Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №918/700/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Справа № 918/700/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "ГОМІН ЗЕМЛІ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27 липня 2026 року у справі № 918/700/26 (суддя Селівон А.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС"

до Селянського (Фермерського) господарства "ГОМІН ЗЕМЛІ"

про стягнення коштів

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 у справі №918/700/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" до Селянського (Фермерського) господарства "ГОМІН ЗЕМЛІ" про стягнення коштів, задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Селянського (Фермерського) господарства "ГОМІН ЗЕМЛІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 8 339,18 грн пені, 75 600,00 грн штрафу, 8 339,18 грн 30% річних, 13 693,68 грн інфляційних втрат та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Селянське Фермерське господарство "ГОМІН ЗЕМЛІ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення місцевого господарського суду в частині розміру стягнення пені, штрафу та 30% річних, зменшивши їх розмір на 99% (відповідно до клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій) та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути 166,78 грн пені, 1 512,00 грн штрафу, 166,78 грн 30% річних, 13 693,68 грн інфляційних втрат, в іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства "ГОМІН ЗЕМЛІ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 у справі № 918/700/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини десятої статті 270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2026 у цій справі оскаржується Селянським (Фермерським) господарством "ГОМІН ЗЕМЛІ" лише в частині визначеного судом першої інстанції розміру пені, штрафу та 30 % річних, які підлягають стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги статті 269 ГПК України, переглядає рішення лише в цій частині.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (Постачальник) та Селянським (Фермерським) господарством "ГОМІН ЗЕМЛІ" (Покупець) укладено договір поставки №28/01-2 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався у передбачені Договором строки поставити та передати у власність Покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший погоджений сторонами у специфікаціях товар), а Покупець - прийняти його та сплатити вартість на умовах, визначених Договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, предметом поставки є товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються у підписаних сторонами специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору, при цьому зазначена у специфікаціях ціна товару визначається на дату їх складання.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається сукупною кількістю товару, зазначеною у всіх підписаних у межах Договору специфікаціях, а його поставка здійснюється партіями відповідно до замовлень Покупця та/або специфікацій.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що його загальна сума складається із суми всіх специфікацій, підписаних сторонами в межах цього Договору.

За умовами пункту 4.1 Договору поставка товару Покупцю здійснюється Постачальником на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю товар у строки, визначені специфікаціями, за умови належного виконання Покупцем зобов`язань щодо порядку та строків його оплати, при цьому товар може бути поставлений достроково та партіями у кількості, визначеній Постачальником на власний розсуд, а конкретна дата поставки в межах встановлених Договором та специфікаціями строків повідомляється Покупцю після виконання ним зобов`язань щодо оплати вартості товару за номером телефону, зазначеним у реквізитах Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, при цьому відсутність виписаного Постачальником рахунку-фактури не звільняє Покупця від обов`язку з оплати товару та не є простроченням кредитора, а в такому випадку Покупець зобов`язаний здійснити оплату на підставі Договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у платіжному дорученні на перерахування грошових коштів Покупець зобов`язаний зазначати дату і номер Договору, дату і номер письмової заявки та/або специфікації (за наявності), кількість та вартість партії товару, за яку здійснюється оплата, а в разі недотримання таких вимог Постачальник має право на власний розсуд визначити, в рахунок якого Договору (специфікації) зарахувати платіж Покупця; у разі зазначення в призначенні платежу номера і дати рахунку оплата зараховується Постачальником у рахунок виконання зобов`язань за Договором (специфікацією), на підставі якого такий рахунок було виписано, а у випадку допущення Покупцем у призначенні платежу неузгодженостей щодо обсягу та/або зобов`язання, в рахунок якого здійснюється оплата, Постачальник має право на власний розсуд визначити, в рахунок якого Договору (специфікації) зарахувати відповідний платіж, письмово повідомивши про це Покупця.

Згідно з пунктом 5.4 Договору, товар вважається оплаченим з моменту надходження грошових коштів на рахунок Постачальника, а всі витрати, пов`язані з їх перерахуванням, несе Покупець.

Відповідно до пункту 5.5 Договору, порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов його поставки.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що підписанням видаткової накладної Покупець засвідчує факт передачі йому Постачальником зазначеного у відповідній видатковій накладній товару, а також усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі сертифікатів якості (відповідності) та інструкцій щодо використання і застосування товару, при цьому датою фактичної передачі товару Покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 7.4 Договору, у разі порушення Покупцем строків перерахування передбачених Договором платежів останній сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а якщо прострочення перевищує 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 30 % від загальної суми Договору, визначеної в порядку пункту 3.2 Договору.

Пунктом 7.8 Договору встановлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару Покупець відповідно до частини другої статті 625 ЦК України сплачує на користь Постачальника 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.

Згідно з пунктом 7.9 Договору, відповідно до статті 259 ЦК України сторони погодили застосування до вимог щодо оплати вартості товару, а також вимог, пов`язаних із несвоєчасною його оплатою (штрафних санкцій), збільшеного строку позовної давності тривалістю п`ять років, а відповідно до частини шостої статті 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за Договором без обмеження строку.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2026, при цьому закінчення строку його дії не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання, які виникли під час дії Договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" поставлено Селянському (Фермерському) господарству "ГОМІН ЗЕМЛІ" товар на загальну суму 504 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами специфікацією №1 від 28.01.2026 та видатковою накладною №145 від 12.02.2026 на суму 504 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 специфікації №1 до Договору, сторони погодили, що оплата товару в сумі 504 000,00 грн здійснюється Покупцем за фактом поставки кожної партії товару.

Водночас Покупець свої зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару належним чином не виконав, сплативши 20.03.2026 - 300 000,00 грн та 02.04.2026 - 204 000,00 грн, тобто з порушенням встановленого Договором строку.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" посилалося на те, що Селянське (Фермерське) господарство "ГОМІН ЗЕМЛІ", отримавши за договором поставки №28/01-2 від 28.01.2026 товар на загальну суму 504 000,00 грн, оплату його вартості здійснило з порушенням встановленого Договором та специфікацією №1 строку, у зв`язку з чим на підставі пунктів 7.4, 7.8 Договору та статті 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача 198 250,40 грн, з яких 16 678,36 грн пені, 151 200,00 грн штрафу, 16 678,36 грн 30 % річних та 13 693,68 грн інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" та Селянським (Фермерським) господарством "ГОМІН ЗЕМЛІ" договір №28/01-2 від 28.01.2026 за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця визначений у специфікаціях товар, а Покупець - прийняти його та оплатити на умовах, передбачених Договором і специфікаціями до нього.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, що боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення його виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому пунктом 7.8 Договору сторони встановили інший розмір процентів річних, передбачивши, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару останній сплачує на користь Постачальника 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки №28/01-2 від 28.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" поставило Селянському (Фермерському) господарству "ГОМІН ЗЕМЛІ" товар на загальну суму 504 000,00 грн, що підтверджується специфікацією №1 від 28.01.2026 та видатковою накладною №145 від 12.02.2026, підписаними сторонами без зауважень.

Відповідно до пункту 2 специфікації №1, сторони погодили, що вартість товару у сумі 504 000,00 грн підлягає оплаті Покупцем по факту поставки кожної партії товару.

Водночас Селянське (Фермерське) господарство "ГОМІН ЗЕМЛІ" здійснило оплату поставленого товару з порушенням погодженого сторонами строку, сплативши 300 000,00 грн 20.03.2026 та 204 000,00 грн 02.04.2026, тобто після отримання товару 12.02.2026.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, що відповідно до умов пунктів 7.4, 7.8 Договору та положень чинного законодавства є підставою для нарахування пені, штрафу та 30 % річних.

У зв`язку з допущеним простроченням позивачем заявлено до стягнення 16 678,36 грн пені, 151 200,00 грн штрафу та 16 678,36 грн 30 % річних, правильність нарахування яких перевірена судом першої інстанції.

При цьому відповідачем у суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру пені, штрафу та 30 % річних на 99 %, обґрунтоване незначним строком прострочення, повним виконанням основного зобов`язання, відсутністю доказів понесення позивачем збитків та необхідністю дотримання балансу інтересів сторін.

Місцевий господарський суд, врахувавши наведені відповідачем обставини, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого клопотання та зменшив розмір пені, штрафу та 30 % річних на 50 %.

Оцінюючи правильність наведеного висновку місцевого господарського суду, колегія суддів виходить із такого.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні положень частини третьої статті 551 ЦК України суд має враховувати, що поняття "значного перевищення" розміру неустойки над розміром збитків є оціночним та підлягає встановленню з урахуванням конкретних обставин кожної справи, при цьому зазначена норма спрямована на забезпечення балансу інтересів сторін зобов`язання, запобігання безпідставному збагаченню кредитора за рахунок боржника та усунення його заінтересованості у порушенні боржником прийнятих на себе зобов`язань.

Таким чином, вирішення питання про зменшення розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду, який, за відсутності законодавчо визначеного переліку виняткових обставин, оцінює подані сторонами докази та встановлені обставини справи у їх сукупності і в кожному конкретному випадку визначає наявність або відсутність підстав для застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України.

При вирішенні питання про зменшення неустойки господарський суд має оцінити, чи є конкретний випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, що заслуговують на увагу, ступінь виконання боржником зобов`язання, причини його неналежного виконання, тривалість прострочення, наслідки порушення зобов`язання, співмірність розміру заявленої до стягнення неустойки таким наслідкам, а також поведінку боржника, зокрема, вжиття ним заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язання та усунення наслідків допущеного порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 звернула увагу на те, що одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат, заподіяних правопорушенням, а заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілої від правопорушення особи.

З огляду на наведене, встановлений договором розмір процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України також може бути зменшений судом з врахуванням конкретних обставин справи та необхідності забезпечення розумного балансу між інтересами боржника і кредитора, оскільки такі проценти мають компенсаторний, а не каральний характер.

З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за поставлений товар у сумі 504 000,00 грн була повністю погашена відповідачем 02.04.2026, тобто до звернення позивача з позовом, при цьому прострочення виконання грошового зобов`язання було нетривалим.

Матеріали справи не містять доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, тоді як заявлені до стягнення пеня у сумі 16 678,36 грн, штраф у сумі 151 200,00 грн та 30 % річних у сумі 16 678,36 грн у сукупності становлять 184 556,72 грн.

Разом з тим колегія суддів враховує, що допущене відповідачем прострочення мало місце, обов`язок зі своєчасної оплати поставленого товару був прямо передбачений умовами Договору та специфікації №1 до нього, а повне погашення основної заборгованості після настання строку її оплати не усуває самого факту порушення грошового зобов`язання та передбачених Договором наслідків такого порушення.

За наведеного, враховуючи суму Договору, повне погашення відповідачем основної заборгованості у короткий строк та до звернення позивача з позовом, тривалість і наслідки допущеного прострочення, відсутність доказів завдання позивачу збитків, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення на 50 % нарахованих позивачем пені, штрафу та 30 % річних, відповідно до 8 339,18 грн пені, 75 600,00 грн штрафу та 8 339,18 грн 30 % річних.

Визначений судом першої інстанції розмір зменшення відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, враховує як інтереси відповідача та обставини виконання ним основного зобов`язання, так і майновий інтерес позивача як кредитора, не нівелюючи при цьому передбаченої сторонами відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Доводи апелянта про те, що встановлені у справі обставини є підставою для зменшення пені, штрафу та 30 % річних саме на 99 %, колегія суддів відхиляє, оскільки визначення конкретного розміру такого зменшення належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з врахуванням сукупності обставин конкретної справи і необхідності забезпечення балансу інтересів обох сторін.

Посилання скаржника на повне виконання основного зобов`язання до звернення позивача до суду, незначний період прострочення, відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також скрутний фінансовий стан відповідача не свідчать про необхідність зменшення відповідних нарахувань саме на 99 %, оскільки зазначені обставини були враховані судом першої інстанції при вирішенні клопотання відповідача та стали підставою для зменшення пені, штрафу та 30 % річних на 50 %.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що стягнення інфляційних втрат повністю компенсує майновий інтерес позивача, а одночасне стягнення пені, штрафу та 30% річних становить подвійне покарання, оскільки зазначені нарахування мають різну правову природу та застосовуються за наявності передбачених законом і договором підстав, тоді як саме по собі стягнення інфляційних втрат не виключає застосування інших наслідків порушення грошового зобов`язання.

При цьому наявність у відповідача кредитної заборгованості у розмірі 2 113 707,49 грн та залишку коштів на банківському рахунку у сумі 189,75 грн сама по собі не є безумовною підставою для зменшення відповідних нарахувань на визначений апелянтом розмір, тоді як посилання на сезонний характер господарської діяльності та твердження про те, що їх стягнення у визначеному судом першої інстанції розмірі призведе до зупинення діяльності господарства, неможливості проведення збиральних робіт і його банкрутства, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду не спростовують наведеного, оскільки підтверджують дискреційний характер повноважень суду щодо визначення розміру зменшення відповідних нарахувань з врахуванням конкретних обставин справи, однак не встановлюють обов`язку суду зменшувати їх на певний визначений відсоток.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості зменшення розміру пені, штрафу та 30 % річних на 50 % та не свідчать про наявність підстав для їх зменшення на 99 %.

Резюмуючи наведене, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір зменшення пені, штрафу та 30 % річних на 50 % відповідає встановленим у справі обставинам та забезпечує належний баланс майнових інтересів сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "ГОМІН ЗЕМЛІ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 27 липня 2026 року у справі №918/700/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.