Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/463/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/463/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 22.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 (повний текст складено 24.03.2026)

у справі №910/463/26 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест»

про стягнення 2 019 573,50 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі, позивач або Рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 2 019 573,50 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва за період з 27.08.2019 до 29.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27.08.2019 відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку із чим позивач заявив до стягнення з відповідача 2 019 573,50 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 27.08.2019 до 29.05.2024.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва за період з 27.08.2019 до 29.05.2024 у розмірі 2 019 573,50 грн. та судовий збір у розмірі 24 234,88 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд установив, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.01.2026 №459389127 на земельній ділянці розташовані нежилий будинок - курортна бальнеолікарня, «А» загальною площею 11672,3 кв.м, та будівля гаражів, «В» загальною площею 356,9 кв.м, які протягом спірного періоду перебували на праві власності у ТОВ «Київінвест» на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2019 №424, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2019, номер запису про право власності 32971118.

ТОВ «Київінвест» безоплатно використовувало земельну ділянку 8000000000:66:199:0002 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з дати державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі 27.08.2019 до 29.05.2024 (день, що передує дню відчуження нерухомого майна).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період з 27.08.2019 до 29.05.2024, суд установив, що належною до сплати сумою орендної плати за період з 27.08.2019 до 29.05.2024, яка не сплачена відповідачем за користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:199:0002 є 3 154 356,49 грн, а тому, з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку в розмірі 1 134 782,99 грн, вимоги про стягнення з відповідача 2 019 573,50 грн є обґрунтованими.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвест» 10.04.2026 через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Також у тексті апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- пунктом 1.1.3. Договору купівлі - продажу нежилого приміщення - курортної бальнеолікарні від 27.08.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київінвест», передбачено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 1,5396 га, кадастровий номер 8000000000:66:199:0002, форма власності - комунальна, яка перебуває у користуванні Продавця відповідно до Державного акту від 01.01.1987, Б № 025399. Оскільки спірна земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у третьої особи - у ПрАТ «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», саме в неї наявний обов`язок сплачувати кошти за користування землею, однак за цю ж саму земельну ділянку орган місцевого самоврядування теж просить стягнути орендну плату з відповідача. Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме не надано належної оцінки тому, що Київською міською радою не надано доказів припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою ПрАТ «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»;

ТОВ «Київінвест» подавало клопотання про витребування у позивача доказів та даних про час припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5396 га, кадастровий номер 8000000000:66:199:0002 за ПрАТ «Лікувальнооздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», але судом таке клопотання безпідставно не розглянуто;

- матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ «Київінвест» права користування земельною ділянкою шляхом укладення відповідного договору оренди та початком відліку позивачем нарахування коштів. Виходячи із зазначеного, безпідставно нараховано орендну плату за землю відповідачу як орендарю, оскільки останній таким не являється;

- Київською міською радою було включено у розрахунок стягнення коштів період з 01.03.2022 до 31.12.2022, за яким не повинна нараховуватись та сплачуватись плата за землю. Позивач помилково врахував увесь 2022 рік для здійснення розрахунку, оскільки м. Київ протягом цього періоду відносилось до територій, на яких ведуться або велись бойові дії внаслідок повномасштабного вторгнення рф та, відповідно, відповідач як платник орендної плати за землю (в той час хоч і відповідач не є орендарем земельної ділянки) був звільнений від обов`язку по сплаті орендної плати за землю у цей час. У даному контексті скаржник посилається на положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України;

- суд першої інстанції у даній справі не врахував рішення Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради №5449/5490 від 13.09.2022), відповідно до якого з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка;

- до матеріалів справи позивачем долучено лист Головного управління ДПС у місті Києві від 21.11.2025 № 33042/5/26-15-04-15-03, відповідно до змісту якого відповідач має передплату за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва і кошти сплачувались за весь 2024 рік та до квітня 2025 року. Також відповідачем до матеріалів справи подавались докази - податкові декларації, якими підтверджувалось оплата коштів за земельну ділянку. Отже, розрахунок заборгованості позивача є невірним та не відповідає розміру сплачених коштів за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002, а неврахування даної обставини призводить фактично до подвійного стягнення плати за одну і ту ж земельну ділянку, за яку вже сплачено кошти;

- маючи прохання відповідача про відкладення першого підготовчого засідання, суд, незважаючи на це, закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті;

- в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що представник відповідача не з`явився у судове засідання 11.03.2026, однак така інформація є неправильною, адже розгляд справи почався із запізненням, в той час як представник відповідача в цей самий день 11.03.2026 об 11:40 приймала участь в іншій справі №910/11051/25 за позовом ТОВ «Укрбуд Інвест» про стягнення 7 191 831,39 грн, де розгляд справи відбувався по суті (ухвала суду і ордер про представника додаються). Як стверджує адвокат Маркова Т.Л., вона попередила секретаря судового засідання, що знаходиться в приміщенні суду і так як розгляд справи №910/463/26 відбувається з запізненням, прийматиме участь в іншій справі №910/11051/25, повідомивши секретарю свій мобільний номер телефону, який також вказаний у процесуальних документах відповідача. Однак, представницю відповідача не було попереджено про початок розгляду справи №910/463/26, яка не з вини відповідача проводилась із запізненням, і розгляд справи відбувся без участі представниці відповідача, що обмежило право відповідача на судовий захист і представництво його інтересів.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

15.05.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві позивач зазначив таке:

- у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутня інформація щодо Державного акту на право користування землею від 01.01.1987 Б №025399, на підставі якого земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ «Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Водночас відповідач не відноситься до переліку осіб, які можуть бути постійними землекористувачами у розумінні статті 92 Земельного кодексу України. У випадку переоформлення прав за земельну ділянку єдиною допустимою формою користування нею для відповідача буде оренда земельної ділянки;

- щодо твердження відповідача про те, що в нього не було правових підстав сплачувати орендну плату за землю, бо він не був орендарем земельної ділянки, то відповідач невірно трактує позовні вимоги Київської міської ради, які у цій справі спрямовані не на стягнення орендної плати з відповідача, а спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками. Визначити суму, яку відповідач має сплатити за період, охоплений позовом, інакше, ніж у розмірі орендної плати, законодавством не передбачено, адже саме таку суму відповідач мав би сплатити позивачу якби оформив право користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці;

- стосовно застосування Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX, то щодо періоду, який має бути застосований до орендарів земельних ділянок, що розташовані у м. Києві, неодноразово висловлював свою позицію Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2023 року у cправі №910/3733/23, від 06 лютого 2024 року у справі №910/14086/22, від 23 квітня 2024 року у cправі №910/14473/22, де, зокрема суд зазначав, що вказаний у підпункті 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з врахуванням Переліку, пільговий період застосовувався виключно до суб`єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки. Київська міська рада вважає, що до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою взагалі не можуть бути застосовані зазначені норми Податкового кодексу України, оскільки особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України. Таким чином, Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 по 31.12.2022 до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не являвся власником, постійним користувачем або орендарем Земельної ділянки;

- щодо посилання відповідача на рішення Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490 та звільнення від плати за землю на його підставі в період з 01.03.2022 по 31.05.2022, то Київська міська рада названим рішенням вирішила застосувати 0 відсоток щодо орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення у визначений період. Водночас договір оренди Земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладений, і тому положення рішення Ради не поширюється на правовідносини у даній справі;

- за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 21.11.2025 №33042/5/26-15-04-15-03, міститься в додатках до позовної заяви) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості по земельному податку за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 за спірний період до Лівобережної ДПІ ГУ ДПС у м. Києві, наведена у додатку №1, відповідно до якого сплачено податкових зобов`язань по земельному податку в загальному розмірі за спірний період 1 134 782,99 грн. Ця сума була врахована Київською міською радою при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів, що підлягає сплаті в межах даної справи (3 154 356,49 - 1 134 782,99). Отже, це спростовує твердження відповідача про невірний розрахунок та неврахування цієї суми, що може призвести до подвійного стягнення з відповідача суми боргу;

- Київська міська рада у позовній заяві надала розрахунок суми, яка підлягає стягненню в межах даної позовної заяви з урахуванням всіх обставин, що мають значення для здійснення правильного обрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою, а саме за період з 27.08.2019 до 29.05.2024 у розмірі 2 019 573,50 грн.

18.06.2026 Рада подала через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, в яких наголосила, що відповідно до інформації, що міститься в листі Департаменту від 06.02.2026 №057-8534 (зазначена в листі інформація зазначалась в поясненнях позивача), згідно з даними системи електронного документообігу (в назві кореспондента за параметром пошуку Приватне акціонерне товариство «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») до Департаменту заяви про вилучення земельної ділянки чи припинення права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) не надходили. Також, у Департаменті відсутня інформація щодо Державного акту на право користування землею від 01.01.1987, Б № 025399, на підставі якого земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ «Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця». На повторний запит позивача листом від 11.06.2026 №057-8534 Департамент повторно повідомив про відсутність інформації щодо Державного акту на право користування землею від 01.01.1987 Б №025399, на підставі якого земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ «Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Щодо подвійного стягнення плати за користування земельною ділянкою, то листом від 16.06.2026 №17382/5/26-15-04-15-03 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України станом на 10.06.2026 ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780) не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю з 01.01.2020 по 29.05.2026 до Головного управління ДПС у м. Києві. Отже, стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів не призведе до подвійного стягнення плати за одну і ту ж земельну ділянку. Київська міська рада просить долучити до матеріалів справи зазначені листи, адже зазначена в них інформація є важливою для з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

06.07.2026 та 15.09.2026 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що Київською міською радою при розрахунку безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва була врахована оплата відповідачем за цю земельну ділянку, дані і розмір за яку були надані Головним управління ДПС у місті Києві (лист від 21.11.2025 № 33042/5/26-15-04-15-03), що разом становить 1 134 782,99 грн. Розрахунок Київради до стягнення становив: 3 154 356,49 грн всього нараховано - 1 134 782,99 грн (з 2022 по 29.05.2024 сплачено за даними ДПІ) = 2 019 573,50 грн (залишок до стягнення). Після 29.05.2024, хоч ТОВ «Київінвест» і не було власником майна, але продовжило сплачувати земельний податок, і як повідомлено у листі від 21.11.2025 № 33042/5/26-15-04-15-03 Головного управління ДПС у місті Києві (наявний лист в матеріалах справи) і у листі Головного управління ДПС у місті Києві від 25.06.2026 року (лист отриманий на адвокатський запит), фактично було сплачено за: 2022 рік - 439 953,04 грн; 2023 рік - 365 711,52 грн; 2024 рік - 794 399, 82 грн; 2025 рік - 289 800, 39 грн, разом - 1 889 864, 77 грн. На підтвердження цього Товариством надані уточнюючі декларації, якими разом також підтверджується оплата ТОВ «Київінвест» за землю з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 саме суми 1 889 864, 77 грн. Тобто, на момент розгляду справи у суді першої інстанції були наявні докази того, що ТОВ «Київінвест» за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 з 2022 року по 2025 рік було сплачено земельного податку у розмірі - 1 889 864, 77 грн, тому до стягнення Київрада могла звернутися з сумою 1 264 491, 72 грн, а не 2 019 573,50 грн.

Також суд першої інстанції у даній справі не врахував рішення Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік». Так, Товариство не могло зберегти кошти, обов`язок сплати яких був скасований законом. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що Рада не дотрималась принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Рада діє всупереч своїй попередній практиці та власним нормативним актам (рішення №5450/5491), якими запроваджено пільги за 2022 рік, що є неприпустимим у цивільному обороті. Розраховуючи розмір безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції неправильно визначив ставку орендної плати. Враховуючи рішення Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» і застосування ставки за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 0 відсотка, вбачається, що з 01.03.2022 по 31.05.2022 оплата у розмірі 164 980, 65 грн (54 993, 55 грн за кожен місяць * 3 місяці пільга) не повинна нараховуватись.

Відповідно, розрахунок відшкодування за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) мав бути наступним: 3 154 356,49 грн (208 742,64 + 599 929,64 + 599 929,64 + 659 922,60 + 758 931,54 + 326 900,43 нараховані з 27.08.2019 по 29.05.2024) - 1 889 864,77 грн (вже сплачено ТОВ «Київінвест», що підтверджується листами ГУ ДПС у м. Києві) - 164 980,65 грн (з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, не підлягають стягненню згідно рішення Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради №5449/5490 від 13.09.2022) = 1 099 511,07 грн до стягнення.

Відповідач звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 червня 2026 року у справі №910/12543/25.

До пояснень від 06.07.2026 долучені уточнюючі декларації за 2021 та 2022 роки та лист від 25.06.2026 №60658/6/26-15-04-04-06 Головного управління ДПС у місті Києві, які стали наявні у відповідача після судового засідання 09.06.2026, що відбулось у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, такі докази ще раз підтверджують позицію, що на момент прийняття рішення суду першої інстанції існувала інформація та докази, що ТОВ «Київінвест» вже було сплачено кошти за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 у розмірі 1 889 864,77 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» у справі №910/463/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 задоволено заяву суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. про самовідвід у справі №910/463/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026. Матеріали справи №910/463/26 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/463/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.04.2026 матеріали справи №910/463/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київінвест», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 36 352,32 грн.

06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №70 від 05.05.2026 про сплату судового збору у розмірі 36 352,32 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 09.06.2026 об 11 год. 20 хв.

У судовому засіданні 09.06.2026 суд заслухав пояснення представників сторін по суті спору.

Протокольною ухвалою від 09.06.2026 у справі оголошено перерву до 07.07.2026.

У судових засіданнях 07.07.2026, 01.09.2026 суд заслуховував додаткові пояснення представників сторін по суті спору.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 22.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримувала доводи апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду змінити в частині розміру орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

27.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київінвест» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно: нежилий будинок - курортна бальнеолікарня у складі: курортна бальнеолікарня, «А» загальною площею 11 672,3 кв.м. та будівля гаражів, «В», загальною площею 356,9 кв.м., місце розташування якої: м. Київ, вул. Попудренка, 34, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРПП 1356307780000 і зобов`язується сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1.3. Договору купівлі-продажу нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,5396 га, кадастровий номер 8000000000:66:199:0002, форма власності - комунальна, яка перебуває у користуванні Продавця відповідно до Державного акту від 01.01.1987, Б № 025399. Разом із переходом права власності на нерухоме майно до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

Зазначений Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. 27.08.2019 та зареєстровано в реєстрі за №424.

Рішенням Київської міської ради від 30.05.2024 №628/8594 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Київінвест» земельної ділянки в оренду для реконструкції існуючого нерухомого майна під комплекс будівель багатофункціонального громадського та оздоровчого призначення на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва» вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Київінвест», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) для реконструкції існуючого нерухомого майна під комплекс будівель багатофункціонального громадського та оздоровчого призначення (код виду цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 серпня 2019 року, номер відомостей про речове право 32971118).

Підпунктом 4.9. пункту 4 цього Рішення запропоновано ТОВ «Київінвест» сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент).

Договір оренди на виконання вказаного Рішення не укладено, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Рішенням Київської міської ради від 08.09.2022 №5430/5471 перейменовано вулицю Попудренка в Деснянському та Дніпровському районах міста Києва на вулицю Гетьмана Павла Полуботка.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.03.2024 №НВ-0000623262024 державна реєстрація земельної ділянки площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002), вид цільового призначення земельної ділянки: 06.03 Для інших оздоровчих цілей на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва, проведена 27.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 27.06.2019.

Отже, Земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України з 27.06.2019.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 06.01.2026 №459388795 підтверджується, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва.

Згідно з інформаційною довідкою від 06.01.2026 №459389127 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці розташовані нежилий будинок - курортна бальнеолікарня, «А» загальною площею 11672,3 кв.м, та будівля гаражів, «В» загальною площею 356,9 кв.м, які протягом спірного періоду перебували на праві власності у ТОВ «Київінвест» на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2019 №424, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2019, номер запису про право власності 32971118.

Відповідно до інформаційної довідки від 06.01.2026 №459390833 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024 про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, Акту № 1798 про примусове відчуження або вилучення майна, примусово відчужено нерухоме майно, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2024 за Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, номер запису про право власності 55247456.

Звертаючись до суду з позовом, Рада стверджує, що відповідач не сплачував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (27.08.2019), до його відчуження 30.05.2024.

У період з 27.08.2019 по 29.05.2024 Товариство, як власник майна, було фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «Київінвест» безоплатно використовувало земельну ділянку 8000000000:66:199:0002 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з дати набуття права власності на нерухоме майно та державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі 27.08.2019 до 29.05.2024 (день, що передує дню відчуження нерухомого майна) у розмірі 2 019 573,50 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність заперечень учасників справи та обставини, що підлягають встановленню під час розгляду справи, прийняв надані позивачем та відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи (додані до пояснень від 18.06.2026 та від 06.07.2026), проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з таких підстав.

В обґрунтування позовних вимог Рада вказує на те, що у період 27.08.2019 до 29.05.2024 відповідач безоплатно користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 без правовстановлюючих документів на неї, тому відповідно до положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Київській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з договором купівлі-продажу від 27.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвест» набуло у власність нерухоме майно: нежилий будинок - курортна бальнеолікарня у складі: курортна бальнеолікарня, «А» загальною площею 11 672,3 кв.м. та будівля гаражів, «В», загальною площею 356,9 кв.м., місце розташування якої: м. Київ, вул. Попудренка, 34, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРПП 1356307780000.

Право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Київінвест» зареєстроване 27.08.2019. Дата реєстрації припинення права власності за ТОВ «Київінвест» - 30.05.2024.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, площею 1,5396 га з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 за адресою м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка (колишня Попудренка), 34, яка була сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України з 27.06.2019.

При цьому, як зазначено у пункті 1.1.3. Договору купівлі-продажу, станом на дату його укладення земельна ділянка площею 1,5396 га, кадастровий номер 8000000000:66:199:0002, перебувала у користуванні Продавця відповідно до Державного акту від 01.01.1987, Б № 025399. Разом із переходом права власності на нерухоме майно до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (у редакції на момент набуття права власності відповідачем на нерухоме майно - 27.08.2019), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2).

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України в редакції на момент набуття права власності відповідачем на нерухоме майно, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1). Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (частина 2).

Зі змісту вказаної норми випливає, що відповідно до Земельного кодексу України, чинного на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, не передбачено набуття права постійного користування земельною ділянкою, у конкретному випадку, комунальної власності, відповідачем.

Тобто відповідач у силу прямих норм закону не міг набути право постійного користування земельною ділянкою, на якій таке нерухоме майно розташоване, а міг набути право користування землею на умовах оренди відповідно до статті 93 Земельного кодексу України.

Однак відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у період з 27.08.2019 по 29.05.2024 включно користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, тобто ТОВ «Київінвест» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що право постійного користування ПрАТ «Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на спірну земельну ділянку не було припинене у передбаченому земельним законодавством порядку (докази протилежного у матеріалах справи відсутні), відповідно у останнього був наявний обов`язок сплачувати кошти за користування землею, а Рада фактично намагається здійснити подвійне стягнення коштів за одну і ту ж земельну ділянку, колегія суддів зазначає таке.

Як уже наголошувалось, виходячи зі змісту положень статті 120 Земельного кодексу України, принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (superficies solo cedit), саме власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, відповідно, саме на власника нерухомості покладено обов`язок сплачувати кошти за користування землею.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, для з`ясування питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою у Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780), яка перебувала у користуванні відповідно до Державного акту від 01.01.1987, Б №025399, позивачем було скеровано запит до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до інформації, що міститься в листі Департаменту від 06.02.2026 №057-8534 (том 1, а.с. 228), згідно з даними системи електронного документообігу (в назві кореспондента за параметром пошуку Приватне акціонерне товариство «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») до Департаменту заяви про вилучення земельної ділянки чи припинення права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) не надходили. Також у Департаменті відсутня інформація щодо Державного акту на право користування землею від 01.01.1987, Б № 025399, на підставі якого земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ «Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

На повторний запит позивача листом від 11.06.2026 №057-8534 (том 1, а.с. 230) Департамент повторно повідомив про відсутність інформації щодо Державного акту на право користування землею від 01.01.1987 Б № 025399, на підставі якого земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ «Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

У свою чергу для з`ясування питань щодо сплати Приватним акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780) орендної плати/земельного податку за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 на вул. Гетьмана Павла Полуботка (Попудренка), 34 у Дніпровському районі міста Києва, позивачем скеровано запит до ГУ ДПС у м. Києві.

Листом від 16.06.2026 №17382/5/26-15-04-15-03 (том 1, а.с. 229) ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України станом на 10.06.2026 ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780) не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю з 01.01.2020 по 29.05.2026 до Головного управління ДПС у м. Києві. Станом на 10.06.2026 згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, в інтегрованих картках платника ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780) заборгованість по платі за землю з юридичних осіб не обліковується.

Отже, стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою у заявлений Радою період не призведе до подвійного стягнення плати за одну і ту ж земельну ділянку з відповідача та ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», а тому суд відхиляє доводи скаржника з цього приводу.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів у період з 27.08.2019 по 29.05.2024, то суд установив таке.

Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Правова позиція про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.19. постанови від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Вказана правова позиція у справі №905/1680/20 була застосована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2026 у справі №922/3056/25.

Згідно з даними Державного земельного кадастру в межах надання адміністративної послуги на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 за період 2020-2024 років надано витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок:

від 17.11.2022 №№НВ-9904884292022, НВ-9904884872022 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з якими становила 21 997 420,01 грн;

від 29.07.2024 №НВ-9944769392024 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з яким становила 26 587 901,79 грн.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.03.2024 №НВ-0000623262024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 на дату її проведення - 17.11.2022 становить 21 997 420,01 грн.

Згідно з п. 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де вказано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2019- 2024 роки з урахуванням вищезазначених положень законодавства становила:

за 2024 рік - 26 587 901,79 грн (відповідно до інформації з листа Держгеокадастру);

за 2023 рік - 25 297 718,16 грн (26 587 901,79/1,051), де зазначені: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік;

за 2022 рік - 21 997 420,01 грн (згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.03.2024 №НВ-0000623262024);

за 2021 рік - 19 997 654,55 грн (21 997 420,01/1,1), де зазначені нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік;

за 2020 рік - 19 997 654,55 грн (19 997 654,55/1,0), де зазначені нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 рік;

за 2019 рік - 19 997 654,55 грн (19 997 654,55/1,0), де зазначені нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 належить до земель з видом цільового призначення - 06.03 Для інших оздоровчих цілей.

Судом установлено, що ставка орендної плати визначалася позивачем у такому порядку:

за період з 27.08.2019 по 31.12.2019 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради від 13.12.2018 «Про бюджет міста Києва на 2019 рік» №416/6467;

за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 №456/8029;

за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24;

за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 №3704/3745;

за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 №5828/5869;

за період з 01.01.2024 по 29.05.2024 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 №7531/7572.

У вказаних додатках до рішення Київської міської ради визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) і до земель з видом цільового призначення - 06.03 Для інших оздоровчих потреб застосовується ставка орендної плати 3%.

Позивач здійснює розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га, з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002, таким чином:

з 27.08.2019 по 31.12.2019 19 997 654,55*3%/365*127 днів = 208 742,64 грн;

з 01.01.2020 по 31.12.2020 19 997 654,55*3%/366*366 днів = 599 929,64 грн;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 19 997 654,55*3%/365*365 днів = 599 929,64 грн;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 21 997 420,01*3%/365*365 днів = 659 922,60 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 25 297 718,16*3%/365*365 днів = 758 931,54 грн;

з 01.01.2024 по 29.05.2024 26 587 901,79*3%/366*150 днів = 326 900,43 грн,

Усього за період з 27.08.2019 по 29.05.2024: 208 742,64 + 599 929,64 + 599 929,64 + 659 922,60 + 758 931,54 + 326 900,43 = 3 154 356,49 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на безпідставності нарахування позивачем плати у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2022 по 31.12.2022, посилаючись на положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та на рішення Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради №5449/5490 від 13.09.2022).

У свою чергу в додаткових письмових поясненнях від 06.07.2026 та від 15.09.2026, поданих до суду апеляційної інстанції, відповідач стверджує про безпідставність здійснених нарахувань лише за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради №5449/5490 від 13.09.2022).

Оцінивши вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Законом України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України від 11.04.2023 №3050-IX за період із 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період із 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.07.2025 у справі №908/1301/24, Законом України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, за період із 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі №908/2849/24, від 02.12.2025 у справі №908/1926/24.

Отже, положення Закону України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» підлягають застосуванню в разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

Натомість у цій справі, за встановленими судом обставинами, у спірний період земельна ділянка використовувалася без укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Київінвест» договору оренди.

За таких обставин колегія суддів відхиляє посилання відповідача на підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки зазначені положення Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» у частині визначення пільгового періоду (із 01.03.2022 до 31.05.2022) в поєднанні з положеннями статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Так, як уже наголошувалось, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, зокрема, встановити суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов у цей період.

Визначальним для висновку про стягнення коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України є те, що відповідач «зберіг кошти, які мав сплатити за користування відповідною земельною ділянкою» та «збагатився за рахунок органу місцевого самоврядування» за відсутності правової підстави.

Розмір плати на яку «збагатився відповідач» та «зберіг у себе» у даній категорії справ визначається саме за методикою розрахунку орендної плати за землю та не може її перевищувати.

За загальним правилом ця сума визначається із розрахунку орендної плати, яку б одержала Київська міська рада при існуванні правової підстави (укладеному договорі оренди землі).

Рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490, яке набрало чинності 14.09.2022, доповнено пункт 19.13 рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» абзацом такого змісту: «Установити, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.».

Наведена норма рішення Київської міської ради не містила будь-яких додаткових умов для застосування пільгової ставки.

Такі умови з`явились пізніше у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 20.04.2023 №6311/6352, де вказано про необхідність орендарям забезпечити укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок територіальної громади міста Києва.

Однак, оскільки рішення про уточнення механізму було прийняте поза межами спірного періоду для цієї справи, враховуючи принципи верховенства права та належного урядування, принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що за наявності рішення Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490 відповідач правомірно розраховував на те, що у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року ставка орендної плати плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва дорівнювала «0» й до нього, як до користувача спірною земельною ділянкою, підлягала застосуванню встановлена пільга.

Рішення Ради від 20.04.2023 №6311/6352 не могло ретроспективно перетворити безумовну пільгу 2022 року на умовну, якщо на момент дії пільги такої умови нормативно встановлено не було.

Отже, оскільки ставка орендної плати за земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджена органом місцевого самоврядування, є основою для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору, то місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги зміст пункту 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (із змінами, внесеними, зокрема, рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490), відповідно до якого з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №910/12543/25.

У даному випадку за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року мова не може йти про збагачення відповідача чи збереження коштів Київської міської ради, адже за вказаний період Рада одержала б нуль гривень. За цей період відсутня майнова вигода у вигляді несплаченої плати, яка могла б бути кваліфікована як безпідставно збережені кошти за статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га, з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 494 941,95 грн (плата за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 164 980,65 грн: 54 993,55 грн/місяць х 3 місяці, нарахована Радою безпідставно).

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період користування земельною ділянкою з 27.08.2019 по 29.05.2024, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність нарахувань на суму 2 989 375,84 грн.

У той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про здійснення оплат за землю у спірні періоди, що підтверджується, зокрема, листом Головного управління ДПС у місті Києві від 21.11.2025 № 33042/5/26-15-04-15-03, долученим Радою до позову в даній справі, а також податковими деклараціями з плати за землю, долученими до відзиву.

Правову позицію щодо правильності проведення розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою шляхом зменшення суми, яка мала бути сплачена власником нерухомого майна у випадку належного оформлення права користування земельною ділянкою та укладення договору оренди землі, на суму сплаченого земельного податку, викладено в постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 13.07.2022 у справі №922/246/21, від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, від 25.04.2023 у справі №916/3390/21.ї

Рада, заявляючи позов, при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати врахувала здійснену відповідачем оплату за цю земельну ділянку згідно з даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 21.11.2025 №33042/5/26-15-04-15-03; том 1, а.с. 31-32), а саме були враховані такі оплати: 2022 рік - 439 953,04 грн; 2023 рік - 365 711,52 грн; січень - травень 2024 року (до 29.05.2024 ТОВ «Київінвест» було власником майна) - 329 118,43 грн, що разом становить 1 134 782,99 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, врахував здійснену відповідачем сплату земельного податку на загальну суму 1 134 782,99 грн.

Натомість скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем та судом першої інстанції не були враховані всі сплати земельного податку, здійснені Товариством.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом апеляційної інстанції установлено, що Радою при поданні позову не враховано оплату Товариством (відповідачем) земельного податку після 29.05.2024, тобто у період, коли ТОВ «Київінвест» хоча і не було власником майна, але продовжувало сплачувати земельний податок.

Як підтверджується інформацією з листів Головного управління ДПС у місті Києві від 21.11.2025 №33042/5/26-15-04-15-03 та від 25.06.2026 №60658/6/26-15-04-04-06 (том 1, а.с. 245) фактично Товариством було сплачено земельний податок за: 2022 рік - 439 953,04 грн; 2023 рік - 365 711,52 грн; 2024 рік - 794 399, 82 грн; 2025 рік - 289 800, 39 грн, разом - 1 889 864, 77 грн.

У матеріалах справи наявні також податкові (звітні) декларації та уточнюючі декларації, якими також підтверджується оплата ТОВ «Київінвест» за землю з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 саме суми у розмірі 1 889 864, 77 грн.

Отже, фактично сплачені кошти за земельну ділянку відповідачем становлять 1 889 864,77 грн, з яких 1 134 782,99 грн враховані Київрадою при розрахунку заборгованості та 755 081,78 грн не враховані Київрадою при розрахунку оплати. Відповідно, на момент подання позову та ухвалення оскаржуваного рішення ТОВ "Київінвест" за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:199:0002 було сплачено земельного податку у розмірі - 1 889 864,77 грн.

Місцевий господарський суд зазначене помилково не врахував та не надав належної оцінки всім наявним у справі доказам.

Відповідно, розрахунок відшкодування за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) мав бути таким:

3 154 356,49 грн (208 742,64 грн + 599 929,64 грн + 599 929,64 грн + 659 922,60 грн + 758 931,54 грн + 326 900,43 грн нараховані з 27.08.2019 по 29.05.2024) - 1 889 864,77 грн (земельний податок, сплачений ТОВ «Київінвест») - 164 980,65 грн (пільга щодо орендної оплати за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року згідно з рішенням Київської міської ради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами)) = 1 099 511,07 грн до стягнення.

За наведених обставин, враховуючи приписи статей 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та ТОВ «Київінвест» у період з 27.08.2019 по 29.05.2024 користувалося вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 099 511,07 грн. В іншій частині на суму 920 062,43 грн (2 019 573,50 грн - 1 099 511,07 грн) вимоги позивача заявлені безпідставно й у цій частині суд апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовляє.

Враховуючи такі висновки суду апеляційної інстанції, оскаржене рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у даній справі підлягає зміні, а позов - частковому задоволенню.

Щодо посилань скаржника як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через відхилення клопотання представника відповідача про відкладення першого підготовчого засідання та розгляд справи 11.03.2026 без участі представника відповідача, то такі судом апеляційної інстанції відхиляються.

Так, згідно з частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів зазначає, що представником відповідача до клопотання про відкладення від 20.02.2026 не було додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин (доказів на підтвердження зайнятості представника відповідача Маркової Т.Л. в іншому судовому засідання, яке було призначене раніше). Також не доведено неможливості залучення для представництва його інтересів у суді іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, представник відповідача не довів поважності причин його неявки у підготовче судове засідання 25.02.2026, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання про відкладення.

Щодо розгляду справи по суті 11.03.2026 без участі представника відповідача, то суд зазначає, що останній був обізнаний про дату та час її слухання (відповідна довідка про доставку ухвали про повідомлення та виклики від 25.02.2025 до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» наявна у матеріалах справи, том 1, а.с. 121-122). Водночас обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, а саме стосовно того, що насправді представник відповідача з`явилася у цей день для участі в судовому засіданні, однак через затримку слухання даної справи та призначену до розгляду іншу справу №910/11051/25, де вона також є представником, вона попросила секретаря судового засідання попередити її про початок розгляду справи №910/463/26, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути взяті судом до уваги як підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача (оскільки в апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову повністю), а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у даній справі таким, що підлягає зміні - позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 1 099 511,07 грн.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/463/26 викласти у такій редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» (вул. Попудренка, буд. 34, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 34491009) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5396 га (кадастровий номер 8000000000:66:199:0002) на вул. Гетьмана Павла Полуботка, 34 у Дніпровському районі міста Києва за період з 27.08.2019 до 29.05.2024 у розмірі 1 099 511 (один мільйон дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот одинадцять) грн 07 коп та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 13 194 (тринадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 15 коп.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.».

Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест» (вул. Попудренка, буд. 34, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 34491009) 16 561 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/463/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко