Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №949/1753/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1753/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 .

за ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №752757 від 23 серпня 2026 року, ОСОБА_1 22.08.2026 року о 23 год. 50 хв. в м. Дубровиця по вул. Миру керував транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи особою яка позбавлена права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №752754 від 23 серпня 2026 року, ОСОБА_1 22.08.2026 року о 23 год. 50 хв. в м. Дубровиця по вул. Миру керував транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів) та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Зазначене порушення вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та їх підписання відмовився.

Вказані адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 постановою судді від 01 жовтня 2026 року об`єднані в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Зі змісту ч. 2 ст. 268 КУпАП вбачається, що у випадку, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, справу може бути розглянуто у її відсутності.

Разом з тим, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 126, 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, оскільки у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 КУпАП не є обов`язковою, тому, враховуючи наведені положення, вважаю за можливе розглянути справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_2 , який не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Зі змісту п. 2.5 Правил дорожнього руху вбачається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух", передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух", забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно п. 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Так, КУпАП не містить норми, яка б визначала, що слід розуміти під поняттям "повторне вчинення адміністративного правопорушення".

У той же час, зі змісту ст. 35 КУпАП слідує, що під повторне вчинення адміністративного правопорушення слід розуміти повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Крім того, п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 395, визначено, що "повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП).

З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності (пункт 27).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Основними доказами по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень є протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №722757, №722754 від 23 серпня 2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зобов`язання про відсторонення від керування транспортним засобом, інформацією ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, відповідно до якої ОСОБА_1 є особою, яка не має права керування транспортними засобами, постановами суду, які свідчать про те, що ОСОБА_1 двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а саме 22.09.2025 року за ч. 5 ст. 126 та 06.05.2025 року за ч. 1 ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та даними довідки ВП №1 Сарненського РПВ щодо повторності вчиненого адміністративного правопорушення відповідно до якої, ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, зобов"язання про відсторонення Голяки від керування транспортним засобом, а також відеозапис з нагрудної боді-камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 , порушив п. 2.1а та п. 2.5 ПДР, в тому числі двічі протягом року, є достовірними та допустимими доказами.

Дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.

Заперечень до адміністративних матеріалів по складених протоколах про адміністративне правопорушення ним також не подано.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції вказує на його погодження зі складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративних правопорушень в діях особи, щодо якої складено протоколи про адміністративне правопорушення, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП, а тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність

Так, із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 має схильність до вчинення адміністративних правопорушень, оскільки неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, на шлях виправлення не став, нехтує вимогами закону, свідомо їх порушує.

При цьому, суд зважає на характер вчинених правопорушень, ступінь його суспільної небезпеки, оскільки дані правопорушення являються грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків.

Відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубі правопорушення, які у випадку їх не виявлення працівниками поліції, могли потягнути за собою тяжкі наслідки.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів" були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: "критерій національного права", який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; "критерій мети та тяжкості наслідків" за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: "Лутц проти Німеччини", "Карелін проти російської федерації", "Гурепка проти України", "Лучанінова проти України" та інших.

Аналіз диспозиції та санкції ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що ці правопорушення відповідають критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене вказує на те, що зазначені вище правопорушення повинні розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

У зв`язку з наведеним, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги також правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якої, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Тому такій особі, у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, в даній постанові зазначено, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

На підставі ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Отже, за перелічених фактичних обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на те, що він продовжує вчиняти адміністративні правопорушення, на шлях виправлення не став, тому суд дійшов переконання, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення із застосуванням ст. 36 КУпАП, тобто у межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених:ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, санкцією ч. 3 ст.130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника

Відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАПпередбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, найбільш серйозне правопорушення із числа вчинених ОСОБА_1 є правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП. Отже, стягнення має бути накладено у межах санкції цієї частини статті.

За таких підстав, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, і враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид стягнення є необхідним і достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, поваги до суспільних правил та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Вирішуючи питання щодо обсягу застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

У той же час, згідно з ч. 3 ст. 30 КУпАП у разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає і додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, а саме конфіскація транспортного засобу, який є у приватній власності порушника,

У протоколах серії ЕПР1 №752757, №752754 від 23.08.2026 року та довідці інспектора СРПП Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Л.Крук, зазначено, що транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 , тому суд має підстави для накладення на останнього додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.

Відповідно ст. 25 КУпАП оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Стосовно конфіскації транспортного засобу як виду адміністративного стягнення, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Суспільні відносини з приводу дорожнього руху і його безпеки врегульовані нормами права відповідно до Закону України "Про дорожній рух" з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху, досягнення якої, безсумнівно, становить загальний інтерес суспільства. Відповідно, належить визнати, що досягнення цієї мети стає неможливим на стільки, на скільки безпечне пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів ставиться під загрозу безконтрольною експлуатацією механічних транспортних засобів, яка відноситься до джерел підвищеної небезпеки, що визначає співвідношення пропорційності адміністративних заходів, що застосовуються, з метою забезпечення загального інтересу суспільства.

Європейський Суд з прав людини, зокрема, в рішенні у справі "АҐОСІ проти Сполученого Королівства" (А 108 (1986)) відзначив, що невід`ємною кінцевою складовою процедури контролю способом встановлення заборон, будучи запобіжним (превентивним) заходом відносно майна, використання якого визнається незаконним і небезпечним для загальних інтересів суспільства, шляхом його примусового вилучення, визнається суть конфіскація, від якої в свою чергу за національним законодавством, оплатне вилучення відрізняється поверненням власнику ринкової вартості вилученого майна у грошовому вираженні, за вирахуванням понесених державою витрат.

Вирішуючи питання про пропорційність застосування такого заходу впливу як конфіскація майна, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справі "Denisova and Moiseyeva v. Russia", щодо дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку суспільний інтерес, який полягає у забезпеченні безпеки дорожнього руху, захисті життя та здоров`я громадян, суттєво перевагає над приватним інтересом особи щодо збереження майна.

ОСОБА_1 , будучи особою, позбавленою права керування, свідомо та систематично сів за кермо у стані сп`яніння, перетворивши належний йому автомобіль на знаряддя підвищеної небезпеки.

На переконання суду, таке зухвале нехтування законом свідчить про те, що застосування лише штрафу є недостатнім, а вилучення - конфіскація автомобіля є законним, безальтернативним та необхідним заходом для запобігання вчиненню нових ще важчим правопорушенням (наприклад, кримінальним ДТП за ст. 286-1 КК України).

Таким чином, враховуючи систематичні грубі порушення правил користування спеціальним правом, позбавлення якого за повторне порушення не мало дієвого виховного впливу, а також зважаючи на суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху та встановивши зневажливе ставлення до правил співжиття, що у нього склалися, у сукупності з безконтрольним використанням транспортного засобу, суд вважає, що охорона встановленого правопорядку і запобігання як новим адміністративним правопорушенням, так і попередження вчинення важчих правопорушень (н-д кримінальних. що пов`язані з дорожньо-транспортним рухом) неможливі без застосування додаткового, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст.40-1,284,287,294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративні стягнення:

- за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розміру двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. (п`ятдесят одна тисяча гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років та з конфіскацією транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 .

На підставі ст. 36 КУпАП України, шляхом поглинання менш суворого адміністративного стягнення більш суворим, остаточно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. (п`ятдесят одна тисяча гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років та з конфіскацією транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 .

(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протоколи серії ЕПР1 №752754).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 102000 грн. (сто дві тисячі гривень).

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.