Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №381/3514/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2894/26

381/3514/26

Рішення

Іменем України

02 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

04 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представниця позивача звернулася з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджувала, що 23.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 295427925.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3 500,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, на умовах та у порядку, визначені договором. Строк кредитування – 5 років, дата повернення кредиту – 25 березня 2030 року.

Також, 23.02.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 та, відповідно, додатково надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 3 300 гривень.

Загальна сума кредиту становить 6 800 гривень (з урахування залишку не повернутого кредиту у сумі 3 500 гривень на дату укладення додаткової угоди).

В подальшому, 08.05.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду № 2 до договору кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 2 000 гривень.

Загальна сума кредиту становить 8 799,04 гривень (з урахування залишку не повернутого кредиту у сумі 3 500 гривень та 3 300 гривень на дату укладення додаткової угоди).

В подальшому, внаслідок укладення договорів факторингу, право вимоги за вказаним договором перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», а згодом і до позивача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до договорів факторингу позивач, як новий кредитор, набув право вимоги заборгованості за договором кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 (в редакції додаткових угод).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором кредитної лінії в сумі 31 211,76 грн., з яких: 8 797,85 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 18 014,98 грн. - заборгованість за процентами, 4 398,93 грн. – неустойка.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як нового кредитора.

З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою уповноважену представницю, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 у сумі 31 211,76 грн., з яких: 8 797,85 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 18 014,98 грн. - заборгованість за процентами, 4 398,93 грн. – неустойка, а також судові витрати в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного з викликом сторін судового розгляду, а також за клопотанням представниці позивача та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 23.02.2025 по 28.02.2025 з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів (а. с. 51-52).

Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що надійшов до суду 21 липня 2026 року, було надано витребувану інформацію за картковим рахунком відповідача, зокрема, надано виписку за рахунком, який зазначений, як рахунок відповідача (позичальника) в договорі кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025.

31 серпня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача.

У відзиві викладені заперечення щодо суті заявлених позовних вимог. Зокрема, стверджується, що відповідно до банківської виписки за період з 23.02.2025 по 28.02.2025, на рахунок відповідача було зараховано кошти у розмірі 3 300,00 грн. з призначенням платежу «виплата Займ Монівео».

Жодних інших нарахувань у сумах 3 500,00 грн. чи 2 000,00 грн., про які зазначає позивач, у виписці немає.

Таким чином, фактичне тіло кредиту становить виключно 3 300,00 грн.

Відповідач належним чином виконував зобов`язання та здійснив оплати на загальну суму 8 014,00 грн., що підтверджується розрахунком самого позивача: 16.03.2025 - 965,00 грн.; 18.04.2025 - 2 200,00 грн.; 15.05.2025 - 2 057,00 грн.; 14.06.2025 - 2 587,00 грн.; 22.07.2025 - 5,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що заборгованість за кредитним договором № 295427925 від 23.02.2025 погашено у повному обсязі, а будь-які подальші вимоги позивача є безпідставними.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15 вересня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, поданий представницею позивача з використанням системи «Електронний суд».

За змістом відповіді на відзив стверджується, що до позовної заяви долучені всі необхідні докази для підтвердження обставин укладення договору кредитної лінії та погодження істотних умов договору, а також подальшого отримання відповідачем грошових коштів, у розмірі та на умовах, визначених договором та додатковими договорами.

Позивач стверджує, що за відсутності доказів повного повернення коштів позичальником, існують підстави для стягнення з нього заборгованості за договором у розмірі, вказаному в позовній заяві.

В судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року не з`явились представники позивача та відповідач, були повідомлені належним чином про час і дату проведення судового засідання.

Представниця позивача, відповідач просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

З урахуванням викладеного, на підставі приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, суд проводить розгляд справи без участі представників позивача, відповідача.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 02 жовтня 2026 року до 15 години 00 хвилин.

Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 23 лютого 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір кредитної лінії № 295427925 (а. с. 9-20).

Договір підписаний відповідачем, як позичальником, шляхом використання електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора (а. с. 20, зворот).

Згідно пунктів 2.2, 7.3 договору кредитної лінії № 295427925, розмір кредитного ліміту – 3 500 гривень, кінцева дата повернення кредиту – 25 березня 2030 року.

Згідно із п. 8.3. кредитного договору, базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту за час користування ним.

Також, 23.02.2025 між сторонами спору укладено додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 (а. с. 23 - 24).

Згідно п. 1.1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3 300 гривень.

Згідно пункту 1.2 додаткової угоди сума неповернутого позичальником кредиту становить 6 800 гривень.

Додаткова угода також підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Також, 08.05.2025 між сторонами спору укладено додаткову угоду № 2 до договору кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 (а. с. 21 - 22).

Згідно п. 1.1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2 000 гривень.

Згідно пункту 1.2 додаткової угоди сума неповернутого позичальником кредиту становить 8 799,04 гривень.

Додаткова угода також підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Кредитором до матеріалів справи долучені докази перерахування грошових коштів позичальнику, зокрема копії платіжних доручень на суму 3 500 гривень (а. с. 28), 3 300 гривень (а. с. 29), 2 000 гривень (а. с. 30).

Також, з наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , за період з 23.02.2025 по 28.02.2025 на платіжну картку № НОМЕР_3 був зарахований платіж у сумі 3 500 гривень та 3 300 гривень, що відповідає сумам, зазначених в договорі кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 та додатковій угоді № 1 від 23.02.2025.

Крім цього, слід зазначити, що за клопотанням представників позивача виписка по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була витребувана судом за період з 23.02.2025 по 28.02.2025, а додаткова угода № 2 до договору кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 була укладена 08.05.2025. Позивач не просив витребувати відомості про рух коштів за цим рахунком за 08 травня 2025 року, дату укладення додаткової угоди № 2 та стверджуваної дати перерахування коштів за цією додатковою угодою. При цьому, суд не збирає докази з власної ініціативи.

В подальшому внаслідок укладення договорів факторингу від 19 серпня 2025 року № МВ-ТП/49 та від 31 березня 2026 року № 31/0326-02, право вимоги за договором кредитної лінії № 295427925 від 23 лютого 2025 року було передано товариству з обмеженою відповідальністю «ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»», а згодом і товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», новому кредитору та позивачу у справі (а. с. 35-37, 40-44).

Обставини щодо переходу до позивача, як нового кредитора права вимоги додатково підтверджуються реєстрами боржників та довідкою первісного кредитора (а. с. 38, 39, 45).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначених договорів факторингу та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором кредитної лінії № 295427925 від 23 лютого 2025 року.

Відповідачем не надано доказів оспорювання умов договорів факторингу, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність цих договору.

Матеріли справи також не містять доказів повного повернення коштів відповідачем, як первісному кредитору, так і позивачу, до якого перейшло право вимоги на підставі зазначеного вище договору факторингу.

Позивачем до позовної заяви долучені розрахунки кредитної заборгованості.

При цьому, розрахунки заборгованості містить відомості щодо часткового погашення заборгованості відповідачем та здійснення платежів на загальну суму 965,00 грн.; 2 200,00 грн.; 2 057,00 грн.; 2 587,00 грн.; 5,00 грн., що підтверджує визнання ним своїх обов`язків та часткове виконання цих обов`язків.

Відповідач визнає обставини щодо внесення відповідних платежів, доказів погашення заборгованості у більшому розмірі ним не надано.

За змістом вказаних розрахунків, заборгованість за тілом кредиту становить – 8 797,85 гривні, за процентами – 18 014,98 гривень, неустойка – 4 398,93 гривень (а. с. 31-32, 32 зворот, 33-34, 34 зворот).

Відповідач не заперечує обставини щодо укладення та підписання кредитного договору та додаткових угод. Проте, стверджує, що кошти були отримані в меншому розмірі – зокрема у сумі 3 300 гривень і вказана заборгованість є погашеною.

Відповідач окремо не висловив заперечень щодо чинності договорів факторингу, як підстави для переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора.

З урахуванням встановлених обстави справи, суд вважає, що до правовідносин сторін спору підлягають застосуванню правові норми ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію», що регулюють порядок укладення договору, виникнення зобов`язань, обов`язковість їх виконання, заміну сторони в зобов`язанні та наслідки порушення умов зобов`язання.

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 та додаткових угод від 23.02.2025, 08.05.2025 у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цих договорів.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії № 295427925 від 23.02.2025 та додаткові угоди від 23.02.2025, 08.05.2025 були укладеними та є регуляторами спірних правовідносин сторін справи. Істотні умови цих договорів погоджені сторонами кредитного зобов`язання.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочинів та відсутності відомостей про нікчемність долучених до матеріалів справи договорів факторингу, суд приходить до висновку про те, що після укладення договорів факторингу від 19 серпня 2025 року № МВ-ТП/49 та від 31 березня 2026 року № 31/0326-02, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором кредитної лінії № 295427925 від 23 лютого 2025 року.

Оцінюючи доводи сторін спору щодо отримання коштів в борг, суд констатує, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 23.02.2025, 23.02.2025, 08.05.2025 та виписка по банківському рахунку відповідача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У виписці підтверджено зарахування платежів на суму 3 500 гривень і 3 300, що відповідає розміру тіла кредиту згідно умов кредитного договору та додаткової угоди від 23 лютого 2025 року. Зазначені суми зараховані на рахунок відповідача 23 лютого 2025 року, в день укладення договору та до додаткової угоди.

Відповідач визнає отримання коштів у сумі 3 330 гривень, отримання інших сум коштів заперечує.

Застосовуючи стандарт доказування «баланс ймовірностей», суд приходить до висновку, що доводи позивача про надання грошових коштів у борг відповідачу у сумі 3 500 гривень за кредитним договором є об`єктивно більш переконливими за доводи відповідача про неотримання цієї суми. В цьому випадку суд враховує, що зазначена сума була зарахована на рахунок відповідача в день укладення кредитного договору, а відповідачем не надано доказів та пояснень щодо інших джерел походження цієї суми коштів.

Разом із тим, суд вважає слушними доводи відповідача, що ним не булим отримані кошти у сумі 2 000 гривень 08 травня 2025 року, так як виписка з рахунку за вказану дату не витребувана за клопотанням позивача, платіжне доручення, що долучено до справи не містить відмітки про його виконання банком чи іншою фінансовою установою, а відповідач отримання цих коштів заперечує.

Отже, суд констатує, що сума коштів отриманих в кредит становить 6 800 гривень. Також суд вважає, що погоджений сторонами розмір комісії за кредитним договором і додатковою угодою становить 408 гривень (198 гривень + 210 гривень), що визначено пунктом 1.6, 1.7 додаткової угоди (а. с. 23).

Таким чином, залишок заборгованості за тілом кредитую, процентами і комісією визначається наступним чином:

До 07 травня 2025 року, стверджуваної дати додаткового траншу, суд вважає правильним розмір заборгованості, що визначений у розрахунку первісного кредитора, станом на цю дату, залишок заборгованості за тілом кредиту – 6 799,12 гривень, за процентами – 1 265, 88 гривень (а. с. 31, зворот).

В подальшому, за період часу з 08 травня 2025 року до 15 травня 2025, за 7 днів було нараховано проценти у сумі 466,41 гривні (66,63 гривні х 7 днів).

Станом на 15 травня 2025 року залишок заборгованості за тілом кредиту – 6 799,12 гривень, за процентами – 1 732,29 гривень (1 265,88 гривень + 466,41 гривні).

15 травня відповідачем здійснений платіж у сумі 2 057 гривень, який в силу вимог статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» спрямовується в рахунок оплати тіла кредиту і процентів.

Відтак, після здійснення платежу, залишок заборгованості за тілом кредиту 6 474,41 гривні, за процентами – 0 гривень.

З 16 травня 2025 року до 14 червня 2025 року проценти нараховуються на залишок заборгованості за тілом кредиту 0,98 % в день.

За цей період часу проценти нараховані у сумі 1 903, 47 гривень (6 474,41 гривні х 0,98 % х 30 днів).

Після сплати відповідачем платежу у сумі 2 587 гривень, залишок заборгованості за тілом кредиту – 5 790,88 гривень, за процентами – 0 гривень.

В період часу з 15 червня 2025 року до 22 липня 2025 року проценти нараховані у сумі 1 702,52 гривні (5 790,88 гривень х 0,98 % х 35 днів).

Після здійснення платежу у сумі 5 гривень, розмір нарахованих процентів зменшився до 1 697,52 гривні.

В період часу з 23 липня 2025 року до 09 січня 2026 року (кінцевої дати розрахунку), проценти нараховані у сумі 9 704,35 гривні (5 790,88 гривень х 0,98 % х 171 день).

Отже, з урахуванням залишку заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 790,88 гривень, процентів нарахованих до 22 липня 2025 року у сумі 1 697,52 гривні, процентів нарахованих станом на 09 січня 2026 року у сумі 9 704,35 гривні, комісії у сумі 408 гривень, загальний розмір заборгованості за цими платежами становить 17 600,76 гривень.

Однак, оскільки позивачем не заявлено до стягнення заборгованість за комісією, суд в силу приписів статті 13 ЦПК України не виходить за межі заявлених позовних вимог і не стягує заборгованість даного виду.

Далі, суд не погоджується з можливістю стягнення неустойки у сумі 4 398,93 гривень з огляду на наступне.

Так, з пункту 12.3 договору кредитної лінії № 295427925 від 23 лютого 2025 року, встановлена неустойка у вигляді штрафу.

Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Станом на дату укладення договору позики, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення пені, що виникло з договору про надання фінансового кредиту.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по неустойці у сумі 4 398,93 гривень.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 17 192,75 гривень, що включає: 5 790,88 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 11 401,87 гривня – заборгованість за процентами.

Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 464,32 гривні (2 662,40 гривні х 55 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії № 295427925 від 23 лютого 2025 року та додаткової угоди від 23 лютого 2025 року у сумі 17 192,75 гривень, що включає: 5 790,88 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 11 401,87 гривня – заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 464,32 гривні, як компенсацію з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.