Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №373/3009/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3009/26

Провадження № 2/373/2138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Залеської А.О.,

за участю секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати аліментів,

установив:

Представник позивачки адвокатка Горбенко Т.В. звернулася до суду з позовом, в якому просила звільнити з 06.07.2026 ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.01.2025 у справі №373/1582/24. Також просила стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги у змісті позову та в судовому засіданні представник обґрунтувала тим, що згідно рішення суду ОСОБА_1 є платником аліментів на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грн, які стягуються щомісячно в розмірі 10000,00 грн, починаючи з 16.07.2024. За виконавчим листом, виданим на рішення суду Коростишівським ВДВС у Житомирській області 16.05.2025 було відкрито виконавче провадження. Оскільки справа розглядалася судом з липня 2024 року по січень 2025 року, то у ОСОБА_1 утворилася заборгованість по сплаті аліментів, яку вона поступово погашала та сплачувала поточні аліменти. На теперішній час неповнолітній син виявив бажання проживати разом зі своєю матір`ю (позивачкою по справі) в Королівстві Данія. Батько неповнолітнього надав нотаріально посвідчено письмову згоду на виїзд сина за межі України. Позивачка, перебуваючи на території Польщі та чекаючи прибуття сина, 02.07.2026 подала заяву, в якій надала дозвіл на супровід неповнолітнього його тіткою ОСОБА_3 для перетину кордону. Після перетину кордону, позивачка разом з сином вилетіли на короткий відпочинок на Мальту та 12.07.2026 вже разом прибули до місця постійного проживання ОСОБА_1 в Королівство Данія, де неповнолітній син за зверненням матері отримав офіційний статус для перебування в Королівстві Данія по програмі для громадян України Віза SL-2, що свідчить про намір дитини проживати з матір`ю постійно. Позивачка повідомила про своє возз`єднання з сином службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради, а також 10.07.2026 подала офіційну заяву до навчального закладу в Україні з метою переведення сина на дистанційне навчання та з 13.07.2026 сина переведено на сімейну форму здобуття освіти. Коли син був в Україні, аліменти від матері перераховувалися на банківську картку, яка була відкрита на ім`я дитини. Проте, перед виїздом сина за кордон відповідач звернувся до Коростишівського ВДВС із заявою про зміну одержувача аліментів та надав реквізити своєї банківської картки. Тому позивачка змушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач має намір продовжити стягнення аліментів з неї.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги про припинення стягнення аліментів з позивачки визнав, а також визнав, що з 06.07.2026 їх спільний син ОСОБА_2 проживає разом з матір. – позивачкою у справі. Водночас, відповідач пояснив, що позивачка має заборгованість по аліментам понад тридцять тисяч, а тому він не відкликав виконавчого листа. За таких обставин він заперечив проти стягнення з нього витрат на правову допомогу в с умі 5000,00 грн.

У відповідь на повідомлені відповідачем обставини про наявність у позивачки заборгованості зі сплати аліментів та його запереченням на цій підставі про стягнення з нього витрат на професійну правову допомогу в заявленому розмірі 5000 грн представник позивачки відмовилась від такої вимоги.

Третя особа – Коростишівський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) участі в судовому засіданні не брав, письмових пояснень суду не направив.

З урахуванням положень ч.3 ст. 200 та ч.4 ст. 206 ЦПК України, суд прийняв визнання позову відповідачем та відмову позивача від стягнення витрат на правову допомогу та розглянув справу з ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні.

Судом досліджені письмові докази, на підставі яких встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Козлів Переяслав-Хмельницького району Київської області народився ОСОБА_2 , батьками якого є: ОСОБА_2 (відповідач у справі) та ОСОБА_1 (позивачка). Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 02.07.2010 (а.с.16).

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.01.2025 у справі №373/1582/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10000,00 грн, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 16.07.2024 (а.с.6-10).

16.04.2025 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №373/1582/24 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, де стягувачем є ОСОБА_2 (а.с.11-12).

16.05.2025 державним виконавцем Коростишівського ВДВС Житомирського району Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження ВП 78065926, яке на теперішній час згідно даних АСВП має статус «відкрите».

Скріншоти смс-переписки мобільного зв`язку з телефону позивачки свідчать, що 02.07.2026 державний виконавець Коростишівського ВДВС повідомив ОСОБА_1 , що підготує необхідну їй довідку та, що ОСОБА_2 надав нові реквізити рахунку для перерахування аліментів та боргу (а.с.13).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Коростишівського ВДВС Житомирської області відносно боржника ОСОБА_1 з лютого 2025 р. розпочалось стягнення аліментів у розмірі 10000,00 грн щомісяця. На початок стягнення борг позивачки по аліментам складав 65483,87 грн, а на кінець розрахунку - станом на 03.07.2026 заборгованість зменшилась та складає 31505,69 грн (а.с.14-15).

02.07.2026 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Бобровнік Н.В. посвідчено заяву ОСОБА_2 (реєстр №1518), якою він надав згоду на тимчасовий виїзд за кордон у зв`язку з воєнними діями на території України до Республіки Польща, Королівства Данії, Португалії та до інших країн Європейського союзу та Шенгенської угоди у супроводі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та/або матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та на тимчасове проживання у зазначених країнах в період з 03.07.2026 по 03.07.2027 неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також цією заявою ОСОБА_2 підтвердив, що нагляд та фактичний догляд за неповнолітнім сином, організацію необхідних заходів для збереження його життя та здоров`я під час тимчасового перебування та проживання за кордоном здійснюватиме: тітка ОСОБА_4 та/або мати ОСОБА_1 (а.с.17-18).

02.07.2026 мати неповнолітнього ОСОБА_1 також надала свою письмову згоду на тимчасовий виїзд за кордон з метою туризму до Республіки Польща її неповнолітньому сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02.07.2026 по 25.06.2028, у супроводі тітки ОСОБА_4 (а.с.19).

Відповідні заяви батьків (сторін у справі) були надані оскільки неповнолітньому ОСОБА_5 було відмовлено у виїзді, про що свідчить посадковий талон від 30.06.2026 з м. Києва до Варшавського аеропорту імені Фредерика Шопена та заявка на повернення коштів за невикористаний квиток на автобус FlixBus від 30.06.2026 (а.с.20,21).

05.07.2026 неповнолітній син сторін ОСОБА_6 виїхав з м.Київ до Варшави, про що свідчить посадковий талон від 05.07.2026 (а.с.22). У подальшому згідно підтвердження check-in на літак від 06.07.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з Варшави вилетіли до Мальти (а.с.23).

06.07.2026 ОСОБА_1 подала до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради заяву, в якій повідомила, що 05.07.2026 її син виїхав з України та 06.07.2026 вона зустріла його на території Республіки Польща. З цього моменту дитина фактично перебуває разом з нею та перебуває на її матеріальному забезпеченні. На підтвердження таких обставин просила провести перевірку фактичного місця проживання дитини та скласти акт обстеження (а.с.24-26).

10.07.2026 Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради своїм листом за №55 повідомила ОСОБА_1 , що обстеження за місцем проживання дитини не проводилось, оскільки батько ОСОБА_2 підтвердив, що з 06.07.2026 син фактично перебуває з матір`ю в Королівстві Данія (а.с.27).

13.07.2026 Наказом директора Студениківського ліцею №70/а/г учня ОСОБА_2 за заявою матері ОСОБА_1 з 01.09.2026 переведено на сімейну (домашню) форму здобуття повної загальної середньої освіти (а.с.39-30).

З підтвердження запису на подання біометричних даних для візи SL-2 вбачається, що 27.07.2026 неповнолітній ОСОБА_2 надав біометричні дані для візи SL-2 та отримання дозволу на проживання в Королівстві Данія (а.с.31-35).

05.08.2026 рішенням Імміграційної служби Данії ОСОБА_5 , 2010 р.н. було присвоєно данський номер НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер) та надано дозвіл на проживання в муніципалітеті Холбек (Данія) строком до 17 березня 2027 року, копія якого в оригіналі та в перекладі з датської мови на українську долучено представником позивачки до матеріалів справи.

Також позивачкою надано довідку муніципалітету Holbаеk Kommune за підписом директора Центру обслуговування громадян від 28.08.2026 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 (CPR-номер НОМЕР_3 ) за адресою реєстрації ОСОБА_8 , що підтверджує фактичне проживання сина разом з матір`ю та перебування його на її утриманні.

Вирішуючи даний спір суд виходить з фактичних обставин та керується наступним.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов`язок закріплений у ст. 51 Конституції України та рівною мірою стосується як матері, так і батька дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Сімейним кодексом України передбачено сплата аліментів на утримання дитини тому з батьків з ким проживає дитина. Так, за правилами ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Крім цього, згідно з ч5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.192 Сімейного кодексу України передбачена можливість зменшення, збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду або домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 10 Сімейного кодексу України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №711/8561/16-ц Верховний Суд погодився з рішенням суду першої інстанції, яким припинено стягнення аліментів із позивача на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей, які стягнуто рішенням суду. Верховний Суд зазначив, що аліменти – це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш участь у її вихованні.

Поставною верховного Суду від 29.09.2022 у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зам правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

У даній справі судом встановлено, що після ухвалення судового рішення від 30.01.2025 про присудження з ОСОБА_1 щомісячних платежів по аліментам на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які отримував батько (відповідач у справі), обставини змінились таким чином, що з 06.07.2026 неповнолітній син сторін почав проживати разом з матір`ю на постійній основі в Королівстві Данія, у зв`язку з чим фактично перебуває на її утриманні, а тому продовження стягнення з ОСОБА_1 аліментів, отримувачем яких є відповідач, суперечить цільовому призначенню аліментів, є нелогічним, несправедливим, таким, що порушує права позивача та дитини.

Враховуючи все вищевикладене, прийнявши повне та безумовне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що існують законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення її від сплати аліментів.

Судовий збір, сплачений позивачкою при поданні позову в розмірі 1331,20 грн, суд стягує з відповідача на користь позивачки на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.

Розподіл, зазначених у позові судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд не здійснює, оскільки представник ОСОБА_1 зробила заяву про залишення таких витрат за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, ч.1 ст. 81, ч.2 ст. 82, ч.4ст. 200, ч.4 ст. 206, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Коростишівський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати аліментів – задовольнити.

Звільнити, починаючи з 06 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.01.2025 у справі №373/1582/24.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя А.О. Залеська