Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №555/1944/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1944/26

Номер провадження 2/555/1192/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Стасюк І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року.

Позов обґрунтований тим, що 30 січня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 282310191 від 30 січня 2020 року, відповідно до умов якого первісно відповідачу було надано кредит у сумі 5 000 грн 00 коп. строком на 30 днів.

У подальшому розмір кредиту було збільшено на 5 000 грн 00 коп., у зв`язку з чим загальна сума наданих кредитних коштів становила 10 000 грн 00 коп., а строк кредитування було продовжено.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає, що відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Право вимоги за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року послідовно відступалося на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»; та договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС», внаслідок чого право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором у кінцевому підсумку набуло ТОВ «ФК «ЕЙС».

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року у загальному розмірі 18 478 грн 00 коп., з яких: 10 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 8 478 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом. Штрафні санкції до стягнення позивачем не заявлені.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву від 02 жовтня 2026 року, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала частково, зазначивши, що визнає боргову суму без нарахованої пені. До зазначеної заяви відповідачем долучено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 02 грудня 2022 року, відповідно до якого 02 грудня 2022 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу — ОСОБА_4 .

Таким чином, судом установлено, що зазначена у позові як відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка подала заяву від 02 жовтня 2026 року, є однією і тією ж особою.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

При цьому часткове визнання відповідачем позовних вимог не звільняє суд від перевірки наявності законних підстав для їх задоволення.

Суд враховує, що у заяві від 02 жовтня 2026 року відповідач не зазначила конкретного грошового розміру позовних вимог, які нею визнаються, а вказала про визнання «боргової суми без нарахованої пені».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 подала заявку на отримання грошових коштів у кредит без номера від 30 січня 2020 року, у якій зазначено договір (оферту) № 282310191 від 30 січня 2020 року, суму кредиту 5 000 грн 00 коп., строк кредитування 30 днів, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та платіжну картку № НОМЕР_3 .

30 січня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 282310191 від 30 січня 2020 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти; строк кредитування становив 30 днів.

Пунктом 1.3 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року встановлено дисконтну процентну ставку в розмірі 1,60 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.4 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року у випадку користування кредитом понад строк, визначений договором, передбачено застосування базової процентної ставки у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до додатка № 1 «Графік розрахунків» до договору № 282310191 від 30 січня 2020 року сторони погодили термін платежу 29 лютого 2020 року, первісну суму кредиту 5 000 грн 00 коп., проценти 2 400 грн 00 коп., загальну суму до сплати 7 400 грн 00 коп.

Указаним графіком також передбачено, що у разі користування кредитом понад строк, визначений пунктом 1.2 договору, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заявку на кредит подано 30 січня 2020 року о 12 год. 14 хв., а договір № 282310191 від 30 січня 2020 року акцептовано відповідачем 30 січня 2020 року о 12 год. 16 хв. 18 сек. за допомогою одноразового ідентифікатора 54N7RDQ3. У цій же довідці відображено перерахування грошових коштів відповідачу 30 січня 2020 року о 12 год. 16 хв. 21 сек.

Крім того, зазначеною довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», підтверджено укладення додаткової угоди від 05 лютого 2020 року до договору № 282310191 від 30 січня 2020 року, якою суму кредиту збільшено на 5 000 грн 00 коп., та додаткової угоди від 29 лютого 2020 року до договору № 282310191 від 30 січня 2020 року, якою строк кредитування продовжено на 30 днів із процентною ставкою 1,60 % на день.

Отже, загальна сума кредитних коштів, наданих ОСОБА_1 у межах спірного кредитного зобов`язання, становила 10 000 грн 00 коп.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року, вбачається надання відповідачу 30 січня 2020 року 5 000 грн 00 коп. та 05 лютого 2020 року ще 5 000 грн 00 коп., а всього 10 000 грн 00 коп.

Цим же розрахунком відображено платежі відповідача ОСОБА_1 первісному кредитору: 29 лютого 2020 року 4 320 грн 00 коп., 02 квітня 2020 року 5 грн 00 коп., 31 травня 2020 року 3 014 грн 00 коп., а всього 7 339 грн 00 коп.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року його предметом могли бути як наявні, так і майбутні права вимоги, а перехід конкретного права вимоги здійснювався шляхом включення його до відповідного реєстру прав вимоги.

11 червня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписано реєстр прав вимоги № 82 від 11 червня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 82 від 11 червня 2020 року за договором відповідача обліковувалося 10 000 грн 00 коп. основного боргу та 14 191 грн 00 коп. процентів, усього — 24 191 грн 00 коп.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року, вбачається, що після переходу права вимоги відповідачем здійснено платежі: 26 червня 2020 року 2 014 грн 00 коп.; 07 липня 2020 року 2 874 грн 00 коп.; 01 серпня 2020 року 2 015 грн 00 коп., а всього 6 903 грн 00 коп.

За цим же розрахунком остаточна непогашена заборгованість визначена в розмірі 18 478 грн 00 коп., з яких 10 000 грн 00 коп. основний борг та 8 478 грн 00 коп. проценти.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року: від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» — 11 червня 2020 року; від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» — 28 жовтня 2021 року; від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» — 05 червня 2025 року.

Відповідно до виписки з особового рахунку від 15 червня 2026 року за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року, загальна облікована заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 18 478 грн 00 коп., із яких: 10 000 грн 00 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 478 грн 00 коп. прострочена заборгованість за процентами; штрафні санкції — 0 грн 00 коп.

Отже, твердження відповідача ОСОБА_1 у заяві від 02 жовтня 2026 року про визнання боргової суми без нарахованої пені узгоджується з тією обставиною, що штрафні санкції позивачем до стягнення не заявляються.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а у випадку, якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Судом установлено, що у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують оформлення ОСОБА_1 заявки, укладення договору № 282310191 від 30 січня 2020 року, погодження умов кредитування, фактичне надання кредитних коштів, укладення додаткових угод, здійснення відповідачем платежів на виконання кредитного зобов`язання, а також подальший перехід права вимоги до позивача.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявне право грошової вимоги, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що право вимоги за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року у встановленому договорами факторингу порядку перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Доказів визнання недійсними договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, припинення відповідного зобов`язання або повного погашення заборгованості відповідач суду не надала.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.

Із договору № 282310191 від 30 січня 2020 року встановлено, що первісна сума кредиту становила 5 000 грн 00 коп.

Водночас довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», та розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року, підтверджено подальше збільшення загального обсягу наданих відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів до 10 000 грн 00 коп.

Непогашений розмір основної заборгованості у сумі 10 000 грн 00 коп. послідовно відображено у реєстрі прав вимоги № 82 від 11 червня 2020 року, реєстрі прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року, реєстрі боржників від 05 червня 2025 року та виписці з особового рахунку від 15 червня 2026 року за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року.

Наявність непогашеного боргу за кредитом відповідач фактично не заперечує, оскільки у заяві від 02 жовтня 2026 року частково визнала позовні вимоги та зазначила про визнання боргової суми без пені.

Доказів повернення зазначеної суми кредиту відповідач ОСОБА_6 суду не надала.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10 000 грн 00 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд враховує необхідність розмежування процентів як плати за правомірне користування кредитом у межах погодженого сторонами строку та нарахувань, які є наслідком прострочення грошового зобов`язання після закінчення такого строку.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року первісний строк кредитування становив 30 днів.

Додатковою угодою від 29 лютого 2020 року до договору № 282310191 від 30 січня 2020 року цей строк було продовжено ще на 30 днів із застосуванням протягом такого періоду процентної ставки 1,60 % на день.

Отже, протягом продовженого строку кредитування з 01 березня 2020 року по 30 березня 2020 року на суму кредиту 10 000 грн 00 коп. нараховано: 10 000 грн ? 1,60 % ? 30 днів = 4 800 грн 00 коп.

Водночас пункт 4.3 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року прямо передбачає, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.2 договору, є процентами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Пунктом 1.4 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року передбачено нарахування після закінчення строку кредитування за базовою ставкою 1,70 % від суми кредиту за кожний день.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року, вбачається, що після закінчення продовженого строку кредитування нарахування здійснювалося із розрахунку 170 грн 00 коп. за день.

За період з 31 березня 2020 року по 11 червня 2020 року включно — 73 календарні дні — таким способом нараховано 12 410 грн 00 коп.

Після відступлення права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року, у період з 12 червня 2020 року по 18 червня 2020 року додатково нараховано 1 190 грн 00 коп. по 170 грн 00 коп. за кожний день.

Таким чином, після закінчення погодженого сторонами строку кредитування нараховано загалом 13 600 грн 00 коп.

Після платежу від 29 лютого 2020 року відповідачем ОСОБА_1 надалі здійснено платежі на загальну суму 9 922 грн 00 коп., а саме: 02 квітня 2020 року 5 грн 00 коп.; 31 травня 2020 року 3 014 грн 00 коп.; 26 червня 2020 року 2 014 грн 00 коп.; 07 липня 2020 року 2 874 грн 00 коп.; 01 серпня 2020 року 2 015 грн 00 коп.

З урахуванням послідовності виникнення процентної заборгованості ці платежі погасили 4 800 грн 00 коп. процентів, нарахованих у межах продовженого строку кредитування, та частину нарахувань після закінчення строку кредитування.

Непогашеним залишився розмір: 13 600 грн 00 коп. – (9 922 грн 00 коп. – 4 800 грн 00 коп.) = 8 478 грн 00 коп.

Отже, із досліджених судом розрахунків вбачається, що заявлені до стягнення 8 478 грн 00 коп. фактично не є непогашеними процентами за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, а є залишком нарахувань, здійснених після його закінчення.

Такий висновок відповідає і прямому змісту пункту 4.3 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року, яким сторони самі визначили проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що «користування кредитом» як правомірна можливість позичальника не повертати кредит існує лише протягом погодженого строку кредитування. Після спливу цього строку право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом у порядку статті 1048 ЦК України припиняється, а правовідносини переходять в охоронну площину, врегульовану статтею 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити, крім суми боргу та інфляційних втрат, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим фактично надані позивачем розрахунки побудовані на нарахуванні після спливу строку кредитування 1,70 % від суми кредиту за кожний день прострочення, тобто за способом, установленим пунктом 1.4 договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що частина друга статті 625 ЦК України дозволяє сторонам установити інший розмір саме процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення; нарахування визначеного відсотка від суми боргу за кожний день прострочення за способом обчислення відповідає правовій природі пені.

Саме фактичний спосіб нарахування, а не лише назва платежу в договорі, підлягає оцінці судом при визначенні його правової природи.

Наведення у пункті 4.4 договору № 282310191 від 30 січня 2020 року річного еквівалента базової ставки не змінює тієї обставини, що безпосередньо пунктом 1.4 договору та поданими до суду розрахунками спірне нарахування здійснювалося у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день після закінчення погодженого строку кредитування.

При цьому позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» не заявляє вимог про стягнення пені або інших штрафних санкцій, а прямо визначає їх розмір як 0 грн 00 коп.

Позивач також не подав окремого розрахунку процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України, з якого можливо було б встановити прострочену суму, конкретний період прострочення, застосований саме річний розмір процентів та результат такого розрахунку.

Суд відповідно до принципу диспозитивності не вправі вийти за межі предмета заявлених позовних вимог та стягнути з відповідача пеню, вимогу про стягнення якої позивач не заявляв.

Зазначене узгоджується і з позицією відповідача, викладеною у заяві від 02 жовтня 2026 року, у якій вона визнає боргову суму, однак не погоджується зі стягненням нарахованої пені.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення 8 478 грн 00 коп., заявлених як заборгованість за процентами за користування кредитом, належним чином не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявлених позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» 18 478 грн 00 коп. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 54261 від 14 серпня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» заявлено до стягнення 18 478 грн 00 коп., із яких судом задовольняються вимоги у розмірі 10 000 грн 00 коп., що становить 54,1184 % від ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2 662 грн 40 коп. ? 54,1184 % = 1 440 грн 85 коп.

Таким чином, із ОСОБА_5 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню 1 440 грн 85 коп. судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

На підтвердження правових підстав надання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».

19 червня 2026 року сторонами укладено додаткову угоду № 25771131814 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, відповідно до якої адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року.

Заявлений розмір правничої допомоги становить 7 000 грн 00 коп. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задовольняється на 54,1184 %, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 7 000 грн 00 коп. ? 54,1184 % = 3 788 грн 29 коп.

Отже, із ОСОБА_5 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 788 грн 29 коп.

Інших фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 206, 211, 247, 258, 259, 263–265, 268, 274–279 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1048–1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором № 282310191 від 30 січня 2020 року за основною сумою кредиту у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за процентами у розмірі 8 478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 00 копійок — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у сумі 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 788 (три тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 29 копійок.

В іншій частині вимог про розподіл судових витрат — відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, рахунок НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_5 , до шлюбу — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Ю. Собчук