Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №554/7212/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 25.09.2026Справа № 554/7212/26

Провадження № 2/554/4020/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого - судді Бугрія В.М., за участю секретаря – Мазніченко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Полтава цивільну справу за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за кредитним договором №1435-9356 від 17.08.2024 р., в розмірі 10000,00 гривень, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом – 2000,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 8000,00 гривень.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 17.08.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» код ЄДРПОУ: 38548598 і ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1435-9356.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A0429, для підписання кредитного договору №1435-9356 від 17.08.2024 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:

сума кредиту – 2000,00 грн.; строк кредитування – 365 днів;

базовий період* – 25 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту;

знижена % ставка – 1,50 % в день.

Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Станом на 27.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 12066,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 2000,00 гривень,- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 9766,00 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 300,00 гривень, порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за кредитним договором. Разом з тим повідомляють, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 2066,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 10000,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом – 2000,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 8000,00 гривень; що разом становить 10000,00 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 18.05.2026 року відкрито провадження та вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

29.07.2026 року від представника відповідача адвоката Фабра Є.А. надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтуванні якого вказував, що відповідач визнає позовні вимоги частково — у загальній сумі 2500,00 грн, а саме 2000,00 грн тіла кредиту та 500,00 грн процентів. У частині стягнення решти 7500,00 грн процентів позов не визнається, оскільки ці проценти нараховані поза межами строку кредиту, який закінчився 10.09.2024 року, не відповідають імперативним обмеженням споживчого кредитування, принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також не підтверджений належним і прозорим розрахунком.

17.08.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі було оформлено договір. Відповідач не заперечує факту отримання 2000,00 грн та визнає обов`язок повернути зазначену суму основного боргу.

Водночас часткове визнання факту укладення договору й отримання коштів не означає визнання будь-якого одностороннього розрахунку позивача або всіх сформульованих кредитодавцем стандартних умов щодо тривалості нарахування процентів. Предметом спору є саме законність, період і розмір процентів. Строк кредиту закінчився 10.09.2024 року

Пунктами 2.3, 4.8 та 5.3 договору строк кредиту щодо фактично отриманих відповідачем 2000,00 грн визначено конкретною датою — до 10.09.2024 року. Саме до цієї дати кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом.

Відповідно до пунктів 2.3, 4.8 та 5.3 договору базовий період становить 25 календарних днів, а його останнім днем визначено 10.09.2024 року. У договорі також наведено індивідуальний розрахунок для повного погашення заборгованості саме на цю дату. Отже, строк кредиту щодо фактично виданих відповідачу 2000,00 грн закінчується 10.09.2024 року, і лише до цієї дати можуть нараховуватися проценти. Пунктом 4.13 договору окремо використано поняття «строк кредитування» тривалістю 365 календарних днів та зазначено дату повернення кредиту 16.08.2025 року. Однак це поняття не продовжує встановлений строк кредиту до 10.09.2024 року та не продовжує період нарахування процентів за фактично виданими коштами. Отже, строк кредиту за договором щодо фактично отриманих 2000,00 грн закінчився 10.09.2024 року. Саме ця конкретна дата визначена сторонами як останній день строку кредиту і дата повного погашення. Відповідно, після 10.09.2024 року позивач втратив право нараховувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України. Поняття «строк кредитування» у 365 днів не є продовженням строку кредиту та не надає права нараховувати договірні проценти протягом 365 днів. Вказаний строк визначає граничний період існування кредитної лінії та момент, після завершення якого у разі невиконання зобов`язання починається перебіг позовної давності для звернення кредитодавця до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054, ст.ст. 1055, 10561 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 17.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 1435-9356, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному розмірі сторонами не заперечується, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності або добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, з огляду на встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів, обов`язок ОСОБА_1 щодо повернення основної суми кредиту у розмірі 2000,00 грн є доведеним та підлягає виконанню.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом з тим право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитними коштами безпосередньо пов`язане із визначеним договором строком кредитування та періодом користування позичальником кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування кредитодавець має право вимагати належного виконання основного зобов`язання, а також застосування передбачених законом наслідків прострочення його виконання.

Отже, для правильного вирішення спору суду необхідно встановити, який саме строк користування кредитними коштами був погоджений сторонами та до якої дати кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом.

Зі змісту пунктів 2.3, 4.8 та 5.3 кредитного договору вбачається, що щодо фактично наданої відповідачу суми кредиту у розмірі 2000,00 грн сторонами визначено базовий період тривалістю 25 календарних днів, останнім днем якого є 10.09.2024 року. Крім того, умовами договору передбачено індивідуальний розрахунок суми, необхідної для повного погашення заборгованості, станом на 10.09.2024 року.

Таким чином, зазначені положення договору свідчать про те, що саме 10.09.2024 року сторони визначили як кінцеву дату відповідного базового періоду та дату, до якої кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування фактично наданою сумою кредиту.

При цьому суд враховує, що пунктом 4.13 кредитного договору передбачено строк кредитування тривалістю 365 календарних днів та зазначено дату повернення кредиту — 16.08.2025 року.

Однак наведене положення договору підлягає оцінці у системному взаємозв`язку з іншими умовами договору, зокрема пунктами 2.3, 4.8 та 5.3, якими щодо фактично наданої відповідачу суми кредиту визначено базовий період та конкретну дату його закінчення — 10.09.2024 року.

За правилами статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. У разі неоднозначності окремих положень договору вони мають тлумачитися у взаємозв`язку з іншими положеннями договору та його змістом у цілому.

Саме по собі зазначення у пункті 4.13 договору строку кредитування тривалістю 365 календарних днів не може бути підставою для нарахування процентів за весь такий період, якщо іншими конкретними умовами цього ж договору щодо фактично отриманої відповідачем суми кредиту визначено коротший період користування кредитними коштами та конкретну дату його закінчення.

Суд також враховує, що умовами договору визначено фіксовану процентну ставку у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом. Отже, нарахування процентів за такою ставкою можливе лише за фактичний період, протягом якого відповідно до умов договору у кредитодавця існувало право на отримання плати за користування кредитними коштами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що після 10.09.2024 року позивач не мав правових підстав продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не дає підстав для іншого висновку, оскільки сам по собі розрахунок, складений кредитодавцем, не є безумовним доказом правильності нарахування заборгованості та підлягає перевірці судом на відповідність умовам укладеного договору та вимогам законодавства.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 27.03.2026 року за відповідачем обліковувалася заборгованість за процентами у розмірі 9766,00 грн, при цьому до стягнення заявлено 8000,00 грн процентів.

Водночас з урахуванням встановленого судом строку користування кредитними коштами та припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після 10.09.2024 року нарахування процентів за період після цієї дати не може бути покладено в основу судового рішення про стягнення заборгованості.

Відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку та заперечень проти позову, відповідач визнає обов`язок сплатити 500,00 грн процентів за користування кредитними коштами. Позивачем, у свою чергу, не надано належного та достатнього розрахунку, який би давав можливість суду встановити, що саме сума процентів у розмірі 500,00 грн відповідає умовам договору, кількості днів фактичного користування кредитом та встановленій договором процентній ставці.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги у частині стягнення 2000,00 грн основного боргу та 500,00 грн процентів, а позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування та стягнення решти заявлених до стягнення 7500,00 грн процентів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1435-9356 від 17.08.2024 року у загальному розмірі 2500,00 грн, з яких 2000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 750,00 грн — заборгованість за процентами (1,50 % ? 2000 грн ? 25 днів = 750 грн, а не 500 грн).

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7250,00 грн процентів суд вважає за необхідне відмовити у зв`язку з недоведеністю правових та фактичних підстав для їх нарахування і стягнення за межами встановленого договором строку користування кредитними коштами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вимогами ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Що стосується сплаченого судового збору, то судом встановлено наступне.

Згідно з п.3) ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 10000 грн.

Судом задоволено позовні вимоги за позовом на суму 2750 гривень, що становить 27,5 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 666,16 грн (2422,40 ? 27,5 % = 666,16).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 526, 527, 530, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за кредитним договором №1435-9356 від 17.08.2024 р., в розмірі 2750 гривень, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом – 2000,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 750 гривень;

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133 судовий збір в розмірі 666,16 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосереднь до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Позивач: ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ЄДРПОУ 38548598, місце знаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя В.М.Бугрій