Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №370/1704/26 — Макарівський районний суд Київської області

"24" вересня 2026 р. Справа № 370/1704/26

Провадження № 2/370/929/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в с-ще Макарів Київської області, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Свеа Фінанс» - Паладич А.О., через систему «Електронний суд» звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами № 1948857 від 10.12.2024, №1964398 від 29.11.2024 у загальному розмірі 33 558,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1948857 про надання споживчого кредиту в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства, за умовами якого кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену ним в особистому кабінеті, і яка зазначена у даному п.п. кредитного договору (п.п.2.1). Відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2 400,00 грн стоком на 350 днів, з процентною ставкою 1%, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. 30.06.2025 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступає права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуває права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-18/25 від 30.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1948857 від 10.12.2024 складає 12 048,00 грн., з яких: 2 400,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 4 848,00 грн. заборгованість відсотками; 4 800,00 грн -заборгованість за пенею.

Поряд з цим, 29.11.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1964398, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн, зі сплатою процентів 1,0% стандартна процентна ставка за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, строком на 360 днів, що передбачені договором. ТОВ «Слон Кредит» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. 27.06.2025 між між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 01.02-17/25. Відповідно до умов вказаного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за договором № 1964398 від 29.11.2024, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем. Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-17/25 від 27.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1964398 від 29.11.2024 складає станом на дату складання позовної заяви 21 510,00 грн., з яких 4 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 510,00 грн. - заборгованість по відсотках, пеня, штраф 8 000,00 грн.

Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1948857 від 10.12.2024 у розмірі 12 048,00 грн., за кредитним №1964398 від 29.11.2024 у розмірі 21 510,00 грн., в загальному розмірі 33 558,00 грн та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області 12.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у вимогах позовної заяви було зазначено про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась за невідомими суду причинами, про дату, час і місце розгляду справи повідомлясь своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому суд, за відсутності заперечень позивача, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільногокодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що 10.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1948857, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 2 400,00 грн., строком на 350 днів, зі сплатою відсотків 1 % за кожен день користування кредиту.

Також, між сторонами підписано 10.12.2024 паспорт споживчого кредиту, в якому викладені аналогічні умови кредитування відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1948857.

Договір про надання кредиту та додатки до нього підписані відповідачем електронний підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Договір містить інформацію про анкетні дані відповідача, її місце проживання, серію, номер паспорту, дату його видачі, податковий номер, номер телефону.

Згідно з умовами кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 400,00 грн. шляхом перерахування на банківську куртку позичальника № НОМЕР_2 , номер якої зазначено в п.2.1 розділу 2 договору №1948857 від 10.12.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» відповідно до якої, 10.12.2024 року о 18:29:09 успішно перераховано грошові кошти в сумі 2 400,00 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості, виконаного первісним кредитором станом на 30.06.2025 року становить 12 048,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2 400,00 грн.; заборгованість за процентами 4 848,00 грн та пеня у розмірі 4 800,00 грн.

30.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі Заборгованостей, що зазначений у пункті 2.2 цього Договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені Кредитними договорами.

Згідно до копії платіжної інструкції № 10109 від 01.07.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Селфі Кредит» за договором факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025 у розмірі 4268802,76 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025, клієнт передав факторові права вимоги за кредитним договором №1948857 від 10.12.2024 укладеним з ОСОБА_1 , залишок заборгованості за основним боргом 2 400,00 грн., за відсотками 4 848,00 грн за пенею 4 800,00 грн, а всього 12 048,00 грн.

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Також, 29.11.2024 р. між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №1964398 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний».

Згідно вказаного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти. Сума кредиту складає 4 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність сплати платежів - кожні 30 днів.Стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.2 Договору).

Кошти кредиту надаються Товариством на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 (п.2.1. Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "С260".

Також, між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту за продуктом «Зручний» №1964398 від 29.11.2024 та паспорт споживчого кредиту, в якому викладені аналогічні умови кредитування відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «Зручний» №1964398.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську куртку позичальника № НОМЕР_1 , номер якої зазначено в п.2.1 розділу 2 договору №1964398 від 29.11.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» відповідно до якої, 29.11.2024 року успішно перераховано грошові кошти в сумі 4 000,00 на картку № НОМЕР_1 .

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості, виконаного первісним кредитором станом становить 21 510,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн.; заборгованість за процентами 9 510,00 грн та пеня у розмірі 8 000,00 грн.

27.06.2025 між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу №01.02-17/25 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "Слон Кредит" передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржникі.

У відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором (п.2.1 Договору).

Згідно до копії платіжної інструкції № 10110 від 01.07.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Слон Кредит» за договором факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025 у розмірі 4243309,15 грн.

Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025 позивач ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Суд установив, що реєстр прав вимог від 27.06.2025 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 від 29.11.2024.

Суд звертає увагу, що вищевказані договори факторингу, якими обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі, на час вирішення спору є дійсними, у судовому порядку недійсними не визнавалися та доказів щодо їх нікчемності (невідповідності умов імперативним вимогам законодавства) суду не надавалося, суд вважає, що відповідні договіри є таким, що регламентують правовідносини, визначені ним.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором №1948857 від 10.12.2024, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , а також за договором №1964398 від 29.11.2024, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс», набувши статусу нового кредитора у кредитному договорі №1948857 від 10.12.2024 та у договорі №1964398 від 29.11.2024, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаними договорами.

З моменту отримання права вимоги до відповідача ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» та ОСОБА_1 становлять відносини, які пов`язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ним (кредитні правовідносини).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1948857 від 10.12.2024 з ТОВ «Селфі Кредит», а також договір №1964398 від 29.11.2024, з ТОВ «Слон Кредит» в електронній формі, що згідно з п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Підписання договорів відповідачем підтверджується змістом останніх, додатків до договорів, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження, паспортні дані, податковий номер відповідача. Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитних договорів саме ОСОБА_1 .

На підтвердження перерахування коштів за умовами договору позики позивачем долучено інформацію ТОВ «Пейтек», яке є надавачами фінансових платіжних послуг без відкриття рахунку та діє на підставі ліцензії НБУ.

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення кредитних договорів. А відтак суд приходить до висновку, що позивачем надані належні докази перерахування відповідачу на умовах укладених договорів кредитних коштів.

Оскільки Товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Слід зазначити, що відповідач розміри кредитної заборгованості та її складові належним чином не спростував, контррозрахунку боргу не надав, також доказів повернення відповідачем у повному розмірі коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять. Окрім цього, відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику стороні, не скористався своїм процесуальним правом та не скерував відзив на позовну заяву.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

У суду відсутні докази того, що відповідач мала перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надала будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач; доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитними договорами позивачу матеріали справи не містять, а тому з врахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами в частині заборгованості по тілу кредиту:

за кредитним договором №1948857 від 10.12.2024 у розмірі 2 400,00 грн;

за кредитним договором №1964398 від 29.11.2024у розмірі 4 000,00 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 4 848,00 грн за договором №1948857 від 10.12.2024 та за договором №1964398 від 29.11.2024 у розмірі 9 510,00 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту вказаних кредитних договір між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів, в тому числі щодо сплати процентів.

Підпис відповідача під договорами свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитні договори №1948857 від 10.12.2024 та №1964398 від 29.11.2024 підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов договорів; не оспорював кредитні договори в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитних договорів, у тому числі й щодо сукупної вартості кредитів, реальної процентної ставки; договір містять інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши вказані договори, ОСОБА_1 засвідчила свою обізнаність та згоду з їх умовами, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відсотки нараховувались в межах строку дії кредитних договорів та у погодженому сторонами розміром відсотків.

Також, суд зазначає, що відсотки нараховувались за процентною ставкою у розмірі 1%, що відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що нараховані відсотки у розмірі у розмірі 4 848,00 грн за договором №1948857 від 10.12.2024 та за договором №1964398 від 29.11.2024 у розмірі 9 510,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Однак суд не може погодитися з заявленою вимогою щодо нарахованої пені у розмірі 4 800,00 грн договором №1948857 від 10.12.2024 та за договором №1964398 від 29.11.2024 у розмірі 8 000,00 грн, з огляду на наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Кредитні договори укладено 10.12.2024 року та 29.11.2024, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, вимоги про стягнення неустойки за даними договором не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1948857 від 10.12.2024 у загальному розмірі 7 248,00 грн та за кредитним договором №1964398 від 29.11.202413 у загальному розмірі 13 510,00 грн, а разом заборгованість за кредитними договорами, яка підлягає стягненню складає 20 758,00 грн.. В решті задоволення позовних вимог слід відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному 20 758,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1 646,88 грн. (20 758,00 *2662,40/33 558,00).

На підставі викладеного, керуючись статтями 13,76, 81, 141, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість у загальному розмірі 20 758 (двадцять тисяч сімсот п`ятьдесят вісім) гривень 00 копійок, яка складається з:

за Договором №1948857 від 10.12.2024 року у розмірі 7 248 (сім тисяч двісті сорок вісім) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту 2 400,00 гривень, заборгованість по відсотках 4 848,00 гривень;

за Договором №1964398 від 29.11.2024 року у розмірі 13 510 (тринадцять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту 4 000,00 гривень, заборгованість по відсотках 9 510,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 1 646,88 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05.10.2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва