Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №905/97/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 905/97/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., Лакіза В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни (вх.1701Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 у справі № 905/97/26

за позовом: Товариства з обмежено відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни, м. Краматорськ

про стягнення 88 907,32грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни про стягнення заборгованості за Договором №1500 постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 01.10.2015 за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 року по березень 2024 року в сумі 70 827,35 грн, інфляційних нарахувань в сумі 14 201,13 грн та 3% річних в сумі 3 878,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за відповідним договором в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії.

Господарський суд Донецької області (суддя Т.О. Лобода) рішенням від 14.07.2026 (повний текст рішення складено та підписано 24.07.2026) позов задовольнив повністю; стягнув з Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в грудні 2021 року - березні 2024 року в сумі 70 827,35 грн, 3 % річних в сумі 3 878,84 грн, інфляційні втрати в сумі 14 201,13 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що заявлений позивачем як підстава позову Договір № 1500 від 01.10.2015 втратив чинність 05.11.2021, у зв`язку з чим після цієї дати саме за вказаним договором у сторін не виникають права та обов`язки, разом з тим між відповідачкою та позивачем з 06.11.2021 існують договірні відносини на умовах Типового індивідуального договору про надання послуг постачання теплової енергії, до якого відповідачка приєдналася шляхом фактичного споживання послуги та її оплати, який наявний в матеріалах справи та регулює спірні правовідносини. Щодо адреси постачання теплової енергії відповідачці суд зауважив, що рахунки виставлялись саме відповідачці щодо постачання теплової енергії до її нежитлового приміщення з адресою: вул. Василя Стуса (Соціалістична), 29, оскільки надані документи свідчать, що будівля з адресою вул. Василя Стуса (Соціалістична), 29 , є єдиною з приміщеннями, що розташовані по вул. Миколи Леонтовича (Марата), 14, отже постачання теплової енергії з зазначенням будь-якої з вказаних адрес є постачанням тієї самої теплової енергії. Суд дійшов висновку, що розрахунок обсягів спожитої відповідачкою теплової енергії, відповідає фактичним показам, зроблений у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 та не спростований відповідачкою. Суд врахував що надані позивачем за спірний період акти від 02.11.2021, 05.04.2022, 05.11.2022, 30.03.2023 включення-відключення теплоносія в будинку 14 по вул. Леонтовича (Марата) в м. Краматорську до централізованого опалення, складені за адресою вул. Леонтовича, 14, в той час, коли перейменування вулиці Марата на вул. Леонтовича відбулось згідно розпорядження Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 269-р від 19.04.2023, проте зауважив, що іншими матеріалами справи підтверджено відпуск позивачем до приміщень відповідачки теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2024 року в зазначених позивачем обсягах. Суд відхилив аргументи відповідачки щодо відсутності опалення, недостатньої кількості теплової енергії, зокрема у зв`язку з обстрілами та пошкодженнями будинку, розташованого поруч, оскільки за період з лютого по квітень 2023 відсутні нарахування відповідачці за послуги з постачання теплової енергії через відсутність постачання теплової енергії до її приміщень в цей період. Перевіривши нарахування за спірний заявлений період, суд встановив, що вони здійснені з урахуванням обсягів спожитої відповідачкою теплової енергії, а також відповідних тарифів, які встановлювались рішеннями виконавчого комітету Краматорської міської ради та розпорядженнями начальника Краматорської міської військової адміністрації, з урахуванням постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729, постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відпуск відповідачці теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2024 року на загальну суму 75 147,84 грн, підтверджується матеріалами справи, а заборгованість яка підлягає сплаті, з урахуванням часткової оплати складає 70 827,35 грн. Суд відхилив доводи відповідачки, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 по відсутність підстав для стягнення заборгованості, у зв`язку з тим, що фактично з початку повномасштабного вторгнення РФ та введення в дію військового стану, вона є вимушено переміщеною особою та мешкає не у м. Краматорськ, а у м. Дніпро, зауваживши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Косенкова Л.М. своєчасно направляла відповідачу у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що передбачені Постановою на підтвердження факту того, що споживач був у спірний період відсутнім. Відхиляючи посилання відповідачки на припинення нею з 01.04.2022 підприємницької діяльності, у зв`язку з чим вона як ФОП не могла фактично отримувати відповідні послуги з боку позивача, суд зазначив, що Косенкова Л.М. була виключена з державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності в період з 07.04.2022 по 06.09.2022, однак, вказаний період не є спірним у даній справі та позивачем не заявлено до стягнення борг за вказаний період. Суд зауважив, що твердження відповідачки про те, що в спірний період часто було відсутнє електропостачання, що призводило до зупинки роботи теплопунктів та неможливості отримання якісної послуги з теплопостачання, ґрунтуються лише на припущеннях та документально непідтверджені, а в підтвердження посилань на неналежну якість наданих послуг з теплопостачання та невідповідність температурного режиму не надано доказів звернення відповідачки до відповідних осіб для перевірки якості та/або кількості наданих послуг та постачання теплової енергії неналежної якості/кількості саме в спірний період. Суд зазначив про безпідставне посилання відповідачки на ч.6 ст.762 ЦК України, оскільки вона не є наймачем спірного приміщення, а є його власником та зобов`язана утримувати власне майно в силу норм ст. 322 ЦК України. Щодо посилання відповідачки на наявність форс-мажорних обставин та підстав для звільнення від відповідальності згідно ст.617 ЦК України, суд наголосив, що вказана норма не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання та в даній справі позивач не заявляє до стягнення штрафні санкції. Перевіривши надані розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди прострочення, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметичні обчислення здійснені вірно, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Косенкова Людмила Миколаївна звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням норм процесуального права, неправильне застосуванням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 у справі № 905/97/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» відмовити повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу скаржниця зазначає, що внаслідок системних обстрілів та тривалих відключень електроенергії у м. Краматорськ фактичне надання теплової енергії було порушеним, нестабільним або технічно неможливим, ці обставини є форс-мажором та підтверджують відсутність реального споживання послуги, що робить акти-рахунки позивача недостовірними та такими, що не можуть бути підставою для нарахування боргу. Заявниця наголошує, що відсутність стабільного електропостачання унеможливлювала ведення господарської діяльності у приміщенні та призводила до ненадання послуг теплопостачання належної якості, у зв`язку з чим до нарахувань за комунальні послуги за аналогією підлягають застосуванню положення ч.6 ст.762 ЦК України. Скаржниця також зазначає про безпідставність задоволення вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3878,84 грн та інфляційних витрат в сумі 14201,13 грн, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, наголошуючи на тому, що вона є тимчасово переміщеною особою, про що неодноразово повідомлено позивача. Також, заявниця посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, зауважуючи, що ним підтверджується, що військова агресія РФ визнана форс-мажорною обставиною та відповідно до положень ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання (в частині штрафних санкцій та відшкодування збитків). Скаржниця зазначає про відсутність доказів що теплова енергія споживалася нею за адресою вул. Леонтовича, 14 та наголошує, що приміщення є нежитловим і не використовувалося через воєнні дії в Краматорську та борг не може стягуватися без доведення факту споживання. Також, заявниця зауважує про неякісне надання послуг, та не додержання температурного режиму у приміщенні про що направлялись листи ще до початку військової агресії та були здійсненні перерахунки оплати послуг, а також наголошує на підроблені актів підключення та відключення теплопостачання до будинку, які надані представником позивача.

17.08.2026 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить: апеляційну скаргу ФОП Косенкової Л.М. залишити без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 року залишити без змін; судові витрати покласти на скаржника; призначити розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні для можливості позивача надати відповіді на всі питання, а також для надання пояснень; провести судове засідання та наступні засідання в справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У поданому відзиві позивач зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається скаржниця не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання та кожен суб`єкт має доводити в нього наявність форс-мажорних обставин, крім того форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань та не змінює строків його виконання. Позивач наголошує, що надані акти 2016 та 2026 року про проведення заміру температури не стосується спірного періоду, а здійснення діяльності ФОП у Дніпрі не є підставою для ненарахування спожитої теплової енергії. Стосовно статусу ВПО позивач зауважує, що відповідачем у справі є фізична особа-підприємець, а довідка ВПО передбачена тільки для фізичних осіб (категорія «населення»), у зв`язку з чим наявність/відстуність довідки не застосовується до ФОП. Також, позивач зазначає, що відповідач як власник нежитлового приміщення, по якому нараховується теплова енергія не був позбавлений права на здійснення заходів щодо відключення від централізованого опалення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу (вх.1701Д) у справі №922/4443/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 у справі № 905/97/26; справу визначив розглядати без повідомлення учасників справи; встановив учасникам справи строк до 21.08.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/97/26.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін у справі.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали суду від 12.08.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 12.08.2026 після 16:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 12.08.2026.

Отже, сторони у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи.

18.08.2026 матеріали справи №905/97/26 у 2-х томах надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Розглянувши клопотання позивача про призначення розгляду апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні та проведення засідань в режимі відеоконференції, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

У поданому відзиві позивач просить: призначити розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні для можливості позивача надати відповіді на всі питання, а також для надання пояснень; провести судове засідання та наступні засідання в справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників, разом з тим позивач у поданому відзиві просить призначити її розгляд у відкритому судовому засіданні для можливості надати відповіді на всі питання та для надання пояснень, при цьому з матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції сторонами надано окрім позовної заяви та відзиву на неї, ряд додаткових пояснень (вх.01-41/2924/26 від 21.04.2026, 01-41/3234/26 від 04.05.2026, 01-41/3600/26 від 18.05.2026, 01-41/3731/26 від 21.05.2026, 01-41/4737/26 від 02.07.2026, 01-42/4861/26 від 08.07.2026), переважна більшість яких від позивача, крім того справа розглядалась спочатку у спрощеному позовному проваджені, а потім у загальному позовному проваджені та представник позивача брав участь у всіх проведених судом засіданнях (05.05.2026, 20.05.2026, 16.06.2026, 14.07.2026), а подана апеляційна скарга не містить будь-яких нових доводів та доказів, аніж були розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що свідчить про можливість перегляду рішення суду першої інстанції за наявними у справі процесуальними документами без виклику представників сторін.

Колегія суддів враховує, що конкретних обставин за яких необхідно розглянути апеляційну скаргу відповідача, як передбачено ч.10 ст.270 ГПК України, позивач не зазначив, а суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності у призначені розгляду апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні, з огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів та відсутності необхідності в отриманні додаткових пояснень від сторін, враховуючи, що реалізація такого права була забезпечена судом згідно ухвали від 12.08.2026.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку відмовити позивачу у задоволенні клопотання про призначення розгляду апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні. Крім того, враховуючи, відмову у зазначеному клопотанні та розгляд справи у письмовому провадженні без проведення судового засідання, відсутні підстави для задоволення, викладеного у відзиві, клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Косенкова Людмила Миколаївна є власником нежитлового приміщення загальною площею 65,9 кв.м, розташованого за адресою : Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Соціалістична, буд. 29-49Н (свідоцтво про право власності на нерухоме майно №49523197 від 10.12.2015).

01.10.2015 між Фізичною особою-підприємцем Косенковою Людмилою Миколаївною (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (виконавець) укладено Договір №1500 постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався своєчасно постачати споживачеві відповідної якості теплову енергію в гарячій воді для опалення приміщення/приміщень та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати нарахування за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором. Відповідно до п. 8.1 вказаного договору такий є безстроковим і набирає чинності з дня його підписання сторонами.

В Додатку №1 до вказаного договору сторони погодили, зокрема, перелік приміщень споживача : офіс за адресою: м. Краматорськ, вул. Соціалістична, 29, загальною площею 231 куб.м, об`ємом 65,9 кв.м, а також точку розподілу теплової енергії: перший фланець першої засувки елеваторного вузлу будівлі Марата, 14 (Соціалістична, 29).

На схемі теплопостачання споживача схематично вказана будівля та зазначена адреса Марата,14.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №1264 від 06.10.2021 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2021-2022 років з 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8?С.

Розпорядженням міського голови Краматорської міської ради №18-р від 16.03.2022 "Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років для окремих об`єктів комунальної власності" визначено закінчити опалювальний період 2021/2022 років для окремих об`єктів комунальної власності з 16.03.2022 року. Як пояснює позивач, інших рішень щодо кінця опалювального періоду 2021-2022 Краматорською міською радою для ТОВ "Краматорськтеплоенерго" не приймалось у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, воєнними діями та евакуацією населення.

Позивач повідомив, що опалювальний період 2021-2022 був закінчений 06.04.2022 на підставі наказу ТОВ "Краматорськтеплоенерго" № 23 від 05.04.2022.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №63 від 17.10.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №203-р від 22.03.2023 "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2022-2023 років з 01 квітня 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №726-р від 02.10.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №303-р від 26.03.2024 "Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2023-2024 років з 29 березня 2024 року.

До матеріалів справи позивач також додав рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 1510 від 06.12.2021, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для потреб інших споживачів у розмірі 2370,17 грн/Гкал; рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №1602 від 30.12.2021, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для потреб інших споживачів у розмірі 4150,56 грн/Гкал; розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації №837-р від 31.10.2023, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго", з урахуванням тарифів на виробництво теплової енергії, установлених постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729, зокрема, тариф на теплову енергію без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 5370,18 грн/Гкал (з ПДВ); розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації №1194-р від 29.12.2023, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго", з урахуванням тарифів на виробництво теплової енергії, установлених постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729 (зі змінами), зокрема, тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 4 771,37 грн/Гкал (з ПДВ).

На виконання умов договору позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки, на підтвердження чого до позовної заяви додав Акти-рахунки, в яких нараховано послугу з постачання теплової енергії : за грудень 2021 року на суму 5 103,73 грн; за січень 2022 року на суму 8 346,30 грн; за лютий 2022 року на суму 6 487,22 грн; за березень 2022 року на суму 7 547,99 грн; за квітень 2022 року на суму 675,72 грн; за листопад 2022 року на суму 3 574,49 грн; за грудень 2022 року на суму 5 420,58 грн; за січень 2023 року на суму 7 061,31 грн; за листопад 2023 року на суму 3 675,84 грн; за грудень 2023 року на суму 8 354,12 грн; за січень 2024 року на суму 3 955,81 грн; за лютий 2024 року на суму 8 049,28 грн; за березень 2024 року на суму 6 895,45 грн.

Як вбачається з наданого Акту-рахунку за лютий 2022 року в лютому 2022 відповідачка сплатила за послугу з постачання теплової енергії 4 320,49 грн.

Вказані акти підписані лише позивачем. Вказані акти-рахунки позивач направив відповідачу, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, що містить штамп АТ "Укрпошта", та фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції від 11.09.2025.

Як стверджує позивач, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та не оплатила спожиту теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 70 827,35 грн за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 року по березень 2024 року.

Несплата відповідачкою боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 70 827,35 грн та нарахованих на неї сум 3% річних та інфляційних втрат.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачка посилалась на постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та зазначала, що з початку повномасштабного вторгнення РФ та введення в дію військового стану, вона є внутрішньо переміщеною особою та мешкає не у м. Краматорськ, а у м. Дніпро, де вона здійснює свою господарську діяльність. Крім того, 01.04.2022 нею було припинено державну реєстрацію ФОП Косенкова Л.М., а тому починаючи з 01.04.2022 ФОП Косенкова Л.М. фактично не існувало, та відповідно вона як ФОП не могла фактично отримувати відповідні послуги з боку позивача, але дійсно залишалась та залишається власником нежитлового приміщення, однак, не як суб`єкт господарювання, а як фізична особа. Також, зазначала про постійні обстріли м. Краматорськ та вказувала, що 01 лютого 2023 року внаслідок ворожого обстрілу будинок, в якому розташоване приміщення відповідачки, зазнало пошкоджень, через що було злито водопостачання, стверджувала, що внаслідок системних обстрілів та тривалих відключень електроенергії у м. Краматорськ фактичне надання теплової енергії було порушеним, нестабільним або технічно неможливим. Ці обставини є форс-мажором та підтверджують відсутність реального споживання послуги, що робить акти-рахунки позивача недостовірними. На думку відповідачки відсутність стабільного електропостачання унеможливлювала ведення господарської діяльності у приміщенні та призводила до ненадання послуг теплопостачання належної якості. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідачка вважає, що за аналогією закону, цей принцип має бути застосований і до нарахувань за комунальні послуги в комерційному приміщенні, яке не використовувалося через військові дії. Крім того, стверджує, що часта відсутність електропостачання призводила до зупинки роботи теплопунктів та неможливості отримання якісної послуги з теплопостачання. Відсутність стабільного електропостачання робила неможливим використання орендованого приміщення за призначенням (як офісу), що є додатковим підтвердженням форс-мажорних обставин, які не залежали від волі відповідачки, а тому надані позивачем рахунки не можуть відображати фактично поставлену послугу. Також відповідачка вказувала про неналежну якість наданих послуг з теплопостачання та невідповідність температурного режиму, який носить системний характер та безпосередньо впливає на обсяг та правомірність нарахувань, що є предметом спору у даній справі.

За результатами розгляду заявлених вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю, з мотивів, викладених у рішенні.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч.1). До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч.3).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, яку виробляють на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що одним із основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Нормами ч.7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 серпня 2019 року № 830 затвердив Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори для споживачів (індивідуальних і колективних) та постачальників. Вказана постанова регулює відносини, які виникають при постачанні тепла, включаючи якість, обсяги та оплату, а також передбачає норми для розрахунків з власниками будинків, визначаючи порядок нарахування за тепло та загальнобудинкові потреби.

08 вересня 2021 року Кабінет Міністрів України постановою №1022, яка набрала чинності 01 жовтня 2021 року, вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якими Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою № 830, викладені в новій редакції, а також викладено в новій редакції Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджений постановою № 830.

Відповідно до п. 1 Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

06.10.2021 текст публічного Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, оприлюднено офіційному веб-сайті ТОВ "Краматорськтеплоенерго"://kramtec.com.ua.

Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Такі ж умови закріплені в п. 4 типового договору.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що приміщення відповідачки, куди поставлялась спірна теплова енергія, знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, співвласники якого не приймали рішення щодо вибору іншої моделі організації договірних відносин з позивачем та згідно з поясненнями позивача до грудня 2021 відповідачка здійснювала оплату спожитої теплової енергії в повному обсязі, що свідчить про приєднання відповідачки до вказаного публічного договору шляхом фактичного споживання послуги та її оплати, а також існування між сторонами з 06.11.2021 року договірних відносин на умовах Типового індивідуального договору про надання послуг постачання теплової енергії.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що укладений між позивачем та відповідачкою договір №1500 про постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 01.10.2015 в силу норм діючого законодавства зберігав чинність до 05.11.2021 та спірні правовідносини, враховуючи заявлений до стягнення період з грудня 2021 року по березень 2024 року, регулюються Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 06.11.2021.

До матеріалів справи додано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), текст якого розміщено на офіційному веб-сайті позивача.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 11 договору визначено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця (п. 17 договору).

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець (п. 22 договору).

Згідно з п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://kramtec.com.ua/.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://kramtec.com.ua/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

За умовами п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51 та п. 52 договору).

Кабінет Міністрів України постановою від 21 серпня 2019 року № 830 затвердив "Правила надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Правила), які в подальшому було викладено в новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.

Ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Рахунок на оплату спожитої послуги може бути сформований з використанням Єдиної платформи та наданий споживачу через його електронний кабінет (за наявності). Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

З матеріалів справи вбачається, що Косенкова Людмила Миколаївна є власником нежитлового приміщення загальною площею 65,9 кв.м, розташованого за адресою : Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Соціалістична, буд. 29-49Н. Вказане відповідачкою не заперечується.

В актах - рахунках за спірний період зазначено, що відповідні нарахування здійснені за адресою теплопостачання : вул. Марата, 14 та вул. Миколи Леонтовича, 14. Як встановив суд першої інстанції, теплопостачання здійснювалось в місті Краматорську Донецької області. Зазначене підтверджується також наявними у справі документами.

Краматорська міська рада розпорядженням від 19.02.2016 № 34р перейменувала вулицю Соціалістичну в вулицю Василя Стуса.

Згідно з розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 269-р від 19.04.2023 назва вулиці Миколи Леонтовича є новою відносно назви вулиці Марата.

Як встановлено судом першої інстанції за даними карти, яка містяться в мережі Інтернет, в м. Краматорську на перехресті вулиці Василя Стуса (Соціалістична) та вулиці Миколи Леонтовича (Марата) знаходиться будівля з номером 29/14, одна частина якої розташована по вул. Василя Стуса, а інша - по вул. Марата.

Проаналізувавши вказані дані, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанцїі, що будівля з адресою вул. Василя Стуса (Соціалістична), 29, є єдиною з приміщеннями, що розташовані по вул. Миколи Леонтовича (Марата), 14, отже постачання теплової енергії з зазначенням будь-якої з вказаних адрес є постачанням тієї самої теплової енергії як до будівлі з адресою: вул. Василя Стуса (Соціалістична), 29, так і до будівлі з адресою: вул. Миколи Леонтовича (Марата), 14, у зв`язку з чим рахунки виставлялись саме відповідачці щодо постачання теплової енергії до її нежитлового приміщення з адресою : вул. Василя Стуса (Соціалістична), 29. До того ж, жодна із сторін не спростувала цей висновок суду першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що 10.10.2016 в будинку 14 по вулиці Марата встановлений та введений в експлуатацію тепловий лічильник Ultraheat № 68642850, що підтверджується Актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 10.10.2016.

22.11.2016 було введено в експлуатацію вузли комерційного звіту теплової енергії у кількості 106 шт, зокрема по вулиці Марата, буд. 14, номер приладу 68642850 (п. 72 переліку), що підтверджується відповідним Актом від 22.11.2016. Вказаний вузол комерційного обліку забезпечує дистанційну передачу даних з теплового лічильника.

До матеріалів справи додано роздруківку даних показників приладу обліку заводський № 68642850 за листопад 2021 року та за період з 01.12.2021 по 31.03.2024, які надходять в систему позивача автоматично.

За умовами договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу.

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок обсягів споживання відповідачкою теплової енергії за спірний період, який зроблений відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг з урахуванням показів вузла комерційного обліку, встановленого на будинку 14 по вул. Леонтовича (Марата), індивідуальних лічильників, які встановлені в цьому багатоквартирному житловому будинку, загальної опалювальної площі та площі приміщень відповідачки, яким підтверджено відпуск позивачем до приміщень відповідачки теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2024 року в зазначених позивачем обсягах. Вказаний розрахунок відповідачкою не спростований, дані про інші обсяги спожитої теплової енергії відповідачкою до суду не надано, як і не надано обґрунтованих заперечень, належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт постачання теплової енергії у спірний період позивачем відповідачу є доведеним, а аргументи відповідачки щодо відсутності опалення, недостатньої кількості теплової енергії необґрунтованими.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з матеріалів справи в період з лютого по квітень 2023 року відсутні нарахування за послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з відсутність постачання теплової енергії до приміщень відповідачки, тож посилання відповідачки, зокрема, на обстріли та пошкодження будинку, розташованого поруч та відсутність теплопостачання, враховані як позивачем так і судом першої інстанції під час здійснення розрахунків та обсягів постачання.

Також, суд першої інстанції врахував доводи відповідачки, що надані позивачем за спірний період акти від 02.11.2021, 05.04.2022, 05.11.2022, 30.03.2023 включення-відключення теплоносія в будинку 14 по вул. Леонтовича (Марата) в м. Краматорську до централізованого опалення, складені за адресою вул. Леонтовича, 14, в той час, коли перейменування вулиці Марата на вул. Леонтовича відбулось згідно розпорядження Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 269-р від 19.04.2023, при цьому в умовах підтвердження наявними у справі документами відпуску позивачем до приміщень відповідачки теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2024 року в зазначених позивачем обсягах, а саме доказами здійснення опалювального сезону в м. Краматорську в спірний період, показами лічильників, які встановлені в будівлі та які отримані саме в опалювальний спірний період, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, в умовах не надання обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем, що факт постачання теплової енергії у спірний період позивачем відповідачу є доведеним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок теплової енергії за встановленими тарифами нарахування за спірний період, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони здійснені з урахуванням обсягів спожитої відповідачкою теплової енергії, а також відповідних тарифів, які встановлювались рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №1510 від 06.12.2021, рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №1602 від 30.12.2021, розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №837-р від 31.10.2023, розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №1194-р від 29.12.2023, з урахуванням постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729, постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021, при цьому вказаний розрахунок відповідачкою не спростовано, контррозрахунку не надано.

Виходячи з викладеного, матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору на умовах Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.11.2021, факт відпуску теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2024 року та її вартість в загальному розмірі 75 147,84 грн, при цьому з огляду на часткову оплату у лютому 2022 року відповідачкою послуги з постачання теплової енергії в сумі 4 320,49 грн, залишок заборгованості за спірний період складає 70 827,35 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи заявниці про наявність підстав для застосування положень ч.6 ст.762 ЦК України до нарахувань за комунальні послуги за аналогією закону, через відсутність стабільного електропостачання, що унеможливлювало ведення господарської діяльності у приміщенні та призводило до ненадання послуг теплопостачання належної якості, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів зауважує, що вказана норма стосується орендних правовідносин та застосовується у випадках об`єктивної неможливості використовувати майно, що є підставою для звільнення наймача від орендних платежів, проте відповідачка не є наймачем спірного приміщення, а є його власником та в силу норм ст. 322 Цивільного кодексу України зобов`язана утримувати власне майно.

Стосовно посилань скаржниці про неналежну якість наданих послуг з теплопостачання та невідповідність температурного режиму, які впливають на обсяг та правомірність нарахувань, які є предметом даного спору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2018 року №1145 затвердив Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг (далі - Порядок), який визначає механізм проведення перевірки відповідності якості надання послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами в частині здійснення операцій збирання та перевезення побутових відходів (далі - комунальні послуги) та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, з метою оцінки їх відповідності основним вимогам до кількості та якості і вжиття заходів до забезпечення надійності та безпеки під час надання комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Пунктами 2 та 3 вказаного Порядку передбачено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач або управитель багатоквартирного будинку (за дорученням співвласників багатоквартирного будинку в разі прийняття ними відповідного рішення) має право викликати виконавців комунальних послуг (їх представників) для перевірки якості та/або кількості наданих послуг. Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки до відповідних осіб для перевірки якості та/або кількості наданих послуг та постачання теплової енергії неналежної якості/кількості саме в спірний період, а надані заяви про проведення вимірювання температури у спірному приміщенні від 29.01.2026 та від 02.02.2026 з доказами їх направлення на електронну пошту позивача, акт № 664/01 від 13.01.2016 проведення заміру температури в спірному приміщенні та акт обстеження внутрішньодомової системи опалення від 04.02.2026 не стосуються спірного періоду, колегія суддів зауважує, що отримання послуги неналежної якості в 2016 та в 2026 році не свідчать про порушення позивачем своїх зобов`язань в інші опалювальні періоди, що також враховано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Судова колегія також відхиляє доводи відповідачки про те, що в спірний період часто було відсутнє електропостачання, що призводило до зупинки роботи теплопунктів та неможливості отримання якісної послуги з теплопостачання, оскільки такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях відповідачки та документально непідтверджені.

Також , позивач просив стягнути 3% річних у сумі 3 878,84 грн та інфляційні втрати в сумі 14 201,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого розрахунку вбачається, що 3% річних нараховані позивачем у сумі 3 878,84 грн за період з 21.04.2024 по 16.02.2026 на суму заборгованості 70 827,35 грн. Інфляційні втрати нараховані позивачем у сумі 14 201,13 грн за період з травня 2024 року по січень 2026 року на суму заборгованості 70 827,35 грн.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних у загальній сумі 3 878,84 грн та інфляційних втрат у сумі 14 201,13 грн колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, а також є арифметично вірними.

Скаржниця зазначає про безпідставність задоволення вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3878,84 грн та інфляційних витрат в сумі 14201,13 грн, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, наголошуючи на тому, що вона є тимчасово переміщеною особою, про що неодноразово повідомлено позивача.

Згідно з п. 1 Деяких питань оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, зокрема, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 запроваджено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини щодо стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат виникли між позивачем та відповідачкою, як фізичною особою-підприємцем, щодо оплати комунальних послуг, спожитих у нежитловому приміщенні, власником якого вона є, при цьому зміст постанови свідчить про те, що вона стосується виключно житлово-комунальних послуг, які споживаються населенням (громадянами у житлових приміщеннях, як виняток у нежитлових, якщо вони використовуються для розміщення внутрішньо переміщених осіб (п. 1-1 Постанови)), а не підприємницької діяльності та нежитлових приміщень, внаслідок чого положення постанови не розповсюджуються на спірні правовідносини.

До того ж, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наданими до суду скріншотами з електронної пошти відповідачки вбачається, що довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи Косенкова Л.М. відправила позивачу 20.01.2026. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Косенкова Л.М. своєчасно направляла відповідачу у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що передбачені постановою на підтвердження факту того, що споживач був у спірний період відсутнім.

Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в підтвердження наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для застосування в положень ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів враховує, що обставини непереборної сили, які впливають на виконання зобов`язань за договором, звільняють сторін від відповідальності, якщо зобов`язання порушено внаслідок випадку або непереборної сили, але такі обставини не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи, що в даній справі позивач не заявляє до стягнення штрафні санкції, а тому заперечення відповідачки в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, як вірно зазначено судом першої інстанції.

До того ж, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте, вказаний лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Тобто, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який є посилання в апеляційній скарзі, не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3% та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, доводи скаржника про порушенням норм процесуального права, неправильне застосуванням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни (вх.1701Д) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 у справі № 905/97/26 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Косенкової Людмили Миколаївни (вх.1701Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 у справі № 905/97/26 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2026 у справі № 905/97/26- залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.10.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза