Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №906/289/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Справа № 906/289/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Філіпова Т.Л.,

суддя Мамченко Ю.А.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі № 906/289/26 (суддя Сікорська Н.А., повне рішення складено 20.07.2026)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про стягнення 70 430 720,54 грн

за участі представників:

від позивача – Горопашний І.В.

від відповідача – Приведьон В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 позов задоволено. Стягнуто з АТ "Житомиробленерго" на користь ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" 316 589,78 грн 3% річних та 3 799,08 грн судового збору.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення суд першої інстанції, встановивши недотримання строків виконання зобов`язання щодо сплати послуг з передачі електроенергії по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0528-02041-ПП, дійшов висновку про його прострочення. Тому, з врахуванням ст.625 Цивільного кодексу України, суд вказав про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлені 3% річних у сумі 316 589,78 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням АТ "Житомиробленерго" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних на суму 98 256,73 грн скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у стягненні у даній частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.07.2025 у справі №914/3621/23, від 28.01.2026 у справі №918/177/25, від 20.03.2026 у справі №914/2625/23, вважає, що позивачем безпідставно нараховані 3% річних на планові платежі у загальній сумі 98 256,73 (за грудень місяць 2025 року у сумі 46 918,31 грн та за січень місяць 2026 року у сумі 51 338,42 грн).

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що наведена апелянтом судова практика не підлягає застосуванню з огляду на відмінність установлених фактичних обставин у справах, що впливають на зміст відповідних правовідносин, а саме умов договору.

Вказує, що умовами договору передбачено як оплату планового так і фактичного обсягу послуги, тому їх невиконання є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема згідно ст.611,625 Цивільного кодексу України.

Таким чином вважає, що заявлені до стягнення 3% річних відповідають умовам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, що підтверджується правовими позиціями викладеними Верховним Судом у справах №904/2616/24, №914/2625/23, №924/1083/25, №918/604/25. А тому, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У судове засідання 29.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2023 Акціонерне товариство «Житомиробленерго» (користувач, відповідач) подало заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, якою надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на офіційному веб-сайті Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП, позивач), на умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0528-02041 від 23.05.2019 (а.с. 35).

Повідомленням №01/66713 від 05.12.2023 про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії позивач повідомив відповідача про приєднання до договору, визначивши ідентифікатор договору №0528-02041-ПП та дату акцептування - 01.01.2024 (а.с. 36).

Відповідно до умов договору він є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням положень ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Умови договору та додатки до нього розміщені на офіційному веб-сайті НЕК «Укренерго». На момент приєднання відповідача до договору його умови були затверджені наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 №549, а в подальшому викладалися у редакціях, затверджених наказами НЕК «Укренерго» від 07.06.2024 №343 та від 06.08.2025 №625 (а.с. 37, 46, 55).

Відповідно до умов договору він вважається укладеним з дати акцепту, зазначеної у повідомленні оператора системи передачі про приєднання до договору, тобто з 01.01.2024.

Відповідно до п. 2.1 договору оператор системи передачі безперервно надає користувачу послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату такої послуги відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.1 договору планова та фактична вартість послуги визначається на підставі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого НКРЕКП, та відповідних планових і фактичних обсягів наданих послуг. На вартість послуг нараховується податок на додану вартість відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що для проведення розрахунків використовуються плановий та фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI Kодексу систем передачі (далі КСП) на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КCП.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору розрахунковим періодом є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуг:

- до 18 числа розрахункового місяця - за першу декаду;

- до 28 числа - за другу декаду;

- до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим - за третю декаду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Пунктом п. 6.4 договору сторони погодили, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

Відповідно до пп. 1 п.7.1 договору оператор системи передачі має право своєчасно отримувати від користувача оплату за надані послуги.

Згідно з п. 9.1 договору при невиконанні a6o неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України.

Підп.2 п.9.3 договору встановлено обов`язок користувача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг з передачі електричної енергії на умовах, визначених договором.

На оплату наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури (а.с. 64-71).

Розмір заборгованості за послуги з передачі електричної енергії становить 70114130,76грн. Крім того, за порушення строків оплати ПАТ НЕК "Укренерго" здійснило нарахування 316 589,78 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач, враховуючи відсутність оплати за послуги з передачі електричної енергії, звернувся з даним позовом до суду.

Разом з тим, після подачі позову до суду, відповідач сплатив позивачу суму боргу у розмірі 70 114 130,76 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями (а.с.172-180) , у зв`язку з чим ухвалою від 07.07.2026 суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення суми боргу за п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, позовні вимоги позивача становлять 316 589,78 грн 3% річних нарахованих, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті послуг з передачі електричної енергії.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів враховує, що відповідач оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у даній справі в частині стягнення з останнього 3% річних на суму 98 256,73 грн.

Відтак, з урахуванням положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції в іншій частині (щодо закриття провадження в частині стягнення основного боргу), а також щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 218 333,05 грн (316 589,78 грн – 98 256,73 грн) апеляційним судом не переглядається.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги АТ "Житомиробленерго" щодо стягнутих з нього 98 256,73 грн 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень ст.ст.626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Апеляційним судом встановлено, що у п.5.1 договору сторони передбачили, що для розрахунків за цим договором використовуються плановий i фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КCП.

Тобто використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача за договором.

Водночас, порядок оплати планових обсягів послуг сторони передбачили у п.6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

У свою чергу фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем (пункт 6.4 договору).

Отже, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів із моменту отримання акта приймання-передачі послуги.

З огляду на вказане, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць

Колегія суддів зазначає, що оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, у постановах Верховного Суду у справі №916/1042/22 від 20.02.2024, у справі № 904/5899/21 від 13.03.2024, у справі № 913/211/23 від 10.04.2024, у справі №914/2625/23 від 20.03.2026, у справі 918/604/25 від 14.05.2026, у справі №924/1083/25 від 02.06.2026, у справі №904/2616/24 від 25.06.2026, у справі 918/1018/25 від 02.07.2026.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача, відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0528-02041-ПП від 01.01.2024, обов`язку здійснення поетапної оплати планового обсягу послуги з передачі електричної енергії.

Щодо посилання апелянта на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 та від 28.01.2026 у справі №918/177/25, колегія суддів зазначає, що судові рішення у зазначених справах ухвалені з врахуванням фактичних обставин, які є відмінними від обставин даної справи.

Зокрема, у справі №914/3621/23 спір виник за позовом ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення заборгованості за іншим договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0521-03041 (з протоколом розбіжностей до нього від 29.06.2019), відповідно до умов якого був передбачений інший порядок здійснення розрахунків за надану позивачем послугу, ніж у справі № 906/289/26.

У справі №914/3621/23 суди виходили з інших умов договору, укладеного між сторонами у цій справі, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу та передбачали часткову попередню оплату вартості послуги, зокрема, трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги (п.2.4 договору). При цьому встановлено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. (п.2.3 договору)

Отже у справі №914/3621/23 суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, враховуючи конкретні умови договору №0521-03041 (з протоколом розбіжностей до нього від 29.06.2019) про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які були погоджені між сторонами.

Разом з тим, у справі № 906/289/26 встановлено, що за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0528-02041-ПП чітко встановлено порядок визначення планового та фактичного обсягу (п.5.1 договору) та порядок здійснення розрахунків за обсяг наданої послуги (планової та фактичної наданої послуги), зокрема у пунктах 2.1, 6.2, 6.4 договору.

Тобто фактичні обставини (умови договору), які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, у цій справі № 906/289/26 та у справі № 914/3621/23 є різними.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 вирішуючи питання про відступ від висновків Верховного Суду у справі №914/3621/23 зазначив, що суди у цій справі якраз і виходили з конкретних погоджених сторонами умов договору, а саме зі змісту п.2.4, у якому визначено, що розрахунок за надану послугу здійснюється трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги, та зі змісту п.2.3, де зазначено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.

Такі висновки у справі №914/3621/23 узгоджуються з висновком, якого дійшла об`єднана палата у справі № 914/2625/23, згідно з яким на відміну від Типового договору в умовах укладеного сторонами договору у цій справі, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, хоча і встановлено обов`язок відповідача здійснювати часткову попередню оплату (пункт 2.4), проте у такому випадку слід виходити з вартості наданих послуг, а не вартості планових обсягів послуги (оплата планових обсягів не передбачена).

Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 підтвердив, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.

Також, помилковим є посилання апелянта і на зроблені висновки Верховного Суду у справі №918/177/25 від 28.01.2026, у якій підтримується позиція щодо можливості нарахування 3% річних лише на вартість фактично наданих послуг, оскільки вказана постанова не узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23.

Враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.

Крім того, такої ж позиції щодо правозастосування у подібних правовідносинах (за аналогічних умов договору щодо порядку сплати планових та фактичних обсягів послуги, що і у справі № 906/289/26) притримується Верховний Суд і у постановах від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25. Тобто позиція Верховного Суду що за наявності відповідних умов договору (визначення порядку розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги), неналежне виконання користувачем свого обов`язку з оплати планового обсягу послуги на умовах попередньої оплати є порушенням грошового зобов`язання, що передбачає застосування правових наслідків, зокрема, передбачених статтями 611, 625 Цивільного кодексу України, є послідовною та підлягає врахуванню при вирішенні спору у даній справі.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №918/1018/25.

У силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі № 906/289/26 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Житомиробленерго" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі №906/289/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі №906/289/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "05" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мамченко Ю.А.