Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №363/4714/26 — Вишгородський районний суд Київської області

05.10.2026 Справа № 363/4714/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12026111150000334 від 23.04.2026 року за обвинувальним актом відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, такого, що офіційно не працює, не одружений, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, такого, що офіційно не працює, не одруженого, утриманців не має, такого, що має інвалідність 3 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України -

ВСТАНОВИВ:

1. 22.04.2026 року, не раніше 00 год. 05 хв., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вступили в злочинну змову, щодо вчинення таємного викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_5 , діючи спільно з ОСОБА_4 , неправомірно проникнувши до кімнати будинку за АДРЕСА_2 , шляхом відкриття дверей, які не були зачинені, виявили гумові покришки марки «Platin», радіусу R16 у кількості 2 шт., а також гумові покришки марки «Maxmiler Pro», радіусу R16 у кількості 2 шт.

Таким чином, вказані вище особи вступили між собою у попередню злочинну змову, спрямовану на вчинення таємного викрадення чужого майна, при цьому заздалегідь, тобто до початку вчинення кримінального правопорушення, домовилися, що кожен з них буде приймати участь у вчиненні запланованого злочину та вчинить необхідні дії для таємного викрадення чужого майна, шляхом неправомірного проникнення до житлового будинку за вказаною адресою.

Одразу після цього, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно та маючи спільний умисел, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в той же день та час, перебуваючи за вищевказаною адресою, викрали: гумову покришку марки «Platin», радіусу R16, вартістю 3 160 (три тисячі сто шістдесят) гривень 73 (сімдесят три) копійки, гумову покришку марки «Platin», радіусу R16, вартістю 3 160 (три тисячі сто шістдесят) гривень 73 (сімдесят три) копійки, гумову покришку марки «Maxmiler Pro», радіусу R16, вартістю 3 490 (три тисячі чотириста дев?яносто) гривень 54 (п?ятдесят чотири) копійки, гумову покришку марки «Maxmiler Pro», радіусу R16, вартістю 7071 (сім тисяч сімдесят одна) гривня 74 (сімдесят чотири) копійки.

В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи спільно, разом з викраденим майном покинули приміщення будинку за АДРЕСА_2 разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши майнової шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 16 883 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки.

2. Крім того, 23.06.2026 року не пізніше 15 год. 00 хв., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вступили в злочину змову, щодо вчинення таємного викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно, перебуваючи за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, поблизу вул. Лозова та пляжу СП за географічними координатами: 150.6551694, 30.41879831, виявили генератор чорного кольору марки «DNIPRO M GX – 30E» з серійними номерними знаками на корпусі 49314000TLM04243501623, який належить ОСОБА_8 .

Таким чином, вказані вище особи вступили між собою у попередню злочинну змову, спрямовану на вчинення таємного викрадення чужого майна, при цьому заздалегідь,

тобто до початку вчинення кримінального правопорушення, домовилися, що кожен з них буде приймати участь у вчиненні запланованого злочину та вчинить необхідні дії для таємного викрадення чужого майна.

Одразу після цього, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно, маючи спільний умисел, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в той же день та час під`їхали на транспортному засобі марки «FORD SIERA», д/н НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 та• перебуваючи за вищевказаною адресою, викрали генератор чорного кольору марки «DNIPRO M GX – 30E» з серійними номерними знаками на корпусі 49314000TLM04243501623, який належить ОСОБА_8 . Після чого, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, з метою незаконного збагачення, помістили генератор до вищевказаного транспортного засобу та зникли з місця події разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши майнової шкоди ОСОБА_8 на загальну суму 13 999 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Вказані дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за першим та другим епізодах кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надали суду заяви, в яких зазначали, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не мають, просили розглянути справу за їх відсутності.

Суд, відповідно до вимог ст. 325 КПК України, заслухав думку учасників судового провадження, вирішив за можливе з`ясувати всі обставини під час судового розгляду за відсутності потерпілих та вирішив питання про проведення судового розгляду без них.

Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнали повністю, щиро розкаялися, підтвердили обставини вчинення ними вказаних злочинів, зазначили час, місце, спосіб їх вчинення. Зокрема пояснили, що дійсно 22.04.2026 року та 23.06.2026 року за попередньою змовою викрали спочатку у ОСОБА_6 гумові покришки, а потім у ОСОБА_8 генератор. Додали, що щиро каються, зробили для себе відповідні висновки.

Судом встановлено, що обвинувачені та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, а відтак, заслухавши думку сучасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинувачених, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують їх особи, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже суд, допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених, приходить до висновку, що вина обвинувачених, у вчиненні ними по першому епізоду - таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану та по другому епізоду - таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану - доведена, їх дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 185 КК України.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Так, з аконним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, ст. 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу,

яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за №15-рп/2004 у справі за №1-33/2004.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пленум Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року роз`яснює, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених є щире каяття, а відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинувачених – судом не встановлено.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, як обставини, що впливає на призначення покарання, передбаченої ст. 66 КК України, правових позицій, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого кримінального правопорушення і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні правопорушення, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід`ємними складовими щирого каяття.

Крім того, як зазначив Верховний суд у Постанові від 15.11.2021 року у справі за №199/6365/19, що розкаяння передбачає, окрім визнання факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти правопорушень, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Таким чином, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Про щире каяття обвинувачених свідчить їх поведінка як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, де останні надали покази, повністю визнали вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, попросили вибачення у потерпілих за свої дії, послалися на те, що цілком розуміють, що вчинили тяжкі злочини, засудили свою поведінку, пообіцяли в майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень, вказали на те, що викрадене майно в них вилучили та воно буде повернуто власникам, цивільного позову потерпілі до суду не направляли, в заявах зазначили, що претензій до обвинувачених не мають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є результат об`єктивної можливості досягнення мети покарання без його реального виконання. Наявність цієї підстави підтверджується сукупністю обставин кримінального провадження, що передусім характеризують вчинене кримінальне правопорушення і особу винного. Ознаками, які характеризують особу винного та впливають на визначення загальної підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням, є зокрема: вік; соціальний та професійний статус, робота або навчання; сімейний стан, діти; стан здоров`я, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнання вини; поведінка у побуті і на роботі чи за місцем навчання. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст. 65 та ст. 68 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особи обвинувачених, а саме те, що вони на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають, офіційно не працюють, за місцем проживання характеризуються позитивно, вчинили ці злочини вперше, бере до уваги суд і молодий вік обвинувачених, наявність у ОСОБА_5 3 групи інвалідності, відсутність претензій з боку потерпілих, а відтак вважає за необхідне призначити їм покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у межах санкції частини цієї статті.

Враховує суд і думку сторони обвинувачення – прокурора, який вважав можливим звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, про що повідомив суд під час судових дебатів.

А відтак, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченим потрібно призначити у виді позбавлення волі, але із застосуванням ст. 75 ч. 1 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на них обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які будуть сприяти їх виправленню, на думку суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом пробації за місцем проживання, роботи, або навчання засуджених.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні експертиз з обвинувачених у рівних частках на користь держави.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Крім того, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання в тому числі і про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.

Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2026 року було накладено арешт на генератор чорного кольору марки «DNIPRO M GX – 30E» з серійними номерними знаками на корпусі 49314000TLM04243501623• Зі змісту вказаної ухвали слідує, що арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів. Суд вважає за необхідне скасувати накладений під час досудового розслідування вказаного провадження арешт на зазначене майно, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Відносно обвинувачених запобіжний захід не обирався.

Цивільній позов по справі не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 2 (два) роки не скоїть нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 2 (два) роки не скоїть нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на користь держави процесуальні витрати на проведення: судової молекулярно-генетичної експертизи від 08.07.2026 року за №СЕ-19/111-26/30720-БД в сумі 9 716,19 грн., судової товарознавчої експертизи від 29.06.2026 року за №СЕ-19/111-26/34606-ТВ в сумі 1 925,44 грн., судової товарознавчої експертизи від 26.05.2026 року за №СЕ-19/111-26/23993-АВ в сумі 5 776,32 грн., а всього - 17 417 грн. 95 коп., по 8 708,97 грн. з кожного.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2026 року арешт на генератор чорного кольору марки «DNIPRO M GX – 30E» з серійними номерними знаками на корпусі 49314000TLM04243501623•

Речові докази, а саме:

- дві гумові покришки марки «Platin», радіусу R16, дві гумові покришки марки «Maxmiler Pro», радіусу R16 та генератор чорного кольору марки «DNIPRO M GX – 30E» з серійними номерними знаками на корпусі 49314000TLM04243501623, що передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області – передати власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відповідно;

- автомобіль марки «FORD SIERA», д/н НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 – залишити в розпорядженні останнього.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча суддя ОСОБА_1