Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №367/14376/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/14376/25

Провадження №2/367/1092/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Третяк Я.М.,

за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2012394892 від 07.05.2016 у розмірі 16925,56 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.05.2016 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2012394892, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином. В свою чергу, відповідачем кредитні зобов`язання належним чином не виконані.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого первісний кредитор - АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 2012394892 від 07.05.2016 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» є обґрунтованою та становить 16925,56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10797,26 грн., заборгованість по відсотках - 6128,30 грн.

01 грудня 2025 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху. У встановлений строк позивач усунув виявлені недоліки.

Ухвалою суду від 02 січня 2026 року за позовом відкрито провадження та справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

19.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовною заявою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що подана з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що у позовній заяві належним чином не доведено: факт укладення нею кредитного договору, його дату та розмір, строк виконання зобов`язань, факт отримання кредитних коштів, правонаступництво позивача та розмір заборгованості. Зауважує, що позивач не зазначає: коли саме виникло право вимоги, коли настало прострочення та за який період заявляється заборгованість. У разі якщо кредитні правовідносини існували, строк позовної давності, з огляду на характер подібних договорів, очевидно сплив, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також, відповідач звертає увагу, що її право на досудове врегулювання спору було порушене, оскільки вона не отримувала ні письмових вимог про погашення боргу, ні повідомлень про відступлення права вимоги. У зв`язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позову.

04.02.2026 року від ТОВ «Брайт Інвестмент» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач наводить свої заперечення щодо наведених у відзиві тверджень відповідача. Щодо строку позовної давності зауважує, що у період з 2016 по 2021 роки відповідач здійснював оплату за використання кредитних коштів. Останній платіж (надходження коштів на рахунок для погашення заборгованості за кредитом) за Заявою-анкетою було здійснено 16.03.2021, що також свідчить про визнання боржником свого зобов`язання. Отже, перебіг строку позовної давності розпочинається з 16.03.2021 року - моменту внесення відповідачем останнього платежу і триває до 16.03.2024 року. При цьому, позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Щодо відступлення права вимоги, наголошує, що всі належні докази на підтвердження передання такої вимоги надані до матеріалів даної справи. Також, позивач переконаний, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

09.02.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (додаткові пояснення позивача), в яких відповідач заперечує проти доводів позивача. Зауважує, що позивач не надав належних та допустимих доказів дії відповідача, яка б перервала позовну давність. Внутрішні зведені таблиці/розрахунки/реєстри без первинних платіжних документів не доводять визнання боргу відповідачем у розумінні ст. 264 ЦК України та не можуть автоматично вважатися підставою для переривання позовної давності. Відповідач заперечує факт будь-яких платежів після 08.02.2020 року. Після цієї дати вона не здійснювала платежів, не визнавала борг, не здійснювала операцій користування кредитним лімітом. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 08.02.2023 року. Розмір заборгованості вважає недоведеним.

17.02.2026 від ТОВ «Брайт Інвестмент» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач звертає увагу, що у матеріалах справи міститься офіційний розрахунок заборгованості АТ «ОТП Банк» по договору № 2012394892 (продукт CARD) станом на 24.03.2023 року, який містить деталізований рух коштів по рахунку відповідача. У зв`язку з чим, вважає, що факт надходження коштів 16.03.2021 року підтверджується первинним банківським документом. Також зауважує, що у своїх запереченнях відповідач прямо вказує на здійснення платежу 08.02.2020 року, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність кредитного договору, користування кредитними коштами та прийняття умов договору.

23.02.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких відповідач дублює аргументи, що були наведені раніше.

24.02.2026 від ТОВ «Брайт Інвестмент» до суду надійшла заява щодо повторного викладення доводів відповідачем та безпідставності клопотання про витребування доказів.

02.03.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на заяву позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку наданим по справі доказам, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 07 травня 2016 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2012394892, що підтверджується копіями Договору, Графіку платежів, Розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту з урахуванням всіх супутніх послуг (Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 2012394892 від 07 травня 2016 року), Анкети-заяви на отримання кредиту, а також Специфікації до кредитного договору за підписами відповідача ОСОБА_1 .

Поряд з цим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії паспорта та РНОКПП відповідача ОСОБА_1 , які були завірені відповідачем своїм підписом та датою укладення Договору про споживчий кредит 07 травня 2016 року, що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів укладення нею кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник отримує його на наступних умовах: Загальна сума Кредиту - 24001,20 грн.; Цільове використання Кредиту - придбання товарів та послуг; Строк кредиту - 14 міс.; розмір процентної ставки - 0,01% річних.

Відповідно до п. 1.2 Договору Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним Договором та Додатком № 1 «Графік платежів».

Відповідно до п. 1.3 Договору підписанням цього Договору Позичальник надає Банку доручення на перерахування визначених цим Договором сум на рахунок отримувачів (Продавців).

Відповідно до п. 2.4 Договору за користування Кредитом, в тому числі Простроченим Кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти у розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 40% річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день.

АТ «ОТП БАНК» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 2012394892 від 07 травня 2016 року, перерахувавши грошові кошти у розмірі 23701,20 грн. на рахунок Продавця - ТОВ «ДІЄСА», а також відкривши відповідачу картковий рахунок та випустивши кредитну картку, яку відповідач отримала, що підтверджується копіями товарного чеку № 9215230 від 07 травня 2016 року, специфікації до вказаного кредитного договору, фіскального чеку та розписки ОСОБА_1 про отримання кредитної картки.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 265, у відповідності до умов якого АТ «ОТП БАНК» передає а ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» приймає право грошової вимоги, що належать АТ «ОТП БАНК», і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП БАНК» і боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, що підтверджується копією Договору факторингу, копіями Актів приймання-передачі Реєстру боржників № 1 та Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року, а також копією платіжної інструкції про оплату за Договором факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників (Додаток № 1) до Договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2012394892 від 07.05.2016 року в сумі 16925,56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10797,26 грн., заборгованість по відсотках - 6128,30 грн.

Згідно ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в порушення вищевказаних вимог законодавства та умов договору, відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконала.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 2012394892 від 07.05.2016 року станом на 24.03.2023 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 16925,56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10797,26 грн., заборгованість по відсотках - 6128,30 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, 17.10.2025 року позивач направив письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості на адресу місця проживання відповідача, що була зазначена у кредитному договорі, що підтверджується копіями вимоги, поштової накладної та опису вкладення до поштового відправлення.

Разом з тим, суд, вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2012394892 від 07.05.2016 року.

Судом було встановлено, що строк користування кредитом становив 14 місяців. Дата останнього платежу, відповідно до Графіку платежів, визначена 07.07.2017 року.

Тобто, у відповідності до ст. 257 ЦК України позивач повинен був звернутися до суду з позовом до відповідача за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості за вказаним за вказаним кредитним договором, у строк не пізніше 07.07.2020 року. При цьому, позовна заява надійшла до суду 25.11.2025 року.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корон вірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06,09.2023 по справі № 910/18489/20 суд дійшов висновку, що спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року, в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2023 по справі № 910/5188/22 зауважив, що відповідно до обставин справи трирічний строк позовної давності сплив 23.10.2020. Разом з цим Верховний Суд наголосив, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Станом на дату звернення Прокурора з позовом у цій справі (29.06.2022) режим надзвичайної ситуації продовжено до 31.08.2022. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.06.2022, Верховний Суд погодився з висновками судів, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними договору про будівництво та договору про внесення змін не пропущена.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено, у тому числі, станом на дату прийняття рішення по справі.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2012394892 від 07.05.2016 року.

Поряд з цим, враховуючи те, що відповідач порушила зобов`язання за договором, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Ст. 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини - заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: копію Договору про надання правової допомоги № 43115064 від 01.07.2025 року, копію Додаткової угоди № 2012394892 до Договору про надання правової допомоги № 43115064 від 01.07.2025 року, копію свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, Детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом по вказаній справі на загальну суму 5000,00 грн., копію Акту № 2012394892 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 17.11.2025 року на загальну суму 5000,00 грн., а також платіжну інструкцію про оплату наданих адвокатом послуг на суму 5000,00 грн.

Таким чином, дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про задоволення заявлених витрат, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 629, 634, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) заборгованість за Кредитним договором № 2012394892 від 07.05.2016 року у розмірі 16925 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Копію рішення направити сторонам для відому.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я. М. Третяк