Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/1436/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/1436/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Спаських Н.М.

Сибіги О.М.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/1436/26 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС"

про стягнення 11 227 988,10 грн,

за участю представників:

від позивача: Колодяжна Ю.А.,

від відповідача: Капуста А.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про стягнення 11 227 988,10 грн, з яких: 7 607 414,10 грн пені та 3 620 574,00 грн штрафу.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/1436/26 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню у розмірі 760 741,41 грн, штраф у розмірі 130 884,60 грн та судовий збір у розмірі 106 995,12 грн.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У поданій апеляційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/1436/26 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено всупереч нормам статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до яких право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків.

Суд першої інстанції лише формально підійшов до розгляду даної справи та суто механічно, без дослідження наявних у справі доказів, необґрунтовано зменшив заявлені до стягнення штрафні санкції.

Відповідач порушив свої зобов`язання в частині поставки товару за Контрактом, сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, не є надмірною, а покликана лише стимулювати боржника до належної поведінки, має саме компенсаційний характер та має запобігати порушенню зобов`язань в майбутньому.

Відповідач не заперечував факт невиконання зобов`язання щодо поставки товару за Контрактом.

21.07.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем було надано письмові пояснення відносно апеляційної скарги, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Поставка здійснена на 100% разом з цим, відповідач (постачальник) за наявності об`єктивних причин прострочив строки поставки товару.

З укладеного договору вбачається дисбалансні, несправедливі умови по відношенню до відповідача, та майже відсутня відповідальність по відношенню до позивача.

У судове засідання 22.09.2026 представники сторін у судове засідання з`явились.

Представник позивача просив апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача просив апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи №910/1436/26, предмет та підстави поданого позову, проаналізувавши вимоги законодавства, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції.

08.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі за текстом - замовник або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС" (далі за текстом - постачальник або відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 111/04-24-РМ (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити замовнику товар, найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК якого визначені в Специфікації (Додаток №1), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отримувачами товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару визначаються у Специфікації (Додаток №1) (п. 2.1. Договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (надалі - заявка на поставку товару) (п. 4.1. Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) (п. 4.2. Договору).

Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) або в заявках на поставку товару (п. 4.3. Договору).

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Договору, поставка товару здійснюється відповідно до умов Incoterms 2020, на умовах DDP- склад отримувача.

Право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.

Пунктом 6.3. Договору передбачено перелік документів, які надаються постачальником отримувачу разом з товаром.

Приймання товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником особисто та/або із залученням третьої особи, товару на відповідність технічним вимогам до даного виду товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку, та здійснення контролю за якістю товару (п. 6.4. Договору).

Здійснення контролю за якістю товару регламентується Додатком №3 до цього Договору та складається з наступних етапів: затвердження контрольного зразка; приймальний контроль за якістю (п. 6.5. Договору).

За умовами п. 6.7. Договору після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3., 6.4. Договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний Акт замовнику, після чого замовник повертає належні екземпляри Акту приймання товару постачальнику та отримувачу.

Товаром неналежної якості вважається товар: який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору; щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3. Договору; щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості; який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах (п. 7.3. Договору).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язання за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено (п. 8.2. Договору).

У разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф/пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання (п. 8.4. Договору).

Згідно з п.п. 1, 5 Специфікації (Додатку №1) відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 65 000 комплектів за ціною за одиницю 283,30 грн без ПДВ у строк до 30.06.2024.

Відповідно до п. 3 Специфікації (Додатку №1) загальна ціна Договору становить 22097400,00 грн з ПДВ.

За умовами п. 6 Специфікації (Додатку №1) визначено, що відповідно до п. 13.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.

На виконання п. 4.3. Договору замовник направив відповідачу заявку на поставку № R000163 від 08.04.2024 про поставку товару у кількості 65 000 одиниць загальною вартістю 22097400,00 грн з ПДВ у строк до 30.06.2024.

Відповідач поставив товар у кількості 10 826 комплектів на загальну суму 3 680 406,96 грн - 22.10.2024, що підтверджується актом приймання товару № 571; 15 174 комплекти на загальну суму 5 158 553,04 грн поставлено 26.09.2024, що підтверджується актом приймання товару № 526; 29 000 комплектів на загальну суму 9 858 840,00 грн поставлено 28.08.2024, що підтверджується актом приймання товару № 466; 10 000 комплектів на загальну суму 3 399 600,00 грн поставлено 26.07.2024, що підтверджується актом приймання товару № 403.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, замовник 21.11.2024 звернувся до відповідача із претензією № 2165/06/1544-2024, у якій вимагав сплатити суму неустойки відповідно до п. 8.2. Договору за прострочення поставки у загальній сумі 8916260,01 грн.

Також позивач вказував, що відповідачем було здійснено поставку неякісного товару, на підтвердження чого надано Акт приймального контролю за якістю № 2/259 від 16.08.2024, яким встановлено, що товар у кількості 34 000 одиниці на суму 11 558 640,00 грн не був прийнятий у зв`язку з неналежною якістю.

Враховуючи зазначене, замовник звернувся до відповідача із повідомленням-вимогою № 2165/4943/06-2025 від 17.07.2025 про стягнення штрафних санкцій за поставку неякісного товару в сумі 2 311 728,00 грн.

Відповідачем вказаних вимог щодо сплати зазначеної суми штрафних санкцій також не виконано.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» зазначає, що він, як правонаступник ДП МОУ «Державний оператор тилу», має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов Договору, а саме: пені у розмірі 7 607 414,10 грн та штрафу у розмірі 1 308 846,00 грн відповідно до п. 8.2. Договору за порушення строків поставки та 2 311 728,00 грн штрафу за поставку неякісного товару відповідно до положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язання за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено (п. 8.2. Договору).

У разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф/пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання (п. 8.4. Договору).

Згідно з п.п. 1, 5 Специфікації (Додатку №1) відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 65 000 комплектів за ціною за одиницю 283,30 грн без ПДВ у строк до 30.06.2024.

Відповідно до п. 3 Специфікації (Додатку №1) загальна ціна Договору становить 22 097 400,00 грн з ПДВ.

За умовами п. 6 Специфікації (Додатку №1) визначено, що відповідно до п. 13.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.

Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства та цього контракту (пункт 7.1. Контракту).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару за Договором у визначений строк, а саме до 30.06.2024. З наданих в матеріали справи актів приймання товару від 26.07.2024 № 403, від 28.08.2024 № 466, від 26.09.2024 № 526 та від 22.10.2024 № 571 вбачається, що товар відповідачем поставлено із простроченням на 25, 58, 87 та 113 календарних днів, відповідно.

Суд першої інстанції погодився з розрахунком розміру пені та штрафу, нарахованих у зв`язку з порушенням строків поставки товару, але беручи до уваги інтереси позивача, незначне прострочення виконання відповідачем зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС", а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, зменшив розмір штрафних санкцій на 90%.

Також, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 311 728,00 грн. за неналежну якість поставленого товару.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про поставку товару неналежної якості з огляду на те, що позивачем було прийнято усю партію товару за Договором в обумовленій кількості та у відповідних актах приймання зафіксовано відсутність будь-яких претензій у тому числі до якості поставленого товару.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Для виконання спірного Договору ТОВ "ТОП-ТЕКС" було залучено виробника ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза» за договором поставки №36/П-05/24 від 01.05.2024 на поставку комплектів сорочок та кальсони зимові у кількості 65 000 штук.

У ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза» сталися непередбачувані обставини, які зумовили прострочення поставки Товару.

Листом ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» №02/200/4385 від 05.07.2024 повідомлено, що за місцем розташування виробничих приміщень за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежностi, будинок 23 (орендні приміщення), починаючи з 16 травня 2024 року через високий дефіцит електроенергії оператор системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» вимушений обмежувати енергопостачання за графіками стабілізаційних відключень за командою НЕК «Укренерго» для порятунку енергосистеми.

Головна причина відключень світла - російські масовані ракетні удари по електростанціях.

Оскільки порушення строку поставки Товару по Договору прямо пов`язано з швейним виробництвом, аварійні відключення електроенергії прямо впливають на об`єми виробництва.

Крім того, аварійні графіки відключення світла - це заходи екстрені та не плануються заздалегідь, отже передбачити або спрогнозувати їх застосування неможливо.

Товар сорочки та кальсони зимові у кількості 65 000 штук. постачались ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза» до ТОВ «ТОП-ТЕКС» за видатковими накладними: 25.07.2024 - 10 0000; 28.08.2024 - 29 000; 26.09.2024 - 15 174; 22.10.2024 - 10 826.

Листом №08/07/24-5 від 08.07.2024 ТОВ «ТОП-ТЕКС» повідомило ДП Міністерство оборони України «Державний оператор тилу», що на виконання договору №112/04-24-РМ від 08 квітня 2024 року, ТОВ «ТОП-ТЕКС» було укладено договори підряду з ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» від 01.05.24. У зв`язку із регулярним відключенням електроенергії в містах, де знаходиться виробничі потужності ПрАТ «ТФ «Роза», ТОВ «ТОП-ТЕКС» не може здійснити поставку товару по Договорам до 30.06.2024 року.

Враховуючу, що затримання сталося внаслідок непередбачуваних дій та з метою забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України майном на холодну пору року, ТОВ «ТОП-ТЕКС» просило перенести строки постачання замовленого товару та встановити їх до 30 серпня 2024 року.

Вищевказані обставини підтверджують добросовісну поведінку відповідача, направлену на виконання умов договору.

Обставини щодо затримки строків поставки Товарів по Договору, невід`ємно пов`язані з діяльністю Відповідача, а також з діяльністю виробника товару - ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА».

Предметом договору є постачання товару для оборонно-промислового комплексу, що змушує вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я робітників підприємства.

Кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. При цьому, передбачити повітряні тривоги, відключення електричної енергії неможливо.

За період з 01.05.2024 по 22.10.2024 в Київській області (за місцем знаходження виробничих потужностей для виготовлення Товару) тривалість тривог 560,8 години, а їх кількість становила 346 шт.

Крім того, замовник не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із несвоєчасною поставкою по Договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними та неспіввісними наслідкам порушення, значний розмір заявлених штрафних санкцій порівняно із ціною Договору 22 097 400,00 грн.

Наявність об`єктивних труднощів у виконанні відповідачем Договору, на які посилається сторона, підлягає врахуванню при вирішенні питання зменшення неустойки згідно положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, у своєму клопотанні (подано через систему «Електронний суд» 28.04.2026) відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру неустойки та, що підлягає стягненню з відповідача, на 90%.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, доходить висновку про наявність обставин для можливості застосування судом зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20), від 10.08.2023 у справі №910/12371/22.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду містяться, зокрема, у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Так, при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки на 90% (як про це просить відповідач) та оцінюючи доводи апеляційної скарги, судом враховані причини непоставки товару згідно з Договором, про які вказує відповідач, вчинення відповідачем дій, спрямованих на повідомлення позивача про відповідні обставини, відсутність доказів завдання позивачу збитків унаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, компенсаційний характер неустойки.

Виходячи із наведених обставин та того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні підстави для реалізації права суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 90%.

Таке зменшення суд вважає збалансованим по відношенню до інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню на суму 1 747 500,00 грн пені та 1 631 000,00 грн штрафу.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 311728,00 грн. за неналежну якість поставленого товару.

Додатком № 3 до Договору визначено вимоги до товару та порядок здійснення контролю за якістю товару, відповідно до п. 5 якого приймальний контроль товару за якістю здійснюється представниками структурного підрозділу Міністерства оборони України - Центрального управління контролю якості (далі за текстом - Представник Центрального управління) та замовника (у разі присутності) у місцях його здачі.

Відповідно до п. 7.3. Додатку № 3 до Договору приймальний контроль товару за якістю складається із наступних етапів: перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії; технічний огляд товару.

Для перевірки відповідності товару вимогам нормативної та/або технічної документації у випробувальній лабораторії Представник Центрального управління за участю представника постачальника та замовника (у разі присутності) здійснює відбір зразків товару із партії товару. Для перевірки відповідності товару вимогам нормативної або/та технічної документації у випробувальній лабораторії застосовується вибірковий контроль партії товару. Якщо за результатами перевірки товару у випробувальній лабораторії виявлено невідповідність товару вимогам нормативної та/або технічної документації, приймання товару не здійснюється та повторний приймальний контроль товару за якістю проводиться відповідно до вимог цього Договору, після письмового повідомлення замовника та Представника Центрального управління про усунення невідповідності товару (пп. 7.3.2. п. 7.3. Додатку № 3 до Договору).

Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою (за наявності) Представника Центрального управління та замовника (у разі присутності). В Акті приймального контролю товару за якістю чітко та зрозуміло зазначаються усі порушення та невідповідності, які були виявлені під час здійснення приймального контролю товару за якістю та кількість одиниць товару із невідповідностями (пп. 7.3.4. п. 7.3. Додатку № 3 до Договору).

Процедура здійснення Центральним управлінням контролю за якістю товару у межах цього Договору визначається Порядком здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, який затверджений наказом Міністерства Оборони України № 375 від 19.07.2017, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за № 1461/31329 (зі змінами) (далі за текстом - Порядок).

Зазначеним Порядком встановлено, що під час технічного огляду товару представник органу контролю перевіряє пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, комплектність, лінійні виміри та функціональність зразків товару на відповідність вимогам технічної документації та затвердженому контрольному зразку. Обсяг вибірки товару для перевірки визначається відповідними національними стандартами щодо контролю якості згідно з умовами договору.

Якщо за результатами приймального контролю товару за якістю виявлено невідповідність товару в партії або частини партії вимогам технічної документації, приймання товару не здійснюється. Невідповідності товару в партії або частині партії вимогам технічної документації зазначаються в акті приймального контролю товару за якістю, форму якого наведено в додатку 5 до цього Порядку.

Повторний приймальний контроль товару за якістю партії або частини партії товару проводиться відповідно до вимог цього Порядку у разі заміни товару в партії, частини партії на інший товар, в іншому випадку проводиться повторний технічний огляд товару. Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

В матеріалах справи наявний Акт приймального контролю товару за якістю № 2-259 від 16.08.2024, підписаний представниками органу контролю П. Загребельним та представником постачальника Д. Кареліною, яким виявлено невідповідність товару вимогам технічної документації.

Із вказаного Акту вбачається, що перевірка проводилася щодо поставленої партії товару у кількості 34 000 штук, із якої було перевірено 315 комплектів товару, а невідповідність виявлено у 121 комплекті товару.

Відповідач, користуючись правом передбаченим п. 6.9. Договору, замінив вказаний 121 комплект товару, внаслідок чого позивач отримав обумовлених Договором 65 000 комплектів товару, доказом чого є акти приймання товару.

Суд першої інстанції зробив висновок про необґрунтованість покладення на відповідача штрафу за неякісний товар, розрахованого із вартості всієї партії товару, щодо якої проводилась перевірка, а саме у кількості 34 000 одиниць вартістю 11 558 640,00 грн, оскільки доказів невідповідності усієї партії товару надано не було.

Судом враховані умови Договору, що приймання товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником особисто та/або із залученням третьої особи товару на відповідність технічним вимогам до даного виду товару та вимогам нормативної документації (п. 6.4 Договору).

Пунктом 6.7 Договору закріплено, що після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу.

Згідно з розділом 6 Договору, товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.

Актами приймання товару: № 403 від 26.07.2024, № 466 від 28.08.2024, № 526 від 26.09.2024 та № 571 від 22.10.2024 підтверджується прийняття замовником товару за Договором у обсягах, визначених Договором.

Тому, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про поставку товару неналежної якості з огляду на те, що позивачем було прийнято усю партію товару за Договором в обумовленій кількості та у відповідних актах приймання зафіксовано відсутність будь-яких претензій у тому числі до якості поставленого товару.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду те, що відповідач з дотриманням пункту 6.9 здійснив заміну товару неналежної якості, а тому мета договору, з якою його укладав позивач була досягнута - отримання 65 000 комплектів товару.

Та у даному випадку право позивача не порушено, вимога про стягнення штрафу за неякісний товар може бути обгрунтованою у вигляді грошової компенсація за отримання неякісного товару та відмови відповідача його замінити.

Доводи апеляційної скарги не найшли свого підтвердження, а судом першої інстанції у повному обсязі надано оцінку доводам сторін та фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/1436/26 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/1436/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/1436/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Матеріали справи №910/1436/26 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Н.М. Спаських

О.М. Сибіга