Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №909/163/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/163/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Степанюк Н.Л., при секретарі Томашівській С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Стандарт" на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Фермерського господарства "Агро-Стандарт", с. Приозерне,

про стягнення 272 533,66 грн

за участю представників:

від позивача: Сенів О.В.

від відповідача/апелянта: Іваськевич Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі №909/163/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Фермерського господарства "Агро-Стандарт" про стягнення 272533,66 грн задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Стандарт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 272 533,66 грн збитків, 3 270,41 грн судового збору.

17.06.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, Фермерське господарство "Агро-Стандарт" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі № 909/163/26 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 скаргу залишено без руху. Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 2 052,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Стандарт" на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026. Розгляд скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2026.

Ухвалою суду від 02.09.2026 розгляд справи призначено на 09.09.2026. Розгляд справи відкладався на 30.09.2026.

У судове засідання 30.09.2026 представники сторін прибули, підтримали правові позиції, викладені в апеляційній скарзі, процесуальних заявах по справі.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.09.2025 під час проведення відповідачем сільськогосподарських робіт по вул. Нова Гребля в с. Загір`я, Івано-Франківського району трактором John Deere 8310R, реєстраційний номер НОМЕР_1 (що перебуває в оренді в ФГ "Агро-Стандарт") відбулось механічне пошкодження газопроводу середнього тиску, що було зафіксовано актом про пошкодження систем газопостачання №1 від 29.09.2025, внаслідок чого відбувся витік газу, чим позивачу було завдано збитки на загальну суму 272533,66 грн: 267971,26 грн - вартість втрат природного газу в обсязі 10679,11 м.куб. та 4562,40 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі №909/163/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Фермерського господарства "Агро-Стандарт" про стягнення 272 533,66 грн задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Стандарт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 272 533,66 грн збитків, 3 270,41 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що роботи в охоронній зоні проводяться тільки в присутності представника Оператора ГРМ, який інформує про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, його розташування на місцевості, можливі аварійні ситуації.

Наведені вище положення діючого законодавства свідчать про те, що виконання сільськогосподарських робіт в охоронних зонах проводяться власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з попереднім повідомленням про їх початок Оператора ГРМ.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомленням відповідачем про їх початок Оператора ГРМ.

Внаслідок пошкодження розподільного газопроводу середнього тиску по вул. Нова Гребля с. Загір`я, Івано-Франківської області позивачу було завдано збитки у вигляді втрат природного газу в обсязі 10679,11 м.куб. вартістю 267 971,26 грн.

Згідно з матеріалами справи, втрачений під час аварійної ситуації природний газ в обсязі 10 679,11 м3 включено до понаднормованих втрат природного газу позивача.

Згідно з актом № 3-2-120-1/дефектний акт-02-1-1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2025, позивачем також понесено витрати на ремонтно-відновлювальні роботи: ліквідація пошкодженої ділянки газопроводу вартістю робіт 4 562,40 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на якій підставі відповідачем проводились сільськогосподарські роботи на даній земельній ділянці (договір оренди, акт на землю, документ власності). Не долучено проєктно-технічну документацію з виготовленням меж земельної ділянки та погодження інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста щодо інженерно-технічних мереж на даній ділянці.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем факт пошкодження газопроводу на земельній ділянці, яка використовувалась відповідачем під час обробітку землі сільськогосподарською технікою в зоні проходження газопроводу, що також відбувалось без попереднього погодження з позивачем, як оператором ГРМ, в установленому порядку.

Місцевим судом встановлено наявність усіх складових щодо відшкодування шкоди.

Суд першої інстанції зазначив, що вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Відповідач, як особа яка здійснює сільськогосподарські роботи повинен був виявити розумну обачність та знати, що на земельних ділянках проходить газопровід та проводити роботи із застереженнями, прямо встановленими чинним законодавством.

Виходячи із встановлених судом обставин справи, вина відповідача кваліфікується судом як необережність. Відповідач не передбачав і не бажав тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із обставин, об`єктивно міг і був зобов`язаний їх передбачити.

Доводи відповідач з посиланням на не обізнаність з існуванням газопроводу, оскільки були відсутні табличками-покажчиками в порушення п. 7.23 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» та розташування газопроводу на глибині, яка не відповідає п. п. 7.18 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання», є необґрунтованими враховуючи, що ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» прийняті і набули чинності 01.07.2019 року, тобто значно пізніше після будівництва газопроводу (1973 року).

ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» встановлюють вимоги щодо проєктування при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті та технічному переоснащенні наявних систем газопостачання.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, Фермерське господарство "Агро-Стандарт" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі № 909/163/26 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивована тим, що:

- відповідач/апелянт не є ні власником, ні орендарем, ні землекористувачем земельної ділянки, на якій сталося пошкодження газопроводу, а лише надавав послуги з обробітку (оранки) земельної ділянки на замовлення землекористувача ОСОБА_1 , якій вказана земельна ділянка була виділена для ведення особистого підсобного господарства рішенням Княгиницької сільської ради від 04.03.1994, а тому не ніс обов`язку повідомляти ОГТС про такі роботи.

- суд дійшов помилкового висновку про наявність в діях відповідача вини у формі необережності, хоча відповідач не бажав і не передбачав тих наслідків, які наступили.

- у документах на земельну ділянку були відсутні будь-які застереження щодо використання земельної ділянки.

- на ділянці відсутні зовнішні позначення проходження через ділянку газопроводу середнього тиску,

- саме позивач не повідомляв про охоронну зону газопроводу на спірній ділянці, це був його обов`язок вчиняти дії з дотримання безпекових заходів.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивачем подано відзиву на апеляційну скаргу (вх.№ 01-04/6085/26 від 17.07.2026), в якому просить залишити без змін рішення місцевого суду.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

4. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

04.03.1994 року Рішенням Княгиницької сільської ради народних депутатів додатково виділено ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,50 га.

Постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" (далі - Товариство), з урахуванням змін, внесених постановах НКРЕКП від 29.09.2023 № 1769 та від 22.02.2024 року № 371 Товариству було розширено територію господарської діяльності з розподілу природного газу, з 01.10.2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Право власності на трактор John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано за ТОВ ПВП «Укрлісекспорт».

Згідно Договору оренди №03/06-1 від 03.06.2024 року трактор John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в експлуатації ФГ «АГРО-СТАНДАРТ».

21.09.2025 о 11:04 год. до аварійно-диспетчерської служби Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», шляхом телефонного зв`язку надійшло повідомлення про механічне пошкодження газопроводу середнього тиску с. Загір`я вул. Нова Гребля Івано-Франківської області.

Роботи по локалізації аварії (спричиненої проведенням сільськогосподарських робіт ФГ "Агро-Стандарт" з використанням техніки, а саме трактора John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на розподільчому газопроводі середнього тиску, здійснювались бригадою аварійно-диспетчерської служби Рогатинської дільниці Галицького УЕГГ Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".

При обстеженні аварійної ситуації на місці відповідальними працівниками позивача виявлено, що при проведенні сільськогосподарських робіт трактором John Deere 8310R було пошкоджено розподільчий газопровід середнього тиску по вул. Нова Гребля с. Загір`я Івано-Франківської області, що спричинило витік газу, розміри виявленого отвору при пошкодженні 60х80 мм, 40х80 мм.

Факт виникнення аварійної ситуації підтверджений аварійною заявкою №18294 від 21.09.2025 та актом про пошкодження систем газопостачання № 1 від 21.09.2025, який складений в присутності: механізатора(тракторист) ФГ "Агро-Стандарт" ОСОБА_3; представника органу місцевого самоврядування-старости Княгинецького старостинського округу ОСОБА_4, представників Позивача в.о. старшого майстра АДС ОСОБА_5; слюсара АДС ОСОБА_6, водія АДС ОСОБА_7; фіксація пошкодження здійснена за допомогою фотофіксації на робочий телефон ОРРО А53.

По даному факту 21.09.2025 товариство засобами телефонного зв`язку звернулося до правоохоронних органів зі заявкою № ЄО4693.

30.10.2025 на адресу філії від відділення поліції №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов лист вих.№ 200978-2025 в якому повідомлялось, що в ході розгляду події «Умисне пошкодження майна», а саме розрив розподільчого газопроводу середнього тиску трактором John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 власником транспортного засобу є ТОВ ПВП «Укрлісекспорт».

Позивач звернувся з листом до ТОВ ПВП «Укрлісекспорт» про відшкодування шкоди внаслідок події, яка сталася 21.09.2025. У відповіді на лист, товариством вказано про те, що ТОВ "ПВП Укрлісекспорт" є неналежним відповідачем, оскільки техніка в т.ч. трактор John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в оренді в ФГ "Агро-Стандарт" код ЄДРПОУ 33958918, згідно договору оренди № 03/06-1 від 03.06.2024.

05.11.2025 від відділення поліції №4 м. Рогатин Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області до позивача надійшов лист вих.№ 204815-2025, в якому повідомлялось що по факту розриву розподільчого газопроводу середнього тиску трактором John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не встановлено обставин, які є достатніми для свідчення про вчинення злочину та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також зазначено, що в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин і рекомендовано звернутись до суду із цивільним позовом.

Згідно з Паспортом Розподільчого міського газопроводу середнього тиску с.Загір`я Рогатинський район, газопровід введено в експлуатацію 1973.

Внаслідок пошкодження розподільного газопроводу середнього тиску на вул. Нова Гребля с. Загір`я, Івано-Франківської області відбувся витік природного газу в обсязі 10679,11 м.куб. вартістю 267 971,26 грн, що призвело до необлікованих витрат природного газу та понесення позивачем витрат на локалізацію, ліквідацію аварійної ситуації.

Втрачений під час аварійної ситуації природний газ в обсязі 10 679,11 м3 включено до понаднормових втрат природного газу позивача, надано інформацію щодо необхідності замовлення додаткового обсягу природного газу (додаток № 1/7 до договору купівлі - продажу природного газу від 26.12.2022 № 101/ПГ-3/768).

Даний обсяг газу включено оператором ГТС України, за послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за місяць вересень 2025 року (згідно акту наданих послуг № 09-2025-41001662/1000925 від 30 вересня 2025).

Для локалізації і ліквідації аварійної ситуації були вжиті заходи по припиненню газопостачання. Бригада АДС локалізувала дану аварійну ситуацію шляхом закриття на лінійній частині запірної арматури, встановлення блінди та пломби, про що зазначено в заявці №18294 від 21.09.2025 в розділі обстеження та виконання робіт та акті про пошкодження систем газопостачання № 1 від 21.09.2025.

Відновлення газопостачання споживачам та ліквідація пошкодженої ділянки газопроводу виконано 22.09.2025 (заявка 18374 від 22.09.2025).

Витрати позивача на ремонтно-відновлювальні роботи: ліквідація пошкодженої ділянки газопроводу становлять 4 562,40 грн. Найменування робіт і витрат наведено в акті № 3-2-120-1/дефектний акт-02-1-1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2025.

6. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

6.1. Щодо нормативного врегулювання предмету спірних правовідносин.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення збитків, заподіяних неправомірними діями відповідача внаслідок виконання ним земляних, сільськогосподарських робіт та пошкодження газопроводу, та через відмову відповідача відшкодувати завдані збитки за проведені відновлювані роботи позивачем.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285; ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального, господарства України від 15.11.2018 № 305.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

За пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Деліктне зобов`язання за цих умов є первісним, основним зобов`язання, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Тобто деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди, а його сторонами зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник) (Постанова КГС ВС від 16 червня 2023 року у справі № 910/14262/21).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначені процесуальним законодавством принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства можна зробити висновок, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 554/1583/16-ц.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності.

Крім того, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника (ч. 2 ст. 1172 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Наявність всіх зазначених вище умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

6.1.1. Судом першої інстанції вірно встановлено наявність у протиправних діях відповідача усіх елементів складу деліктного правопорушення, а також достатніх підстав для покладення відповідальності за завдану шкоду.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що саме ФГ «АГРО-СТАНДАРТ» було володільцем трактора John Deere 8310R державний реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору оренди № 03/06-1 від 03.06.2024, а також, що під час виконання трудових обов`язків водієм ОСОБА_2 вчинено дії, які призвели до пошкодження газопроводу.

Доводи апеляційної скарги з приводу відповідальності власника земельної ділянки та відсутності відомостей у технічній документації щодо розташування на оброблюваній земельній ділянці газопроводу відхиляються апеляційним судом.

ФГ «АГРО-СТАНДАРТ» не надано доказів на підтвердження обставин виникнення договірних правовідносин між фермерським господарством та фізичною особою (договору, розрахункових документів, замовлення, тощо); долучені до справи докази (рішення органу місцевого самоврядування) не підтверджують виникнення права власності на землю у фізичної особи; відсутні також докази вчинення протиправних дій саме у межах відповідної земельної ділянки не доведено.

При цьому, за загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за цих умов; причинний зв`язок між цією обставиною і завданою шкодою (Постанова КЦС ВС від 01 вересня 2020 року у справі №357/6237/19-ц).

Відповідачем не доведено наявність зазначених двох підстав для звільнення від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Навіть за відсутності відомостей про наявність охоронної зони газопроводу на місцевості або відомостях державного земельного кадастру, чи землевпорядній технічній документації, відповідачем не надано доказів попереднього звернення до органу місцевого самоврядування, оператора ГРМ, органів державного земельного кадастру перед початком виконання сільськогосподарських робіт з метою з`ясування можливих обмежень у використанні земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем не доведено вжиття усіх можливих дій з метою уникнення обставин спричинення завданої шкоди; складовою для відшкодування деліктної відповідальності є не умисна форма вини, яка у даному випадку є доведеною.

Відповідно до п. 7 розділу 4 глави 11 Кодексу ГРМ об`єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.

Пунктом 6 розділу 4 глава 11 Кодексу ГРМ встановлено, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об`єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об`єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об`єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за формулою, наведеною у цьому пункті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача виконаний арифметично вірно у відповідності до пункту 6 розділу 4 глава 11 Кодексу ГРМ, крім того відповідачем не висловлено документальних та арифметичних заперечень відносно здійсненого позивачем розрахунку.

Отже, у цій частині висновки суду першої інстанції є вірними.

Однак, для визначення ступеню вини відповідача та обсягу його відповідальності слід було надати оцінку правовому статусу та обов`язків позивача, які обумовлені характером здійснюваної господарської діяльності.

6.2. Щодо правової оцінки діяльності з постачання природного газу та обслуговування газопроводу.

Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494 (далі по тексту - Кодекс ГРМ) Позивач є оператором ГРМ, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Згідно припису ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Тобто, діяльність ТОВ "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", яка пов`язана з постачанням природного газу, обслуговуванням та експлуатацією розподільного газопроводу середнього тиску на вул. Нова Гребля с. Загір`я, Івано-Франківської області, також є джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, шкоду завдано не лише внаслідок дії транспортного засобу відповідача (як джерела підвищеної небезпеки), а внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

Перебування газопроводу на балансі позивача підтверджено довідкою товариства (т. 1 а.с. 12 зворот), здійснення обслуговування та ремонтних робіт - паспортом розподільчого міського газопроводу середнього тиску (т. 1 а.с. 10-12).

Тому, правильне вирішення спору вимагало сукупної оцінки дій та/або бездіяльності відповідача, який здійснює обслуговування, утримання, експлуатації та ремонт розподільного газопроводу середнього тиску на вул. Нова Гребля с. Загір`я, Івано-Франківської області, як джерела підвищеної небезпеки.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, обмежившись дією ст. 1187 ЦК України, в той час як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки підпадає під регулювання ст. 1188 ЦК України.

6.3. Відносно обов`язку позивача щодо вчинення дій, спрямованих на визначення охоронної зони газопроводу.

Відповідно до вимог Кодексу ГРМ, взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначено правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості. суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості.

Землі, де проходять газорозподільні мережі (труби від станцій до споживачів), належать до землі транспорту та зв`язку або промисловості (залежно від класифікації), але найважливіше, що навколо них встановлюється захисна зона, де діють обмеження використання, оскільки це інженерні мережі, що вимагають спеціального режиму, який забезпечує безпеку та безперебійну експлуатацію, як зазначено у Кодексі газорозподільних систем України.

Правовий режим земель охоронних зон об`єктів газорозподільної системи установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також Операторами ГРМ, що встановлюється в межах земель охоронних зон об`єктів газорозподільних систем для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх пошкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому ( п.4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ).

За змістом п. 17 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених ч. 1 ст. 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Отже, відповідно до вимог Закону України "Про ринок природного газу" позивач, як оператор ГРМ, зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах Львівської області.

Відповідно до п. 2 розділу 2 глави 1 Кодексу газорозподільних систем (далі КГС) оператор газорозподільної системи (далі ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем (п.1 розділу 1 глави 3 КГС).

Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (п. 4 розділу 1 глави 3 КГС).

Главою 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем, визначено порядок проведення земляних робіт в охоронній зоні об`єктів газорозподільної системи (об`єктів ГРМ), а саме:

- охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж (п. 1);

- власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ (п. 4);

- земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу (п. 5);

- проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням оператора ГРМ (п. 7);

- письмове погодження, що надається оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо). Видача погодження оператора ГРМ, його переоформлення, видача дубліката та його анулювання здійснюються на безоплатній основі.

- оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи-підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі.

- юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці для отримання погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (п. 9).

- юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, які отримали письмове погодження оператора ГРМ, зобов`язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження оператора ГРМ (п. 10).

- письмове погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством (п. 11).

- межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119 (далі - ПБСГ) (п. 18).

Згідно з п. 2.1 розділу II Правил безпеки систем газопостачання, охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1.12. глави 1 розділу 5 Правил безпеки систем газопостачання, з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації

- цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових. Технічні смуги для ГРП, ШГРП дорівнюють не менше ніж 10 м по периметру цих споруд.

Крім того, охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд, пунктів редукування газу, засобів електрохімічного захисту по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності (п. 26 розділу 1 глави ІІ «Правил технічної експлуатації систем газопостачання»).

Охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності (пп. 4 п. 1 Кодексу ГРМ).

У разі порушення вимог щодо охоронних зон об`єктів системи газопостачання власник системи газопостачання інформує відповідні органи державної влади згідно з вимогами законодавства України.

Таким чином, встановлення охоронної зони не обмежується зазначенням відомостей про її розмір виключно у землевпорядній документації чи плані місцевості, відповідна зона повинна охоплювати встановлені обмеження на місцевості.

Дійсно, розподільчий газопровід середнього тиску с. Загір`я області введено в експлуатацію 1973.

Однак, дія Кодексу ГРМ, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2492 від 30.09.2015 року, поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу (пп. 2 п. 2 Постанови).

Отже, позивач відповідає за безпечну експлуатацію, а також встановлення охоронних зон щодо усіх газопроводів, які введені в експлуатацію та перебувають у його користування (на балансі), незалежно від дати будівництва та введення в експлуатацію.

Апеляційний суд критично оцінює доводи представника позивача щодо відсутності обов`язку визначати охоронні зони для газопроводу, спорудженого у 1973 році, оскільки Кодекс ГРМ не містить жодних виключень для таких газопроводів, котрі експлуатуються Оператором ГРМ.

Позивачем не доведено вчинення необхідних дій для інформування органу місцевого самоврядування про порушення вимог щодо охоронної зони розподільчого газопроводу середнього тиску с. Загір`я, її відсутності у землевпорядній документації, відомостях державного земельного кадастру та на місцевості.

Крім того, Оператори ГРМ мають право на отримання відповідно до чинного законодавства від органів, що здійснюють ведення державного земельного кадастру, державну реєстрацію прав на нерухоме чи інше майно, інформації про власників, користувачів об`єктів нерухомого та іншого майна, кадастрові номери земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон об`єктів ГРМ (пп. 2 п. 4 Кодексу ГРМ).

Обов`язок вжиття заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ, покладено в тому числі на позивача, як Оператора ГРМ, що прямо випливає зі змісту пп. 4 п. 4 Кодексу ГРМ.

Матеріали справи не містять відомостей стосовно вчинення позивачем, як Оператором ГРМ достатніх дій для визначення на місцевості або у проєктій документації землеустрою охоронної зони розподільчого газопроводу середнього тиску с. Загір`я, зокрема звернення до органу місцевого самоврядування з вимогою про вчинення таких дій (на виконання вимог пп. 2, 4 п. 4 Кодексу ГРМ), повідомлення органів державної влади про порушення вимог щодо охоронної зони, як того вимагає п. 19 Правил технічної експлуатації систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики України №402 від 21.10.2024 року.

Долучений до справи лист Голові Рогатинської сільської ради від 17.04.2025 року (т. 1 а.с. 15) містить лише загальні вимоги щодо підготовки до опалювального сезону, а також узгоджена будівельних робіт у майбутньому, тобто не містить вимог, визначених пп. 2, 4 п. 4 Кодексу ГРМ та п. 19 Правил технічної експлуатації систем газопостачання.

Метою встановлення охоронної зони є створення нормальних умов для роботи газопроводу, його регулярного обслуговування, збереження цілісності, а також мінімізація наслідків можливих аварій.

Встановлення охоронних зон вздовж об`єктів газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, тому у разі недотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон, підприємства магістральних трубопроводів наділені правом звертатися до суду з позовами про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. У зазначеній категорії справ позивачі звільнені від обов`язку доказування можливості настання негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові КЦС ВС від 15 липня 2021 року у справі №509/3712/16-ц.

Таким чином, матеріалами справи доведено, а позивачем не спростовано обставин не дотримання Оператором ГРМ усіх нормативних вимог для визначення охоронної зони пошкодженого газопроводу. Отже, бездіяльність позивача також перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з фактом завдання шкоди газопроводу.

6.4. Щодо обсягу вини відповідача у розмірі завданої шкоди.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1188 ЦК України.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

За змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.

Правовий висновок щодо застосування положень ст. 1188 ЦК України, зокрема в частині аналізу вини володільців джерел підвищеної небезпеки, взаємодією яких завдано шкоди викладено у Постанові ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19.

Припис статті 1188 ЦК України застосовний не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі).

Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди.

З урахуванням зазначеного правового висновку Верховного Суду, з огляду недотриманням, як відповідачем усіх вимог перед початком сільськогосподарських робіт (п. 6.2. мотивувальної частини цієї постанови), так і позивачем вимог щодо вжиття достатніх заходів для встановлення охоронної зони газопроводу (п. 6.3. мотивувальної частини цієї постанови), помилковим є висновки суду першої інстанції щодо покладення виключно на відповідача обов`язку з повного відшкодування суми завданої шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2026 року у справі №240/7215/24 застосувала трискладову конструкцію таких елементів-цінностей права, як справедливість, доцільність і правова визначеність.

Щодо справедливості (загальної рівності), то ідею законодавця, суд розуміє як запровадження рівного підходу. Такий елемент права, як його доцільність відображає суспільну та індивідуальну мету. Правова визначеність як елемент цінностей права полягає у чіткості, визначеності, зрозумілості й передбачуваності закону та має розумітися як засада забезпечення справедливості. Правова визначеність є вимогою до права задля втілення його суспільної та індивідуальної мети як прояву доцільності та досягнення загальної рівності як прояву справедливості.

Процесуальний аспект пропорційності визначено ст. 15 ГПК України, згідно якої суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Водночас, завдання господарського судочинства обумовлюють імперативне врахування засад справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, верховенство права (ст. 2 ГПК України).

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 від 11 березня 1980 року термін «дискреційні повноваження» визначається як повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи, що стосується рішення, яке буде прийнято. Це дає йому змогу обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за наявних обставин.

У Постанові від 22.09.2022 у справі № 910/2559/21 Верховний Суд зазначив, що суд може, а не зобов`язаний, відповідно до викладеної в позові вимоги, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, і це повноваження суду є суддівською дискрецією. Дискреція суду має узгоджуватися із завданнями та засадами відповідного судочинства, зокрема з принципам дизпозитивності та верховенства права.

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, визначення частки відшкодування та ступеню вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки лежить у площині судового розсуду та дискреції, заснованих на засадах добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

За встановленими обставинами, істотне значення мають протиправні дії обох сторін. які виразились у не вчиненні достатніх дій для визначення охоронної зони, а також у не вжитті достатніх заходів для з`ясування обставин розміщення газопроводу за місцем здійснення роботи сільськогосподарської техніки.

У межах предмету спору та складу учасників справи, у межах наданих обома сторонами доказів, враховуючи вимоги розумності, справедливості, пропорційності на відповідача слід покласти відшкодування половини розміру завданих збитків, що становить 136 266,83 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження за результатом апеляційного провадження, водночас за умови не спростування вини відповідачем, доводи про відмову у задоволенні позову повністю є необґрунтованими.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи, 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню ( ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені вище обставини, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а саме не застосовано до спірних відносин ч. 1 ст. 1188 ЦК України; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи (зокрема щодо не надання оцінки діяльності позивача, як джерела підвищеної небезпеки та ступеню його вини у завданні шкоди), що згідно вимог п.п. 3, 4 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду від 03.06.2026 у справі №909/163/26 в частині задоволених позовних вимог в сумі 136 266,83 грн.

Одночасно, Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі №909/163/26 слід залишити без змін в частині задоволених позовних вимог на суму 136 266,83 грн, оскільки помилкові мотиви суду не призвели до невірного вирішення спору по суті у цій частині позовних вимог.

8. Розподіл судових витрат.

8.1. Відповідно вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.

Також, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 11 ст. 129 ГПК України).

При зверненні з позовом позивачем сплачено 3 270,41 грн (а.с. 39).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позовну заяву подано з використанням системи «Електронний суд».

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно розміру вимог, у задоволенні яких було відмовлено, в сумі 1 635,20 грн слід залишити за позивачем, водночас на відповідача підлягає покладенню 1635,21 грн судового збору за подачу позову (3 270,41:2).

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем сплачено 6 132,00 грн .

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, сплачений апелянтом судовий збір в сумі 3 066,00 грн залишається за ФГ «Агро-Стандарт»; на позивача підлягає покладенню 3 066,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Різниця у понесених судових витратах складає 1 430,79 грн (3 066,00 - 1 635,21) та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Одночасно, апеляційний суд роз`яснює, що сторони звільняються від відшкодування одна одній частини судових витрат в сумі 1 635,21 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 14, 15, 232-242, 269-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Стандарт" на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі №909/163/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі №909/163/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог в сумі 136 266,83 грн.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення.

4. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в частині вимог про стягнення з Фермерського господарства "Агро-Стандарт" 136 266,83 грн збитків.

5. Змінити розподіл судових витрат.

6. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 1 635,20 грн залишити за позивачем.

7. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 066,00 грн - залишити за апелянтом.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 44907200), в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010 (ідентифікаційний код 45371501) на користь Фермерського господарства "Агро-Стандарт" (с. Приозерне, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77018 (ідентифікаційний код 33958918) 1 430,79 грн - різниці у понесених судових витратах.

9. Роз`яснити, що сторони звільняються від відшкодування одна одній частини судових витрат в сумі 1 635,21 грн.

10. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 у справі №909/163/26 в частині задоволених позовних вимог на суму 136 266,83 грн - залишити без змін.

11. Видачу наказу на виконання постанови доручити суду першої інстанції.

12. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.

13. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 30.09.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 05.10.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Степанюк Н.Л.