Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №902/58/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа №902/58/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 (суддя Маслій І.В., повне рішення складено 23.06.2025)

за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Агрономічної сільської ради

2) Вінницької обласної військової адміністрації

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

про розірвання договору оренди водного об`єкту та повернення земельної ділянки і водного об`єкту

за участю:

прокурора - не з`явився;

представника позивача-1 - Паничука Б.М.;

представника позивача-2 - Мірошніченко Т.Д.;

представника відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 позов задоволено. Розірвано договір №520682200-2 оренди водного об`єкту від 04.10.2016. Зобов`язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Агрономічній сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 05206882200:01:007:0001, та розміщений на ній водний об`єкт - ставок площею 24,3205 га.

Усунуто перешкоди Агрономічній сільській раді в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 05206882200:01:007:0001, шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" знести за власний рахунок встановлені самовільно збудовані будівлі та споруди, в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, а саме: ворота, споруду №1 (складське приміщення) площею 0,0042 га, споруду №2 (рибацький будинок) загальною площею 0,0079 га, споруду №3 (рибацький будинок) площею 0,0090 га, частково розібрану споруду №4 (конюшня) орієнтовною площею 0,0026 га.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем здійснено будівництво об`єктів на вказаній земельній ділянці, чим порушено умови п.18 договору оренди водного об`єкта. Крім того, демонтування орендарем (відповідачем) частини встановлених будівель та споруд свідчить про визнання відповідачем факту їх облаштування.

Із врахуванням положень ст.96, 141 ЗК України, ст.24, 32 Закону України "Про оренду землі" щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а також враховуючи встановлені судом обставини будівництва на вказаній земельній ділянці, суд дійшов висновку про розірвання договору оренди водного об`єкту від 04.10.2016, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 05206882200:01:007:0001 та приведення останньої до відповідного стану, не гіршого ніж прийнято, а тому, альтанки та інші самочинно збудовані споруди підлягають знесенню.

Відтак, враховуючи ст.34 Закону України "Про оренду землі", господарський суд зазначив, що правовим наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, а тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вважає, що Вінницька ОВА є неналежним позивачем у цій справі, оскільки не є розпорядником/власником спірної земельної ділянки після передачі її з державної у комунальну власність, а тому всі права орендодавця за договором перейшли до Агрономічної сільської ради.

Щодо повноважень прокурора представляти Агрономічну сільську раду вказує, що недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави в суді. При цьому, Агрономічна сільрада активно здійснювала дії щодо захисту своїх прав, як до подання позову, так і під час розгляду справи в суді: 08.11.2024 склала акт обстеження земельної ділянки; надала пояснення від 05.02.2025; 03.06.2025 повторно склала акт обстеження земельної ділянки тощо.

Скаржник також зазначає, що судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів того, що об`єкти, які є предметом спору, були побудовані саме в період дії договору оренди водного об`єкта від 04.10.2016. Відсутність таких доказів унеможливлює встановлення факту порушення умов договору шляхом самовільного будівництва зазначених об`єктів орендарем. Водночас із знімків сервісу Google Maps, які є загальнодоступною інформацією, вбачається, що спірні об`єкти знаходилися на цій земельній ділянці щонайменше з 05.04.2012.

Зауважує, що висновки суду щодо встановлення факту будівництва спірних об`єктів на земельній ділянці саме СТОВ "Прогрес" ґрунтуються на припущеннях, зокрема, суд виходив із того, що оскільки під час розгляду справи частину будівель було знесено, то цим СТОВ "Прогрес" визнало факт їх будівництва. Однак, факт знесення об`єктів не свідчить про те, що саме СТОВ "Прогрес" здійснило їх будівництво, а тому не може бути достатньою підставою для такого висновку суду.

Крім того, апелянт зазначає про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що спірні об`єкти є саме тими будівлями та спорудами, будівництво яких заборонене в межах прибережної захисної смуги, а також доказів того, які саме з них розташовані в межах такої смуги. Водночас, судом не встановлено фактичного розміру та місця розташування прибережної захисної смуги на спірній земельній ділянці.

У відповідності до ст.263 ГПК України Агрономічна сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди СТОВ "Прогрес" проведено самочинне будівництво будівель і споруд (площею 0,0086 га, 0,0028 га, 0,0090 га, 0,0079 га, 0,0007 га, 0, 0042 га) та паркан в межах прибережно-захисної смуги водного об`єкта, чим порушено ст.24, 25, 35 Закону України "Про оренду землі", а тому наявні підстави для розірвання спірного договору на підставі ст.141 ЗК України.

Позивач-2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги СГТОВ "Прогрес", а рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 залишити без змін.

Прокурор також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, зазначає, що представництво прокурором інтересів держави в особі Вінницької ОВА обумовлено саме наявністю в останньої повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, з моменту укладення договору до переходу права власності до Агрономічної сільської ради, невжиттям заходів з метою контролю за дотриманням умов договору відповідачем та невжиттям заходів для розірвання вказаного договору після того як адміністрації стало відомо про порушення.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Агрономічної сільської ради апелянт зазначає, що на виконання п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України Агрономічна сільська рада 07.11.2022 зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку з к.н. 0520682200:01:007:0001, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, після отримання листа прокуратури Агрономічна сільська рада не вжила жодних заходів щодо розірвання договору до моменту звернення прокурора з позовом до суду, а саме в період із 11.11.2024 до 20.01.2025. Саме бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо захисту порушених інтересів стала підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Звертає увагу, що нові споруди на спірній земельній ділянці побудовані вже під час дії договору оренди водного об`єкта № 520682200-2 від 04.10.2016, що підтверджується актом обстеження земель водного фонду, передбачених для передачі в оренду СТОВ "Прогрес" для рибогосподарських потреб на території Ільківської сільської ради від 21.10.2004, затвердженому головою Вінницької районної державної адміністрації 19.11.2004, у якому будь-які об`єкти на спірній земельній ділянці не зазначені.

Із врахуванням ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України, п.18 договору зазначає, що у межах прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Однак, вказані вимоги відповідачем не виконані, що є підставою для розірвання договору оренди.

Прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 22.09.2026 року, прокуратура та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Процесуальний закон передбачає, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників або відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі вирішення питання про її розгляд або відкладення розгляду віднесене до дискреційних повноважень апеляційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23).

З огляду на принципи рівності сторін судочинства та їх змагальності, а також беручи до уваги межі перегляду справи апеляційним судом, вирішальним у контексті розгляду справи за відсутності сторони є те, чи призвело таке процесуальне рішення до ситуації, за якої сторона була позбавлена розумної можливості ефективно представляти свою справу, будучи поставленою у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Колегія суддів приймає до уваги, що прокурор та представник апелянта надавали пояснення по суті спору у попередніх судових засіданнях. Крім того, представником апелянта було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке задоволено апеляційним судом, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинено.

Після поновлення провадження у справі представник апелянта звернувся до суду з клопотанням про виклик експерта, яке було розглянуто судом по суті. Таким чином, представнику апелянта було достеменно відомо про поновлення провадження у справі, а також про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 22.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2, а.с.240-241).

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правові позиції апелянта та прокурора були викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу і про їх зміну будь-яких заяв або клопотань вони не подавали, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності прокурора та представника відповідача.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року між Вінницькою обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта за №520682200-2, за умовами п.1, 8 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб – ставок площею 24,3205 га, розташований за межами с. Рівець на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, р. Ровець, права притока р. Південний Буг (басейн річки Південний Буг). Договір укладено строком на 20 років.

Відповідно до п.2 договору, об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 416,4 тис. м3, 24,3205 га; земельна ділянка під водним об`єктом 24,3205 га; під гідротехнічними спорудами 0,4857 га, пасовища всього 1,8134 га під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) 1,9056 га; під господарськими будівлями і дворами 0,0037 га; низинні заболочені землі 8,0703 га, інших захисних насаджень 2,7475 га; кадастровий номер земельної ділянки – 0520682200:01:007:0001.

Згідно з п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем: за воду (водний простір) у розмірі 12747,95 грн в рік, код платежу 22130000 в УДКСУ у Вінницькому районі; за земельну ділянку за місцем її розташування в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за місцем її розташування в сумі 19251,82 грн в рік.

За положеннями п.18 договору в прибережній захисній смузі водного об`єкту забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок для автомобілів; миття і обслуговування транспортних засобів та техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих побутових відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; використання гною в технології годівлі риби.

Відповідно до п.27 договору, передача в оренду водного об`єкту здійснюється без обмежень загального водокористування, якщо інше не визначене законом.

Пунктом 30 договору визначено права орендодавця, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання режиму обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах.

Серед обов`язків орендаря, визначених п.33 договору, зазначено, що останній зобов`язаний утримувати в належному стані прибережні захисні смуги, смуги відведення, водогосподарські споруди та технічні пристрої, дотримуватись вимог обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах навколо наданої в оренду водойми.

Згідно з п. 39 договору його дія припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дія договору припиняється також в інших випадках, визначених законом.

Дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 43 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Актом прийому-передачі об`єкта оренди, який підписано сторонами договору та є додатком до договору оренди водного об`єкта №520682200-2 від 04.10.2016, передано земельну ділянку водного фонду у користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес".

25.10.2016 року право оренди вищевказаного водного об`єкта зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 23.12.2024 року між Вінницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством "Прогрес" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, за умовами якого в оренду передавалась земельна ділянка площею 39,3467 га, в тому числі: під господарськими будівлями і дворами – 0,0037 га.

Згідно копії плану відведення (наявного в реєстраційній справі в РРП), на земельній ділянці виділено під господарськими будівлями і дворами – 0,0037 га станом на 2004 рік.

19.11.2004 року головою Вінницької районної державної адміністрації затверджено акт обстеження земель водного фонду, передбачених для передачі в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" для рибогосподарських потреб на території Ільківської сільської ради від 21.10.2004, в якому зазначено, що в склад земель, передбачених до передачі в оренду, крім ставків площею 24,3205 га входять: пасовища площею 1,8134 га, лісові землі, криті лісовою рослинністю – 2,7475 га, болота – 8,0703 га, канал – 1,0167 га, 0,4857 га гідротехнічна споруда (гребля), насип – 0,8889 га та 0,0037 га під тимчасовою господарською спорудою, яка використовується як будівля охоронця.

У ході досудового розслідування кримінального провадження №42023022110000664 від 27.10.2023 слідчим ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області 01.05.2024 проведено огляд місця події із залученням відповідних спеціалістів. За результатами огляду встановлено, що в межах прибережно-захисної смуги розташовані будівлі та споруди, що підтверджується протоколом огляду, схемою земельної ділянки з кадастровим номером 0520682200:01:007:0001, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником, та інформацією Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Прокурор, посилаючись на самовільне розміщення СТОВ "Прогрес" будівель та споруд у межах прибережно-захисної смуги водного об`єкта та вважаючи, що це свідчить про порушення умов договору оренди та вимог земельного і природоохоронного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абз.2 ч.5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Звертаючись до суду з вимогами про розірвання договору оренди водного об`єкту від 04.10.2016 та зобов`язання повернути земельну ділянку з водним об`єктом, прокурор визначив позивачами Вінницьку обласну військову адміністрацію та Агрономічну сільську раду.

Обґрунтовуючи належність Вінницької обласної військової адміністрації як позивача у даній справі, прокурор зазначив, що вона є компетентним суб`єктом у спірних правовідносинах та має здійснювати захист вказаних інтересів держави, оскільки саме нею земельну ділянку з водним об`єктом було передано в користування.

Оцінюючи вказані доводи прокурора, колегія суддів враховує, що із дня набрання чинності п.24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, а саме з 27.05.2021, спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності та її розпорядником на даний час є Агрономічна селищна рада, яка набула прав орендодавця (сторони договору) у відповідності до ч.1 ст.148-1 ЗК України, ч.6 ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, відповідно до вказаного п.24, перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України 07.11.2022 Агрономічна сільська рада зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 05206882200:01:007:0001.

Таким чином, враховуючи вищевказані зміни до законодавства, Вінницька обласна державні адміністрація втратила право здійснювати будь-які дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перейшла в силу Закону до комунальної власності територіальної громади.

Зважаючи на викладене, виходячи з визначених прокурором підстав та предмета позову, колегія суддів дійшла висновку, що Вінницька обласна державні адміністрація не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказана особа є неналежним позивачем, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20).

Враховуючи, що факт звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, керуючись п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст277 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 в частині задоволення позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Водночас, колегія суддів вважає вірним звернення прокурора з позовом в інтересах Агрономічної сільської ради як власника спірної земельної ділянки, оскільки саме їй має бути повернута земельна ділянка у разі задоволення позовних вимог.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі вказаного органу, судова колегія, із врахуванням листів Вінницької окружної прокуратури від 24.10.2024, 13.11.2024 (т.1, а.с.129, 135), надісланих у зв`язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування для поновлення інтересів держави, та вирішення питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно, листа-повідомлення від 13.01.2025 (т.1, а.с.143) про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, дійшла висновку про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач-2 належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність Агрономічної сільської ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, приймаючи до уваги лист позивача-2 від 13.01.2024 (т.1, а.с.138) про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст.525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди водного об`єкта №520682200-2 від 04.10.2016 року, об`єктом оренди якого є, зокрема, якого є вода (водний простір) водного об`єкта та земельна ділянка під водним об`єктом.

Частиною 1 ст.93 ЗК України, яка кореспондується з ст.1 Закону України "Про оренду землі", визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування.

При цьому, орендар земельної ділянки, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; а також зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (ст.25 Закону України "Про оренду землі").

Прокурор, звертаючись з даним позовом до суду, вказує на здійснення на спірній земельній ділянці, на яку поширюється режим прибережних захисних смуг самочинного будівництва у вигляді будівель та споруд, загальною площею 0,0332 га, що свідчить про використання СТОВ "Прогрес" земельної ділянки не за цільовим призначенням та використанням земельної ділянки в порушення екологічних вимог.

Оцінюючи вказані доводи прокурора, колегія суддів враховує, що положеннями ст.3 Водного кодексу України (далі - ВК України) визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

Згідно зі ст.6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно до ст.88 ВК України, яка кореспондується зі ст.60 ЗК України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.04.2018 у справі №904-5974-16, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Відповідно до ст.61 ЗК України та ст.89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

Згідно з п.18 договору оренди водного об`єкта №520682200-2 від 04.10.2016, в прибережній захисній смузі водного об`єкту забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок для автомобілів.

Як вбачається з умов п.2 договору, об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 416,4 тис. м3, 24,3205 га; земельна ділянка під водним об`єктом 24,3205 га; під гідротехнічними спорудами 0,4857 га, пасовища всього 1,8134 га під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) 1,9056 га; під господарськими будівлями і дворами 0,0037 га; низинні заболочені землі 8,0703 га, інших захисних насаджень 2,7475 га; кадастровий номер земельної ділянки – 0520682200:01:007:0001.

Відповідно до акта прийому-передачі об`єкту оренди від 04.10.2016 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб (ставок площею 24,3205 га), який розташований за межами с.Рівець на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, р.Ровець, права притока п.Південний Буг (басейн р.Південний Буг) та земельну ділянку водного фонду загальною площею 39,3467 га, терміном на 20 років.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно копії плану відведення, на земельній ділянці виділено під господарськими будівлями і дворами – 0,0037 га станом на 2004 рік.

Так, 19.11.2004 року головою Вінницької районної державної адміністрації затверджено акт обстеження земель водного фонду, передбачених для передачі в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" для рибогосподарських потреб на території Ільківської сільської ради від 21.10.2004, в якому зазначено, що в склад земель, передбачених до передачі в оренду, крім ставків площею 24,3205 га входять: пасовища площею 1,8134 га, лісові землі, криті лісовою рослинністю – 2,7475 га, болота – 8,0703 га, канал – 1,0167 га, 0,4857 га гідротехнічна споруда (гребля), насип – 0,8889 га та 0,0037 га під тимчасовою господарською спорудою, яка використовується як будівля охоронця.

З огляду на викладене, апеляційним судом встановлено, що станом на момент укладення договору оренди на спірній земельній ділянці обліковувалася та передавалася в користування лише одна тимчасова споруда (будівля охоронця) площею 0,0037 га. Натомість, будь-яких інших об`єктів нерухомості чи споруд умовами договору та правовстановлюючими документами передбачено не було.

При цьому, прокурор зазначає, що окрім тимчасової господарської споруди, яка використовувалась як будівля охоронця на частині земельної ділянки площею 0,0037 га, в межах прибережно-захисної смуги водного об`єкту наявні самовільно встановлені інші будівлі та споруди площею: 0,0086 га, 0,0028 га, 0,009 га, 0,0079 га, 0,0007 га, 0,0042 га та паркан.

У ході досудового розслідування кримінального провадження №42023022110000664 від 27.10.2023 слідчим ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області 01.05.2024 проведено огляд місця події із залученням відповідних спеціалістів. За результатами огляду встановлено, що в межах прибережно-захисної смуги розташовані будівлі та споруди, що підтверджується протоколом огляду місця події від 01.05.2024, схемою земельної ділянки з кадастровим номером 0520682200:01:007:0001, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником, та інформацією Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Водночас, з огляду на положення ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України щодо обмежень у використанні земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг, а також з урахуванням характеру спірних правовідносин і необхідності встановлення фактичних обставин щодо розташування відповідних об`єктів, їх видів та функціонального призначення, колегією суддів за клопотаннями відповідача ухвалою від 06.10.2025 призначено у справі судову експертизу.

Згідно з п.1 висновку експерта від 29.06.2026 року за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, на підставі натурного обстеження зафіксовано розташування таких будівельних об`єктів у межах земельної ділянки (кадастровий номер 0520682200:01:007:0001): об`єкт №1 - 40 кв.м; об`єкт №2 - 79 кв.м (з прибудовою); об`єкт №3 - 76 кв.м (з терасою) + місток - 54 кв.м; об`єкт №4 - 34 кв.м + місток - 29 кв.м; об`єкт №5 - 5 кв.м (спортивний майданчик); об`єкт №6 - ворота довжиною 5,20 м.

Експертом встановлено, що будівельні об`єкти №1-4 мають конструктивні елементи з дерев`яного каркасу обшитого дошкою, у випадку об`єктів №1 і №2 дерев`яний каркас поєднаний з металевим контейнером. Враховуючи конструктивні особливості об`єктів №1-4: матеріал несучих конструкцій, розміри в плані (>30м2), каркасну схему, поверховість та неможливість переміщення без знецінення та зміни призначення, встановлено, що дані майнові об`єкти, за наведеними характеристиками відносяться до об`єктів нерухомого майна. Проведеним дослідженням також встановлено, що будівельні об`єкти №1-4, за можливістю використання (функціональним призначенням) відносяться до будинків для відпочинку.

Щодо встановлення дати спорудження об`єктів дослідження експерт зазначив, що у відповідності до положень чинних норм, відповідь на дане надане питання методологічно не врегульовано, встановлення дати будівництва можливо виключно на підставі підтверджуючих документів: реєстраційних, дозвільних. Водночас, експерт також вказав, що за допомогою загальнодоступного інтернет-сервісу Google Earth Pro можна зафіксувати станом на 04.2012 рік не встановлені майнові об`єкти в межах спірної земельної ділянки, а також зафіксовано їх розташування станом на 2013 рік.

Крім того, на підставі натурного обстеження встановлено відсутність суцільної огорожі або інших штучних перешкод навколо об`єктів дослідження (п.2 висновку експерта).

Враховуючи, що судом не встановлено жодних порушень положень чинного законодавства або методології під час проведення експертного дослідження, беручи до уваги, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384, 385 КК України, за завідомо неправдивий висновок, що свідчить про відсутність обґрунтованих сумнівів у правильності висновку, а також з огляду на те, що жодна зі сторін не спростувала висновків експертизи, колегія суддів вважає, що зазначений висновок експерта відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням висновку експерта від 29.06.2026, а також оцінюючи кожний доказ окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 86 ГПК України, зокрема протоколу огляду місця події від 01.05.2024, схеми земельної ділянки з кадастровим номером 0520682200:01:007:0001 та інформації Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, апеляційний суд дійшов висновку про встановлення та доведеність факту наявності на спірній земельній ділянці, будівельних об`єктів №1-4, які за своїми конструктивними характеристиками та параметрами є об`єктами нерухомого майна - будинками для відпочинку площею від 34 до 79 кв. м кожний, а також об`єктів №5-6 - спортивного майданчика та воріт.

При цьому, станом на момент укладення договору оренди у 2016 році та відповідно до акта приймання-передачі від 04.10.2016 вказані об`єкти орендарю не передавалися, а на ділянці обліковувалася виключно одна тимчасова господарська споруда (будівля охоронця) площею 0,0037 га.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідач фактично не заперечує факту розташування зазначених об`єктів на спірній земельній ділянці, посилаючись лише на те, що вони були побудовані до 2016 року (тобто до укладення договору оренди), а також зазначаючи про відсутність доказів щодо їх функціонального призначення та заборони розміщення таких об`єктів у межах прибережної захисної смуги.

Колегія суддів не приймає зазначені доводи відповідача до уваги, оскільки згідно з умовами договору оренди та актом приймання-передачі від 04.10.2016 на спірній земельній ділянці обліковувалася виключно одна тимчасова споруда (будівля охоронця) площею 0,0037 га, натомість інші об`єкти нерухомості орендарю в оренду не передавалися.

Посилання відповідача на відсутність доказів щодо функціонального призначення зазначених об`єктів спростовуються висновком судової експертизи від 29.06.2026, згідно з яким об`єкти №1-4 за своїми конструктивними характеристиками є об`єктами нерухомого майна, а за функціональним призначенням - будинками для відпочинку площею від 34 до 79 кв. м кожний, розміщення яких у межах прибережної захисної смуги заборонено законом.

Щодо доводів відповідача про спорудження зазначених об`єктів до 2016 року, тобто до укладення договору оренди, апеляційний суд зауважує, що експертом встановлено наявність на спірній земельній ділянці певних будівель та споруд станом на 2012-2013 роки, однак їх тотожність із будівлями та спорудами, зафіксованими під час проведення експертного дослідження у 2026 році, не встановлювалася. Відтак, з огляду на зміст договору оренди та акта приймання-передачі від 04.10.2016, які не містять відомостей про передачу орендарю будь-яких будівель та споруд, доводи відповідача про спорудження саме встановлених експертизою об`єктів до 2016 року є безпідставними та необґрунтованими.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ст.31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями ч.1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Із урахуванням наведених положень законодавства та встановлених у справі обставин колегія суддів дійшла висновку, що СТОВ "Прогрес" допущено порушення умов договору оренди та вимог природоохоронного законодавства, зокрема, ст.61 ЗК України та ст.89 ВК України, яке полягає у використанні земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги за наявності самовільно розміщених об`єктів нерухомого майна, які не передавалися орендарю за договором оренди.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За умовами п.20 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав його в оренду.

Розірвання договору оренди - це спосіб захисту прав та інтересів суб`єктів правовідносин, передбачений законодавством. Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі; а тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю.

Відтак, вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23).

З огляду на наведене, враховуючи встановлені у даній справі обставини щодо порушення відповідачем умов договору оренди та вимог природоохоронного законодавства внаслідок розміщення на земельній ділянці водного фонду, у межах прибережної захисної смуги водного об`єкта, самовільно розміщених об`єктів нерухомого майна, які не передавалися орендарю за договором оренди, що є підставою для розірвання договору оренди, колегія суддів, з урахуванням положень ст.34 Закону України "Про оренду землі" та умов п.20 договору оренди, дійшла висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути Агрономічній сільській раді земельну ділянку водного фонду площею 39,3462 га, кадастровий номер 0520682200:01:007:0001, розташовану на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та розміщений на ній водний об`єкт – ставок площею 24,3205 га.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору та повернення земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, приймаючи до уваги ст.34 Закону України "Про оренду землі" та п.20 договору оренди, за якими відповідач зобов`язаний після припинення дії договору оренди повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав, позовна вимога про усунення перешкод Агрономічній сільській раді в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з к.н.05206882200:01:007:0001, шляхом зобов`язання СТОВ “Прогрес” знести за власний рахунок будівлі та споруди, в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, а саме: ворота, споруду №1 (складське приміщення) площею 0,0042 га, споруду №2 (рибацький будинок) загальною площею 0,0079 га, споруду №3 (рибацький будинок) площею 0,0090 га, частково розібрану споруду №4 (конюшня) орієнтовною площею 0,0026 га, також підлягає до задоволення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічного та повного дослідження наявних у справі доказів правильно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку в частині позовних вимог, заявлених в інтересах Агрономічної сільської ради. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій частині, судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на іншому тлумаченні норм матеріального та процесуального права та фактично зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог в інтересах Агрономічної сільської ради.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 в частині задоволення позовних вимог Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Агрономічної сільської ради.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення в частині задоволення позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та ухвалення нового рішення про відмову у позові у вказаній частині, та відповідно часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 у справі №902/58/25 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 у справі №902/58/25 в частині задоволення позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації - відмовити.

4. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 у справі №902/58/25 в частині розподілу судових витрат змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

"Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (23000, Вінницька обл., м.Бар, вул.Бернарда Претвича, 39, код ЄДРПОУ 30072357) на користь Вінницької обласної прокуратури (21000, Вінницька обл., Вінницький р-н, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, Державна казначейська служба України, м.Київ, р/р UA 568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) витрати за сплату судового збору в розмірі 7570,00 грн."

5. У решті рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2025 у справі №902/58/25 залишити без змін.

6. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21000, Вінницька обл., Вінницький р-н, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (23000, Вінницька обл., м.Бар, вул.Бернарда Претвича, 39, код ЄДРПОУ 30072357) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн.

7. Господарському суду Вінницької області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "05" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.