Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №903/391/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 903/391/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Хабарова М.В.

cекретар судового засідання Кульчин Д.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Ваколюк Ю.О.,

позивача: не з`явився,

відповідача: Власюк А.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Волинської області від 31.07.2026 (повне рішення складено 06.08.2026) у справі №903/391/26 (суддя Бідюк С.В.)

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Цуманської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 484548,80 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.07.2026 у справі №903/391/26 позов Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Цуманської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 484548,80 грн шкоди - задоволено повністю

Місцевий господарський суд стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Цуманської селищної ради шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 484548,80 грн. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Волинської обласної прокуратури 5814,59 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване тим, що всупереч обов`язку забезпечувати охорону, захист і відтворення лісових насаджень, який покладено саме на постійних лісокористувачів, ДСГП «Ліси України» допустило вирубку лісу. Допущене порушення лісоохоронного є підставою для цивільно-правової відповідальності підприємства.

Суд першої інстанції встановив всі складові цивільного правопорушення та присудив до стягнення з відповідача 484548,80 грн завданої шкоди. При цьому зазначив, що обставини воєнного стану та комендантської години не звільняють відповідача від обов`язку охорони лісу, адже законодавством не передбачено скасування відповідальності, а обмеження не виключають необхідності належної організації охорони лісу. До того ж, матеріали справи не містять доказів вчинення порубки саме в нічний час. Висновок експертизи, підготовлений у межах кримінального провадження, є допустимим письмовим доказом, оскільки процесуальний закон не забороняє використовувати докази з інших справ. Жодних контррозрахунків суми збитків відповідач не надав.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах органу місцевого самоврядування, оскільки позивач - Цуманська селищна рада листом від 15.04.2026 повідомила про відсутність намірів звернення до суду для стягнення шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач Державне спеціалізоване господарського підприємство «Ліси України» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31.07.2026 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив, а прокурор не навів будь-яких доказів наявності у лісокористувача «реальної можливості діяти певним чином», тобто запобігти даному лісопорушенню (наявність відповідних ресурсів, можливість цілодобової охорони лісу, тощо), адже працівники лісу не мали реальну можливість виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам, зокрема і враховуючи конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на осіб та їх суб`єктивних можливостей щодо виконання необхідних дій.

Саме ж по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок настання обставин, що перелічені в частині 1 статті 86 Лісового кодексу України (однієї із яких є незаконна порубка) не є достатнім свідченням про протиправну бездіяльність лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього шкоди.

Відповідач позбавлений можливості забезпечувати збереження лісів у нічний час, внаслідок російської агресії, оскільки не наділений правом на порушення режиму комендантської години і був обмежений діяти у нічний час доби. Адже, об`єктивно, працівники лісу не мали реальної можливості виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам, зокрема і враховуючи конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на осіб та їх суб`єктивних можливостей щодо виконання необхідних дій.

Окрім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», на підставі яких зроблено розрахунок заподіяної шкоди передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень. Тобто, дана постанова КМУ не містить такс обчислення шкоди за неналежне виконання постійним лісокористувачем покладених на нього обов`язків щодо охорони, захисту та збереження лісів, а тому її застосування до даних правовідносин є протиправним.

Апелянт звертає увагу, що докази, подані прокурором у цій справі без належного письмового дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, є недопустимими, що виключає можливість їх використання для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо неправомірної поведінки відповідача, наявності шкоди та її розміру, причинно-наслідкового зв`язку; вини відповідача.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023030590000368 від 20.06.2023, що має на меті встановити обставини кримінального правопорушення та виявити винну особу (осіб), ще триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення - не встановлена.

Крім того, відповідач наголошує, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи не відповідає вимогам ч.3 ст.98 ГПК України, то відповідно, він поданий без дотримання параграфу 6 глави 5 ГПК України, що є порушенням процесуального закону.

У висновку експерта №1672-Е від 15.05.2025 відсутнє, передбачене ч.5 ст.101 ГПК України застереження, що даний висновок підготовлено для подання до суду, а тому, не може бути визнаний належним та допустимим доказом по даній справі. Проведення судової інженерно-екологічної експертизи відбувалося виключно на підставі матеріалів кримінального провадження, наданих правоохоронним осередком, без здійснення натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок.

Прокурор листом від 14.04.2026 № 53-2209ВИХ-26 повідомив Цуманську селищну раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування, і вже 24.04.2026 звернувся з позовом до суду, фактично позбавляючи Цуманську селищну раду на самостійне вжиття заходів в межах розумного строку. При подачі позову прокурором не доведено належним чином бездіяльність Цуманської селищної ради.

У зв`язку з цим, стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу є неправомірною та такою, що суперечить принципу справедливості.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №903/391/26. Розгляд скарги призначено на 28.09.2026.

Ухвалою від 18.09.2026 задоволено заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.09.2026 від прокуратури надійшов відзив, у якому він просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи відзив прокурор звертає увагу, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Процес порубки мав тривалий характер і потребував значних часових затрат, проте правопорушення не було своєчасно виявлено, що свідчить про відсутність ефективного контролю. Посилання на воєнний стан і комендантську годину не звільняють від обов`язку, адже лісокористувач мав організувати отримання перепусток чи зміну графіків чергувань.

Експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою, а визначення способу її проведення належить до виключної компетенції експерта.

Прокурор також звертає увагу, що ставлячи під сумнів докази, відповідач не заперечує самого факту рубки, а лише має на меті ухилитися від відповідальності.

При цьому, в матеріалах справи наявна постанова прокурора від 13.04.2026, якою надано законний письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

Крім того, Цуманська селищна рада листом від 15.04.2026 офіційно повідомила прокуратуру, що заходи щодо стягнення шкоди нею не вживалися та вживатись не будуть. Сам факт незвернення органу владних повноважень до суду свідчить про неналежне виконання обов`язків та створює у прокурора обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 28.09.2026 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті. Крім того, у відповідності до положень ч.12 ст.272 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Луцькою окружною прокуратурою установлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження №12023030590000368 від 20.06.2023 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у 16 виділі 42 кварталу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» у кількості 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом внесені на підставі повідомлення майстра лісу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (на даний час ДП «Ліси України») ОСОБА_1 , яким виявлено факт вчиненої самовільної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва.

Проведеним 20.06.2023 оглядом місця події в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» підтверджено незаконну порубку 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) різними діаметрами.

Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.06.2023 також підтверджено факт вчиненої самовільної порубки в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України», внаслідок чого незаконно зрізано 2 дерева породи «сосна звичайна» (сироростуча) діаметрами пнів - 54 см та 55 см, загальною масою 3,64 кубічних метрів. Вказаний акт складено інженером відділу охорони та захисту лісу (далі - ОЗЛ) філії «Ківерцівське ЛГ» Аршуліком В.М. за участю інженера ОЗЛ Охочого М.С., майстра лісу Цуманського лісництва Ондрощука П.В, інспектора НПП Шульгача В.В., які підтвердили самовільну порубку дерев в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП Цуманська пуща) та розрахували заподіяну шкоду лісовому господарству на суму 484548,84 грн, що розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 № 575.

Зазначеним актом, складеним та підписаним уповноваженими особами, встановлено місце вчинення правопорушення - квартал 42 виділ 16 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП Цуманська пуща) та визначено розмір заподіяної школи.

Водночас, встановлено, що квартал 42 виділ 16 Цуманського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, а саме знаходиться на території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» (далі - Парк), що створене Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/210 (далі - Указ).

Відповідно до Указу, з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, на території Ківерцівського району Волинської області створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

Відповідно до Положення «Про Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №110, зокрема Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно- заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами на території природно-заповідного фонду у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» незаконної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) різними діаметрами заподіяно збитки навколишньому природному середовищу.

Відповідно до інформації Парку, встановлено, що згідно Проекту організації території Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща» охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України від 15.08.2022 року №300, земельна ділянка в кварталі 42 виділі 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» входить в межі Парку без вилучення в землекористувача.

При цьому, відповідно до охоронного зобов`язання від 03.12.2013 №215/1 ДП «Цуманське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія Парку до меж якої віднесено квартал 42 Цуманського лісництва, що підтверджує незаконну порубку деревини у межах території, віднесеної до земель природно-заповідного фонду, зокрема в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Разом з цим, згідно з аналізом картографічних матеріалів, шляхом накладення відомостей з Національної інфрастуктури геопросторових даних (скріншот додано до позовної заяви), порталу «Ліспроект» (скріншот додано до позовної заяви) та картографічних матеріалів Проекту створення національного природного парку «Ківерцівський», встановлено повне просторове співпадіння меж земельної ділянки, де вчинено незаконну порубку, із межами території природно-заповідного фонду.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого проведено судову інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої 15.05.2025 складено висновок №1672-Е.

Відповідно до висновку інженерно-екологічної експертизи за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно екологічного виду досліджень, встановлено, що розрахунок розміру збитків, внаслідок незаконної порубки деревини у 42 кварталі 16 виділі Цуманського лісництва ПЗФ НПП «Цуманська пуща», згідно наданих документів проведено відповідно до чинного законодавства, а саме: Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 №575, та підтверджується документально в сумі 484548,80 грн, що визначена та наведена у Акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.06.2023 та розрахунку розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної порубки 2 дерев сиро ростучих породи «сосна» (діаметри пнів 54 см та 55 см) на території лісової ділянки у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку).

Як вбачається із документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду №1-кс/0158/417/26 від 11.03.2026 з філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходиться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2013 року, які містяться в матеріалах справи.

З відомостей Google Maps, який є безкоштовним картографічним вебсервісом від компанії Google, Національного геопорталу «Національна інфраструктура геопросторових даних», даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України «Ліспроект» вбачається, що місце вчинення незаконної порубки знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 та в межах 16 виділу 42 кварталу Цуманського лісництва ДП «Цуманське лісове господарство».

Знаходження 16 виділу 42 кварталу Цуманського лісництва ДП «Цуманське лісове господарство» у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 підтверджується також наданим ВО «Укрдержліспроект» витягом з картографічної бази даних ДП «Цуманський лісгосп» Цуманського лісництва 42 кварталу відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2012 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 площею 85,2000 га належить до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення « 09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», знаходиться в адміністративних межах Цуманської територіальної громади Луцького району, перебуває у державній власності та у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника прав і обов`язків філії «Ківерцівське лісове господарство», на підставі розпорядження голови Волинської обласної військової адміністрації від 31.03.2023 №154 «Про надання земельних ділянок у постійне користування».

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру вищевказана земельна ділянка має відомості про обмеження у використанні, вид обмеження - Національні природні парки. Фактично рубка лісу відбулась в межах цієї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП «Ліси України» та розташована в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

При цьому, особу (осіб), яка здійснила (здійснили) незаконні порубки дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

Крім того, матеріали справи містять листування Луцької окружної прокуратури та Цуманської селищної ради.

Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Цуманської селищної ради листом від 14.04.2026 №53-2209ВИХ-26 окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь на лист Цуманська селищна рада повідомила окружну прокуратуру, що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, не відшкодовані. При цьому, заходи щодо стягнення шкоди у судовому порядку селищною радою не вживалися та вживатись не будуть (лист від 15.04.2026 №427/03-11/2-26).

Вважаючи, що державі завдано збитків незаконною порубкою лісу Луцька окружна прокуратура звернулась до суду із даним позовом.

Як вже зазначалось, Господарський суд Волинської області рішенням від 31.07.2026 у справі №903/391/26 задоволив позов.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із ст.6 Закону України «Про рослинний світ» органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

За змістом пункту «б» ч.2 ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п.1 ч.2 ст.67-1 цього Кодексу) є, зокрема: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, відбулося здійснення незаконної порубки 2 дерев сиро ростучих породи «сосна» (діаметри пнів 54 см та 55 см) на території лісової ділянки у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку), тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів. Отже, в спірних правовідносинах Цуманська селищна рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах.

Так, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Цуманської селищної ради листом від 14.04.2026 №53-2209ВИХ-26 окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь на лист Цуманська селищна рада повідомила окружну прокуратуру, що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, не відшкодовані. При цьому, заходи щодо стягнення шкоди у судовому порядку селищною радою не вживалися та вживатись не будуть (лист від 15.04.2026 №427/03-11/2-26).

Отже, бездіяльність Цуманської селищної ради щодо звернення до суду з відповідним позовом свідчить про нездійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави в сфері охорони навколишнього природного середовища та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі вказаної селищної ради.

Крім того, даним листуванням спростовуються аргументи апелянта щодо позбавлення Цуманську селищну раду можливості на самостійне вжиття заходів в межах розумного строку, а також спростовуються посилання на відсутність доказів бездіяльності Цуманської селищної ради.

Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом «б» ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Оскільки самовільні рубки були здійснені у кварталі в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку), що знаходяться на території позивача (Цуманської селищної ради), тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Враховуючи вищевказане, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Щодо суті спору про стягнення шкоди в розмірі 484548,80 грн колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

На підставі наказів Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 №603 «Про припинення державного підприємства «Цуманське лісове господарство», від 31.12.2021 №979 «Про затвердження передавального акту ДП «Цуманське лісове господарство» зазначене підприємство припинено шляхом його приєднання до ДП «Ківерцівське ЛГ» та усі активи і пасиви ДП «Цуманське лісове господарство» передано ДП «Ківерцівське ЛГ».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Цуманське лісове господарство» (код 00991551) припинено шляхом реорганізації 17.10.2022, правонаступник - ДП «Ківерцівське лісове господарство» (код 00991551).

Також, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №962 «Про припинення державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Ківерцівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №69 затверджено передавальний акт ДП «Ківерцівське ЛГ» та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Ківерцівське ЛГ» після його припинення до ДСГП «Ліси України» (філія «Ківерцівське лісове господарство») переходить до ДП «Ліси України».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00991551) припинило свою діяльність 08.12.2023 на підставі реорганізації.

Крім цього, 14.12.2022 утворено філію «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 45003195).

Наказом ДСГП «Ліси України» від 18.10.2024 №1869 «Про припинення філії «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» припинено діяльність філії шляхом її закриття. Також, наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії «Ківерцівське лісове господарство», яка координується Поліським лісовим офісом.

Згідно з п. 1.4.77 Статуту ДСГП «Ліси України» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206, підприємство є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ківерцівське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №962.

Відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 30.09.2024 №1665 «Про створення філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» створено філію «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Визначено її місцезнаходження: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 30.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань філія «Поліський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом юридичної особи - ДСГП «Ліси України», ідентифікаційний код 45601597.

При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо філії «Ківерцівське ЛГ» ДП «Ліси України» на даний час вона не ліквідована, однак уже не здійснює будь-якої діяльності.

Разом з цим, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 27.02.2026 №190 затверджено Положення про філію «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Положення).

Відповідно до п.1.1. Положення філія «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП «Ліси України» функції відповідно до завдань та предмету діяльності ДСГП «Ліси України».

Відповідно до п.3.2. Положення Філія не підлягає державній реєстрації. Відомості про Філію вносяться до реєстраційної справи ДСГП «Ліси України» та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Згідно з п.3.3. Положення Філія має окремий баланс. Показники окремого балансу відповідних форм фінансової звітності Філії включаються до балансу ДСГП «Ліси України» і відповідних форм фінансової звітності ДСГП «Ліси України».

Відповідно до Статуту, який затверджений Державним агентством лісових ресурсів України від 21.06.2025 №206 (нова редакція), Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Згідно з п.3.1. Статуту, ДП «Ліси України», створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідно до п.4.1. Статуту Підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів. При цьому, ДП «Ліси України» може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах (п.4.10 Статуту).

Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 площею 85,2000 га належить до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення «09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», знаходиться в адміністративних межах Цуманської територіальної громади Луцького району, перебуває у державній власності та у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника прав і обов`язків філії «Ківерцівське лісове господарство», на підставі розпорядження голови Волинської обласної військової адміністрації від 31.03.2023 №154 «Про надання земельних ділянок у постійне користування».

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру вищевказана земельна ділянка має відомості про обмеження у використанні, вид обмеження - Національні природні парки. Фактично рубка лісу відбулась в межах цієї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП «Ліси України» та розташована в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування, встановлено, що квартал 42 виділ 16 Цуманського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, а саме знаходиться на території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» (далі - Парк), що створене Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/210 (далі - Указ).

Відповідно до Указу, з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, на території Ківерцівського району Волинської області створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

Відповідно до Положення «Про Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №110, зокрема Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно- заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами на території природно-заповідного фонду у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» незаконної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) різними діаметрами заподіяно збитки навколишньому природному середовищу.

Відповідно до інформації Парку, встановлено, що згідно Проекту організації території Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща» охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України від 15.08.2022 року №300, земельна ділянка в кварталі 42 виділі 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» входить в межі Парку без вилучення в землекористувача.

При цьому, відповідно до охоронного зобов`язання від 03.12.2013 №215/1 ДП «Цуманське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія Парку до меж якої віднесено квартал 42 Цуманського лісництва, що підтверджує незаконну порубку деревини у межах території, віднесеної до земель природно-заповідного фонду, зокрема в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Разом з цим, згідно з аналізом картографічних матеріалів, шляхом накладення відомостей з Національної інфрастуктури геопросторових даних (скріншот додано до позовної заяви), порталу «Ліспроект» (скріншот додано до позовної заяви) та картографічних матеріалів Проекту створення національного природного парку «Ківерцівський», встановлено повне просторове співпадіння меж земельної ділянки, де вчинено незаконну порубку, із межами території природно-заповідного фонду.

Таким чином, земельна ділянка, на якій вчинено незаконну порубку, фактично розташована в межах території природно-заповідного фонду, що свідчить про її належність до відповідної категорії земель та поширення на неї спеціального правового режиму охорони і використання.

За ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України відкрито кримінальне провадження №12023030590000368 від 20.06.2023 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у 16 виділі 42 кварталу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» у кількості 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча). Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом внесені на підставі повідомлення майстра лісу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (на даний час ДП «Ліси України») ОСОБА_1 , яким виявлено факт вчиненої самовільної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва.

При цьому, особу (осіб), яка здійснила (здійснили) незаконні порубки дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведена судова інженерно-економічна експертиза, для проведення якої експерту надано акти огляду місця вчинення правопорушення, лісо таксаційні довідники, відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 15.05.2025 №1672-Е встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва становить 484548,80 грн

Переглядаючи оскаржуване рішення з підстав апеляційної скарги щодо допустимості доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин 1, 2 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі №923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі №201/11458/20).

У постанові від 09.02.2021 року у справі №381/622/17 Велика Палата Верховного Суду, відхиляючи доводи скаржника про те, що Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 13.12.2014 року за №574/тдд не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, вказала, що позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі.

Крім того, у постанові від 05.03.2024 року у справі №910/3374/23 Верховний Суд вказав:

«Отже, узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 2 та 5 статті 91 ГПК України). Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина 1 статті 81 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).»

Так, звертаючись до суду із даним позовом прокурор долучив до позовної заяви, зокрема, копію висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 15.05.2025 №1672-Е, яким встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 2 дерев сироростучих породи «сосна» (діаметри пнів 54 см та 55 см) на території лісової ділянки у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку) становить 484548,80 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна постанова прокурора від 13.04.2026, якою надано законний письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування (т.1, а.с.16).

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті спору колегія суддів, звертає увагу на таке.

Прокурор вказує, що на момент звернення з позовною заявою збитки, завдані в сумі 484548,80 грн, не відшкодовано, що стало підставою звернення до суду для їх стягнення у судовому порядку.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпорядження лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, ЛК України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до положень ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Відповідно до ст.16, ч.1 ст.17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначає стаття 19 Лісового кодексу України, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 1 статтею 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Крім того, ч.3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про рослинний світ» також унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі №914/669/22, від 09.08.2018 року у справі №909/976/17, від 12.09.2024 року у справі №907/181/22, від 28.09.2023 року у справі №927/32/23, від 27.03.2018 року у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 року у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 року у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 року у справі №925/382/17, від 09.12.2019 року у справі №906/133/18, від 20.02.2020 року у справі № 920/1106/17 та інші).

Отже, у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Суд виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У розгляді даного питання колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 року у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Зважаючи на предмет доведення прокуратурою в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах. Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Судом у даній справі встановлено:

- відповідач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є постійним лісокористувачем земельної ділянки у 16 виділі 42 кварталу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

- на підставі повідомлення майстра лісу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (на даний час ДП «Ліси України») ОСОБА_1 виявлено факт вчиненої самовільної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва.

- актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.06.2023 також підтверджено факт вчиненої самовільної порубки в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України», внаслідок чого незаконно зрізано 2 дерева породи «сосна звичайна» (сироростуча) діаметрами пнів - 54 см та 55 см, загальною масою 3,64 кубічних метрів. Вказаний акт складено інженером відділу охорони та захисту лісу (далі - ОЗЛ) філії «Ківерцівське ЛГ» Аршуліком В.М. за участю інженера ОЗЛ Охочого М.С., майстра лісу Цуманського лісництва Ондрощука П.В, інспектора НПП Шульгача В.В., які підтвердили самовільну порубку дерев в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП Цуманська пуща) та розрахували заподіяну шкоду лісовому господарству на суму 484548, 84 грн, що розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 № 575.

- докази, що вказані дерева були відведені в законному порядку в рубку в матеріалах справи відсутні;

- розмір завданої шкоди також підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 15.05.2025 №1672-Е, яким встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 2 дерев сиро ростучих породи «сосна» (діаметри пнів 54 см та 55 см) на території лісової ділянки у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку) становить 484548, 84 грн.

Вказані обставини підтверджують доказами, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення ст.ст.105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суд зазначає, що відповідач (правонаступник) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубки невстановленими особами 14 дерев різних порід.

Суд акцентує увагу, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

З огляду на вищевказане судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта щодо відсутності у працівників апелянта реальної можливості виконати активні дії і запобігти злочинним наслідкам, зокрема і враховуючи конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на осіб та їх суб`єктивних можливостей щодо виконання необхідних дій, оскільки організація режиму охорони та збереження лісового фонду є його обов`язком, встановленим чинним законодавством.

Відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубки 2 дерев сиро ростучих породи «сосна» (діаметри пнів 54 см та 55 см) на території лісової ділянки у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що усвідомлюючи свої дії відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень, на земельних ділянках постійним користувачем яких він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки.

Судом встановлено, що розмір шкоди заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев здійснено відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи, яка підготовлена у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням 98 ГПК України, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

При цьому, лісокористувач не є потерпілою особою, а навпаки, є відповідальною особою за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної рубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів, оскільки у цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту та охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці рубки нарівні з лісокористувачами.

Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини справи, відзначає, що за загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 року у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, надавши оцінку всім наявним у справі доказам відповідно до статті 86 ГПК України, встановила, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, а допустив їх самовільну порубку на підпорядкованій йому території, тобто не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Отже, судом встановлено наявність складу правопорушення: (1) незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини, яка полягає у бездіяльності щодо збереження лісових насаджень, що призвело до заподіяння шкоди у вигляді незаконної порубки дерев. Альтернативного розрахунку розміру збитків відповідач не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись із позовом Прокурор правомірно визначив факт заподіяння шкоди та її розмір.

Причинний зв`язок полягає у тому, що внаслідок протиправної винної поведінки відповідача, яка полягає у нездійсненні комплексу заходів щодо збереження лісу на земельних ділянках, які перебувають у його постійному користування державі завдано збитків.

Матеріалами справи стверджено, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить в загальному розмірі 484548, 84 грн.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті апеляційним судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10.05.2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Волинської області від 31.07.2026 у справі №903/391/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи №903/391/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "05" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Хабарова М.В.