Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №707/1261/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

707/1261/26

2/712/4434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 17 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та укладений договір №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «26512».

Згідно п.1.2, 1.3 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, сума кредиту становить 11 200 гривень, строк кредитування - 360 днів.

Відповідно до п.1.4 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, комісія за надання кредиту становить 1 120 гривень.

Згідно п.1.4.1 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року за користування кредитом сплачуються проценти за стандартною процентною ставкою 0,95% в день в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року виконані належним чином, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 11 200 гривень, що підтверджується листом ТОВ « Універсальні платіжні рішення» від 03 листопада 2025 року за ви № 1-0311.

Відповідачем умови договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року виконані лише частково, за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року сплачено на користь ТОВ «Лінеура Україна грошові кошти в сумі 5 745 гривень 35 копійок, в тому числі 0 гривень 02 копійки - тіло кредиту, 5 745 гривень 33 копійки – проценти за користування кредитом, а тому внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 41 588 гривень 85 копійок, яку останнім не погашено.

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладений договір факторингу № 30/10/2025, згідно п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціну продажу) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги ,строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3 договору факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року, ціна продажу за цим договором становить 4 562 371 гривня 37 копійок.

Згідно платіжної інструкції № 6433 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено сплату ціни продажу в сумі 4 562 371 гривня 37 копійок за договором факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року на користь ТОВ «Лінеура Україна».

Відповідно до п.1.2 договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3 цього договору, на рахунок клієнта після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому – передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Згідно реєстру боржників від 30 жовтня 2025 року, який міститься в додатку № 1 до договору факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року, за цим договором до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №5252417про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, в розмірі 41 588 гривень 85 копійок, в тому числі: 11 199 гривень 98 копійок - тіло кредиту; 24 788 гривень 87 копійок - проценти, які були нараховані первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» за стандартною процентною ставкою 0,95% в день за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року, штрафні санкції в сумі 5 600 гривень.

Крім того, позивачем було нараховано проценти за користування кредитом за період з 31 жовтня 2026 року по 12 січня 2026 року в межах строку кредитування за стандартною процентною ставкою 0,95% за кожен день користування кредитом в розмірі 7 873 гривні 60 копійок.

Після укладення договору факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року та переходу до позивача права вимоги з відповідача за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, відповідачем н здійснено жодного платежу в рахунок погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунок первісного кредитора.

Враховуючи викладене, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, в розмірі 49 462 гривні 45 копійок, у тому числі: 11 199 гривень 98 копійок - тіло кредиту; 24 788 гривень 87 копійок - проценти, які були нараховані первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» за стандартною процентною ставкою 0,95% в день за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року; проценти, нараховані позивачем за період з 31 жовтня 2025 року по 12 січня 2026 року в сумі 7 873 гривні 60 копійок, штрафні санкції в сумі 5 600 гривень, яку відповідачем до цього часу не погашено.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року справу передано до Соснівського районного суду м. Черкаси

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судовому засіданні відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково в сумі 11 199 гривень 98 копійок заборгованості за тілом кредиту; підтвердив факт укладення договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» та факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 11 200 гривень за цим договором; заперечив проти стягнення з нього процентів, штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу; зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, не відповідає вимогам розумності та співмірності.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

17 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та укладений договір №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «26512».

Згідно п.1.2, 1.3 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, сума кредиту становить 11 200 гривень, строк кредитування - 360 днів.

Відповідно до п.1.4.1 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року за користування кредитом сплачуються проценти за стандартною процентною ставкою 0,95% в день в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року виконані належним чином, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 11 200 гривень, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03 листопада 2025 року за ви № 1-0311 та наданою АТ КБ « Приватбанк» на виконання ухвали суду випискою по рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за період з 17 січня 2025 року по 27 березня 2026 року.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1.2, 1.3 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, сума кредиту становить 11 200 гривень, строк кредитування - 360 днів.

Відповідно до п.1.4 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, комісія за надання кредиту становить 1 120 гривень.

Згідно п.1.4.1 договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року за користування кредитом сплачуються проценти за стандартною процентною ставкою 0,95% в день в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем умови договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року виконані лише частково, за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року сплачено на користь ТОВ «Лінеура Україна грошові кошти в сумі 5 745 гривень 35 копійок, в тому числі 0 гривень 02 копійки - тіло кредиту, 5 745 гривень 33 копійки – проценти за користування кредитом, а також сплачено комісію за надання кредиту в сумі 1 120 гривень.

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладений договір факторингу № 30/10/2025, згідно п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціну продажу) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3 договору факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року, ціна продажу за цим договором становить 4 562 371 гривня 37 копійок.

Згідно платіжної інструкції № 6433 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено сплату ціни продажу в сумі 4 562 371 гривня 37 копійок за договором факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року на користь ТОВ «Лінеура Україна».

Відповідно до п.1.2 договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3 цього договору, на рахунок клієнта після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому – передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Згідно реєстру боржників від 30 жовтня 2024 року, який міститься в додатку № 1 до договору факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року, за цим договором до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №5252417про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, в розмірі 41 588 гривень 85 копійок, в тому числі: 11 199 гривень 98 копійок - тіло кредиту; 24 788 гривень 87 копійок - проценти, які були нараховані первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» за стандартною процентною ставкою 0,95% в день за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року, штрафні санкції в сумі 5 600 гривень.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позивачем після укладення договору факторингу нараховано відповідачу проценти за користування кредитом за період з 31 жовтня 2026 року по 12 січня 2026 року в межах строку кредитування за стандартною процентною ставкою 0,95% за кожен день користування кредитом в розмірі 7 873 гривні 60 копійок.

Після укладення договору факторингу № 30/10/25 від 30 жовтня 2025 року та переходу до позивача права вимоги з відповідача за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунок первісного кредитора.

Вказані доводи позивача та розрахунок останнього відповідачем не спростовані. В судовому засіданні відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково в сумі 11 199 гривень 98 копійок заборгованості за тілом кредиту; підтвердив факт укладення договору №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» та факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 11 200 гривень за цим договором.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за сплати процентів за користування кредитом перевірений судом і є правильним.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, в розмірі 49 462 гривні 45 копійок, у тому числі: 11 199 гривень 98 копійок - тіло кредиту; 24 788 гривень 87 копійок - проценти, які були нараховані первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» за стандартною процентною ставкою 0,95% в день за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року; проценти, нараховані позивачем за період з 31 жовтня 2025 року по 12 січня 2026 року в сумі 7 873 гривні 60 копійок, штрафні санкції в сумі 5 600 гривень, яку відповідачем до цього часу не погашено.

Разом з тим, заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 5 600 гривень замовленню не підлягають.

Так, частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 5 600 гривень за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 43 862 гривні 45 копійок, в тому числі: 11 199 гривень 98 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 24 788 гривень 87 копійок - проценти, які були нараховані первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» за період з 17 січня 2025 року по 30 жовтня 2025 року; проценти, нараховані позивачем за період з 31 жовтня 2025 року по 12 січня 2026 року в сумі 7 873 гривні 60 копійок.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні од суду з вказаною позовною заявою сплачений судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок згідно платіжної інструкції № 2213 від 22 березня 2026 року.

Враховуючи, що позовні вимоги «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою, в сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Так, 43 862 гривні 45 копійок (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 88,68% від заявленої ціни позову - 49 462 гривні 45 копійок, отже, саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 2 361 гривня 02 копійки (88,68% від суми 2 662 гривні 40 копійок).

Щодо стягнення понесених витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні документи:

- договір про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024;

- акт № 16626 від 23 березня 2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору від 10 грудня 2024 року №10/12-2024;

- заявку №16626 від 23 березня 2026 року на виконання доручення до договору від 10 грудня 2024 року №10/12-2024;

- ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2155910;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10;

- рахунок на оплату № 16626-23/03-2026 від 23 березня 2026 року на суму 10 000 гривень.

У ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентіс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимог визнав частково, В судовому засіданні відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково; заперечив проти стягнення з нього витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги; зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, не відповідає вимогам розумності та співмірності.

Враховуючи розмір заявлених позовних вимог, оскільки справа не є складною, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, в якому проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував; виконання робіт у цій справі не потребувало від адвоката значних витрат часу; відповідач у судовому засіданні заперечив проти стягнення з нього витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у визначеному позивачем розмірі, зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, не відповідає вимогам розумності та співмірності, вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, підлягають задоволенню частково в розмірі 2 500 гривень.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 16, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно- Корчуватська, буд. 7, приміщення 2, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822, заборгованість за договором №5252417 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 січня 2025 року в сумі 43 862 (сорок три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 45 (сорок п`ять) копійок, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одна) гривня 02 (дві) копійки та витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 ( дві тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок, а всього 48 723 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять три) гривні 47 (сорок сім) копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно- Корчуватська, буд.7, приміщення 2, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Борєйко