Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №712/12422/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №712/12422/26

Суддя: Троян Т. Є.

Справа № 712/12422/26

Провадження 2/712/5998/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Капуста А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника як особа з інвалідністю ІІ групи з дитинства.

18 січня 2026 року позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просила скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01 січня 2026 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для проведення перерахунку її пенсії з 01 лютого 2026 року.

Листом від 16 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відсутність підстав для виготовлення запитуваної довідки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 580/1662/26 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нескладання та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01 січня 2026 року.

Цим же рішенням зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідну довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01 січня 2026 року для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року повернуто особі, яка її подала.

Позивач зазначає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, почутті несправедливості, тривозі, стресі, розчаруванні, пригніченому настрої, психоемоційному напруженні, нервозності, дратівливості, порушенні сну та погіршенні самопочуття.

Також зазначає, що була змушена витрачати свій час, сили та енергію на захист порушеного права, докладати додаткових вольових та психологічних зусиль для відновлення душевної рівноваги, а тривала необхідність захисту своїх прав викликала у неї психічне напруження та розчарування у діяльності державних органів.

Моральну шкоду за період з 01 січня 2026 року до часу звернення до суду позивач оцінила у 45 000 грн, які просила стягнути з відповідача.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач не заперечував установленого рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 580/1662/26 факту протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак зазначив, що преюдиційне значення цього рішення поширюється виключно на встановлення протиправності бездіяльності та не звільняє позивача від доказування факту моральної шкоди, її характеру, розміру та причинного зв`язку.

Вказував, що надані позивачем медичні документи датовані 2018 та 2021 роками та характеризують стан її здоров`я задовго до виникнення спірних правовідносин, а доказів погіршення здоров`я у 2026 році саме внаслідок поведінки відповідача не надано.

Також відповідач вказував на відсутність доказів заявлених позивачем змін у її соціальному, побутовому та повсякденному житті, необґрунтованість тверджень про дискримінацію та довільність визначення моральної шкоди у сумі 45 000 грн. Звертав увагу й на те, що позивач обчислює моральну шкоду з 01 січня 2026 року, тоді як із заявою до відповідача звернулася лише 18 січня 2026 року.

Крім того, відповідач зазначав, що відповідно до статті 1173 ЦК України суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, є держава, а не ІНФОРМАЦІЯ_4 як самостійний власник коштів.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо складання та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01 січня 2026 року.

Листом від 16 лютого 2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для складання такої довідки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 580/1662/26 бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нескладання та ненаправлення відповідної довідки визнана протиправною та відповідача зобов`язано вчинити відповідні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у цивільній, господарській або адміністративній справі не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлена судовим рішенням протиправність бездіяльності відповідача повторному доказуванню у цій справі не підлягає.

Позивач пов`язує із зазначеною бездіяльністю погіршення самопочуття, пригнічений настрій, психоемоційне напруження, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, порушення звичайного способу життя та необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав.

Разом із тим, сам по собі факт встановлення незаконності бездіяльності суб`єкта владних повноважень не означає автоматичного присудження компенсації у заявленому позивачем розмірі.

Суд погоджується з доводами відповідача у тій частині, що надані позивачем медичні документи, датовані 2018 та 2021 роками, підтверджують стан її здоров`я, який існував до виникнення спірних правовідносин, та самі по собі не підтверджують виникнення у 2026 році гіпертонічних кризів, порушення сну або іншого погіршення стану здоров`я саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Не надано також об`єктивних даних, які дозволяли б установити заявлені позивачем істотні зміни у її побутових та соціальних зв`язках, зниження продуктивності, неможливість виконувати повсякденні справи чи факт дискримінаційного ставлення до неї порівняно з іншими особами.

Водночас, відсутність доказів медично підтвердженого погіршення стану здоров`я не є тотожною відсутності моральної шкоди взагалі.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 звернув увагу на те, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень викликає негативні емоції, а психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Тому доводи відповідача щодо відсутності медичних документів, які підтверджували б погіршення стану здоров`я позивача саме у 2026 році, мають значення для визначення характеру та глибини страждань і, відповідно, розміру компенсації, проте за конкретних обставин цієї справи не є достатньою підставою для повної відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

Суд враховує, що предмет звернення позивача до відповідача безпосередньо стосувався реалізації її права на належне пенсійне забезпечення, а протиправна відмова у вчиненні необхідних для цього дій зумовила необхідність звернення до адміністративного суду для відновлення порушеного права.

Необхідність вчинення додаткових дій для захисту права, звернення до суду, очікування результатів судового розгляду та стан правової невизначеності об`єктивно могли спричинити позивачу психологічний дискомфорт, розчарування та негативні переживання.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність причинного зв`язку між установленою протиправною бездіяльністю відповідача та моральними переживаннями позивача у зазначеному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує характер допущеного порушення, його тривалість, ступінь втручання у права позивача, характер негативних переживань, які об`єктивно могли бути спричинені такою бездіяльністю, необхідність звернення позивача до суду для захисту свого права, а також відсутність доказів істотного погіршення стану здоров`я, необхідності додаткового лікування, звернення за психологічною допомогою чи інших обставин, які б свідчили про значний обсяг моральних страждань.

Суд також враховує, що звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано позивачем 18 січня 2026 року, письмову відповідь на нього надано 16 лютого 2026 року, а рішення адміністративного суду, яким право позивача було захищено, ухвалено 22 квітня 2026 року.

Отже, обставини справи не свідчать про багаторічне чи систематичне ігнорування звернень позивача, тривале невиконання судового рішення, образливе поводження або іншу поведінку відповідача, яка могла б об`єктивно зумовити моральні страждання значної інтенсивності.

Крім того, позивач визначила період заподіяння моральної шкоди починаючи з 01 січня 2026 року, хоча із відповідною заявою до відповідача звернулася лише 18 січня 2026 року, а відмова у задоволенні її звернення була викладена у листі від 16 лютого 2026 року. Зазначене свідчить про відсутність об`єктивного розрахунку заявленої суми та виключає можливість покладення такого розрахунку в основу визначення розміру компенсації.

За таких обставин, заявлений розмір компенсації 45 000 грн. суд вважає неспівмірним характеру встановленого порушення та його доведеним наслідкам.

Водночас встановлений адміністративним судом факт протиправної бездіяльності відповідача, необхідність судового захисту порушеного права та характер правовідносин, які стосувалися пенсійного забезпечення позивача, дають достатні підстави для висновку про заподіяння їй моральної шкоди у вигляді негативних переживань, психологічного дискомфорту та відчуття правової невизначеності.

Враховуючи принципи розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд вважає достатнім визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного бюджету або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання таких рішень визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зазначила, що у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, належним відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, діями чи бездіяльністю якого заподіяно шкоду. Залучення Державної казначейської служби України не є обов`язковим, оскільки вона не є суб`єктом спірного матеріального правовідношення.

Отже, у цій справі держава Україна бере участь через ІНФОРМАЦІЯ_2 , бездіяльність якого рішенням адміністративного суду визнана протиправною, а відшкодування моральної шкоди здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості покладення обов`язку з відшкодування шкоди безпосередньо на ІНФОРМАЦІЯ_4 є слушними в частині визначення джерела відшкодування, однак не є підставою для відмови у позові, оскільки держава бере участь у спірних правовідносинах саме через орган, протиправною бездіяльністю якого завдано шкоди.

Враховуючи характер правопорушення, встановлені обставини справи, ступінь доведеності негативних наслідків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.

Позивач при поданні позову судовий збір не сплачувала у зв`язку зі звільненням від його сплати відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Частка задоволення складає: 2 000 / 45 000 = 4,4444 %. Виходячи зі ставки судового збору 1 331,20 грн. (0,4 прожиткового мінімуму 3 328 грн): 1 331,20 ? 4,4444 % = 59,16 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статей 15, 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України та керуючись статтями 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000 (дві тисячі) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 59,16 гривень.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua