Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №548/2702/25 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2702/25

Провадження № 2/548/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/повний текст/

10.09.2026 року м. Хорол Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.

представника позивача- адвоката Чубенко Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Міністерства оборони України, за участю третьої особи: військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу

установив:

Позиції учасників справи, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області із позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Міністерства оборони України, за участю третьої особи: військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позову вказала, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом тривалого часу проживала однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будинку Позивача, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Період спільного проживання з 2002 року та до моменту зникнення безвісти ОСОБА_2 , а саме: 09 травня 2025 року.

Від даного «фактичного шлюбу» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають спільних дітей.

За час проживання однією сім?єю, як чоловік та дружина, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство та бізнес (у 2013 році орендували спочатку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_3, а пізніше - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставилися один до одного з повагою та любов?ю, мали прекрасні відносини з родичами кожного із подружжя.

Після повномаштабного вторгнення рф відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05 березня 2024 року N? 65, ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом із числа резервістів у особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Зазначене доводиться копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03 липня 2025 року N? 135.

09 травня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти поблизу населеного пункту Водяне Друге Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій, що підтверджується:копією сповіщення сім?ї N? 34 від 15 травня 2025 року; копією Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставинN? 20250630-5660 від 30.03.2025 р.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується:

- Копією акту обстеження факту спільного проживання від 03 червня 2025 року. Згідно даного документу, комісія в складі: старости Покровськобагачанського старостинського округуКостюк Ганни Миколаївни , діловода Гирі Олени Миколаївни , сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , -провели обстеження господарства ОСОБА_1 , 1963 року народження, та встановили, що власник домоволодіння ОСОБА_1 з 01 січня 2013 року до дня мобілізації, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у АДРЕСА_1 , який не був зареєстрований за даною адресою.Вели спільне господарство. Разом працювали, як приватні підприємці в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_2).

- Копією листа індивідуальної бесіди ст. солдата ОСОБА_2 , висланого Позивачці 21 травня 2025 року файлом zip через месенджер Signal з відділу діловодства в/ч НОМЕР_1 . Як слідує з даного документа, під час проведення індивідуальної бесіди із ОСОБА_2 , Позивачка, ОСОБА_1 , була названа дружиною солдата.

- Копією виписки із банківського рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої картка Позивачки є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_2 . Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 отримувала від чоловіка кошти, в тому числі грошове забезпечення як військовослужбовця.

- Скріншотами переписки із телефона, з яких слідує, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були теплими, близькими, такими, що притаманні для подружжя.

- Спільними фото.

Той факт, що Позивачка проживала з ОСОБА_2 однією сім?єю як чоловік та дружина також підтверджує та обставина, що у Позивачки зберігаються особисті документи ОСОБА_2 (паспорт, картка платника податків, свідоцтво про народження, посвідчення учасника бойових дій, повістка про мобілізацію ще 2015 року), а також його особисті речі.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 19.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

16.01.2026 року представник Міністерства оборони України Володимир Лисенко подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позивачка звертаючись до суду із вказаним позовом не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. При цьому подані позивачкою докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Чубенко Ж.А. в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач прохав відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, але подав до суду пояснення та прохав проводити розгляд справи у відсутність іх представника.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , показала суду, що є подругою з дитинства, однокласницею ОСОБА_1 , яка проживала у цивільному шлюбі разом з ОСОБА_2 . Вона разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 працювали в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_9». В кафе вони познайомились, і через рік стали проживати разом. Весь цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали як сім`я, вели спільне господарство та бізнес. Ставилися один до одного з повагою та любов`ю, мали прекрасні відносини з родичами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони разом їздили на роботу в м. Київ вахтовим методом, а на вихідні приїжджали в с. Покровську Багачку, де проживала ОСОБА_9 , там вони садили город, доглядали господарство, ОСОБА_11 посадив сад та заклав виноградник. Так як їхні городи були поряд, вонв все це бачила на власні очі. В 2013 році, повернувшись в с. П.Багачка, почали займатися спільним бізнесом. Арендували спочатку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_1, а пізніше -кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на трасі Київ-Харків. Весь час їхнього знайомства вони дружили сім`ями, проводили разом дозвілля, відмічали сімейні свята. За час спільного проживання вони зробили ремонт у будинку в АДРЕСА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , показала суду, що є односельчанкою та доброю знайомою ОСОБА_1 , яка проживає у цивільному шлюбі разом з ОСОБА_13 з 2002 року, ведуть спільне господарство. В 2013 році взяли в оренду кафе «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_1, почали займатися спільним бізнесом. Вона працювала в них кухарем в кафе. Пізніше, коли вони орендували кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», вона перейшла теж туди на роботу. ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вели спільне господарство, вирощені ними овочі привозили в кафе для роботи. Мали спільний побут. Живучи разом вони зробили ремонт у будинку в АДРЕСА_1 , де проживали разом з батьками ОСОБА_9 , купили плазмовий телевізор, автомобіль,пральну машину. ОСОБА_11 висадив сад та виноградник.Ставилися одне до одного з повагою та любов`ю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , показала суду, що є рідною сестрою ОСОБА_2 , який проживав у цивільному шлюбі разом з ОСОБА_8 . Вона знає ОСОБА_1 з 2002 року, їх познайомив її брат ОСОБА_2 . Вони з ОСОБА_15 разом працювали в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_9». В кафе вони познайомились в 2001 році, і через рік стали проживати разом. Весь цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали як сім`я, вели спільне господарство та бізнес. Ставилися один до одного з повагою та любов`ю, мали прекрасні відносини з родичами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Постійно проживали в будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , там вони садили город, доглядали господарство, ОСОБА_11 посадив сад та заклав виноградник. За час спільного проживання вони зробили ремонт у будинку в АДРЕСА_1 . В 2013 році в АДРЕСА_1 , почали займатися спільним бізнесом. Арендували спочатку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_1, а пізніше -кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на трасі Київ-Харків. Вона та їхня з ОСОБА_16 вже покійна мама, були знайомі з батьками ОСОБА_17 , її донькою, онуками, спілкувалися як одна сім`я, дружили, проводили разом дозвілля, відмічали сімейні свята. Мама ОСОБА_18 відносилась до ОСОБА_9 дуже добре, так само і батьки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (вже покійний) поважали і любили ОСОБА_10 . Батьки вважали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подружжям. В їхніх відносинах панує злагода, повага та любов.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , показав суду, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на момент їхнього з ними знайомства у 2008 році проживали як подружжя у АДРЕСА_1 .

Вони разом їздили на роботу в м. Київ вахтовим методом, а на вихідні приїжджали в

с. П. Багачка. Він неодноразово бував у них вдома, або в гостях, або допомагав ОСОБА_21 по господарству. Коли ОСОБА_10 мобілізували, він попросив його та своїх друзів допомагати своїй дружині ОСОБА_9 .За час спільного проживання вони зробили ремонт у будинку в АДРЕСА_1 , де проживали разом з батьками ОСОБА_9 , купили телевізор Samsung,холодильник, автомобіль Wolkswagen. ОСОБА_11 висадив сад та заклав виноградник. Вони спільно займалися бізнесом в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_1, потім в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» на трасі «Київ-Харків».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом тривалого часу проживала однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будинку Позивача, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Період спільного проживання з 2002 року та до моменту зникнення безвісти ОСОБА_2 , а саме: 09 травня 2025 року.

Від даного «фактичного шлюбу» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають спільних дітей.

За час проживання однією сім?єю, як чоловік та дружина, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство та бізнес (у 2013 році орендували спочатку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_3, а пізніше - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставилися один до одного з повагою та любов?ю, мали прекрасні відносини з родичами кожного із подружжя.

Після повномаштабного вторгнення рф відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05 березня 2024 року N? 65, ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом із числа резервістів у особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Зазначене доводиться копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03 липня 2025 року N? 135.

09 травня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти поблизу населеного пункту Водяне Друге Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій, що підтверджується:копією сповіщення сім?ї N? 34 від 15 травня 2025 року; копією Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставинN? 20250630-5660 від 30.03.2025 р.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується:

- Копією акту обстеження факту спільного проживання від 03 червня 2025 року. Згідно даного документу, комісія в складі: старости Покровськобагачанського старостинського округуКостюк Ганни Миколаївни , діловода Гирі Олени Миколаївни , сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , -провели обстеження господарства ОСОБА_1 , 1963 року народження, та встановили, що власник домоволодіння ОСОБА_1 з 01 січня 2013 року до дня мобілізації, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у АДРЕСА_1 , який не був зареєстрований за даною адресою.Вели спільне господарство. Разом працювали, як приватні підприємці в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (АДРЕСА_2).

- Копією листа індивідуальної бесіди ст. солдата ОСОБА_2 , висланого Позивачці 21 травня 2025 року файлом zip через месенджер Signal з відділу діловодства в/ч НОМЕР_1 . Як слідує з даного документа, під час проведення індивідуальної бесіди із ОСОБА_2 , Позивачка, ОСОБА_1 , була названа дружиною солдата.

- Копією виписки із банківського рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої картка Позивачки є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_2 . Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 отримувала від чоловіка кошти, в тому числі грошове забезпечення як військовослужбовця.

- Скріншотами переписки із телефона, з яких слідує, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були теплими, близькими, такими, що притаманні для подружжя.

- Спільними фото.

Мотивована оцінка доказів та аргументів сторін. Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім є сукупність обставин, які згідно закону є основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України.

Ознакою проживання однією сім`єю є систематичне ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

Так відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, зокрема, в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

За ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

На підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Вказані вище норми дають підстави стверджувати, що ані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», ані положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не дають визначення поняття сім`ї та члена сім`ї військовослужбовця.

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Суд встановив, що позивачка перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 починаючи із 2002 року, з яким вони спільно проживали за однією адресою по АДРЕСА_1 з 2002 року по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 , були пов`язані спільним побутом, маючи спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, піклуючись один про одного.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п..

Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, відносяться зокрема, але не виключно, існування та реалізація жінкою та чоловіком особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, в тому числі, право розподіляти між собою обов`язки в сім`ї, утвердження поваги до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім`ї, вирішення усіх найважливіших питань життя сім`ї спільно, на засадах рівності та ін.

Судовою практикою встановлено, що при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

У справі "Джонстон проти Ірландії" (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 Сімейного кодексу України.

На час виникнення у ОСОБА_22 права на отримання одноразової грошової допомоги питання порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця було врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

П. 5 Порядку… визначено: «Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста».

Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022 - застосовується з 24.02.2022).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Абзацом 1 пункту 2 абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - «Постанова») передбачено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частинами шостою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України.

Враховуючи , що Закон « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла на час загибелі ОСОБА_2 , не містив визначення « члени сім`ї », а відсилав визначення поняття членів сім`ї до Сімейного Кодексу України, питання визнання ОСОБА_1 членом сім`ї ОСОБА_2 має юридичне значення для захисту її майнових прав та інтересів, для включення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 відповідно до ст. 16-1 Закону України, факт їх спільного проживання однією сім`єю (як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу), може бути вирішено лише у судом загальної юрисдикції.

Заслухавши сторони по судовій справі, допитавши свідків, дослідивши надані по справі докази, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові ОСОБА_1 , інших письмових заявах свідка ОСОБА_23 по справі, покази ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 в судовому засіданні узгоджуються між собою та доказами по справі, а тому не викликають у суду сумніву.

Твердження, які містяться у поясненнях МО України про те, що аргументи ОСОБА_1 не підтверджують факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, спростовується такими встановленими у судовому засіданні фактами та обставинами: тривалість спільного безперервного проживання за однією адресою: АДРЕСА_1 (більше двадцяти років), ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, придбання та спільне використання майна. Твердження МО України щодо фактичних обставин справи суд не бере до уваги через їх недоведеність.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Європейської Конвенції з прав людини, СК України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України «Про міжнародні договори України».

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення, зокрема, факту: родинних відносин між фізичними особами; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини, кожен має право на повагу до свого сімейного життя, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як передбачено ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтею 58 Конституції України,закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Україна, ратифікувавши цей міжнародно-правовий документ, взяла на себе зобов`язання у сфері захисту прав людини, зокрема, й щодо визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та її протоколів.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як передбачено ст. 4 СК України, особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім`ї; сім`ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку; кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Відповідно ст. 13 СК України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання; одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.

Вказаний Закон було доповнено статтею 16-1, згідно якої у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста; члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Метою Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) є забезпечення загального і ефективного визнання і здійснення проголошених у ній прав. Конвенція разом з протоколами, які прийняті на додаток до неї, включають практично весь перелік громадянських та політичних прав і свобод, які є в документах ООН. Але найголовніша цінність Конвенції полягає в механізмі, який дозволяє зробити її норми не міжнародними стандартами, а звичайними чинними нормами, на які можна посилатися в суді кожної з країн, які приєдналися до Конвенції. Україна як учасник Конвенції визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї в разі передбачуваного порушення Україною положень цих договірних актів. Поняття «сім`я» в рішеннях ЄСПЛ вирішується з іншого ракурсу: ЄСПЛ відповідно до Конвенції користується терміном "сімейне життя", яке видається тісно пов`язаним із категорією "сім`я", проте, не тотожним йому. ЄСПЛ виходить з того, що сім`я не зводиться лише до подружніх відносин, а може охоплювати інші зв`язки, що існують de facto; поняття «сімейне життя», наприклад, передбачає стосунки батьків та дітей, в тому числі народжених поза шлюбом, оскільки з моменту народження між дитиною і батьками виникають відносини, які складають "сімейне життя" (Berrehab v. The Netherlands, 1988; Kroon v. the Netherlands, 1994; GUI v. Switzerland, 1996; Ahmut v. the Netherlands, 1996; Elsholz v. Germany, 2000; Zaunegger v. Germany, 2009); сімейними визнаються взаємини між дитиною та близькими родичами (напр., бабусями і дідусями), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті (Bronda v. Italy, 1998; Marckxv. Belgium, 1979). Таким чином, у розумінні ЄСПЛ «сімейне життя" набагато більш ємка категорія, ніж категорія «сім`я». Окрема група рішень ЄСПЛ стосується відносин, вже досить звичних для значної кількості іноземних держав, проте нетрадиційних для нашого суспільства. Так, у низці справ цей орган визнав, що стаття 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює традиційну концепцію шлюбу як союзу між чоловіком і жінкою, основану на біологічних критеріях визначення статі (Rees v. the UK, 1986; Sheffield and Horsham v. the UK, 1998,; Hamalainen v Finland, 2014). Також ця стаття захищає право усіх різностатевих осіб вступати у такий союз, адже власне шлюб є «інститутом, на якому будується сім`я» (Cossey v. the UK, 1990).

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Як вбачається із сукупності положень ст.51 Конституції України, ст. 3 СК України законодавець відрізняє поняття «шлюб», «зареєстрований шлюб» та «сім`я» і визначає, що як шлюб, так і сім`я в однаковому ступені підлягають державній охороні.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог про встановлення факту проживання позивачки та ОСОБА_2 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, суд виходить з наступного. Стаття 3 СК передбачає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; сім`я створюється на підставі не лише шлюбу, а і кровного споріднення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У судовому засіданні встановлено, що позивачка та ОСОБА_25 , тривалий час, а саме з 2002 року до загибелі останнього проживали разом, вели спільне господарство, виявляли турботу один до одного. Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачка та ОСОБА_25 створили сім`ю.

Враховуючи вищевикладене, повно та об`єктивно оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовна заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 3, 4, 12, 13, 76 81, 133, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Міністерства оборони України, за участю третьої особи: військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зник безвісти 09.05.2025 року, проживали спільно однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу починаючи з 2002 року до моменту його зникнення, а саме: до 09.05.2025 року .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2026 року.

Суддя : О.В. Коновод