Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №906/262/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Справа № 906/262/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 16 липня 2026 року (повний текст складено 27.07.2026) у справі № 906/262/26 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"

про стягнення 342 702,46 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.07.2026 у справі №906/262/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" про ухвалення додаткового рішення, задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" 24 950,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 16.07.2026 у справі № 906/262/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина десята стаття 270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 24 950,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вирішує розглядати справу № 906/262/26 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

19.09.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній заперечив доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та наполягав на обґрунтованості апеляційної скарги і наявності підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення та відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення 342 702,46 грн задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 339 105,67 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" 1 976,19 грн 3% річних, 1 620,60 грн інфляційних втрат та 43,16 грн витрат по сплаті судового збору.

20.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/262/26, у якій останній просив стягнути з відповідача 24 950,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, при цьому представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

Порядок розподілу судових витрат визначений статтею 129 ГПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з врахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За приписами частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.02.2026 між Адвокатським бюро "Ігоря Кваші", як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго", як клієнтом, укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання клієнту правової допомоги, зокрема, шляхом складання процесуальних документів та представництва його інтересів у судах усіх інстанцій.

Відповідно до пунктів 3.1-3.5 договору, гонорар виконавця складається з вартості наданих послуг, при цьому вартість послуг зі складання процесуальних документів та надання інших видів правової допомоги визначається виходячи із затраченого часу та погодинної ставки адвоката у розмірі 3 300,00 грн, а вартість представництва інтересів клієнта у суді становить 3 500,00 грн за участь у кожному судовому засіданні.

19.05.2026 Адвокатським бюро "Ігоря Кваші" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" підписано акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 19.02.2026, відповідно до якого виконавцем надано, а клієнтом прийнято правову допомогу на загальну суму 24 950,00 грн.

Зокрема, згідно з вказаним актом адвокатом надано послуги з підготовки та подання позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" 342 702,46 грн вартістю 14 850,00 грн (4,5 год. х 3 300,00 грн), підготовки та подання відповіді на відзив вартістю 4 950,00 грн (1,5 год. х 3 300,00 грн), підготовки та подання заяви від 01.05.2026 про закриття провадження у справі в частині сплаченої заборгованості у розмірі 339 105,67 грн вартістю 1 650,00 грн (0,5 год. х 3 300,00 грн), а також представництва інтересів позивача у судовому засіданні у справі № 906/262/26 вартістю 3 500,00 грн.

Пунктами 2, 4 акта сторони підтвердили належне та повне надання передбачених договором послуг із врегулювання спору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" у судовому порядку, складання процесуальних документів та представництва інтересів клієнта в суді, а також відсутність будь-яких претензій і зауважень щодо обсягу та якості наданої правової допомоги, при цьому пунктом 3 акта погоджено здійснення оплати протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не скористався своїм правом на подання письмових заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про зменшення їх розміру не заявив та участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Судом першої інстанції встановлено, що після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до суду з позовом у цій справі відповідачем сплачено 339 105,67 грн основного боргу, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору, тоді як вимоги про стягнення 1 976,19 грн 3% річних та 1 620,60 грн інфляційних втрат задоволено.

Отже, закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу було зумовлено не необґрунтованістю заявленої позивачем вимоги, а погашенням відповідачем заборгованості вже після звернення позивача до суду, що свідчить про виникнення спору внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань та є підставою для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 24 950,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір підтверджений належними доказами, відповідає обсягу та вартості фактично наданих у межах цієї справи послуг, а покладення таких витрат на відповідача узгоджується з положеннями частини дев`ятої статті 129 ГПК України, враховуючи погашення ним основної заборгованості лише після звернення позивача до суду.

Доводи апелянта щодо безпідставного застосування судом першої інстанції частини дев`ятої статті 129 ГПК України та необхідності пропорційного розподілу витрат відповідно до результатів розгляду справи не спростовують наведених вище висновків колегії суддів, оскільки провадження у справі в частині стягнення 339 105,67 грн основного боргу закрито не у зв`язку з необґрунтованістю відповідних позовних вимог, а внаслідок погашення відповідачем заборгованості вже після звернення позивача до суду, а тому саме неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання зумовило виникнення спору та необхідність звернення позивача за судовим захистом.

Не свідчить про помилковість оскаржуваного додаткового рішення й застосування судом першої інстанції пропорційного розподілу судового збору при ухваленні рішення по суті спору, оскільки положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України надають суду право при розподілі судових витрат відступити від загального правила їх пропорційного розподілу з врахуванням встановлених обставин виникнення спору.

Посилання апелянта на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та витраченим часом також відхиляються колегією суддів, оскільки, як встановлено вище, розмір витрат у сумі 24 950,00 грн підтверджений належними доказами із конкретизацією виду, обсягу, часу та вартості кожної фактично наданої у межах цієї справи послуги, а самі по собі твердження апелянта про типовий характер спору та завищеність погодинної ставки не підтверджують неспівмірності відповідних витрат, при цьому відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, заперечень щодо розміру заявлених витрат та клопотання про їх зменшення до суду першої інстанції не подав, як і не надав належних доказів на підтвердження обставин, які б обґрунтовували необхідність зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат.

При цьому відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, а Верховний Суд у постанові від 01.12.2025 у справі №911/918/25 та Об`єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 виходили з того, що зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за критеріями статті 126 ГПК України можливе за відповідним клопотанням іншої сторони та суд, з огляду на принципи диспозитивності і змагальності, не вправі здійснювати таке зменшення з власної ініціативи.

Водночас твердження апелянта про те, що відсутність такого клопотання не звільняла суд від оцінки витрат за критеріями частини п`ятої статті 129 ГПК України, не впливає на правильність оскаржуваного додаткового рішення, оскільки відповідність заявлених витрат критеріям їх реальності, обґрунтованості та розумності підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами та встановленими на їх підставі обставинами, правильність оцінки яких перевірена судом апеляційної інстанції, а передбачених цією нормою обставин, які б зумовлювали необхідність відступу від заявленого до відшкодування розміру витрат, апелянтом не доведено.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №910/12731/22, колегія суддів зазначає, що наведені у ній висновки не спростовують правильності вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у цій справі, оскільки, як вже встановлено вище, матеріалами справи підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання та необхідністю звернення позивача до суду, тоді як погашення основної заборгованості відбулося лише після пред`явлення позову.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення.

За наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, належним чином врахував характер спірних правовідносин, обставини виникнення спору та його фактичний результат, дослідив подані позивачем на підтвердження понесених витрат докази та дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 950,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 16 липня 2026 року у справі №906/262/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.