Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №912/769/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Дніпро Справа № 912/769/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Кошлі А. О., Кучеренко О. І.,

секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,

за участю:

позивача Шмирової О. М.,

відповідача (апелянта) Кушнір Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 (суддя Кузьміна Б. М., м. Кропивницьке, повне рішення складено 11.06.2026) у справі № 912/769/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25015, м. Кропивницький, бульвар Студентський, буд. 15)

про стягнення 5 030 294,25 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 5 030 294,25 грн, з яких 1 197 774,37 грн - 3% річних, 3 832 519,88 грн - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати послуг з передачі електричної енергії, наданих у січні-червні 2024 року, що підтверджується актами приймання-передачі послуг та актами коригування. Оскільки обставини щодо наявності основної заборгованості у розмірі 265 516 289,98 грн та порушення строків її оплати вже встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1950/24, яке набрало законної сили, вони є преюдиційними та не підлягають доказуванню згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України. Правовою підставою вимог є положення статей 525, 526, 610 ЦК України щодо обов`язковості виконання зобов`язань, статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" стосовно обов`язку оплати послуг ОСП, а також частина 2 статті 625 ЦК України, яка передбачає право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат як особливу міру відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/769/26 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3 % річних у розмірі 1 197 774,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 832 519,88 грн, а також 60 363,53 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, порушивши строки оплати послуг з передачі електричної енергії, зобов`язаний сплатити 3% річних та інфляційні втрати за ч. 2 ст. 625 ЦК України, а підстав для зменшення цих сум немає.

Між НЕК "Укренерго" і ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" діє публічний договір приєднання про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0206-02024-ПП.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2024 у справі № 912/1950/24, яке набрало законної сили 22.11.2024, встановлено, що відповідач несвоєчасно оплачував послуги за січень-червень 2024 року.

Прострочена заборгованість становила 265 516 289,98 грн, і її повністю сплачено вже під час розгляду тієї справи. За ч. 4 ст. 75 ГПК України ці обставини є преюдиційними й повторно не доказуються. У тій справі стягнено 3% річних і інфляційні втрати лише до 25.07.2024 включно, тоді як борг було остаточно погашено 22.10.2024. Тому позивач заявив у цій справі нарахування за період з 26.07.2024 по 21.10.2024 (3% річних) та за серпень-вересень 2024 року (інфляційні втрати), які раніше судом не розглядалися.

Суд виходив із того, що ухвалення рішення про стягнення боргу, доки грошове зобов`язання фактично не виконано, не припиняє зобов`язальних відносин і не позбавляє кредитора права на суми за ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанови ВС у справі № 922/795/19, постанови Великої Палати у справах № 916/190/18 та № 703/2718/16-ц). Отже, кредитор вправі вимагати ці суми до повного виконання зобов`язання. Порушення строку оплати відповідачем підтверджене, тому суд визнав право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат таким, що виникло.

Суд перевірив розрахунок позивача і визнав його правильним: 3% річних становлять 1 197 774,37 грн, інфляційні втрати 3 832 519,88 грн, разом 5 030 294,25 грн. Відповідач не спростував доводів позивача про прострочення й не подав контррозрахунку.

Клопотання відповідача про зменшення 3% річних суд відхилив. Із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 він зазначив, що 3% річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром відповідальності кредитора, який суд зменшувати не може, якщо договором чи законом не встановлено інший розмір. Інфляційні втрати не є штрафною санкцією чи платою за користування коштами, а компенсують знецінення грошей і входять до складу грошового зобов`язання, тому їх розмір суд також не зменшує (практика Касаційного господарського суду у справах № 904/4334/22, № 917/991/22, № 910/18091/23, № 902/43/24). Доводи відповідача про відсутність негативних наслідків для позивача суд не вважав підставою для відмови, оскільки ці суми не залежать від доведення збитків.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, а також із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, зазначаючи, що суд фактично обмежився дослідженням доводів і доказів, наданих позивачем, не надавши належної оцінки запереченням відповідача та доказам, якими вони обґрунтовувалися.

На думку апелянта, суд не навів належних мотивів відхилення його доводів щодо причин виникнення прострочення та необхідності зменшення розміру 3 % річних, чим порушив вимоги статей 7, 13, 73-79, 86, 236 ГПК України.

За твердженням апелянта, суд неправильно застосував частину другу статті 625 ЦК України в частині правової оцінки можливості зменшення 3 % річних. Посилаючись, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідач зазначає, що за певних обставин суд вправі зменшити розмір процентів річних, якщо їх стягнення у повному обсязі призводить до явно нерозумних або несправедливих наслідків. При цьому апелянт наголошує на необхідності врахування принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також забезпечення балансу інтересів кредитора і боржника.

Обґрунтовуючи наявність таких підстав, відповідач посилається на специфіку функціонування ринку електричної енергії та на те, що прострочення оплати перед НЕК "Укренерго" було зумовлене несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань іншими учасниками ринку. Зокрема, апелянт зазначає про наявність заборгованості перед ним з боку ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Гарантований покупець", що, за його твердженням, ускладнило виконання власних грошових зобов`язань перед позивачем. На підтвердження системного характеру таких розрахунків відповідач посилається на судові справи, у яких ним заявлялися вимоги про стягнення відповідної заборгованості.

Окремо апелянт посилається на неналежне та несвоєчасне виконання НЕК "Укренерго" власних грошових зобов`язань перед відповідачем за іншим договором, за яким станом на 01.10.2024 утворилася значна заборгованість. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про об`єктивне ускладнення проведення ним розрахунків з іншими контрагентами, у тому числі з НЕК "Укренерго", та мають бути враховані судом при вирішенні питання про розмір 3 % річних.

При цьому апелянт наголошує, що основна заборгованість перед позивачем ним була погашена у повному обсязі, що, на його думку, свідчить про вжиття заходів для належного виконання зобов`язання та має бути враховано при визначенні розміру відповідальності.

Також відповідач зазначає, що прострочення не спричинило позивачу негативних наслідків для його господарської діяльності, а тому, на думку апелянта, стягнення 3 % річних у повному розмірі не відповідає наслідкам порушення та порушує баланс інтересів сторін. У зв`язку з цим відповідач вважає, що суд першої інстанції мав оцінити наведені обставини в сукупності та вирішити питання про зменшення нарахованих 3 % річних.

Отже, апелянт фактично обґрунтовує незаконність рішення двома основними групами доводів: по-перше, неналежною оцінкою судом першої інстанції його заперечень та доказів щодо причин прострочення; по-друге, неврахуванням обставин, які, на його думку, свідчать про можливість і необхідність зменшення 3 % річних з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.

На підставі наведеного ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/769/26 законним і обґрунтованим.

Основним предметом спору є стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань за договором № 0206-02024-ПП від 01.01.2024. На думку позивача, зазначені нарахування мають компенсаційний характер, входять до складу грошового зобов`язання та не є штрафними санкціями, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх зменшення за правилами, передбаченими для неустойки.

Позивач також заперечує проти доводів відповідача про можливість зменшення 3 % річних з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності. При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, якою конкретизовано висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та зазначено, що 3 % річних, встановлені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є законодавчо визначеним мінімальним розміром процентів річних і не підлягають зменшенню судом. У цій справі позивач нарахував 3 % річних саме у розмірі, передбаченому законом.

Не погоджується позивач і з посиланнями відповідача на відсутність у нього коштів та несвоєчасне отримання платежів від контрагентів як на причину прострочення. На думку позивача, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також невиконання зобов`язань його контрагентами не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не спростовують факту прострочення перед НЕК "Укренерго".

Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини укладення та виконання договору, встановив факт і період прострочення, перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, а також розглянув доводи відповідача щодо причин несвоєчасного виконання зобов`язання. Тому твердження апелянта про ненадання оцінки його доводам, на думку позивача, не відповідають матеріалам справи та фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції.

З огляду на викладене позивач вважає, що підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кошля А. О., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/769/26.

Витребувано матеріали справи № 912/769/26 у Господарського суду Кіровоградської області.

13.07.2026 справа № 912/769/26 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 призначено справу № 912/769/26 до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2026 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" - Кушніра Дмитра Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 904/6054/25 задоволено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2026 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Шмирової Олени Миколаївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 904/6054/25 задоволено.

В судовому засіданні 30.09.2026 брали участь представники сторін.

Представник відповідача просив скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області по справі №912/769/26 від 11.06.2026, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" у стягненні 1 197 774,37 грн 3 % річних та 3 832 519,88 грн втрат від інфляції.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наголосив на відсутності підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 30.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції, між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" як оператором системи передачі та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" як користувачем системи передачі укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0206-02024-ПП від 01.01.2024 шляхом приєднання відповідача до умов договору на підставі заяви-приєднання від 31.10.2023, що підтверджено повідомленням позивача від 31.10.2023 № 01/57660.

За умовами договору відповідач зобов`язався здійснювати оплату послуг з передачі електричної енергії у визначені договором строки. Зокрема, відповідно до пункту 6.4 договору остаточний розрахунок за фактичний обсяг наданої послуги здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а оплата вартості послуг після коригування їх обсягів та вартості здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем отримання відповідного акта коригування.

Неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг було предметом розгляду у справі № 912/1950/24. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2024 у зазначеній справі, яке набрало законної сили 22.11.2024, встановлено факт наявності у відповідача заборгованості за надані у січні-червні 2024 року послуги з передачі електричної енергії у розмірі 265 516 289,98 грн та порушення відповідачем строків її оплати.

Вказані обставини відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню у цій справі, оскільки встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами. При цьому преюдиціальне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не надана їм правова оцінка.

У справі № 912/1950/24 судом також встановлено, що в ході розгляду справи відповідачем було погашено основну заборгованість у повному обсязі, у зв`язку з чим провадження у справі в частині вимоги про стягнення 265 516 289,98 грн основного боргу закрито за відсутністю предмета спору. Водночас за результатами розгляду зазначеної справи з відповідача стягнуто 3 % річних у розмірі 3 386 521,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 257 371,45 грн.

Отже, рішенням у справі № 912/1950/24 було вирішено питання щодо наслідків прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання лише за визначений у тій справі період. Як убачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом першої інстанції, позивач нарахував і заявив до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати за період, який починається з 26.07.2024, тобто після завершення періоду, охопленого попереднім судовим рішенням.

Таким чином, предметом розгляду у справі № 912/769/26 є не повторне стягнення вже присуджених сум та не перегляд висновків, зроблених у справі № 912/1950/24, а стягнення передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України наслідків прострочення за наступний період, протягом якого основне грошове зобов`язання залишалося невиконаним.

Як встановлено судом першої інстанції, основна заборгованість за надані послуги була остаточно погашена відповідачем 22.10.2024. Отже, за період з 26.07.2024 по 21.10.2024 включно відповідач продовжував перебувати у простроченні виконання грошового зобов`язання, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на наведене позивач, врахувавши здійснені відповідачем часткові оплати основного боргу та періоди, за які 3 % річних та інфляційні втрати вже були предметом розгляду у справі № 912/1950/24, здійснив новий розрахунок за наступний період прострочення та заявив до стягнення 1 197 774,37 грн 3 % річних за період з 26.07.2024 по 21.10.2024 та 3 832 519,88 грн інфляційних втрат за серпень-вересень 2024 року.

Отже, з урахуванням установленого факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, остаточного погашення основного боргу лише 22.10.2024 та того, що заявлені у цій справі нарахування стосуються періоду, який не був охоплений рішенням у справі № 912/1950/24, у позивача виникло право на звернення з вимогами про стягнення відповідних сум на підставі частини другої статті 625ЦК України.

Позивач, керуючись приписами статті 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних за період з 26.07.2024 до 21.10.2024 та інфляційні втрати за період серпня 2024 року - вересня 2024 року, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3 % річних у розмірі 1 197 774,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 832 519,88 грн, а також 60 363,53 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач відповідно до частини другої статті 625 ЦК України має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, встановив його правильність, а відповідач належними та допустимими доказами його не спростував і контррозрахунку не подав.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення визначених позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки 3 % річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів, який не підлягає зменшенню судом, а інфляційні втрати мають компенсаційний характер та є мінімальною гарантією захисту майнового інтересу кредитора. Відтак, за висновком суду, заявлені до стягнення 1 197 774,37 грн 3 % річних та 3 832 519,88 грн інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з такого.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається. За частиною другою статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 0206-02024-ПП від 01.01.2024. При цьому заявлені у цій справі 3 % річних нараховані за період прострочення з 26.07.2024 по 21.10.2024, а інфляційні втрати - за серпень-вересень 2024 року, тобто за періоди, які не були охоплені попереднім судовим рішенням.

Місцевий господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок з урахуванням періодів прострочення, розміру непогашеної заборгованості та проведених відповідачем часткових оплат і дійшов висновку про його правильність. Відповідач, заперечуючи проти позову, не навів конкретних арифметичних помилок у розрахунку, не обґрунтував іншого періоду прострочення чи іншого розміру заборгованості, який мав би бути покладений в основу нарахувань, та не подав належного контррозрахунку. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення 1 197 774,37 грн 3 % річних та 3 832 519,88 грн інфляційних втрат.

При цьому помилковим є ототожнення апелянтом 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу. Право кредитора на їх стягнення виникає безпосередньо із закону внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання та не залежить від встановлення договором відповідної міри відповідальності.

Доводи апелянта про необхідність зменшення 3 % річних з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності, майновий стан відповідача, ступінь його вини, обсяг виконання зобов`язання, співвідношення суми процентів із сумою основного боргу, відсутність збитків у кредитора та подальше погашення основної заборгованості колегія суддів відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним щодо основного грошового зобов`язання, входить до його складу та поділяє його юридичну долю. При цьому положення статті 625 ЦК України поширюються на будь-яке прострочене грошове зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, якщо інше не встановлено законом або договором.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями чи неустойкою у розумінні статей 549, 550 ЦК України, а мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування боржником належними кредитору коштами. Саме тому такі нарахування здійснюються незалежно від вини боржника, його фінансового стану, наявності форс-мажорних обставин чи інших причин прострочення виконання грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не спростовує наведеного висновку, оскільки відповідний правовий підхід щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України був конкретизований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24. Відповідно до сформульованого у цій постанові висновку, 3 % річних, установлені частиною другою статті 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів річних та не підлягають зменшенню судом.

Отже, наведені апелянтом критерії, які можуть мати значення при вирішенні питання про зменшення договірної неустойки або оцінці інших видів відповідальності, не можуть бути підставою для зменшення законодавчо встановленого розміру 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Не змінюють наведеного висновку і посилання відповідача на несвоєчасне виконання грошових зобов`язань перед ним іншими суб`єктами ринку електричної енергії, зокрема ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Гарантований покупець", а також на наявність заборгованості НЕК "Укренерго" перед відповідачем за іншим договором. Зазначені правовідносини є самостійними та не змінюють строку виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 0206-02024-ПП. Сам факт наявності у відповідача дебіторської заборгованості перед третіми особами або заборгованості за іншим договором не звільняє його від виконання власного грошового зобов`язання та не свідчить про прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

Так само подальше погашення відповідачем основної заборгованості не усуває правових наслідків прострочення, яке мало місце до моменту її фактичної сплати. При цьому частина друга статті 625 ЦК України не ставить право кредитора на отримання 3 % річних та інфляційних втрат у залежність від доведення ним фактичного розміру збитків або інших негативних наслідків прострочення. Інфляційні втрати мають компенсаторний характер і спрямовані на відшкодування знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про неповне дослідження судом першої інстанції доказів та порушення принципів змагальності й рівності сторін. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд установив виникнення між сторонами грошового зобов`язання, факт та періоди його прострочення, перевірив розрахунок заявлених до стягнення сум і надав оцінку запереченням відповідача. Незгода сторони з правовою оцінкою судом її доводів сама по собі не свідчить про порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України або принципів змагальності та рівності учасників справи.

Таким чином, відповідач не спростував встановленого судом факту прострочення виконання грошового зобов`язання, правильності визначення періодів прострочення та розміру заявлених до стягнення 3 % річних і інфляційних втрат, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та не вбачає правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/769/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2026 у справі № 912/769/26 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 05.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя А. О. КОШЛЯ

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО