Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/14450/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/14450/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступника Державного підприємства "Гарантований покупець")

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 (повний текст складено 26.02.2026) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026

у справі №910/14450/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар саус 1"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 22 532 197,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР САУС 1" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець», про стягнення 24 086 287,82 грн (заборгованість за основним зобов`язанням - 22 532 197,09 грн, 3% річних - 477 560,18 грн, інфляційні втрати - 1 076 530,55 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив зобов`язання за договором про купівлю - продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом від 02.10.2019 № 782/01 (далі - Договір) в частині здійснення розрахунку за поставлену електричну енергію.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач відмовився від вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, а також просив стягнути з відповідача лише основний борг у сумі 22 532 197,09 грн, яку було прийнято до розгляду судом першої інстанції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар саус 1" 22 532 197,09 грн основного боргу.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що між ТОВ «СОЛАР САУС 1» та ДП «Гарантований покупець» діяв договір від 02.10.2019 №782/01, за яким відповідач зобов`язаний був у повному обсязі та у визначені Порядком №641 строки оплачувати куплену електроенергію. Суд встановив, що за різні періоди 2021, 2023 та 2024 років відповідач здійснив оплату лише частково, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість на загальну суму 22 532 197,09 грн, підтверджена підписаними актами купівлі-продажу та банківськими виписками. Заперечення відповідача про те, що прострочення сталося не з його вини через неотримання коштів від третьої особи (ПрАТ «Укренерго») за окремим договором про підтримку відновлювальних джерел електроенергії, суд відхилив, оскільки зобов`язання за двома договорами є самостійними і невиконання третьою особою свого зобов`язання не звільняє відповідача від договірної відповідальності. Крім того, посилаючись на практику об`єднаної палати Верховного Суду, суд також вказав, що скасування Наказу №206 не змінює обов`язку відповідача розраховуватися у розмірі 100% вартості електроенергії. Оскільки відповідач не надав належних доказів на спростування позову, суд повністю задовольнив позовні вимоги, стягнувши основний борг та судовий збір за рахунок відповідача.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 заяву про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар саус 1" 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Місцевий господарський суд, керуючись критеріями співмірності, реальності та розумності адвокатських витрат, визнав надані докази належними й допустимими, однак дійшов висновку, що заявлений розмір гонорару є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та відсутністю потреби у додатковому зборі доказів, а тому частково задовольнив заяву, стягнувши з відповідача 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу, відмовивши в іншій частині вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Державне підприємство "Гарантований покупець" через підсистему "Електронний суд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог та в стягненні витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано спеціальний законодавчий механізм розрахунків, встановлений Порядком №641 та Законом «Про ринок електричної енергії», за яким обов`язок гарантованого покупця зі 100% оплати електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом обумовлений попереднім отриманням 100% оплати від оператора системи передачі НЕК «Укренерго» за послугу із забезпечення збільшення частки відновлювальних джерел енергії (далі - ВДЕ) виробництва за відповідний розрахунковий період, тобто прострочення відповідача виникло не з його вини, а через невиконання свого зобов`язання третьою особою НЕК «Укренерго», тому місцевий господарський суд безпідставно поклав повну відповідальність на відповідача, проігнорувавши цей імперативний нормативний алгоритм розрахунків. Додатково апелянт оскаржує додаткове рішення щодо судових витрат на правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн, наполягаючи на тому, що справа є типовою і нескладною, за аналогією з понад 350 подібними справами та попереднім досвідом адвоката позивача у щонайменше 11 аналогічних спорах проти того ж відповідача, а тому присуджена сума є неспівмірною складності справи, обсягу виконаної роботи та не відповідає критеріям реальності й розумності адвокатських витрат.

Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки його доводам про наявність підстав для зменшення рівня розрахунків із позивачем на суму заборгованості останнього з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у розмірі 18 883 371,94 грн на підставі абзацу третього підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652). За твердженням скаржника, право на зменшення рівня розрахунків за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією у розумінні статей 235-237 Господарського кодексу України, застосування якої не потребує вчинення окремого правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення та додаткове рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останніх.

В обгрунтування поданого відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що доводи відповідача про залежність його зобов`язань від отримання коштів від НЕК «Укренерго» є помилковими в зв`язку з чим, позивач наголошує, що п. 11.4 Порядку №641 не містить положень про відкладення строку розрахунків у разі неотримання коштів від оператора системи передачі, а відсутність надходжень від контрагента боржника не звільняє відповідача від самостійної відповідальності за власними зобов`язаннями. Також позивач викладав позицію щодо права відповідача на зменшення розрахунку на суму заборгованості за небаланс/відхилення у розмірі 18 883 371,94 грн на підставі постанови НКРЕКП №652, в яких позивач заперечує це право, вказуючи на відсутність визначеної процедури реалізації такого права, недотримання відповідачем вимог щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також неможливість зворотної дії постанови №652 в часі до спірних правовідносин, що виникли раніше.

Щодо витрат на правничу допомогу, позивач підтримує присуджену суму у розмірі 40 000,00 грн як співмірну, документально підтверджену та обґрунтовану обсягом і складністю виконаної роботи, зазначаючи, що відповідач не довів неспівмірність цих витрат жодними належними доказами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" у судовій справі № 910/14450/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" - залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

03.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного підприємства "Гарантований покупець" якою було усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 910/14450/25.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В., відповідно до підпункту 2.3.43, підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду згідно розпорядження щодо призначено повторного автоматизованого розподілу судових справ № 09.1-07/302/26 від 01.06.2026, проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/14450/25.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 справу № 910/14450/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі №910/14450/25 прийнято до провадження колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, дана справа розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників у судове засідання

У судове засідання 01.09.2026 з`явились представники позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, та відповідача, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

25.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14450/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25.

У судовому засіданні 25.08.2026 у розгляді зазначеного клопотання оголошувалася перерва до 01.09.2026, учасникам справи запропоновано надати додаткові пояснення щодо того, яким чином результати розгляду справи № 910/11540/25 можуть вплинути на вирішення цієї справи. 25.08.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження, а 28.08.2026 від відповідача - письмові пояснення.

У судовому засіданні 01.09.2026 колегія суддів ухвалила протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі № 910/14450/25 з огляду на відсутність передбачених законом підстав для такого зупинення, з мотивів, наведених нижче.

Так, відповідач зазначав, що 22.07.2026 відбулось засідання Верховного Суду у справі №910/11540/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026, які оскаржуються за такими підставами:

- п. 2 ч. 2 ст.287 ГПК: існує необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14.08.2025 у справі №910/6904/24, від 23.09.2025 у справі №910/7880/24 та інших, в яких був зроблений правовий висновок про те, що гарантований покупець має здійснити активні дії направлені на реалізацію права на зменшення рівня розрахунків з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення на підставі положень абз. 3 пп. 12 (пп. 13) п. 1 постанови НКРЕКП №332 в редакції постанови НКРЕКП №652 від 03.04.2024 та те, що реалізація такого права можлива шляхом припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в порядку визначеному ст. 601 ЦК;

- п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абз. 2 п. 11.4. гл. 11 Порядку №641 в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 №178, згідно з яким при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Разом з тим, як вбачається з ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 та ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 у справі № 910/11540/25, цю справу передано на розгляд об`єднаної палати з єдиної підстави - для вирішення питання про відступ від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, щодо застосування абзацу першого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) у взаємозв`язку зі статтею 253 ЦК України, а саме: чи є першим днем п`ятиденного строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку день оприлюднення рішення Регулятора, чи наступний за ним день.

Відповідач вказує, що доводи його апеляційної скарги у цій справі стосуються тих самих питань, яким надаватиметься оцінка об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11540/25, а тому з метою правильного вирішення даної справи є необхідним врахувати висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами перегляду справи №910/11540/25 щодо правозастосування положень абз. 1 п. 11.4. гл. 11 Порядку №641.

Позивач у запереченнях на клопотання наголошував, що відповідач помилково ототожнює доводи власної касаційної скарги у справі № 910/11540/25 з правовим питанням, для вирішення якого цю справу передано на розгляд об`єднаної палати: єдиною підставою передачі є питання порядку обчислення п`ятиденного строку за абзацом першим пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку зі статтею 253 ЦК України, яке не має значення для справи № 910/14450/25, предметом якої є виключно стягнення основного боргу; питання ж застосування постанови НКРЕКП № 332 та абзацу другого пункту 11.4 Порядку № 641 підставою передачі справи не визначені, і щодо їх застосування існують сталі висновки Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з наведеними запереченнями позивача з огляду на таке.

Предметом позовних вимог у цій справі є виключно стягнення суми основного боргу; вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після зміни предмета позову не підтримуються та предметом апеляційного перегляду не є. Правове питання, з огляду на яке справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати, стосується визначення початку перебігу п`яти робочих днів, передбачених абзацом першим пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641, у взаємозв`язку зі статтею 253 ЦК України. За будь-якого із двох підходів до обчислення цей строк відрізняється лише на один робочий день, тоді як на момент звернення позивача до суду строки остаточного розрахунку за всіма спірними періодами вже спливли. Отже, майбутній висновок об`єднаної палати щодо першого дня перебігу цього строку не може вплинути ні на існування, ні на розмір заявленої до стягнення суми основного боргу.

Крім того, зупинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України, є правом, а не обов`язком суду та залежить від того, чи стосується очікуваний правовий висновок норми права, застосування якої є визначальним для вирішення конкретної справи. Питання застосування абзацу другого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 та постанови НКРЕКП № 332, на які посилається відповідач, не визначені Верховним Судом як правова проблема, що зумовила передачу справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати. Саме по собі наведення цих доводів у касаційній скарзі не означає, що висновок об`єднаної палати щодо них є необхідним для вирішення цієї справи. Наявні у справі докази та сформована практика Верховного Суду дають колегії суддів можливість самостійно надати цим доводам належну правову оцінку без зупинення апеляційного провадження.

З огляду на наведене колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар саус 1», що діє на підставі ліцензії № 1493 від 18.07.2019 з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.

Постановою НКРЕКП № 1811 від 30.08.2019 установлено Товариству "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

Товариство та Державне підприємство «Гарантований покупець» 02.10.2019 уклали Договір, за умовами якого позивач зобов`язався продавати, а відповідач зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України.

Пунктом 4.1 Договору передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 Договору.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4.5 Договору відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що вартість електричної енергії, купленої відповідачем у позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.04.2019 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пунктів 10.2 - 10.3 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.04.2019 (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі- продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з січня 2024 року до грудня 2024 року включно заборгованість відповідача за електричну енергію за "зеленим тарифом" склала 20 034 426,69 грн, а саме:

- за січень 2024 року у розмірі 314 225, 92 грн;

- за лютий 2024 року у розмірі 430 642, 71 грн;

- за березень 2024 року у розмірі 221 560, 81 грн;

- за квітень 2024 року у розмірі 229 781, 48 грн;

- за травень 2024 року у розмірі 9 138 807, 95 грн;

- за червень 2024 року у розмірі 7 499 436, 00 грн;

- за липень 2024 року у розмірі 925 136, 65 грн;

- за серпень 2024 року у розмірі 205 779, 25 грн;

- за жовтень 2024 року у розмірі 319 093, 19 грн;

- за листопад 2024 року у розмірі 569 750, 79 грн;

- за грудень 2024 року у розмірі 180 211, 94 грн.

Позивач у жовтні 2021 року поставив відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на суму 11 203 420, 31 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 11 203 420, 31 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договором, з посиланням на Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.04.2019, передбачені конкретні строки оплати за поставлену електричну енергію, які відповідачем були порушені.

Згідно з пунктом 3.3 Договору (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення боргу) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи, а саме: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановою від 09.09.2022 № 1117 (оприлюднено 12.09.2022) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець":

у січні 2021 року - 2 897 094 320,73 грн (без ПДВ);

у лютому 2021 року - 2 515 703 583,50 грн (без ПДВ);

у березні 2021 року - 3 212 189 499,50 грн (без ПДВ);

у квітні 2021 року - 3 012 118 538,39 грн (без ПДВ);

у травні 2021 року - 3 375 057 284,17 грн (без ПДВ);

у липні 2021 року - 4 115 061 800,44 грн (без ПДВ);

у жовтні 2021 року - 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ);

у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ);

у березні 2022 року - 28 147 608,09 грн (без ПДВ);

у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ);

у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ);

у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року - у строк до 15.09.2022 року (включно).

Втім, відповідач оплатив поставлену електричну енергію за "зеленим тарифом" за актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року частково на суму 10 807 666,16 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.

На момент звернення до суду з позовом прострочена заборгованість за поставлену у жовтні 2021 року електричну енергію за "зеленим тарифом" склала 395 754,15 грн.

Позивач за період часу лютий 2023 року - липень 2023 року, вересень 2023 року включно поставив відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 95 564 998,73 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:

- за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 6 889 263,25 грн;

- за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 7 168 323,46 грн;

- за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 6 526 305,37 грн;

- за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 15 965 260,13 грн;

- за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 19 453 435,22 грн;

- за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 20 204 097,78 грн;

- за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 19 369 336,82 грн

та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії:

- за лютий 2023 року від 19.05.2023 на суму (- 4 339,60 грн);

- за березень 2023 року від 15.06.2023 на суму (- 3 398, 27 грн.);

- за квітень 2023 року від 11.07.2023 на суму (- 3 285, 43 грн).

Згідно з пунктом 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.04.2019 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

НКРЕКП постановою від 30.04.2024 № 858 (оприлюднено 01.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець":

у січні 2023 року - 432 110 619,39 грн (без ПДВ);

у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ);

у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ);

у серпні 2023 року - 2 456 080 887,44 грн (без ПДВ);

у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у січні, лютому, липні, серпні, вересні 2023 року - у строк до 08.05.2024 (включно).

Враховуючи наведене, Відповідач зобов`язаний був погасити заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії: за лютий 2023 року, липень 2023 року, вересень 2023 року до 08.05.2024 включно.

НКРЕКП постановою від 08.05.2024 № 896 (оприлюднено 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець":

у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ);

у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ);

у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ);

у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ);

у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ);

у листопаді 2023 року - 624 475 530,23 грн (без ПДВ);

у грудні 2023 року - 442 985 759,92 грн (без ПДВ).

Отже, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - у строк до 17.05.2024 (включно).

У свою чергу, відповідач оплатив поставлену позивачем за період часу лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року електричну енергію за "зеленим тарифом" частково (на загальну суму 93 462 982,48 грн), що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.

Суми часткових оплат відповідача за спірні періоди заборгованості є такими:

- за лютий 2023 року - 6 597 492,50 грн;

- за березень 2023 року - 6 978 407,25 грн;

- за квітень 2023 року - 6 236 463,76 грн;

- за травень 2023 року - 15 462 974,82 грн;

- за червень 2023 року - 19 350 167,38 грн;

- за липень 2023 року - 20 083 385,32 грн;

- за вересень 2023 року - 18 754 091,45 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду з цим позовом прострочена заборгованість відповідача за поставлену позивачем за період часу лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року електричну енергію за "зеленим тарифом" складає 2 102 016,25 грн, а саме:

- за лютий 2023 року у розмірі 287 431,15 грн;

- за березень 2023 року у розмірі 186 517,94 грн;

- за квітень 2023 року у розмірі 286 556,18 грн;

- за травень 2023 року у розмірі 502 285,31 грн;

- за червень 2023 року у розмірі 103 267,84 грн;

- за липень 2023 року у розмірі 120 712,46 грн;

- за вересень 2023 року у розмірі 615 245,37 грн.

Позивач за період часу з січня 2024 року до грудня 2024 року включно поставив відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 156 190 916,72 грн, що підтверджується підписаними сторонами (із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису актами купівлі-продажу електроенергії):

- за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 4 848 441,34 грн;

- за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму 1 302 103,27 грн;

- за лютий 2024 року від 29.02.2024 на суму 8 726 715,22 грн;

- за березень 2024 року від 31.03.2024 на суму 11 795 157,61 грн;

- за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 15 988 759,09 грн;

- за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 23 424 844,75 грн;

- за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 23 721 863,22 грн;

- за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 22 634 353,49 грн;

- за серпень 2024 року від 31.08.2024 на суму 19 041 984,48 грн;

- за жовтень 2024 року від 31.10.2024 на суму 13 053 864,24 грн;

- за листопад 2024 року від 30.11.2024 на суму 8 003 286,57 грн;

- за грудень 2024 року від 31.12.2024 на суму 3 649 543,44 грн.

За пунктом 3.3 Договору (у редакції додаткової угоди № 220/07/24 від 25.01.2024) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.04.2019, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019.

Згідно з пунктом 11.4. Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.04.2019 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

НКРЕКП постановою від 18.12.2024 № 2146 (оприлюднено 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ":

у лютому 2024 року - 1 025 799 469,33 грн (без ПДВ);

у березні 2024 року - 2 111 601 633,12 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому - березні 2024 року у строк до 27.12.2024 (включно).

НКРЕКП постановою від 30.12.2024 № 2418 (оприлюднено 30.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2024 року - 1 994 361 254,12 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні 2024 року в строк до 06.01.2025 (включно).

НКРЕКП постановою від 21.01.2025 № 76 (оприлюднено 23.01.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2024 року - 2 455 685 701,29 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у липні 2024 року у строк до 30.01.2025 (включно).

НКРЕКП постановою від 11.02.2025 № 193 (оприлюднено 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ":

у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ);

у серпні 2024 року - 2 383 253 647,69 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у квітні та серпні 2024 року у строк до 20.02.2025 (включно).

НКРЕКП постановою від 18.02.2025 № 247 (оприлюднено 19.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДГІ "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ":

у жовтні 2024 року - 1 228 767 250,47 грн (без ПДВ);

у листопаді 2024 року - 654 923 057,42 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у жовтні та листопаді 2024 року в строк до 26.02.2025 (включно).

НКРЕКП постановою від 25.02.2025 № 285 (оприлюднено 26.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2024 року - 183 865 021,99 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2024 року в строк до 05.03.2025 (включно).

НКРЕКП постановою від 08.04.2025 № 529 (оприлюднено 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Дії "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ":

у січні 2024 року - 571 431 142,57 грн (без ПДВ);

у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ);

у червні 2024 року - 2 499 986 304,60 грн (без ПДВ);

у лютому 2025 року - 539 262 233,70 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2024, травні 2024 року, червні 2024 року, лютому 2025 року у строк до 17.04.2025 року (включно).

У свою чергу, відповідач оплатив поставлену позивачем за період часу з січня 2024 року до грудня 2024 року електричну енергію за "зеленим тарифом" тільки частково (на суму 136 156 490,03 грн), що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Суми часткових оплат відповідача за спірні періоди заборгованості є такими:

- за січень 2024 року - 5 836 318,69 грн;

- за лютий 2024 року - 8 296 072,51 грн;

- за березень 2024 року - 11 573 596,80 грн;

- за квітень 2024 року - 15 758 977,61 грн;

- за травень 2024 року - 14 286 036,80 грн;

- за червень 2024 року - 16 222 427,22 грн;

- за липень 2024 року - 21 709 216,84 грн;

- за серпень 2024 року - 18 836 205,23 грн;

- за жовтень 2024 року - 12 734 771,05 грн;

- за листопад 2024 року - 7 433 535,78 грн;

- за грудень 2024 року - 3 469 331,50 грн.

Таким чином, враховуючи викладене вище, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену у 2024 році електричну енергію складає 20 034 426,69 грн, а з урахуванням заборгованості за жовтень 2021 року у розмірі 395 754,15 грн та за лютий - липень, вересень 2023 року у розмірі 2 102 016,25 грн загальний розмір простроченої заборгованості становить 22 532 197,09 грн.

Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, та на те, що наразі існує алгоритм розрахунків, відповідно до якого обов`язок Підприємства щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП (третя особа) послуги перед Підприємством у відповідному розрахунковому періоді, не були взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у цій справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.

Крім того місцевим господарським судом встановлено, що ні Порядок № 641, ні Договір, укладений між позивачем і відповідачем, не містять норм/умов, які б ставили виконання Підприємством зобов`язання здійснити оплату електричної енергії, виробленою за "зеленим" тарифом, у залежність від виконання Компанією договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, який укладено Підприємством і Компанією.

Крім того, як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від Компанії в якості оплати послуги.

З урахуванням наведеного, оскільки, відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини, на які він посилається, зокрема, у відзиві на позов, суд першої інстанції визнав заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Що ж до посилань відповідача на неврахування позивачем акта коригування до акта купівлі-продажу електричної енергії за вересень 2024 року, то місцевий господарський суд зазначив таке.

Заборгованість за вказаний період не є предметом цього спору. Крім того, як зазначив позивач, утворена за вказаним актом переплата була зарахована як погашення боргу відповідача за поставлену у червні 2025 року електричну енергію, що підтверджується листом позивача від 16.12.2025.

Стосовно інших посилань відповідача, слід зазначити, що враховуючи наведені у постанові від 21.06.2024 зі справи № 910/4439/23 висновки, об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах у справі № 910/6185/23 від 21.03.2024 і у справі № 910/9100/22 від 21.03.2024 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, відповідно до яких положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Відтак, об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку стосовно застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 зі справи № 910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи № 910/9100/22.

Оскільки, за висновками об`єднаної палати положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставин наявності/відсутності на рахунках Підприємства коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, адже визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність обставин щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об`єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу № 206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку № 641 та укладеного сторонами договору.

Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом від 01.04.2024 № 136 скасувало дію Наказу № 206, яким встановлювались для Підприємства мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Відтак, у відповідача наявний обов`язок з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 і № 206.

З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 22 532 197,09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення, та перевірені судом апеляційної інстанції

24.10.2025 між позивачем (клієнт) та адвокатом Савченко Ольгою В`ячеславівною (адвокат) укладено договір № 1635 надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався за завданням клієнта надати правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану правничу допомогу (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 гонорар за надання правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в кожному окремому завданні.

Договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

Завданням № 1 до вищевказаного договору погоджено надання послуг з підготовки позовної заяви та інших необхідних документів для подачі до Господарського суду міста Києва позову про стягнення заборгованості з відповідача у даній справі, процесуального ведення справи, участі у судових засіданнях, отримання рішення суду.

Пунктом 2 вказаного завдання погоджено, що вартість надання правничої допомоги - 62 845,50 грн.

Порядок оплати передбачає здійснення передплати в розмірі 50 276,40 грн протягом 3 робочих днів з дати погодження завдання. Остаточна оплата у розмірі 12 569,10 грн здійснюється протягом 3 робочих днів з дати ухвалення судового рішення.

20.01.2026 між позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі наданих послуг, до яких віднесено: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець" та подача позову до Господарського суду міста Києва - 7 годин; підготовка відповіді на відзив та подача до Господарського суду міста Києва - 4 години; підготовка заяви про зміну предмету позову та подача до Господарського суду міста Києва - 1 година; підготовка додаткових пояснень та подача до Господарського суду міста Києва - 1 година. Крім того, вказаним актом сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 62 845,50 грн.

Заперечуючи проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідач зазначив наступне:

- справа, що розглядається, не є складною в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 126 ГПК України з огляду на фактичні обставини справи, а також судову практику, яка сформувалася під час вирішення спорів, пов`язаних зі стягнення заборгованості за вироблену електричну енергію перед виробниками за "зеленим тарифом", зокрема, станом на сьогоднішній день, судами розглянуто понад 450 справ зазначеної вище категорії. Судові рішення у вказаних справах є відкритими та наявні в публічному доступі;

- дана справа не є складною безпосередньо для адвоката Савченко О.В, яка представляє інтереси ТОВ "Солар Саус 1", оскільки адвокат вже представляла інтереси позивачів у Господарському суді м. Києва, звертаючись до суду з позовними вимогами до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію виробниками за "зеленим тарифом" з аналогічними по формі і змісту позовними заявами (справи № 910/12025/24, № 910/13750/24, № 910/13889/24, № 910/14392/24, № 910/14392/24, № 910/9025/24, № 910/19894/23, № 910/4678/24, 910/5971/24, № 910/6028/24, № 910/9028/24);

- представником позивача не доведено жодними належними та допустимими доказами значення даної справи для ТОВ "Солар Саус 1", у тому числі вплив вирішення справи на репутацію позивача або публічний інтерес до справи.

Таким чином, як вказав відповідач, при визначенні суми відшкодування суд мав виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, у зв`язку з чим просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Разом з тим, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/5757/23 від 26.06.2024 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Місцевий господарський суд, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звернувся до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема, такого змісту:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)";

"133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку";

"135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18";

"145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права";

"147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як вказано вище, при погоджені сторонами акту приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2026, сторонами погоджено послуги:

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець" та подача позову;

- підготовка відповіді на відзив та подача до Господарського суду міста Києва;

- підготовка заяви про зміну предмету позову та подача до Господарського суду міста Києва;

- підготовка додаткових пояснень та подача до Господарського суду міста Києва.

Крім того, в акті сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 62 845,50 грн.

Суд першої інстанції врахував, що справа не є складною, зокрема, для представника позивача адвоката Савченко О.В., оскільки остання представляла інтереси позивача в аналогічних справах, а саме № 910/12025/24, № 910/13750/24, № 910/13889/24, № 910/14392/24, № 910/14392/24, №910/9025/24, № 910/19894/23, № 910/4678/24, 910/5971/24, № 910/6028/24, № 910/9028/24.

Крім того, станом на сьогоднішній день, судами розглянута значна кількість справ зазначеної вище категорії (понад 450 справ), судові рішення у справах є відкритими та наявні в публічному доступі (Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Предмет та підстави позовних вимог у зазначеному переліку справі, як і в справі, що розглядається, не потребують додаткового збору доказів, оскільки всі позовні вимоги позивачів у таких справах підтверджуються виключно документами, які є в наявності лише у позивачів (первинні бухгалтерські документи, платіжні інструкції, виписки по рахункам тощо) і не перебувають у володінні третіх осіб.

З огляду на викладене, на переконання місцевого господарського суду, враховуючи заперечення відповідача, розмір гонорару є не співмірним, не пропорційним, не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності. Дослідивши заяву позивача та документи щодо витрат на правничу допомогу, заперечення та клопотання відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що обов`язок Гарантованого покупця з оплати вартості електричної енергії, придбаної за «зеленим» тарифом, обумовлений попереднім отриманням 100% оплати від оператора системи передачі (НЕК «Укренерго») за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, колегія суддів зазначає таке.

Пункт 11.4 глави 11 Порядку №641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178), на який посилається апелянт, не містить положень про відкладення чи призупинення строку виконання Гарантованим покупцем остаточного розрахунку з виробником у разі неотримання коштів від оператора системи передачі. Зазначена норма лише визначає порядок обрахунку суми остаточного платежу з урахуванням раніше сплачених авансових платежів та коштів, отриманих від ОСП, що не тотожно встановленню умови (відкладальної обставини) виникнення чи настання строку виконання грошового зобов`язання.

Господарські (майнові) зобов`язання учасників господарських відносин щодо своєчасної та повної оплати придбаної електричної енергії є самостійними та підлягають виконанню незалежно від стану розрахунків боржника з третіми особами.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, а так як і порушення зобов`язань його контрагентами не є обставинами, що звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.

У постановах від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20 та від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20 Верховний Суд також виснував, що ані умовами договору, ані положеннями Порядку № 641 обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не поставлено в залежність від виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед Гарантованим покупцем, тому недодержання своїх обов`язків НЕК «Укренерго» не є підставою для звільнення Гарантованого покупця від виконання його договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, описавши механізм триетапних розрахунків Гарантованого покупця з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, джерелом яких є кошти, отримувані від ОСП, водночас підтвердила, що строки таких розрахунків визначені Порядком № 641, а обов`язок Гарантованого покупця здійснити своєчасний та повний (у розмірі 100 % вартості) розрахунок не залежить від наявності чи відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками, і відповідні обставини не потребують доведення.

Посилання учасників справи на постанови Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 910/11212/24 та від 02.09.2025 у справі № 910/9950/24 підлягають оцінці з урахуванням процесуального результату їх касаційного перегляду. У цих справах касаційні скарги ДП «Гарантований покупець» було частково задоволено, судові рішення скасовано повністю або в оскарженій частині, а справи передано на новий розгляд через неповне дослідження судами обставин та доказів. Тому зазначені постанови не можуть розглядатися як остаточне підтвердження правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту 11.4 Порядку № 641. Висновок у цих справах щодо незалежності обов`язку відповідача з оплати від розрахунків із НЕК «Укренерго» ґрунтується насамперед на правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20 і від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20.

Крім того, відповідно до частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання та односторонньої зміни його умов. Сам по собі факт неповного фінансування Гарантованого покупця або наявності заборгованості НЕК «Укренерго», навіть у разі його доведення, не змінює строку та обсягу самостійного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем. Відповідач не позбавлений права вимагати належного виконання зобов`язань від НЕК «Укренерго» у межах самостійних правовідносин за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недодержання своїх зобов`язань перед відповідачем третьою особою ПрАТ «НЕК «Укренерго» не є підставою для звільнення відповідача від виконання його власних договірних зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, придбаної за «зеленим» тарифом, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються наведеним нормативним регулюванням і сталою судовою практикою.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення рівня розрахунків із позивачем на суму заборгованості останнього з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у розмірі 18 883 371,94 грн.

Абзацом третім підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (у редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652) передбачено, що Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

З правової конструкції наведеної норми вбачається, що Гарантованого покупця наділено правом, а не встановлено автоматичне зменшення його грошового зобов`язання. У постанові від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24 Верховний Суд погодився з висновком про відсутність підстав для зменшення суми основного боргу, коли право, передбачене постановою НКРЕКП № 332, фактично не реалізовано та доказів зустрічного зарахування не надано. У постанові від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24 Верховний Суд також відхилив довід про те, що сама наявність у продавця боргу з відшкодування вартості небалансів зобов`язує суд зменшити суму основного боргу. Водночас у справах № 910/11212/24 та № 910/9950/24 судові рішення було скасовано з направленням на новий розгляд саме через необхідність повно встановити обставини, пов`язані з реалізацією цього права, та оцінити відповідні докази. Отже, визначальним є не саме посилання відповідача на постанову НКРЕКП № 332, а доведення фактичної реалізації передбаченого нею права та розміру вимоги, на яку відповідач посилається як на підставу зменшення розрахунків.

Разом з тим відповідач не надав суду доказів вчинення до або поза межами цього судового спору дій, які б об`єктивно свідчили про реалізацію права на зменшення рівня розрахунків: повідомлення (заяви) позивачу із зазначенням конкретної суми, періодів та підстав зменшення, відповідного розрахунку, документів бухгалтерського обліку чи актів звірки, в яких таке зменшення було б відображено. Не надано також сукупності первинних документів, які б дозволяли встановити заявлений відповідачем розмір вимоги 18 883 371,94 грн та настання строку її виконання. За приписами статті 74 ГПК України обов`язок доказування цих обставин покладено саме на відповідача, який на них посилається.

Доводи скаржника про те, що право на зменшення рівня розрахунків за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією, колегія суддів оцінює з урахуванням статей 235-237 ГК України у редакції, чинній у період, до якого апелянт відносить виникнення та можливість реалізації такого права (ГК України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX). Навіть за умови кваліфікації такого заходу як оперативно-господарської санкції цей довід не спростовує висновків місцевого суду: за частиною другою статті 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначався договором, тоді як укладений сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом застосування такої санкції не передбачає. Крім того, оперативно-господарська санкція за своєю природою застосовується стороною у позасудовому порядку шляхом фактичного вчинення дій оперативного впливу, доказів чого відповідач у цій справі не надав.

Не свідчать про припинення спірних зобов`язань і посилання скаржника на статтю 601 ЦК України, оскільки відповідач не вчиняв одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 роз`яснила, що зарахування є одностороннім правочином, який за дотримання вимог статей 601, 602 ЦК України не потребує згоди іншої сторони; саме по собі заперечення іншої сторони не є достатньою підставою для невизнання наслідків уже вчиненого зарахування. Проте у цій справі такого правочину взагалі не вчинено, а матеріали справи не містять належних доказів, які б давали змогу встановити всі передумови зарахування та розмір вимоги 18 883 371,94 грн. Тому суд не має підстав самостійно припиняти чи зменшувати зобов`язання відповідача на підставі статті 601 ЦК України; відповідач не позбавлений права реалізувати та захистити відповідні вимоги у встановленому законом порядку.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неспівмірності присуджених судом першої інстанції додатковим рішенням від 27.02.2026 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вже врахував заперечення відповідача щодо типовості справи та досвіду представника позивача у розгляді аналогічних спорів, з огляду на що самостійно зменшив заявлену до стягнення суму з 62 845,50 грн до 40 000,00 грн.

Колегія суддів вважає визначений місцевим судом розмір витрат обґрунтованим. Суд першої інстанції прямо врахував типовість спору та досвід адвоката у розгляді аналогічних справ і зменшив заявлену суму з 62 845,50 грн до 40 000,00 грн, тобто більш як на 36 %. При цьому посилання апелянта на недоведеність впливу цієї справи на репутацію позивача чи наявності публічного інтересу саме по собі не зумовлює подальшого зменшення витрат, оскільки пункт 4 частини четвертої статті 126 ГПК України передбачає оцінку ціни позову та (або) значення справи для сторони поряд з іншими критеріями співмірності. Вирішальними є сукупність установлених обставин, фактичний обсяг виконаної роботи та розумність заявленої до відшкодування суми.

Колегія суддів також враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України). Посилання апелянта на значну кількість аналогічних справ та попередній досвід представника позивача вже враховані місцевим судом під час зменшення заявленої суми, тоді як апелянт не навів розрахунку чи інших доказів, які б обґрунтовували необхідність її подальшого зменшення саме до 1 000,00 грн. Присуджені 40 000,00 грн становлять приблизно 0,18 % ціни позову та, з урахуванням фактично підготовлених процесуальних документів, не виходять за межі розумної співмірності. Такий підхід відповідає висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та критеріям реальності й розумності витрат, наведеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23. Підстав для подальшого зменшення присуджених витрат колегія суддів не вбачає.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції ні щодо задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, ні щодо часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини щодо наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, а також правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють порядок та строки розрахунків гарантованого покупця з виробником електричної енергії згідно з Порядком №641 та Законом України «Про ринок електричної енергії».

Доводи апеляційної скарги про залежність виконання грошового зобов`язання відповідача від отримання коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго», про наявність підстав для зменшення розрахунків на 18 883 371,94 грн відповідно до постанови НКРЕКП № 332 та про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу перевірені колегією суддів окремо і відхилені з наведених вище мотивів. Вони не спростовують правильного по суті вирішення спору та не містять передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 910/14450/25 є правильними по суті. У зв`язку з цим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі №910/14450/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 910/14450/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

Матеріали справи № 910/14450/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено: 29.09.2026 після виходу з відпустки судді Іванова В.П. та судді Крижного О.М., а також завершення перебування на лікарняному суддді Чапляна С.Є.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний