Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/5680/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5680/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Крижного О.М.

Іванова В.П.

без виклику представників учасників справи;

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шмакової Олени Геннадіївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2026

у справі №910/5680/25 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Дубневича Юрія Ярославовича

до Фізичної особи-підприємця Шмакової Олени Геннадіївни

про стягнення 318 054,14 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову

Фізична особа-підприємець Дубневич Юрій Ярославович (далі - позивач, ФОП Дубневич Ю.Я.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Шмакової Олени Геннадіївни (далі - відповідач, ФОП Шмакова О.Г.) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №К-18-119,2 від 01.07.2024, заборгованості з експлуатаційних платежів, пені та втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №К-18-119,2 оренди нерухомого майна від 01.07.2024 (далі - договір оренди) у частині своєчасного та повного внесення орендної плати й оплати експлуатаційних платежів.

Позивач зазначив, що відповідач сплатила орендну плату лише за чотири місяці користування майном на загальну суму 160 000,00 грн, після чого припинила здійснювати платежі. Унаслідок цього за період оренди утворилася заборгованість з орендної плати за шість місяців у сумі 240 000,00 грн та заборгованість з експлуатаційних платежів у сумі 69 025,82 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував 6 348,32 грн пені та 2 680,00 грн інфляційних втрат.

В подальшому позивач наголошував, що за п. 3.4 договору оренди неотримання рахунку не звільняє орендаря від обов`язку своєчасно сплачувати орендну плату. Договір у встановленому порядку не розірваний, об`єкт оренди позивачу за двостороннім актом не повернутий, а документи щодо дострокового припинення договору, датовані 16.12.2024, фактично направлені орендарем орендодавцю лише 01.07.2025, тобто після звернення останнього з позовом.

2. Узагальнена позиція відповідача

У поданих до суду першої інстанції додаткових поясненнях відповідач заперечувала проти задоволення позову та посилалася на те, що позивач не направляв їй рахунків на оплату орендної плати і комунальних послуг у строки, встановлені договором.

Відповідач також зазначала, що з огляду на п. 13.2 договору оренди була переконана у його достроковому розірванні орендодавцем в односторонньому порядку, фактично звільнила орендоване приміщення у грудні 2024 року та уклала договір оренди іншого приміщення. На підтвердження своєї позиції відповідач надала лист-підтвердження щодо припинення договору оренди та односторонньо підписаний акт приймання-передачі, датовані 16.12.2024, які були направлені позивачу 01.07.2025.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 у справі №910/5680/25 позов задоволено, стягнуто з ФОП Шмакової О.Г. на користь ФОП Дубневича Ю.Я. 240 000,00 грн заборгованості за договором, 69 025,82 грн заборгованості зі сплати експлуатаційних платежів, 2 680,00 грн інфляційних втрат, 6 348,32 грн пені, 3 816,64 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю факту укладення та виконання сторонами договору оренди, передання відповідачу об`єкта оренди, виникнення у неї обов`язку сплачувати орендну плату й експлуатаційні платежі та відсутністю доказів належного виконання цих зобов`язань.

Суд також установив правильність здійснених позивачем нарахувань пені та інфляційних втрат.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2026, ФОП Шмакова О.Г. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 у справі №910/5680/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Дубневича Юрія Ярославовича до Фізичної особи-підприємця Шмакової Олени Геннадіївни про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №К-18-119,2 від 01.07.2024 у сумі 318 054,14 грн відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що (1) відповідач фактично залишила орендоване приміщення 15.12.2024, передала ключі орендодавцю, а 16.12.2024 склала акт приймання-передачі з фіксацією стану приміщення та показників лічильників; (2) позивач ухилився від підписання акта повернення, тому відповідно до статей 613, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) орендна плата та пеня після 16.12.2024 нарахуванню не підлягають; (3) комунальні й експлуатаційні платежі після 16.12.2024 не можуть бути покладені на відповідача, оскільки вона приміщенням не користувалася; (4) суд першої інстанції не надав належної оцінки додатковим поясненням відповідача та доданим до них доказам; (5) заявлена до стягнення пеня виникла внаслідок недобросовісної поведінки позивача та підлягала зменшенню на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України і ст. 233 Господарського кодексу України.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач зазначає, що неотримання відповідачем рахунків відповідно до прямої умови п. 3.4 договору оренди не звільняло її від обов`язку сплачувати орендну плату. Пункт 13.2 договору оренди лише надавав орендодавцю право достроково розірвати договір, однак позивач такого рішення не приймав і відповідача про припинення договору не повідомляв.

Твердження про передачу ключів 15.12.2024 та ухилення позивача від підписання акта вперше наведені в апеляційній скарзі й доказами не підтверджені. Лист і акт, датовані 16.12.2024, фактично направлені позивачу лише 01.07.2025, тобто через сім місяців та вже після відкриття провадження у цій справі.

Оскільки договір оренди не припинений, а об`єкт оренди в погодженому сторонами порядку не повернений, підстави для звільнення відповідача від орендної плати, експлуатаційних платежів та відповідальності за прострочення відсутні.

З огляду на викладені доводи позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 матеріали апеляційної скарги ФОП Шмакової О.Г. на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 у справі №910/5680/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Крижного О.М., Іванова В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи №910/5680/25.

На виконання вимог зазначеної ухвали 22.06.2026 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5680/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 за апеляційною скаргою ФОП Шмакової О.Г. відкрито апеляційне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

7.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між фізичною особою-підприємцем Дубневичем Юрієм Ярославовичем (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Шмаковою Оленою Геннадіївною (орендар) 01.07.2024 укладено договір №К-18-119,2 оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нерухоме майно: квартиру загальною площею 119,2 кв. м. на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька будинок 18 квартира 1 та паркомісце №1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 14 (далі - об`єкт оренди, майно).

Стан та перелік майна, що орендується вказується в акті приймання-передачі орендованого майна (п. 1.2 договору оренди).

Майно передається в оренду з метою використання його орендарем винятково для розміщення офісу орендаря (п. 1.4. договору оренди).

Орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акту приймання-передачі орендованого майна, в якому зазначається дата його складання, стан майна, що передається в оренду, та факт передання майна в оренду.

Акт приймання-передачі скріплюється підписами уповноважених сторонами осіб та печатками сторін, і є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору оренди).

Відповідно до п. 2.3. договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний в п`ятиденний термін повернути майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому п. 2.1. даного договору при передачі майна орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна.

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні цього договору (п. 2.4. договору оренди).

Оплата за користування майном (орендна плата) здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця в національній валюті України (п.3.1. договору оренди).

Загальна сума цього договору за один місяць оренди майна, враховуючи площу та орендну плату за 1 (один) квадратний метр орендованого майна, становить 40 000,00 грн, в тому числі податки (п. 3.3. договору оренди).

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі приміщення щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, в якому орендар користується (орендує) майном, згідно з рахунком, що виставляється орендодавцем до 3-го числа поточного місяця.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного у цьому договорі.

Неотримання орендарем рахунку на оплату та/або не повідомлення орендарем про це орендодавця не може бути підставою для невиконання обов`язку орендаря, що передбачений цим пунктом (п. 3.4. договору оренди).

Пунктом 3.7. договору оренди передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або компенсації інших платежів до орендаря застосовується відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Пунктом 4.1. договору оренди передбачено, що орендар, крім платежів по оренді, повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків відповідними надавачами комунальних послуг оплачувати комунальні послуги (послуги ОСББ, водопостачання, електропостачання, газопостачання, плата за утримання паркінгу та електропостачання у паркінгу), якими він користується у відповідності з показниками приладів обліку та пропорційно площі орендованого приміщення.

Усі інші витрати на утримання об`єкта оренди та забезпечення його експлуатаційними послугами, що не вказані в цьому пункті, включені в орендну плату та не підлягають додатковому відшкодуванню з боку орендаря, за винятком плати за інтернет/телефонію.

У п. 5.4. договору оренди передбачено обов`язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

У випадку недодержання орендарем встановлених цим договором термінів внесення орендної плати, а також у випадку порушення встановленого цим договором строку повернення орендованого майна, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов`язань від загальної суми заборгованої орендної плати за кожен день прострочення платежу.

Крім цього, у разі недодержання орендарем термінів внесення орендної плати, що передбачені цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця штраф за невчасну сплату суми орендної плати, передбаченої цим договором, у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання (п. 6.2. договору оренди).

Договір укладено строком на дванадцять місяців із моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідач сплатила орендну плату за чотири місяці оренди на загальну суму 160 000,00 грн: 12.07.2024, 07.08.2024, 24.09.2024 та 12.11.2024 - по 40 000,00 грн.

Орендна плата за жовтень і грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року не сплачена. Її загальний розмір за шість місяців становить 240 000,00 грн.

Заборгованість з експлуатаційних платежів становить 69 025,82 грн, з яких (1) 7 670,00 грн за утримання та електропостачання паркінгу; (2) 427,68 грн за абонентське обслуговування послуг централізованого водопостачання та водовідведення; (3) 671,08 грн за розподіл природного газу; (4) 12 014,90 грн за спожитий газ; (5) 43 688,16 грн за електричну енергію; (6) 4 554,00 грн за послуги ОСББ з урахуванням сплачених відповідачем 11 700,00 грн.

7.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь установленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Щодо доводів про припинення договору та повернення об`єкта оренди 16.12.2024

Скаржник наполягає на залишенні ним орендованого приміщення 15.12.2024 та переданні позивачу ключів, а також складенні 16.12.2024 акту повернення, від підписання якого орендодавець ухилився.

Проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів передачі ключів позивачу 15.12.2024, звернення відповідача до позивача в грудні 2024 року з пропозицією прийняти майно, направлення у цей період акта повернення чи відмови позивача від його підписання.

Наданий відповідачем акт від 16.12.2024 підписаний лише відповідачем. Лист-підтвердження та акт, датовані 16.12.2024, фактично направлені позивачу 01.07.2025, тобто після звернення позивача з позовом та відкриття провадження у справі. Саме по собі зазначення дати 16.12.2024 у складених в односторонньому порядку документах не доводить ані їх вручення позивачу у відповідну дату, ані фактичного повернення майна.

Непідписання орендодавцем акта не може за будь-яких обставин створювати для нього право безстроково нараховувати орендну плату, якщо буде доведено, що орендар належним чином запропонував повернення майна, передав доступ до нього, а орендодавець безпідставно ухилився від оформлення повернення. Однак таких обставин у цій справі не встановлено.

Складення відповідачем в односторонньому порядку акта від 16.12.2024 не підтверджує повернення об`єкта оренди саме цією датою, оскільки доказів вручення такого акта позивачу, передання йому ключів або забезпечення фактичного доступу до приміщення у грудні 2024 року матеріали справи не містять. Направлення акта та повідомлення про припинення договору лише 01.07.2025 не надає цим документам зворотної дії та не підтверджує припинення орендних правовідносин із зазначеної відповідачем дати.

Отже, для висновку про прострочення орендодавця самого твердження орендаря про відмову від підписання акта недостатньо. Відповідач повинен був довести вчинення належних і своєчасних дій, спрямованих на повернення майна, та протиправне ухилення орендодавця від його прийняття. Таких доказів матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №910/14706/22 не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від орендної плати у спірних правовідносинах. Висновки Верховного Суду у зазначеній справі сформульовані з урахуванням установлених судами конкретних обставин щодо закінчення строку оренди, поведінки сторін при поверненні специфічного орендованого майна та співвідношення регулятивного обов`язку зі сплати орендної плати й охоронного зобов`язання, що виникає у разі неповернення майна після припинення орендних правовідносин. Натомість у цій справі відповідачем не доведено ані дострокового припинення договору, ані вчинення у грудні 2024 року належних дій з фактичного повернення об`єкта оренди позивачу.

Пункт 13.2 договору визначає порушення орендарем договірних зобов`язань як підставу для дострокового розірвання договору орендодавцем в односторонньому порядку. Вказана умова наділяє правом на розірвання договору саме орендодавця, водночас не покладає на останнього відповідного обов`язку та не передбачає автоматичного припинення договору внаслідок несплати орендної плати. Доказів прийняття позивачем рішення про одностороннє розірвання договору та повідомлення про це відповідача немає.

Укладення відповідачем договору оренди іншого приміщення від 09.12.2024 не породжує правових наслідків для спірного договору та не підтверджує припинення орендних правовідносин із позивачем.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність доказів припинення договору та повернення об`єкта оренди 16.12.2024.

Щодо застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування цієї норми орендар має довести об`єктивну неможливість користування майном, період існування такої неможливості та виникнення її через обставини, за які орендар не відповідає.

Матеріали справи не містять доказів припинення можливості доступу відповідача до об`єкта оренди внаслідок обставин, за які вона не відповідає, або створення позивачем перешкод у користуванні майном. Добровільне залишення приміщення та припинення фактичного використання майна за відсутності його належного повернення не тотожні об`єктивній неможливості користування ним.

Верховний Cуд у постанові від 15.01.2025 у справі №915/1592/23 виснував, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних або надзвичайних обставин. Такими є обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що саме в цьому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов`язань.

Разом з цим, скаржник таких обставин у цій справі не довела, відтак підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України відсутні.

Щодо заборгованості з орендної плати

Сторони погодили орендну плату у фіксованому розмірі 40 000,00 грн на місяць та строк її внесення не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 3.4 договору прямо встановлено, що неотримання орендарем рахунку та/або неповідомлення орендодавця про його неотримання не може бути підставою для невиконання обов`язку зі сплати орендної плати.

Отже, рахунок у спірних правовідносинах має інформаційний характер і не є відкладальною умовою виникнення грошового обов`язку. Розмір платежу, строк його внесення та банківські реквізити орендодавця визначені договором і були відомі відповідачу, що підтверджується здійсненням нею попередніх платежів.

Відповідачем сплачено 160 000,00 грн орендної плати. Несплаченими залишилися платежі за жовтень і грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року, що складає 240 000,00 грн (шість місяців по 40 000,00 грн на місяць).

Доказів сплати зазначених коштів або припинення відповідного зобов`язання з інших передбачених законом підстав відповідачем не надано.

Щодо експлуатаційних платежів

Пунктом 4.1 Договору передбачений обов`язок орендаря, крім орендної плати, оплачувати комунальні послуги, зокрема послуги ОСББ, водопостачання, електропостачання, газопостачання, плату за утримання паркінгу та електропостачання у паркінгу, якими він користується відповідно до показників приладів обліку та пропорційно площі орендованого приміщення. Водночас інші витрати на утримання об`єкта оренди та забезпечення його експлуатаційними послугами, не передбачені цим пунктом, включені до орендної плати та додатковому відшкодуванню не підлягають.

На підтвердження заявленої до стягнення заборгованості позивачем подано рахунки відповідних постачальників послуг та розрахунок, згідно з яким заборгованість складається із (1) 7670,00 грн витрат на утримання та електропостачання паркінгу, (2) 427,68 грн плати за абонентське обслуговування послуг централізованого водопостачання та водовідведення, (3) 671,08 грн плати за розподіл природного газу, (4) 12 014,90 грн вартості спожитого природного газу, (5) 43 688,16 грн вартості електричної енергії та (6) 4 554,00 грн внесків ОСББ з урахуванням здійсненої відповідачем оплати у сумі 11 700,00 грн.

Перевіривши зазначений розрахунок та первинні документи, колегія суддів встановила, що заявлені позивачем (1) щомісячні суми за електричну енергію відповідають сумам, зазначеним у рахунках постачальника, та в сукупності становлять 43 688,16 грн; (2) вартість спожитого природного газу за відповідні розрахункові періоди становить 12 014,90 грн; (3) плата за розподіл природного газу - 671,08 грн; (4) плата за абонентське обслуговування послуг водопостачання та водовідведення - 427,68 грн. Нарахування ОСББ за десять місяців по 1625,40 грн становлять 16 254,00 грн, з яких відповідачем сплачено 11 700,00 грн, у зв`язку з чим непогашений залишок становить 4 554,00 грн. Заборгованість за обслуговування та електропостачання паркінгу у сумі 7 670,00 грн підтверджується відповідною довідкою обслуговуючого кооперативу.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено повернення відповідачем об`єкта оренди орендодавцю, передачу останньому ключів чи інше відновлення його фактичного доступу до приміщення у грудні 2024 року, а договір оренди у спірний період залишався чинним, за відсутності доказів протилежного відсутні підстави вважати, що нараховані щодо об`єкта оренди комунальні послуги споживалися іншою особою, а не відповідачем як орендарем.

При цьому відповідач не навела конкретних заперечень щодо обсягів спожитих комунальних послуг, показників приладів обліку, окремих складових здійснених позивачем нарахувань чи періодів, за які вони проведені, та не надала доказів споживання відповідних послуг після 16.12.2024 іншою особою. Саме по собі посилання на фактичне залишення приміщення, за недоведеності його повернення орендодавцю та припинення можливості користування ним відповідачем, не спростовує обґрунтованості відповідних нарахувань.

Крім того, частина заявлених платежів, а саме (1) внески ОСББ, (2) плата за абонентське обслуговування водопостачання та водовідведення і (3) плата за розподіл природного газу, не визначаються безпосередньо обсягом фактичного щомісячного споживання відповідного ресурсу.

Щодо пені

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 549, 551 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 6.2 договору встановлено обов`язок орендаря у разі порушення строків внесення орендної плати сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач нарахував 6 348,32 грн пені. Розрахунок здійснено окремо за відповідними періодами прострочення із застосуванням облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідні періоди. Перевіривши наведений розрахунок, колегія суддів погоджується з його правильністю.

Посилання скаржника на прострочення кредитора за ст. 613 ЦК України відхиляються, оскільки ухилення позивача від прийняття майна та належна пропозиція відповідача повернути його 16.12.2024 не доведені.

За змістом ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, установлених договором, актами цивільного законодавства чи таких, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, передумовою висновку про прострочення кредитора є встановлення належної пропозиції виконання з боку боржника, тобто вчинення ним усіх залежних від нього дій, необхідних для виконання зобов`язання відповідно до його умов, вимог закону та звичаїв ділового обороту, а також невчинення кредитором дій, без яких боржник не міг виконати свій обов`язок, або безпідставна відмова кредитора прийняти запропоноване належне виконання.

Апеляційний господарський суд також відхиляє доводи скаржника щодо невирішення судом першої інстанції питання щодо зменшення неустойки згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Саме лише посилання сторони на можливість застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України не покладає на суд обов`язку зменшити пеню. Відповідач не довела винятковості обставин, надмірності заявленої суми порівняно з наслідками порушення, вжиття заходів до належного виконання зобов`язання або інших обставин, які виправдовували б зменшення неустойки. Розмір пені становить незначну частину основної заборгованості та не є явно неспівмірним.

Отже, підстави для відмови у стягненні або зменшення 6 348,32 грн пені відсутні.

Щодо інфляційних втрат

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні втрати не є штрафною санкцією, а способом захисту майнового права кредитора шляхом відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів.

В об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 сформульовано підхід, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

Позивач нарахував 2 680,00 грн інфляційних втрат на прострочені суми орендної плати. Перевіривши періоди, суми боргу та застосовані індекси інфляції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість заявленої суми.

Щодо оцінки додаткових пояснень відповідача

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тій частині, що суд першої інстанції не надав окремої та належної оцінки доводам, викладеним відповідачем у додаткових поясненнях, а також долученим до них доказам. Водночас зазначений недолік мотивування рішення суду першої інстанції сам по собі не зумовлює його скасування, оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів надала оцінку відповідним доводам і доказам та встановила, що вони не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність заявленої до стягнення заборгованості.

Зокрема, договір оренди іншого приміщення від 09.12.2024 підтверджує укладення відповідачем іншого договору оренди, однак сам по собі не доводить припинення спірного договору, повернення об`єкта оренди позивачу або припинення можливості користування ним. Лист-підтвердження та підписаний в односторонньому порядку акт, датовані 16.12.2024, також не доводять передачі позивачу ключів чи вчинення відповідачем у грудні 2024 року дій, необхідних для фактичного повернення об`єкта, оскільки доказів направлення або вручення цих документів позивачу раніше 01.07.2025 матеріали справи не містять.

Наведення в апеляційній скарзі нових тверджень про фактичну передачу ключів 15.12.2024 без належних доказів та без обґрунтування неможливості заявити й підтвердити ці обставини в суді першої інстанції не є підставою для встановлення відповідних обставин апеляційним судом, оскільки не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Інші доводи сторін

Інші аргументи сторін досліджені апеляційним господарським судом і не наводяться у тексті цієї постанови, оскільки не покладаються в її основу і не впливають на висновки апеляційного господарського суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, та яку апеляційний господарський суд в силу ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує як джерело права, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010). Аналогічна позиція викладена в п. 54 рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) від 28.10.2010, п. 89 рішення у справі «Салов проти України» (заява №65518/01) від 06.09.2005.

8. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо припинення договору, фактичного повернення майна, прострочення кредитора, наявності підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та зменшення пені перевірені колегією суддів, однак з наведених вище мотивів не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність заявленої до стягнення заборгованості.

9. Судові витрати

Судові витрати у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 у справі №910/5680/25, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на ФОП Шмакову О.Г.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шмакової Олени Геннадіївни на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 у справі №910/5680/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 у справі №910/5680/25 залишити без змін.

3. Покласти на відповідача (скаржника) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи №910/5680/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді О.М. Крижний

В.П. Іванов