Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №379/1496/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1496/26

Провадження № 2/379/1083/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

УСТАНОВИВ:

06.08.2026 представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в 269 334,39 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado, 2020 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

17.06.2026 близько 16 год. 20 хв. у місті Тараща Білоцерківського району Київської області, на перехресті вулиць Володимира Великого та Шевченка, сталася дорожньо-транспортна пригорода за участю належного позивачу транспортного засобу та автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 13.07.2026 у справі № 379/1210/26 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Судом встановлено, що саме внаслідок порушення нею вимог Правил дорожнього руху України відбулося зіткнення транспортних засобів, у наслідок чого належний позивачу автомобіль отримав значні механічні пошкодження.

Відповідач у добровільному порядку відмовилась відшкодовувати вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, внаслідок чого позивач звернулась до атестованого судового експерта для проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість якого 9 200,00 грн. оплачено позивачем за власні кошти.

За результатами проведеного дослідження складено висновок експерта №111 від 29.07.2026, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача становить 529 708,39 грн.

Станом на день звернення до суду, страховою компанією на користь позивача виплачено страхове відшкодування у розмірі 250 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Невгада О.В.

11.08.2026, судом, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи, вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.09.2026.

Ухвалою суду від 15.09.2026 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, підготовче судове засідання відкладено до 30.09.2026.

Представник позивача та позивач у підготовче судове засідання не з`явились, в прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог представник позивача зазначив клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, до початку судового розгляду подала заяву в якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди та судових витрат визнала в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado, 2020 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 11.07.2020 територіальним сервісним центром МВС (а.с. 14-15).

17.06.2026 близько 16 год. 20 хв. у місті Тараща Білоцерківського району Київської області на перехресті вулиць Володимира Великого та Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригорода за участю належного позивачу транспортного засобу та автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 13.07.2026, що набрала законної сили, у справі № 379/1210/26 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Судом, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, 17.06.2026 у місті Тараща Білоцерківського району на перехресті вулиць Володимира Великого та Шевченка відбулося зіткнення транспортних засобів Toyota Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті чого належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим їй завдано матеріальні збитки. При цьому під час судового розгляду ОСОБА_2 свою вину у вчиненому правопорушенні визнала повністю ( а.с.20-24).

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Після дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб отримав значні механічні пошкодження, у зв`язку із чим виникла необхідність проведення його відновлювального ремонту на офіційній станції технічного обслуговування Toyota, а саме ТОВ «Автосаміт Біла Церква», де він перебуває на офіційній гарантії (а.с. 33-36).

27.07.2026, з метою визначення реального розміру заподіяної шкоди транспортному засобу Toyota Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач звернулась до атестованого судового експерта Петрушанка Вадима Федоровича для проведення транспортно-товарознавчого дослідження.

За результатами проведеного дослідження складено Висновок експерта № 111 від 29.07.2026 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 529 708, 39 грн. (а.с. 25-32)

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду, страховою компанією на користь позивача виплачено страхове відшкодування у розмірі 250 000,00 грн. (фактично на її банківський рахунок зараховано 249 950,00 грн., оскільки банківською установою під час зарахування коштів утримано комісію у розмірі 50,00 грн.).

Водночас зазначена страхова виплата не покриває повного розміру завданої майнової шкоди, встановленої відповідно до висновку експерта, а тому різниця в сумі 279 708,39 грн. між фактичним розміром заподіяної шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, підлягає відшкодуванню відповідачем як особою, винною у її заподіянні.

Крім того, позивачем за власні кошти здійснено оплату послуг експерта по проведенню судового експертного дослідження. Згідно акту виконаних робіт № 11 від 29.07.2026, вартість проведення зазначеної експертизи становила 9 200,00 грн., оплата яких підтверджується платіжною інструкцією № 76 від 29.07.2026 (а.с. 50-51).

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин 22.05.2025).

Виходячи із положень ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених п.6 ч. 1 ст. 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом (ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2022 року у справі № 760/15471/15-ц зазначено, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, а позивачці виплачено страхове відшкодування в сумі 250 000,00 грн., однак вартість майнового збитку, завданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо розміру майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, суд виходить із наступного.

Позивачка просить стягнути на її користь з відповідача майнову шкоду у розмірі 269 334,39 грн.

Як на доказ, в підтвердження своїх позовних вимог та розміру спричиненої їй шкоди, позивачка посилається на висновок експерта № 111 від 29.07.2026.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 7 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно із ч. ч. 1, 5 - 7 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Вказаним вище вимогам закону висновок експерта № 111 від 29.07.2026 відповідає. Так, даний висновок підготовлено експертом ОСОБА_3 , який має вищу технічну та юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта, з правом проведення транспортно-товарознавчих експертиз.

У висновку експерта зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Виходячи із положень ст. ст. 76, 77 ЦПК України вказаний висновок є належним доказом.

Водночас, згідно з квитанцією № 630441807237 від 31.08.2026, відповідачем, в добровільному порядку, сплачено 10 374,00 грн. на користь позивача в рахунок погашення завданої шкоди. Дана обставина зазначена самим позивачем (а.с. 81).

Відповідачем не тільки не спростовано розрахунок позивача, щодо розміру завданої їй матеріальної шкоди, а й визнано позовні вимоги про стягнення з неї матеріальної шкоди у розмірі 269 334,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою в повному обсязі належними доказами доведено розмір спричиненої їй матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на її користь.

Суд вважає обґрунтованим розрахунок позивача щодо завданої майнової шкоди, який становить собою різницю між розміром матеріальної шкоди, встановленої висновком експерта та розміром суми відшкодування за страховим випадком і суми внесеної відповідачем в рахунок погашення завданої матеріальної шкоди.

За таких обставин зважаючи на визнання позову відповідачем, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 269 334,39 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 3 395,74 грн. за подання позовної заяви та 665,60 грн. сплачених за подання заяви про забезпечення позову.

Проте, так як відповідачем визнано позов в повному обсязі, то суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги майнового характеру у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути в повному обсязі понесені нею судові витрати пов`язані з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 9 200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 23, 1166, 1167, 1194 ЦК України, статтями 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану пошкодженням транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado, 2020 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 269 334 (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста тридцять чотири) гривні 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за проведення транспортно-товарознавчого експертного дослідження у розмірі 9 200 (дев`ять тисяч двісті ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 697,87 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 332,8 грн., що разом становить 2 030 (дві тисячі тридцять) гривень 67 копійок

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків суми сплаченого судового збору, а саме: 1 697 (одну тисячу шістсот дев`яносто сім) гривень 87 копійок судового збору за подання позову перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 8423-5388-2385-5792 від 06.08.2026; та 332 (триста тридцять дві) гривні 80 копійок судового збору за подання заяви про забезпечення позову перерахованого згідно з платіжною інструкцією 8422-7551-7595-7081 від 29.07.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено і підписано 30.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Невгад