Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №530/2121/25 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2121/25

Номер провадження 2/530/270/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В. за участю секретаря Бедюх Н.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 07.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 07.12.2024 -100000527. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 140 днів, дата повернення (виплати) кредиту –25.04.2025 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 13 277,39 грн. В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Споживчий центр” заборгованість за кредитним договором № 07.12.2024 -100000527 від 07.12.2024 року у розмірі 13 277,39 грн. та судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 11.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача ТОВ “Споживчий центр” у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника та у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

17.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому вона просить зменшити відсотки за користування кредитом та надає квитанції про часткову оплату тіла кредиту. Також зазначила про розгляд справи без її участі ( а.с.50 -56).

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи, наявних у ній доказів, суд приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 07.12.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 07.12.2024-100000527. ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. отримала, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про перерахування коштів (а.с. 23 зворот).

Беручи до уваги клопотання відповідача ОСОБА_1 про часткове погашення кредитної заборгованості, суд встановив, що в позовній заяві представником позивача під час формування довідки про заборгованість було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 13 277,39 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5818,83 грн., заборгованості по процентах у розмірі 3258,56 грн., неустойки – 4200 грн (а.с. 13).

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач просила врахувати сплачені нею платежі по кредиту на підтверлдження чого надала квитанції про оплату ( а.с.51-56) тим самим підтвердила існування договірних відносин між нею та ТОВ Споживчий Центр, останній свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується повідомлення про перерахування коштів. У порушення умов кредитного договору свої зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.12.2024 року своєчасно не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 13 277,39 грн. Під час звернення з позовом до суду позивачем вже були враховані платежі на які ОСОБА_1 посилається у своїх запееченнях, розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками. Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 07.12.2024-100000527, і приходить до висновку про часткове задоволення, а саме про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 077,39 грн, що складається: 5818,83 грн- тіло кредиту, 3258,56 грн – проценти.

Разом із тим вимога про стягнення 4200 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші відповідні платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки спірний кредитний договір укладено та строк його виконання настав у період дії воєнного стану, а неустойку нараховано саме за прострочення виконання кредитного зобов`язання, правові підстави для її стягнення відсутні. Посилання позивача на пункт 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» цього висновку не спростовує, оскільки чинний пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не встановлює винятку залежно від дати укладення кредитного договору. Тому в задоволенні позову в частині стягнення 4200 грн. неустойки слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00049986 від 29 жовтня 2025 року. Позов задоволено на суму 9077 грн. 39 коп. (68,37%.) Отже, з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню 1656 грн. 19 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 141, 223, 263265, 280282, 284, 289 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 610, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр”, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № 07.12.2024-100000527 від 07.12.2024 року у розмірі - 9077 (дев`ять тисяч сімдесят сім) грн. 39 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр”, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, судовий збір в сумі 1656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) грн. 19 коп.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник