Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №949/947/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/947/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого -судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Дубровицької міської ради звернувся в суд та просить позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що в службі у справах дітей Дубровицької міської ради на обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування, перебуває малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина тривалий час проживає в сім"ї бабусі ОСОБА_3 , 1962 року народження, оскільки батьки дитини свідомо тривалий час самоусунулися від утримання та виховання дочки.

Малолітня ОСОБА_2 народилася у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2018 року у справі №560/1497/18 шлюб між ними розірвано.

Після розлучення ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_4 проживала у своєї матері ОСОБА_3 , яка виховувала і матеріально утримувала онуку. Матір неналежно виконувала свої батьківські обов"язки. а згодом залишила дочку бабусі, а сама стала проживати окремо. часто змінюючи своє місце перебування. Життям, здоров"ям, вихованням дитини не цікавиться, участі в її утриманні не приймає тривалий час.

Малолітня ОСОБА_2 , згідно медичного висновку №1666 від 27 квітня 2024 року. виданого Рівненською дитячою обласною спеціалізованою ЛКК, є дитиною з інвалідністю внаслідок ЧАЕС, має вроджену ваду розвитку обох верхніх кінцівок - радіоунальний синостоз, стійкі значні обмеження руху та функції опорно-рухового апарату. Дитина у зв"язку зі станом здоров"я періодично потребує лікування, медичного консультування та реабілітаційних послуг.

Згідно інформації Дубровицької лікарської амбулаторії №2 від 06 січня 2026 року, саме бабуся ОСОБА_3 доглядає за онукою, супроводжує дівчинку на прийоми до лікарів, на медичні консультації, в реабілітаційні центри та інші заклади.

Згідно інформації Дубровицького ЗДО №1 "Теремок", за період відвідування дитиною дошкільного закладу з 26 грудня 2019 року по 31 серпня 2023 року, дівчинку приводила та забирала бабуся. Саме вона брала активну участь у життя онуки. підтримувала спілкування з вихователями, постійно відвідувала батьківські збори та засідання команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами. допомагала в організації різноманітних заходів у закладі. своєчасно забезпечувала дитину всім необхідним. Мати дівчинки жодного разу не відвідувала заклад дошкільної освіти, не спілкувалася з вихователями.

На даний час ОСОБА_2 навчається в 3-М класі Дубровицького ліцею.

Впродовж навчання дитини в початковій школі (2023 - 2026 роки) бабуся приводила її до школи та забирала додому, відвідувала батьківські збори і брала активну участь у шкільному житті, сприяла гармонійному розвитку дитини.

В ході обстеження умов проживання дитини встановлено, що ОСОБА_2 проживає з бабусею ОСОБА_3 . Стосунки між дитиною та бабусею теплі, родинні. Бабуся забезпечує дитину усім необхідним, утримує її та займається її вихованням.

Мати дитини ОСОБА_1 разом з дитиною не проживає. З бесіди, проведеної працівниками служби у справах дітей із ОСОБА_1 вона підтвердила, що понад 5 років не проживає з дочкою, часто змінює місце свого проживання, не займається вихованням дитини. її лікуванням та утриманням.

Батько дитини ОСОБА_2 на території Дубровицької міської ради не зареєстрований та не проживає, а разом із своєю іншою сім"єю проживає в Київській області. Будинок, який він винаймає, має належні умови для проживання.

За результатами роботи з батьком дитини було встановлено, що ні мати ОСОБА_1 , ні батько ОСОБА_2 не займаються вихованням. утриманням, лікуванням малолітньої ОСОБА_4 , свідомо самоусунулися від виконання батьківських обов"язків щодо дитини. змінювати свою поведінку не хочуть.

Батько у своїх поясненнях зазначив, що не має бажання брати участь у вихованні доньки та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Питання щодо захисту прав та інтересів малолітньої дитини розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 20 березня 2026 року та 20 квітня 2026 року. За результатами розгляду даного питання було встановлено, що обоє батьків дитини продовжують свідомо ухилятися від виховання малолітньої дочки ОСОБА_2 , що є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

До початку розгляду справи по суті, від представника позивача - Органу опіки та піклування -виконавчого комітету Дубровицької міської ради Позняк О.В. (довіреність №07-1151 від 18 червня 2026 року) надійшла заява про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги повністю підтримує.

Від прокурора Агатинської Н.А., яка була залучена до участі у справі на підставі ухвали суду від 26 серпня 2026 року, до початку судового засідання на електронну адресу суду надійшла заява в якій прокурор просить задоволити позов Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . Також у заяві просить проводити дане судове засідання без її участі у зв`язку із службовою необхідністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Втім, у матеріалах справи наявна її заява про те. що вона ознайомлена з тим, що у провадженні суду перебуває справа про позбавлення її батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_2 . У судове засідання вона прибути не може у зв`язку із станом здоров`я. Зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

У зв`язку з тим, що відповідачка позовні вимоги визнала, суд визнав можливим не допитувати у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 про виклик якої ухвалою від 19 червня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 квітня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2018 року розірвано (а.с.22).

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 27 березня 2019 року (а.с.8) у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дитина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З експертного висновку №1666 від 24 квітня 2024 року, виданого Рівненською дитячою спеціалізованою лікарсько-консультативною комісією (а.с.11) вбачається, що дитині ОСОБА_2 встановлено діагноз: вроджена вада розвитку обох верхніх кінцівок - радіоунальний синостоз. Стійкі значні обмеження рухів та функції опорно-рухового апарату. Захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Згідно медичного висновку №1666 від 27 квітня 2024 року на дитину, що стала інвалідом внаслідок аварії на ЧАЕС у віці до 16 років (а.с.10) наслідком цього захворювання, яке призвело до тяжкої дезадаптації дитини, що вимагає тривалого лікування і стороннього догляду є інвалідність з дитинства.

Встановлено, що 27 лютого 2026 року до Служби у справах дітей Дубровицької міської ради звернулася ОСОБА_3 - бабуся малолітньої ОСОБА_2 , з проханням допомогти у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав батьків ОСОБА_4 , так як ця дитина тривалий час проживає разом з нею. Мама дитиною не займається. проживає окремо та зловживає алкогольними напоями. Вихованням дитини, її лікуванням, утриманням, реабілітацією займається вона, як бабуся. Тато дитини після розлучення з нею не спілкується, не дзвонить, аліменти не сплачує та дитиною не цікавиться (а.с.12).

Разом із вказаним зверненням, ОСОБА_3 додано довідки навчальних та лікувального закладу.

Зокрема з довідки Дубровицького закладу дошкільної освіти №1 "Теремок" Дубровицької міської ради від 05 січня 2026 року №6/01-10/1/26 (а.с.15) вбачається, що ОСОБА_2 відвідувала дошкільний заклад з 26 грудня 2019 року по 31 серпня 2023 року. За період перебування дитини в закладі, її приводила та забирала з садочка бабуся ОСОБА_3 .. Вона брала активну участь у житті дитини. підтримувала спілкування з вихователями з приводу дошкільного виховання, постійно відвідувала батьківські збори та засідання психолого-педагогічного супроводу дитини о ООП. допомагала в організації різноманітних заходів у закладі, своєчасно забезпечувала дитину всім необхідним. Мама дівчинки жодного разу не відвідувала заклад, не спілкувалася з вихователями та адміністрацією.

Згідно довідки №3 від 06 січня 2026 року, виданої Дубровицькою лікарською амбулаторією №2 та лікуючим лікарем Мациком В.П. (а.с.16), ОСОБА_3 доглядає за своєю онукою ОСОБА_2 . Дитина отримує соц.допомогу з 2019 року. Бабуся супроводжує дитину на прийоми до лікарів, на консультацію до медзакладів, на реабілітацію в Реабілітаційні центри та санаторно-курортне лікування.

У довідці Дубровицького ліцею Дубровицької міської ради №01-46/41 від 03 лютого 2026 року (а.с.14) значиться, що ОСОБА_2 навчається в Дубровицькому ліцеї в 3-М класі. Бабуся ОСОБА_3 протягом навчання дитини у початковій школі (2023 - 2026 роки) приводить її до школи та забирає додому. Відвідує батьківські збори. Бере участь у шкільному житті та всіляко сприяє гармонійному розвитку дитини.

У зв`язку з даним зверненням, комісією Служби у справах дітей Дубровицької міської ради 02 березня 2026 року проведено обстеження умов проживання та в ході обстеження та в результаті бесіди встановлено, що мати ОСОБА_1 з дитиною не проживає близько 5 років, дитину не виховує, не утримує, не займається її лікуванням. Батько дитини ОСОБА_2 з 2019 року дитину не бачив, не цікавиться її життям та здоров`ям, аліменти не сплачує.

ОСОБА_9 займається вихованням та утриманням онуки. В сім`ї бабусі створені умови для дитини.

ОСОБА_3 виявила бажання, щоб онука і надалі проживала в її сім`ї.

Комісією встановлено. що дитини ОСОБА_2 - дитина, яка залишена без батьківського піклування.

Встановлені в ході обстеження обставини викладені в Акті обстеження умов проживання від 02 березня 2026 року (а.с.13).

02 березня 2026 року наказом Служби у справах дітей Дубровицької міської ради №11 (а.с.18) взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей. позбавлених батьківського піклування ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом Служби у справах дітей Дубровицької міської ради №12 від 02 березня 2026 року (а.с.19) влаштовано тимчасово з 02 березня 2026 року по 02 вересня 2026 року дитину, яка залишилася без батьківського піклування ОСОБА_2 в сім`ю баби ОСОБА_3 у зв`язку з ухиленням батьків дитини від виконання батьківських обов`язків або до вирішення питання про надання дитині статусу дитини. позбавленої батьківського піклування. та подальшого влаштування до сімейних форм виховання.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 02 березня 2026 року (а.с.20) вона виявила бажання залишити у своїй сім`ї ОСОБА_2 на вказаний період.

З письмових пояснень малолітньої ОСОБА_2 від 20 квітня 2026 року (а.с.21) вбачається, що бабуся ОСОБА_3 живе з нею, турбується про неї, вчить з нею уроки, возить на реабілітацію та на відпочинок. Свого тата вона не пам`ятає та бачила тільки на фото. він їй не дзвонить та не приїжджає, не купує їй нічого та не вітає з днем народження. Вона думає, що він поганий тато. Її мама теж довго з нею не живе. Думає, що мама її не любить.

У своїх поясненнях, малолітня ОСОБА_2 зазначила, що хоче проживати з бабусею, бо вона найкраща.

24 квітня 2026 року проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_3 про що складено Акт оцінки потреб сім`ї (а.с.23-24) та складено висновок (а.с.25) згідно якого бабуся ОСОБА_3 здатна забезпечити потреби дитини ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частинах 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 Сімейного кодексу України.

Згідно вимог ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не має бажання займатися вихованням та утриманням своєї дитини. У зв`язку з бездіяльністю, а саме небажанням матері брати участь у вихованні та забезпечені матеріального благополуччя дитини, створились умови, які шкодять її інтересам. Відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З оглянутого в судовому засіданні висновку Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно дочки ОСОБА_2 від 27 квітня 2026 року (а.с.26-28) вбачається, що з огляну на встановлені обставини в даній справі у разі позбавлення батьків дитини батьківських прав. дівчинка, яка має інвалідність та потребує особливого захисту від держави. набуде статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та буде забезпечена державними гарантіями, допомогами. а також їй буде призначено опікуна як законного представника дитини.

Тому, враховуючи вищевикладене. орган опіки та піклування - виконавчий комітет Дубровицької міської ради вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , 1983 року народження та ОСОБА_10 , 1986 року народження відносно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є доцільним та відповідає інтересам дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Всупереч вимогам ст.ст. 150 та 180 СК України, ОСОБА_1 не виконувала батьківські обов`язки щодо виховання та утримання дочки ОСОБА_4 . Матір дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по її вихованню та утриманню, не проявляє щодо неї материнської турботи та любові. Поведінка ОСОБА_1 не відповідає вимогам сімейного законодавства та суперечить інтересам дитини.

Отже, виходячи із вищевикладеного, у зв`язку з бездіяльністю, а саме небажанням матері брати участь у вихованні та забезпеченні матеріального благополуччя своєї дитини, створились умови, які шкодять інтересам дитини.

На переконання суду, ухилення від виконання відповідачкою батьківських обов`язків є факт її свідомої поведінки, оскільки вона має реальну можливість виконувати її, але не вчиняє відповідних дій.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року №3 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Приймаючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дитини, суд приймає до уваги як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки такий ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками, та враховує всі докази в сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18 (провадження № 61-20485св19) вказано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Частина 4 ст. 155 СК передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Отже, відповідно до Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати інтересам дитини.

Як встановлено вище, відповідачка по справі не займається вихованням дитини та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не виявляє до неї будь-якої материнської уваги та турботи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно дочки ОСОБА_4 а тому є підстави для позбавлення її батьківських прав стосовно неї.

На підставі вищевикладеного, перевіривши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці її право на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною у відповідності зі статтею168 СК, якщо це не причинить шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи, що в свою чергу, на думку суду, буде стимулювати відповідачку до виправлення та наддасть можливість в майбутньому, при наявності її бажання, звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Статтею 169 СК України передбачено право батьків на поновлення у батьківських правах, не позбавлений цієї можливості і відповідачка, якщо змінить своє відношення до дітей, проявить турботу та піклування щодо синів.

Що стосується розподілу судових витрат між сторонами, то варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №159 від 01 червня 2026 року (а.с.38), позивачем при зверненні до суду з позовом, сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн., який підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 150, 157, 164, 166 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

Позов Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити ОСОБА_1 , 1983 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав за ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради (код ЄДРПОУ: 05390997), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Орган опіки і піклування - виконавчий комітет Дубровицької міської ради, код ЄДРПОУ: 05390997, місцезнаходження: 34100, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 4, Сарненський район Рівненська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.