Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №918/763/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Справа № 918/763/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 (повний текст - 10.07.2026) у справі №918/763/26 (суддя Політика Н.А.)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Костопільської міської ради Рівненської області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про відшкодування шкоди в розмірі 282235 грн 24 коп.,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.ч.1, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі №918/763/26 задоволено позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Костопільської міської ради Рівненської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" про відшкодування шкоди в розмірі 282235 грн 24 коп.

Стягнуто з відповідача на користь держави в особі Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області 282235 грн 24 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а на користь Рівненської обласної прокуратури 3386 грн 82 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив сам факт незаконної порубки на території постійного лісокористувача з неналежним виконанням ним обов`язків щодо охорони лісу. На його думку, прокурором не доведено, які саме конкретні заходи відповідач був зобов`язаний вжити, які з них не вчинено та яким чином така бездіяльність перебуває у причинному зв`язку з незаконною порубкою. Відтак, на переконання скаржника, не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування статті 1166 ЦК України.

Крім того, скаржник вказує, що суд не врахував реальну можливість відповідача запобігти правопорушенню з огляду на дію воєнного стану та комендантської години, а також те, що безпосередні особи, які здійснили незаконну порубку, у межах кримінального провадження не встановлені.

Апелянт також заперечує належність і допустимість висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 16.10.2025 №3929-Е, посилаючись на те, що експертиза проведена у межах кримінального провадження без натурного обстеження місця порубки та на підставі наданих слідчим вихідних даних. Також ставиться під сумнів допустимість використання окремих матеріалів кримінального провадження з огляду на вимоги статті 222 КПК України. Окремо скаржник вважає недоведеними підстави для представництва прокурором інтересів держави, зазначаючи, що належним чином не встановлено бездіяльність компетентних органів та не надано їм достатнього строку для самостійного захисту інтересів держави.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі №918/763/26 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс". Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 26.08.2026 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

10.08.2026 Державна екологічна інспекція Поліського округу через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим заперечує проти доводів апелянта.

Позивач зазначає, що спірні правовідносини мають деліктний характер, а для покладення відповідальності необхідно встановити наявність протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. На думку Інспекції, у даній справі зазначені елементи доведені: незаконна порубка відбулася на території, яка перебуває у користуванні відповідача, розмір шкоди підтверджений доказами, а її заподіяння є наслідком невиконання постійним лісокористувачем обов`язку щодо охорони лісу від незаконних рубок.

Інспекція наголошує, що обов`язок щодо охорони та збереження лісових насаджень покладено саме на постійного лісокористувача, який несе відповідальність також у випадку незаконної рубки, здійсненої третіми невстановленими особами, якщо його вина полягає у невжитті належних заходів щодо охорони лісу. Виявлення правопорушення працівниками відповідача та подальше повідомлення правоохоронних органів, на думку позивача, не спростовує неналежного виконання такого обов`язку.

Щодо доводів апелянта про відсутність визначеного законодавством конкретного переліку заходів з охорони лісу Інспекція посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що відсутність такого чіткого переліку сама по собі не звільняє постійного лісокористувача від обов`язку вживати комплекс необхідних і достатніх заходів для забезпечення охорони та збереження лісових насаджень.

Враховуючи наведене, Державна екологічна інспекція Поліського округу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі № 918/763/26 без змін.

18.08.2026 Здолбунівська окружна прокуратура через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Прокурор зазначає, що предметом спору є відповідальність постійного лісокористувача за неналежну організацію охорони та захисту лісу, внаслідок чого третіми невстановленими особами здійснено незаконну порубку дерев.

Прокурор посилається на положення статей 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України та зазначає, що обов`язок із забезпечення охорони і захисту лісових насаджень покладено саме на постійного лісокористувача. Цивільно-правову відповідальність, на його думку, можуть нести не лише безпосередні особи, які здійснили незаконну рубку, а й постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

Доводи відповідача про виявлення порубки його працівниками та повідомлення правоохоронних органів прокурор вважає такими, що не спростовують факту неналежного виконання обов`язку з охорони лісу, оскільки відповідні дії були вчинені вже після здійснення незаконної порубки. Посилання на комендантську годину також відхиляються з огляду на відсутність доказів того, що спірна порубка була здійснена саме в нічний час.

Щодо висновку експерта та матеріалів кримінального провадження прокурор зазначає, що висновок судової експертизи, проведеної в іншому провадженні, може оцінюватися господарським судом нарівні з іншими доказами. При цьому розмір шкоди підтверджується не лише експертним висновком, а й актом огляду та розрахунком, складеними за участю працівників самого відповідача.

Також прокурор вказує на дотримання вимог статті 222 КПК України, оскільки в матеріалах справи міститься письмовий дозвіл процесуального прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування в обсязі, необхідному для захисту інтересів держави в суді. Підстави представництва інтересів держави прокурор вважає підтвердженими тим, що Костопільська міська рада не вживала заходів щодо самостійного стягнення шкоди та просила прокуратуру звернутися до суду.

З огляду на викладене прокурор просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі №918/763/26 - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

17.07.2025 провідним інженером з охорони та захисту лісу Костопільського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Боришкевичем О.Є., за участю лісничого Стидинського лісництва Ільчука Ю.О. складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого 16.07.2025 виявлено незаконну порубку 23 дерев сосни сироростучої в кварталі 50 виділ 30 Стидинського лісництва, відповідальність за яке передбачена ст.246 Кримінального кодексу України.

Відповідно до інформації філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 04.05.2026 №6688/34.4.1-2026, матеріалів лісовпорядкування, даних Публічної кадастрової карти, які відображають відомості про межі територіальних громад, що визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, які об`єдналися відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", територія кварталу 50 виділу 30 Стидинського лісництва Костопільського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5623483400:04:008:0001 в адміністративних межах Костопільської міської територіальної громади.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5623483400:04:008:0001, перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до розрахунку, проведеного працівниками державної лісової охорони на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір шкоди, завданої незаконною порубкою становить 282235,85 грн.

До відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області 17.07.2025 надійшло повідомлення лісничого Стидинського лісництва Костопільського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Ільчука Ю.О. про те, що 16.07.2025 працівниками лісової охорони філії в кварталі 50 виділ 30 Стидинського лісництва виявлено незаконну порубку 23 дерев породи сосна.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12025181150000251 від 17.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено огляд місця події, а саме території кварталу 50 виділ 30 Стидинського лісництва Костопільського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в ході якого виявлено 23 пні дерев породи "сосна", сортименти у кількості 25 штук довжиною 4,5 м.кожен, а також крони дерев породи сосна.

З метою встановлення розміру шкоди, експертом Рівненського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову інженерно-екологічну експертизу, у ході якої проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 23 дерев сосни сироростучої в кварталі 50 виділ 30 Стидинського лісництва.

У висновку експерта від 16.10.2025 №3929-Е встановлено, що розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки 23 дерев породи "сосна звичайна", відповідно до прогнозованого розрахунку розміру шкоди від 17.07.2025 підтверджується в сумі 282235,24 грн. Розбіжності між розміром шкоди визначеної у наданому на дослідження розрахунку від 17.07.2025 та розміром шкоди, встановленої під час дослідження становить 0 гривень 61 копійку.

У межах досудового розслідування кримінального провадження №12025181150000251 від 17.07.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.

За доводами прокурора відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної порубки дерев. Збитки, завдані в сумі 282235 грн 24 коп., не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99).

Звертаючись з позовом прокурор визначив позивачів - Костопільську міську раду Рівненської області, як особу, яка не отримала відшкодування шкоди до місцевого бюджету та Державну екологічну інспекції Поліського округу, як орган уповноважений на здійснення державного нагляду (контроль) за додержанням органами місцевого самоврядування вимог законодавства, в тому числі охорони, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури у квітні 2026 року звернувся до Костопільської міської ради Рівненської області з листом, в якому просив орган місцевого самоврядування повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо стягнення шкоди за фактом кримінального провадження №12025181150000251.

У відповідь на вказане звернення орган місцевого самоврядування у листі від 18.05.2026 вказав, що заходи щодо захисту інтересів територіальної громади не вчинялись та просив пред`явити відповідний позов прокурора.

Крім того керівник Здолбунівської окружної прокуратури у травні 2026 року звернувся до Державної екологічної інспекції Поліського округу з листом, в якому просив повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо стягнення шкоди за фактом кримінального провадження №12025181150000251.

У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекції Поліського округу у листі від 12.05.2026 вказала, що заходи щодо претензійно-позовного характеру по вказаному прокурором факту незаконної порубки 23 сироростучих дерев породи "сосна" у кварталі 50 виділ 30 Стидинського лісництва Костопільського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" інспекцією не вживалися та просила пред`явити відповідний позов.

Надалі, листами від 11.06.2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу та Костопільську міську раду Рівненської області про те, що окружною прокуратурою прийнято рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в їх особі.

За таких обставин доводи апелянта про ненадання компетентним органам розумного строку для самостійного звернення до суду колегія суддів відхиляє, оскільки обидва уповноважені органи після отримання звернень прокурора прямо повідомили про невжиття ними заходів претензійно-позовного характеру та висловили прохання про звернення прокурора до суду. Отже, їхня позиція щодо самостійного судового захисту інтересів держави була визначеною ще до пред`явлення позову, а тому подальше очікування прокурором формального спливу додаткового строку не могло змінити характер установленої бездіяльності.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважені органи надані їм повноваження не використали, водночас Здолбунівська окружна прокуратура дотрималася вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 16, частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України встановлено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до ст.90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Як встановлено ст.107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, загальні положення про цивільно-правову відповідальність якої містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Доводи апелянта про те, що законодавством не визначено конкретного вичерпного переліку дій, невчинення яких свідчило б про неналежну охорону лісу, не спростовують висновків місцевого суду. За змістом статей 19, 64, 86 Лісового кодексу України та Порядку організації охорони і захисту лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 №612, на постійного лісокористувача покладено не окрему формальну дію, а обов`язок організувати та здійснювати комплекс заходів, спрямованих на охорону і збереження лісу, зокрема від незаконних рубок. Відсутність у законодавстві вичерпного переліку таких заходів не звільняє постійного лісокористувача від виконання цього обов`язку.

Земельна ділянка, на якій здійснювалася незаконна вирубка дерев, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у незабезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 23 штуки.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у постановах від 19.02.2026 у справі №918/612/25, від 11.02.2026 у cправі №907/278/25, від 04.02.2026 у справі №907/998/24, від 08.07.2025 у справі №925/556/24, від 12.03.2025 у cправі №909/131/24 та багато інших.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку.

Таким чином, протиправність поведінки відповідача полягає у неналежному виконанні покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок. Наслідком такого неналежного виконання стала шкода, заподіяна незаконною порубкою 23 дерев, що перебуває у причинному зв`язку з установленою бездіяльністю постійного лісокористувача. Відповідачем, у свою чергу, не спростовано презумпцію його вини у неналежному виконанні зазначеного обов`язку. Отже, у спірних правовідносинах наявні необхідні елементи складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заподіяної шкоди

Щодо посилань апелянта на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025181150000251 триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи), яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, суд першої інстанції правильно зазначив, що сукупністю наданих учасниками справи доказів підтверджується невстановлення винних осіб станом на момент прийняття рішення, водночас не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Посилання апелянта на неможливість забезпечення охорони лісу у нічний час у зв`язку з дією комендантської години колегія суддів відхиляє. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що незаконна порубка спірних 23 дерев була здійснена саме у період дії комендантської години. Сам факт виявлення працівниками відповідача вже здійсненої порубки та подальше повідомлення правоохоронних органів підтверджує реагування на виявлене правопорушення, однак сам по собі не доводить належного виконання обов`язку щодо охорони та збереження лісових насаджень до моменту їх незаконного вирубування.

Доводи апелянта щодо недопустимості матеріалів кримінального провадження з підстав порушення статті 222 КПК України колегія суддів відхиляє. У матеріалах справи міститься письмовий дозвіл прокурора Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури П.І. Толочика від 30.04.2026, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12025181150000251, на розголошення відомостей цього досудового розслідування в обсязі, необхідному для вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів держави у судовому порядку. Частина перша статті 222 КПК України вимагає наявності письмового дозволу слідчого або прокурора та визначення ним допустимого обсягу розголошення, але не встановлює обов`язку перераховувати у такому дозволі кожний процесуальний документ окремо.

Та обставина, що висновок експерта від 16.10.2025 №3929-Е складено у межах кримінального провадження на підставі постанови слідчого, а не на замовлення учасника цієї господарської справи чи на підставі ухвали господарського суду, сама по собі не свідчить про його недопустимість. Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони на використання доказів, отриманих у межах іншого, зокрема кримінального, провадження, якщо вони стосуються предмета доказування та одержані з дотриманням закону. Висновок №3929-Е стосується безпосередньо визначення розміру шкоди у зв`язку з порубкою спірних 23 дерев, а експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Як обґрунтовано звернув увагу місцевий суд в оскарженому рішенні, відповідач, вказуючи на незгоду з наданими прокурором доказами, ігнорує обставини, що розміри пнів дерев наведені самим же відповідачем у заяві про вчинення злочину та актах огляду місця вчинення правопорушення, в яких здійснено розрахунок розміру шкоди, який в свою чергу відповідає розрахунку, наведеному в експертному дослідженні.

Апелянт посилається на порушення порядку обчислення розміру шкоди з огляду на невірне визначення діаметрів пнів (для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що примітка 4 додатку 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" містить застереження, що "Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом".

При цьому, висновок експерта містить посилання на вказані норми.

Водночас згідно з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17 липня 2025 року, розмір шкоди розраховано Філією "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та становить: 282235,85 грн, тоді як розмір шкоди згідно з експертним висновком складає 282235,24 грн, тобто розбіжність між зазначеними розрахунками відповідача та експерта становить 0,61 грн.

Згідно з ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев третіми невстановленими особами та заподіяння шкоди природному середовищу в розмірі 282235,24 грн.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Костопільської міської ради Рівненської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування шкоди в розмірі 282235 грн 24 коп.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі №918/763/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.