Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №570/2971/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 570/2971/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 у розмірі 26 200 грн 00 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1220847, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 грн.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 у розмірі 26 200 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000 грн, заборгованість за сумою відсотків - 13600 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1200 грн, заборгованість по штрафах/пені - 1400 грн.

10 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, згідно якого відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора, отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників з правом вимоги і за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

У позовній заяві представник позивача, адвокат Усенко М.І. просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 31.07.2026 визнав, що уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 1220847, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором і графіком сплати кредитних коштів.

Проте, відповідач не може погодиться з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 в розмірі 26200 гривень.

Вказує, що строк дії кредитного договору було чітко обмежено та визначено сторонами тривалістю у 30 календарних днів, а саме до 22 лютого 2020 року.

Позивач у долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості здійснює нарахування процентів за базовою ставкою 2,00% за кожен день користування кредитом поза межами строку кредитування (тобто за період після 22 лютого 2020 року). Відповідач вважає такі нарахування повністю протиправними.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, а також у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення заборгованості. В охоронних правовідносинах права та обовязки сторін первісного зобов`язання не зберігаються, а діє правова норма статті 625 ЦК України».

Таким чином, після закінчення строку дії договору (22.02.2020) базова процентна ставка у розмірі 2,00% на день припинила свою дію. Кредитор втратив право нарахування договірних процентів.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2020 році), у договорах про споживчий кредит загальна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором.

Оскільки тіло кредиту становить 10 000,00 грн, максимальний розмір будь-яких штрафних санкцій за весь період не може перевищувати 5 000,00 грн.

З огляду на вищезазначене, законний розмір вимог позивача може складатися виключно з: тіла кредиту - 10 000,00 грн; комісії та процентів, нарахованих суворо в межах строку договору (до 22.02.2020) - 7 200,00 грн; суми штрафних санкцій (нарахованих виключно до 24.02.2022) у межах закону - не більше 5 000,00 грн.

Будь-які інші нарахування, що перевищують цю межу, є штучно створеним боргом, який суперечить чинному законодавству України та судовій практиці вищих судових інстанцій.

Тому, відповідач, вважає законною сумою боргу за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 для задоволення позову 22 200,00 грн.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1220847, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 грн.

Згідно з умовами Договору, 1.1. Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

1.2. Сума кредиту становить 10000.00 грн. у валюті: Українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 23.01.2020.

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 22.02.2020.

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 6000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

З довідки про ідентифікацію вих. № б/н від 10 вересня 2025 р. слідує, що відповідачу надано одноразовий ідентифікатор Z65157 23.01.2020 14:15:15, який надіслано на номер телефону НОМЕР_1 .

З платіжного доручення 14223943 від 23.01.2020 слідує, що відповідачу перераховано кошти на картку НОМЕР_2 в сумі 10000 грн згідно договору 1220847.

10 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, згідно якого відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора, отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників з правом вимоги і за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 у розмірі 26 200 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000 грн, заборгованість за сумою відсотків - 13600 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1200 грн, заборгованість по штрафах/пені - 1400 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 23 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1220847 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Сторонами Договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом, комісії та застосування неустойки у разі порушення грошового зобов`язання.

ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання та переказало суму кредиту на картковий рахунок відповідача, натомість відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку, наведеному позивачем, складає 26 200 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000 грн, заборгованість за сумою відсотків - 13600 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1200 грн, заборгованість по штрафах/пені - 1400 грн.

10 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, згідно якого відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора, отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників з правом вимоги і за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

З Анкети-заяви на кредит № 1220847 від 23.01.2020 слідує, що умовами кредитного договору № 1220847 від 23.01.2020 є такі: погоджена сума: 10000.00 грн. Погоджений строк: 30 днів. Комісія за надання: 12.00% одноразово. Ставка процентів: 2.00% за кожен день користування.

З Графіку розрахунків до Договору слідує, що умовами кредитного договору № 1220847 від 23.01.2020 є такі: Дата платежу 22.02.2020, Кредит 10000.00, Комісія за надання кредиту 1200.00, Проценти 6000.00, Разом 17200.00.

Таким чином, кредитний договір, строк дії якого було чітко обмежено та визначено сторонами тривалістю у 30 календарних днів, а саме до 22 лютого 2020 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, а також у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення заборгованості. В охоронних правовідносинах права та обовязки сторін первісного зобов`язання не зберігаються, а діє правова норма статті 625 ЦК України».

Таким чином, після закінчення строку дії договору (22.02.2020) базова процентна ставка у розмірі 2,00% на день припинила свою дію. Кредитор втратив право нарахування договірних процентів.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2020 році), у договорах про споживчий кредит загальна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором.

Оскільки тіло кредиту становить 10 000,00 грн, максимальний розмір будь-яких штрафних санкцій за весь період не може перевищувати 5 000,00 грн.

З огляду на вищезазначене, законний розмір вимог позивача може складатися виключно з: тіла кредиту: 10 000,00 грн; комісії та процентів, нарахованих суворо в межах строку договору (до 22.02.2020): 7 200,00 грн; суми штрафних санкцій (нарахованих виключно до 24.02.2022) у межах закону: не більше 5 000,00 грн.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.

Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 з відповідача на користь позивача у сумі 22 200 грн 00 коп., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн 00 коп.; заборгованості за процентами та комісією - 7 200 грн 00 коп.; заборгованості за штрафними санкціями - 5 000 грн 00 коп.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 235 грн 60 коп. (2 662 грн 40 коп. * 22 200 грн 00 коп. / 26 200 грн 00 коп.)

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами, а саме: Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, Актом № Д/25150 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14 квітня 2026 року, згідно якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп., Детальним описом наданих послуг до Акту № Д/25150 від 14 квітня 2026 року, ордером на надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" заборгованість за кредитним договором № 1220847 від 23.01.2020 в розмірі 22 200 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 2 235 грн 60 коп. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал", місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Суддя Н. Г. Кучина