Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №707/2445/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/2445/26

2/707/1882/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Максименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заруба С.О. звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовує наступним, на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 червня 2013 року з позивача на користь відповідача на утримання їх дітей були стягнуті аліменти в розмірі в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 травня 2013 року і до досягнення ними повноліття.

14.02.2026 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління юстиції України, актовий запис № 95.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивача, від спільного союзу з ОСОБА_3 , народився син – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.09.2015 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10.03.2026 року з позивача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач являється військовослужбовцем, та змушений значну частку своїх доходів витрачати на додатковий військовий формений одяг, обладнання та захист.

З вказаних підстав позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, на думку позивача не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом між захистом його прав та прав його неповнолітніх дітей.

15.07.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі, який в подальшому був розірваний.

В шлюбі народилися діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 червня 2013 року з позивача на користь відповідача на утримання їх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були стягнуті аліменти в розмірі в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 травня 2013 року і до досягнення ними повноліття.

Крім того, з вказаного рішення суду слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом дитинства.

14.02.2026 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління юстиції України, актовий запис № 95.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивача, від спільного союзу з ОСОБА_3 , народився син – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.09.2015 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10.03.2026 року з позивача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як вбачається з вищевказаного рішення суду, ОСОБА_1 надав заяву, позов визнав, суду не повідомляв про наявність ще двох неповнолітніх дітей, які перебувають на на його утриманні і не заперечував проти стягнення з нього аліментів у в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проходить службу у в/ч НОМЕР_2 з 20.12.2025 року, що підтверджується довідкою №501 від 23.02.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач зазначає, що стягнення з нього аліментів на ще одну дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та призив позивача за мобілізацією на військову, є підставою для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів які призначені відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 червня 2013 року.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Отже, предметом доказування у цій справі є факт реальної зміни матеріального або сімейного стану боржника (позивача), що робить неможливим сплату аліментів у визначеному у судовому наказі розмірі ( частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, аліменти на утримання дітей від попереднього шлюбу: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, були стягнуті 12.06.20213 року.

В 2015 році у позивача народилася ще одна дитина, з заявою про зменшення розміру аліментів, в зв`язку з народженням сина ОСОБА_4 позивач не звертався.

10.03.2026 року з позивача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як вбачається з наданої позивачем довідки, він продовжує проживати разом з ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 , тобто зміна сімейного стану позивача після винесення рішення суду про стягнення аліментів фактично не відбулася.

Водночас, виходячи з вказаних вище правових норм, наявність іншої дитини, чи прийняття судом рішення про стягнення аліментів на її утримання, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

У даній справі доказів на підтвердження матеріального становища позивача суду не надано, так само не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з утриманням дитини від іншого шлюбу.

Перебування позивача на військовій службі, не є доказом погіршення його майнового стану, доказів понесених додаткових значних витрат на своє обладнання, обмундирування та захист позивач суду не надає.

Крім того, суд зауважує, що в даний час з позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, що фактично становить по 1/6 частині всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, як для ОСОБА_7 , так і для ОСОБА_8 .

Разом з тим, на утримання ОСОБА_9 стягуються аліменти в розмірі частині всіх видів заробітку (доходів) позивача щомісячно і позивач визнав вказаний розмір аліментів і не просить його зменшити.

Натомість, позивач звертається з вимогою зменшити утримання сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_10 , з 1/3 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, що фактично призведе до того, що утримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 буде становити по 1/12 частині від всіх видів заробітку позивача.

Суд констатує, що в разі задоволення позову, витрати, які несе позивач на утримання ОСОБА_4 , в три рази перевищуватимуть утримання, яке несе позивач по відношенню до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Суд наголошує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд доходить висновку, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі, а наявність іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Така правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 16.09.2020 у справі №565/2071/19, від 28.05.2021 у справі №715/2073/20, від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23.

Отже, автоматичне зниження частки з 1/3 до 1/6 на утримання двох дітей лише на підставі того, що загалом дітей троє, без надання доказів погіршення фінансового стану відповідача, на переконання суду, суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Водночас, на переконання суду, зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще однієї дитини, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення двох інших дітей від попереднього шлюбу та суперечитиме їхнім інтересам.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку у цьому рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити повністю.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.10.2026 року.

Суддя: Є. П. Тептюк