Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №569/15484/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15484/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026186010000471 від 20.05.2025 року, про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липне Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, розлученого, раніше судимого, востаннє вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.05.2026 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за ст. 390-1 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2026 рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у цивільній справі №569/2626/26, з метою забезпечення безпеки ОСОБА_4 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_6 , видано обмежувальний припис, згідно якого щодо останнього визначено заходи тимчасового обмеження його прав строком на шість місяців та встановлено: заборонити ОСОБА_6 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_4 за адресою; АДРЕСА_2 ;

заборонити ОСОБА_6 наближатися ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_4 ;

заборонити ОСОБА_6 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_4 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

заборонити ОСОБА_6 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_6 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Однак, ОСОБА_6 , будучи ознайомлений 13.02.2026 із вищевказаним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, маючи фізичну можливість виконувати дане рішення суду, порушив заборони, викладені у вказаному рішенні суду.

Таким чином, 22.04.2026 ОСОБА_6 , умисно не виконав вимоги обмежувального припису, встановленого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2026 у справі №569/2626/26, а саме перебував у місці проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , а також наблизився ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_4 , чим заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Крім цього 29.05.2026, о 10 год. 30 хв., ОСОБА_6 прийшов до місця проживання ОСОБА_4 , що за адресою АДРЕСА_1 , де перебував до приїзду працівників поліції, а також наблизився ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_4 , чим порушив вимоги обмежувального припису від 05.02.2026, винесеного Рівненським міським судом. Також, продовжуючи вчинення кримінального правопорушення, 29.05.2026, о 14 год. 33 хв., ОСОБА_6 , у присутності поліцейських, зайшов до місця проживання ОСОБА_4 , що за адресою АДРЕСА_1 , а також наблизився ближче ніж на 200 метрів до останньої, чим порушив вимоги обмежувального припису від 05.02.2026, винесеного Рівненським міським судом.

Таким чином, 29,05.2026 ОСОБА_6 , умисно не виконав вимоги обмежувального припису, встановленого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2026 у справі №569/2626/26, а саме перебував у місці проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , а також наблизився ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_4 , чим заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Таким чином, ОСОБА_6 інкримінується умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосовано судом, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно не дотримався заборон визначених обмежувальним приписом згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2026 року та перебував за місцем роботи потерпілої ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 . У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтвердила факт невиконання обмежувального припису обвинуваченим ОСОБА_6 . Настоювала на суворій мірі покарання обвинуваченому, оскільки він продовжує знущатися над нею.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися в умисному невиконанні обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосовано судом, вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд, за наслідками судового розгляду, відносить повне визнання винуватості.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно, вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

При цьому, суд не відносить до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - щире каяття, оскільки, відповідно до сталої практики Верховного Суду основною формою прояву щирого каяття є повне визнання своєї вини та правдива розповідь про всі відомі обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Визнання особою своєї вини автоматично не свідчить про наявність щирого каяття.

Така правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 30.10.2018 (справа №559/1037/16к), згідно якої щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 жалю з приводу своєї поведінки не висловив, жодних реальних заходів для виправлення ситуації особисто не вжив, тому у його діях відсутнє саме «щире каяття».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, що має бути призначене обвинуваченому, суд, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, враховує, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, його особу, а саме те, що він є раніше судимим, має невідбуте покарання за попереднім вироком, негативно характеризується за місцем проживання, отримував стаціонарну психіатричну допомогу у лікаря-нарколога з 02.07.2025 по 07.07.2025, діагноз: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.

Санкцією статті 390-1 КК України передбачено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

Інших (альтернативних) видів покарання, окрім обмеження волі та пробаційного нагляду, у санкції ст. 390-1 КК України немає.

Відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_6 засуджений вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 31.03.2026 за ст. 390-1 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік.

22.05.2026 ОСОБА_6 був поставлений на облік Рівненським районним відділом №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області, як засуджений 31.03.2026 Рівненським міським судом Рівненської області за ст. 390-1 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік

Окрім того, ОСОБА_6 засуджений вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.05.2026 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за ст. 390-1 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 08.07.2026 був знятий з обліку Рівненського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області на підставі вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 25.05.2026 у зв`язку із вчиненням нового кримінального правопорушення. В той же час 08.07.2026 ОСОБА_6 був поставлений на облік Рівненським районним відділом №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області, як засуджений 25.05.2026 Рівненським міським судом Рівненської області від 25.05.2026 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за ст. 390-1 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців.

Таким чином, станом на 29.05.2026 ОСОБА_6 перебував на обліку Рівненського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області на підставі вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 31.03.2026, тобто інкриміноване правопорушення ОСОБА_6 вчинив під час відбування покарання у виді апробаційного нагляду.

З огляду на що, такий вид покарання, як пробаційний нагляд неможливо в порядку ч. 5 ст. 59-1 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 .

Крім цього, ст. 61 КК України передбачено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 , термін видачі 29.11.2018).

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані.

Враховуючи наведене, законних підстав для призначення ОСОБА_6 покарання за ст. 390-1 КК України у цій справі не встановлено. Крім того, відсутні правові підстави для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України, тобто призначення покарання за сукупністю вироків.

Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок за ознаками ст. 390-1 КК України під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду та є пенсіонером за віком, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 59-1 КК України та ч. 3 ст. 61 КК України, з огляду на те, що санкцією статті 390-1 КК України передбачені покарання, які не можуть бути застосовані до ОСОБА_6 , то у цьому конкретному випадку він має бути звільнений від покарання на підставі ч. 1 ст. 74 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374, 381, 382 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнити від покарання, передбаченого ст. 390-1 КК України.

Речові докази: оптичні DVD-R диски – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рівненський міський суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1