відповідно до п. 8 Додатку 4, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий місяць Актом приймання-передачі Послуги Споживач має право оскаржити зазначену в Акті приймання-передачі Послуги вартість Послуг, шляхом направлення OCП повідомлення протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акта. Процедура оскарження не звільняє Споживача від підписання Акту та платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Споживач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Акта приймання-передачі Послуги, то вважаються, що цей Акт прийнято без розбіжностей. За результатом врегулювання розбіжностей підписується Акт коригування до Акту приймання-передачі Послуги (за необхідності) та Акт приймання-передачі, до якого виникли заперечення.

Згідно п.п. 13, 14, 15 Додатку 4, Акти приймання-передачі Послуги, Акти коригування до Актів приймання-передачі Послуги, Акти звірки розрахунків наданої Послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням a6o доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання Дoгoвopy (у тому числі Акт приймання-передачі Послуги або Акт коригування до Акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що OCП зобов`язаний повідомити на своєму веб-сайті, так i в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який

забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://onIine.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один i той самий спосіб (залежно від форми документа).

Рахунки, Акти приймання-передачі Послуги, Акти коригування до Актів приймання-передачі Послуги, Акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною:

- у день ix доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписуються його уповноваженим представником;

- у день особистого вручення, що підтверджуються підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважаються одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу “Доставлено” у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, в оригіналом та мас повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Як стверджує позивач, виходячи з наведених вище умов договору, відповідачу надавались послуги з передачі електричної енергії протягом січня - липня 2022.

Відповідно до п. 7 Додатку 4 позивач направив відповідачу наступні Акти приймання-передачі Послуги:

Акт наданих Послуг від 31.01.2022 (за період з 01.01.2022 по 31.01.2022) на суму 113 183,56 грн з ПДВ;

Акт наданих Послуг від 28.02.2022 (за період з 01.02.2022 по 28.02.2022) на суму 91 555,06 грн з ПДВ;

Акт наданих Послуг від 31.03.2022 (за період з 01.03.2022 по 31.03.2022) на суму 49 472,28 грн з ПДВ;

Акт наданих Послуг від 30.04.2022 (за період з 01.04.2022 по 30.04.2022) на суму 29 746,75 грн з ПДВ;

Акт наданих Послуг від 31.05.2022 (за період з 01.05.2022 по 31.05.2022) на суму 11 330,63 грн з ПДВ;

Акт наданих Послуг від 30.06.2022 (за період з 01.06.2022 по 30.06.2022) на суму 7 728,37 грн з ПДВ;

Акт наданих Послуг від 31.07.2022 (за період з 01.07.2022 по 31.07.2022) на суму 14 989,30 грн. з ПДВ.

Всього, протягом січня 2022 - липня 2022 було надано послуг на загальну суму 318 005,95 грн (а.с. 19-25).

Також, за уточненими даними комерційного обліку, ОСП було здійснено коригування обсягів та вартості наданих послуг з передачі електричної енергії за розрахунковий період лютий 2022 та був складений, підписаний і направлений відповідачу Акт коригування від 27.07.2022 до Акту приймання-передачі Послуги від 28.02.2022, за яким суму з розрахунковий період лютий 2022 збільшено на 1 090,42 грн (а.с. 26).

Позивачем сформовано рахунки за послуги з передачі електричної енергії (а.с. 32-38).

Відповідачем протягом січня 2022 - липня 2022 здійснено часткову оплату наданих послуг в сумі 142 670,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.02.2022 на суму 115 184,00 грн та від 16.02.2022 на суму 27 486,00 грн (а.с. 29).

Позивач вказує, що частина коштів була зарахована ОСП в рахунок оплати заборгованості минулого періоду, частина в рахунок оплати наданих послуг за січень 2022, отже заборгованість за актом наданих послуг від 31.01.2022 складає 513,56 грн.

Надані послуги за Актами приймання - передачі послуги від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022 відповідач не оплатив, акти наданих послуг та акт коригування не підписав, заперечень щодо обсягів та вартості послуг не надав, екземпляри для заявника не повернув.

За твердженням позивача, станом на 12.06.2024 за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 206 426,37 грн, з ПДВ (513,56 + 92 645,48 (з урахуванням акту коригування) + 49472,28 +29 746,75 +11 330,63 +7 728,37+14 989,30).

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення Позивача з позовом до суду.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на підставі укладеного Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 між сторонами виникли зобов`язання, в силу яких позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов Договору, а відповідач – здійснювати оплату за Послугу в порядку та строки, узгоджені сторонами у пункті 5 Додатку № 4 "Порядок розрахунків" до Договору, які є обов`язковими до виконання з огляду на приписи статей 11, 525, 526, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції встановив, що протягом січня – липня 2022 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 318 005,95 грн за актами наданих послуг від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022 та від 31.07.2022, а також здійснив коригування обсягів та вартості послуг за лютий 2022 року на 1 090,42 грн згідно з Актом коригування від 27.07.2022; відповідач здійснив часткову оплату на суму 142 670,00 грн згідно з платіжними інструкціями від 08.02.2022 та від 16.02.2022, внаслідок чого станом на 12.06.2024 заборгованість склала 206 426,37 грн.

Щодо заперечень відповідача місцевий господарський суд зазначив, що обставини військового вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 та тимчасової окупації Новокаховської міської територіальної громади, включеної до Переліку територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, є загальновідомими, проте тимчасова окупація та існування обмежень щодо переміщення товарів (робіт, послуг) беззаперечно не свідчать про фактичну неможливість їх здійснення за певних обставин та не спростовують фактичного споживання послуг споживачем за договором. Суд послався на статтю 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", за якою тимчасово окупована територія є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Суд першої інстанції також виходив з того, що підпунктом 1 пункту 8 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, передбачено механізм відключення оператором системи об`єктів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації, однак відповідач не надав доказів вчинення дій, спрямованих на відключення його об`єктів. Посилання відповідача на обмеження можливості комунікації з постачальником внаслідок окупації суд відхилив як недостатньо обґрунтоване з огляду на існування різних способів зв`язку з оператором.

Відхиляючи посилання відповідача на форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, суд зазначив, що такі обставини самі по собі не мають преюдиціального характеру, а сторона, яка на них посилається, повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання. Крім того, суд врахував пункт 1.15.4 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, та пункт 9.2 Договору, які зобов`язують сторону повідомити про настання форс-мажору у встановлені строки, чого відповідачем не зроблено, внаслідок чого він втратив право посилатися на такі обставини.

Місцевий господарський суд також встановив, що акти наданих послуг за січень та лютий 2022 року підписані відповідачем, а отже фактично визнані; акти за березень – липень 2022 року підписані з боку позивача електронно-цифровим підписом та направлені відповідачу через сервіс електронного документообігу АСКОД, що узгоджується з пунктами 13-15 Додатку № 4 до Договору. Обсяги фактичного споживання розраховані згідно з Алгоритмом, прийнятим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2108, на підставі даних АСКОЕ НЕК "Укренерго", а за період з 11 по 31 липня 2022 року – згідно з абзацом 5 пункту 6 постанови НКРЕКП від 31.05.2022 № 555; дані комерційного обліку сертифіковані АКО та прийняті до розрахунку Адміністратором розрахунку, при цьому відповідач не скористався передбаченою Кодексом комерційного обліку електричної енергії процедурою оскарження даних щодо обсягів споживання.

З наведених підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення 206 426,37 грн заборгованості, а перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України, визнав його правильним та задовольнив позов у цій частині повністю. Судовий збір покладено на відповідача за правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України із застосуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. В силу статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, договірні зобов`язання сторін підлягають виконанню не лише відповідно до умов укладеного договору, а й з урахуванням імперативних приписів законодавства, чинних у відповідний період та таких, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 60 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», передача електричної енергії — транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електростанцій до місця її розподілу електричними мережами операторів систем розподілу або мережами електроустановок споживання, крім постачання електричної енергії.

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Отже, обов`язок споживача з оплати відповідної послуги пов`язаний не лише з формальною наявністю між сторонами договору, а й з існуванням правових підстав для надання такої послуги у відповідний період.

Для правильного вирішення цього спору значення має та обставина, що виробничі потужності ТОВ «НВП «НКЕМЗ», щодо яких позивачем визначалися обсяги передачі електричної енергії, знаходяться на території Новокаховської міської територіальної громади Херсонської області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, датою початку тимчасової окупації Новокаховської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявлених позовних вимог необхідно розмежовувати правовідносини сторін, які виникли до 25.02.2022, та правовідносини, які позивач пов`язує з наданням послуг після початку тимчасової окупації відповідної території.

При вирішенні цього питання колегія суддів враховує правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

У зазначеній постанові Об`єднана палата виходила з того, що як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу фактичних обставин, тобто встановлення та здійснення збройними формуваннями Російської Федерації фактичного контролю над відповідною територією.

Рішення уповноваженого державного органу щодо визначення дати початку тимчасової окупації має інформаційне значення та з публічною достовірністю підтверджує конкретну дату, з якої фактична окупація відповідної частини території України розпочалася.

Таким чином, визначення наказом № 309 датою початку тимчасової окупації Новокаховської міської територіальної громади 25.02.2022 підтверджує існування відповідного правового факту саме з цієї дати, а не з моменту прийняття чи набрання чинності зазначеним наказом.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України — це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Положеннями статей 13, 13-1 Закону № 1207-VII установлено спеціальний правовий режим здійснення господарської діяльності та переміщення товарів, робіт і послуг на тимчасово окуповану територію та з такої території.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 дійшла висновку, що визначальною обставиною для вирішення спору про стягнення вартості електричної енергії, переданої на тимчасово окуповану територію, є встановлена статтею 13-1 Закону № 1207-VII заборона такої передачі з огляду на факт тимчасової окупації відповідної території.

При цьому, Верховний Суд визнав помилковою аргументацію, за якою підставою для відмови у позові є лише неможливість встановити, яка саме електрична енергія надходила на тимчасово окуповану територію, з посиланням на лист НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23.

Отже, визначальним є не питання достовірності показників комерційного обліку саме по собі, а правовий режим відповідної території та встановлені законом обмеження щодо передачі електричної енергії на тимчасово окуповану територію.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наявність сертифікованих даних комерційного обліку та відсутність їх оскарження відповідачем є достатньою підставою для стягнення вартості послуг за весь спірний період з січня по липень 2022 року.

Дані комерційного обліку можуть підтверджувати певні фактичні показники, однак самі по собі не створюють правової підстави для стягнення вартості послуг, якщо відповідний період припадає на час дії встановленого законом спеціального режиму тимчасово окупованої території.

З тих же підстав колегія суддів відхиляє доводи ПрАТ «НЕК «Укренерго», викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що направлення актів приймання-передачі через систему АСКОД, відсутність заперечень відповідача щодо визначених обсягів та відсутність його звернення про припинення договірних відносин є достатніми підставами для стягнення всієї заявленої суми.

Імперативні приписи закону щодо правового режиму тимчасово окупованої території не можуть бути змінені поведінкою сторін договору, а їх застосування не залежить від направлення споживачем заяви про припинення або зміну договірних відносин.

Водночас посилання апелянта на лист НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 та викладену в ньому позицію щодо прийняття показів по об`єктах споживачів на тимчасово окупованій території рівними нулю колегія суддів не вважає самостійною правовою підставою для відмови у позові.

Такий висновок відповідає правовій позиції Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 908/1162/23.

Щодо посилань апелянта на форс-мажорні обставини.

За змістом статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, може бути звільнена від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим дія обставин непереборної сили сама по собі не припиняє основного грошового зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку оплатити послугу, яка була правомірно надана та отримана.

Тому посилання відповідача на форс-мажор не є самостійною підставою для відмови у стягненні основного боргу.

Щодо стягнення основного боргу у сумі 206 426,37 грн, колегія суддів виходить з такого.

За січень 2022 року позивачем визначено вартість послуг у сумі 113 183,56 грн. Відповідачем 08.02.2022 перераховано 115 184,00 грн, з яких 30 000,00 грн зараховано в погашення заборгованості попереднього періоду, а 85 184,00 грн — в оплату послуг за січень 2022 року. Крім того, 16.02.2022 відповідачем сплачено 27 486,00 грн.

Таким чином, несплачений залишок вартості послуг за січень 2022 року становить:

113 183,56 грн – 85 184,00 грн – 27 486,00 грн = 513,56 грн.

Зазначений розрахунок узгоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Січень 2022 року повністю передує даті початку тимчасової окупації Новокаховської міської територіальної громади — 25.02.2022. Акт приймання-передачі послуг за цей період підписаний відповідачем, а здійснення ним часткової оплати додатково підтверджує існування відповідного грошового зобов`язання.

Отже, підстави для застосування до заборгованості за січень 2022 року правового режиму тимчасово окупованої території відсутні, а вимога про стягнення 513,56 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо заявленої позивачем заборгованості за лютий 2022 року.

Відповідно до наданого ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунку фактичний обсяг послуг за лютий 2022 року визначено у розмірі 220,738 МВт·год, а їх загальну вартість — у сумі 91 555,06 грн.

Акт від 28.02.2022 охоплює період з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Проте, як установлено вище, з 25.02.2022 територія Новокаховської міської територіальної громади перебуває у тимчасовій окупації.

Таким чином, лютий 2022 року охоплює періоди: з 01.02.2022 по 24.02.2022 — до початку тимчасової окупації та з 25.02.2022 по 28.02.2022 — після її початку.

Тому для вирішення питання про можливість стягнення вартості послуг за лютий позивач мав довести, який конкретно обсяг та яка вартість послуг припадають на період з 01.02.2022 по 24.02.2022.

Однак наданий позивачем розрахунок такого розмежування не містить.

За приписами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування, а обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме на позивача покладається обов`язок довести розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Суд не вправі замість позивача формувати підстави та розмір позовних вимог, усувати суперечності у поданому ним розрахунку або самостійно визначати обсяг господарської операції, який позивач належними доказами не підтвердив.

Колегія суддів також не вбачає підстав для механічного розподілу загальної вартості послуг за лютий 2022 року пропорційно кількості календарних днів до та після 25.02.2022.

Обсяг передачі електричної енергії не є сталою величиною, яка презюмується однаковою протягом кожного календарного дня. Вартість послуги залежить від фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за відповідними даними комерційного обліку.

Тому арифметичний поділ місячної суми на 28 календарних днів із наступним множенням на 24 дні означав би визначення судом обсягу та вартості послуг на підставі припущення, а не доказів, що містяться у матеріалах справи.

Сам факт підписання відповідачем акту за лютий 2022 року також не усуває зазначених недоліків доказування.

Такий акт охоплює весь період з 01.02.2022 по 28.02.2022, тоді як правовий режим відповідної території змінився з 25.02.2022. Підписання сторонами господарського документа не може усунути дію імперативних приписів закону щодо тієї частини періоду, яка припадає на час тимчасової окупації.

Таким чином, матеріали справи не дають можливості достовірно встановити ані остаточну суму послуг за лютий 2022 року з урахуванням наведених позивачем коригувань, ані, що є визначальним для цього спору, вартість послуг, яка припадає виключно на період з 01.02.2022 по 24.02.2022.

За таких обставин заявлена позивачем до стягнення заборгованість за лютий 2022 року не може бути визнана доведеною у заявленому розмірі.

Щодо розрахунку, наданого позивачем, то вартість послуг становить: за березень 2022 року — 49 472,28 грн; за квітень 2022 року — 29 746,75 грн; за травень 2022 року — 11 330,63 грн; за червень 2022 року — 7 728,37 грн; за липень 2022 року — 14 989,30 грн.

Загальна сума зазначених нарахувань за березень–липень 2022 року становить 113 267,33 грн.

Весь зазначений період — з 01.03.2022 по 31.07.2022 — припадає на час після початку тимчасової окупації Новокаховської міської територіальної громади 25.02.2022.

За таких обставин, з урахуванням правового висновку Об`єднаної палати КГС ВС, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, самі по собі акти, складені позивачем за березень–липень 2022 року, їх направлення через систему електронного документообігу та дані комерційного обліку не створюють правової підстави для стягнення з відповідача 113 267,33 грн вартості послуг за період тимчасової окупації.

Тому, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення зазначеної заборгованості, є помилковим.

Щодо 13 280,02 грн. 3 % річних та 46 015,52 грн. інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, передумовою застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, є існування належним чином установленого грошового зобов`язання та прострочення його виконання.

Оскільки вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від основного боргу, такі нарахування не можуть бути стягнуті з тих сум, щодо яких позивач не довів існування основного грошового зобов`язання або правові підстави для стягнення якого відсутні.

Наданий позивачем розрахунок дозволяє окремо визначити нарахування на підтверджений основний борг за січень 2022 року у сумі 513,56 грн.

Відповідно до цього розрахунку строк виконання грошового зобов`язання за січень 2022 року настав 15.02.2022. Після здійсненої 16.02.2022 часткової оплати залишок основного боргу становив 513,56 грн.

На зазначену суму за період з 17.02.2022 по 13.06.2024 позивачем нараховано 35,78 грн 3 % річних та 163,67 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів, перевіривши підстави такого нарахування та враховуючи доведеність основного боргу за січень 2022 року, вважає вимоги в цій частині обґрунтованими.

Таким чином, стягненню з ТОВ «НВП «НКЕМЗ» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» підлягають:

513,56 грн основного боргу;

35,78 грн 3 % річних;

163,67 грн інфляційних втрат, а всього - 713,01 грн.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ «НВП «НКЕМЗ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 у справі № 912/1805/24 — скасуванню в частині задоволення позовних вимог в сумі 205 912, 81грн основного боргу, 13 244,24 грн 3 % річних та 45 851,85 грн інфляційних втрат, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції щодо стягнення 513,56 грн. основного боргу, 35,78 грн. 3 % річних та 163,67 грн. інфляційних втрат слід залишити без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі № 912/1805/24 – скасуванню в частині задоволення позовних вимог в сумі 205 912, 81грн. основного боргу, 13 244,24 грн. 3 % річних та 45 851,85 грн. інфляційних втрат, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції щодо стягнення 513,56 грн. основного боргу, 35,78 грн. 3 % річних та 163,67 грн. інфляційних втрат слід залишити без змін.

10. Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 713,01 грн. із заявлених 265 721,91 грн., що становить 0,268329 % від ціни позову.

Судовий збір за подання позовної заяви, який підлягав розподілу судом першої інстанції, становить 3 188,66 грн.

Відтак пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача покладається судовий збір за подання позовної заяви у сумі:

3 188,66 грн. Ч 713,01 грн. / 265 721,91 грн. = 8,56 грн..

Отже, з ТОВ «НВП «НКЕМЗ» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» підлягає стягненню 8,56 грн. судового збору за подання позовної заяви.

За подання апеляційної скарги ТОВ «НВП «НКЕМЗ» сплачено судовий збір у сумі 4 782,99 грн.

За результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог на суму 265 008,90 грн. (265 721,91 грн. – 713,01 грн.), що становить 99,731671 % від оспорюваної суми.

4 782,99 грн. Ч 265 008,90 грн. / 265 721,91 грн. = 4 770,16 грн.

Таким чином, з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «НВП «НКЕМЗ» підлягає стягненню 4 770,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у сумі 12,83 грн. покладається на ТОВ «НВП «НКЕМЗ», у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги в частині позовних вимог, на суму 713,01 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024р. у справі № 912/1805/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 205 912,81 грн. основного боргу, 13 244,24 грн. 3 % річних та 45 851,85 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 у справі № 912/1805/24 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» про стягнення 265 721,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» (вул. Центральна, 84, смт Добровеличківка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27000; ідентифікаційний код 39581767) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) 513,56 грн. основного боргу, 35,78 грн. 3 % річних, 163,67 грн. інфляційних втрат та 8,56 грн. судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» (вул. Центральна, 84, смт Добровеличківка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27000; ідентифікаційний код 39581767) 4 770,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов