Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №361/12922/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/4986/25, cправа № 361/12922/25

27.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» липня 2026 року Місто Бровари

Броварського району

Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Броварської міської ради Броварського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, про скасування рішення щодо приватизації гуртожитку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради від 06 серпня 2015 року №1494-57-06 про приватизацію житлового блоку у гуртожитку АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 06 серпня 2015 року, виданого Управлінням комунальної власності на житловий блок у гуртожитку АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в рівних частках; - скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24758487 від 25 вересня 2015 року 13:00:11., про реєстрацію за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , права приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового блоку у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,5 кв.м., житловою площею 19,8 кв.м.; - скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24758487 від 25 вересня 2015 року 13:00:11., про реєстрацію за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 права приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового блоку у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,5 кв.м., житловою площею 19,8 кв.м.; стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначається, що у період з 03 червня 2006 року по 08 лютого

2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колишнє подружжя разом з дітьми мешкало в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою з 07 березня 2015 року. ОСОБА_4 був зареєстрований до гуртожитку 10 лютого 2016 року.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 у січні 2025 року ініціював звернення до суду з позовом до Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, в якому серед іншого просив зняти ОСОБА_1 з реєстрації її місця проживання. Ухвалою суду від 08 травня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.

У квітні 2025 року ОСОБА_2 повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою ж/б АДРЕСА_1 .

При ознайомленні з матеріалами справи позивачу стало відомо, що її колишній чоловік в серпні 2015 року приватизував житловий блок АДРЕСА_1 . Зазначене житло приватизоване на підставі рішення Броварської міської ради №1494-57-06 від 06 серпня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зважаючи на реєстрацію у гуртожитку, участі у приватизації житла не приймали.

Листом від 06 жовтня 2025 року № 3.02-06/3/17762 Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області повідомило, що ОСОБА_1 не приймала участі у приватизації у зв`язку з наявністю в неї на праві приватної власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , а відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» право на участь у приватизації житлових приміщень у гуртожитках мають громадяни, які не мають власного майна.

Згідно з листом від 09 жовтня 2025 року № 07-13/2406/2-25 Виконавчий комітет Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області повідомив, що

ОСОБА_1 приватизовано 22,57 кв.м. житла у АДРЕСА_4 . Залишок загальної площі невикористаної для приватизації становить

1,76 кв.м., сума житлових чеків, що підлягає видачі 0,32 грн.

Отже, право позивача на приватизацію використано не в повному обсязі, оскільки площа займаної квартири (кімнати) менше санітарної норми, при цьому позивач має використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) кімнати державного житлового фонду, наймачем якої вона є. Твердження Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради про те, що право на участь у приватизації житлових приміщень у гуртожитках мають громадяни, які не мають власного майна не узгоджуються з нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року. З огляду на вказані обставини, рішення Броварської міської ради № 1494-57-06 від 06 серпня 2015 року є незаконним та підлягає скасуванню. З підстав скасування рішення щодо приватизації гуртожитку та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло позивач звернулася до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

20 січня 2026 року до суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_2

19 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області.

19 лютого 2026 року до суду надійшли пояснення від третьої особи Служба справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області.

19 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Броварської міської ради Броварського району Київської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Броварської міської ради Броварського району Київської області – Якуніна С.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що позивач пропустила строк на звернення до суду з даним позовом. Оскаржуване рішення прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідач Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання представника не направило, заперечення проти позову виклало у відзиві на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що про приватизацію блоку у гуртожитку позивачу було добре відомо. ОСОБА_1 понад два роки не проживала за місцем своєї реєстрації.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду неповідомлені.

Третя особа Служба справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання представника не направила, у поданих до суду поясненнях просила розглядати справу без участі представника Служби.

Вислухавши пояснення позивач та її представника, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 03 червня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 94.

Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2024 року, постановленого у справі № 361/11788/23, що набрало законної сили 12 березня 2024 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 червня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 94.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2015 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 23 грудня 2014 року № 757, видано ордер на жилу площу у гуртожитку АДРЕСА_5 на право зайняття з сім`єю у складі трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3 житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_2 , розміром 19,8 кв.м.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з

07 березня 2015 року значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать Витяги з Реєстру територіальної громади від 09 жовтня 2025 року та копія паспорту ОСОБА_2 .

Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10 лютого 2016 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

21 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся керівника органу приватизації із заявою про передачу у приватну власність квартири, що він займає спільно з членами сім`ї. При оформленні квартири у спільну часткову власність просив передбачити розподіл частки у рівних частинах між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У додатку до заяви значиться довідка про склад сім`ї наймача, з якої вбачається, що у житловому блоці АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно з Витягом з рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06 серпня 2015 року № 1494-57-06 ОСОБА_2 задоволено прохання щодо приватизації житлового приміщення у гуртожитку АДРЕСА_6 , загальною площею 28,5, житловою 19,8, кількість зареєстрованих мешканців -2, на праві спільної часткової власності та передачі вказаних житлових приміщень у приватну власність.

06 серпня 2015 року Управлінням комунальної власності видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що житловий блок АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї ОСОБА_3 – в рівних частинах. Загальна площа квартири становить – 28,5 кв.м, а відновна вартість на момент приватизації

– 05 грн. 13 коп.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24758487 від 25 вересня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_3 зареєстровано права приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового блоку у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,5 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24758487 від 25 вересня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_2 зареєстровано права приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового блоку у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,5 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м.

У вересні 2025 року адвокат Кочмарьова Т.С. звернулася до Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області з адвокатським запитом щодо надання інформації про приватизацію спірного об`єкту.

Листом від 06 жовтня 2025 року № 3.02-06/3/17762 Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області повідомило, що ОСОБА_1 не приймала участі у приватизації у зв`язку з наявністю в неї на праві приватної власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , а відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» право на участь у приватизації житлових приміщень у гуртожитках мають громадяни, які не мають власного майна.

У жовтні 2025 року адвокат Кочмарьова Т.С. звернулася з адвокатським запитом до Відділу комунального майна виконавчого комітету Переяславської міської ради щодо надання інформації про використання ОСОБА_1 житлового чеку при приватизації державного житлового фонду – квартири АДРЕСА_3 .

Листом від 09 жовтня 2025 року № 07-13/2406/2-25 Виконавчий комітет Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області повідомив, що ОСОБА_1 приватизовано 22,57 кв.м. житла у АДРЕСА_4 . Залишок загальної площі невикористаної для приватизації становить

1,76 кв.м., сума житлових чеків, що підлягає видачі 0,32 грн. У додатку до відповіді значиться свідоцтво про право власності на житло від 29 березня 2004 року, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , загальна площа квартири становить 67, 7 кв.м, відновна вартість на момент приватизації 12,19 грн.

Заперечуючи при заявлених позовних вимог сторона відповідача та третя особа посилається на те, що ОСОБА_1 має у власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , а відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» право на участь у приватизації житлових приміщень у гуртожитках мають громадяни, які не мають власного майна.

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Частиною першою статті 345 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Згідно з преамбулою Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників та членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до пунктів 10, 13 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав реалізації прав мешканців гуртожитків» невикористане право на приватизацію - невикористане повністю або частково право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за житловими чеками відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Особи, які не мають власного житла, - мешканці гуртожитку та члени їхніх сімей, у яких немає будь-якого житла на праві власності на території України, розмір якого з розрахунку на одну особу є більшим за розмір, встановлений для визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Офіційне тлумачення даної статті викладене в рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року, згідно якого в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; - у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; - весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).

Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Таким чином, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Положення пункту 5 статті 5 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Саме таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року №15-рп/2010 за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла).

Аналогічного висновку дійшли і Верховний Суд України в своїй постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховний Суд в своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 338/347/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи залишок загальної площі не використаної для приватизації ОСОБА_1 становить 1,76 кв.м. Таким чином, позивач не позбавлена права на приватизацію житлового блоку в гуртожитку.

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку про задоволення даного позову з підстав його обґрунтованості та доведеності.

Щодо заяв сторони про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про скасування рішення щодо приватизації гуртожитку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, то суд зазначає наступне. Так, позивач повідомила, що про існування оскаржуваного рішення та свідоцтва про право власності на житло вона дізналася після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від

20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) про те, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права; аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У даному випадку сторона відповідача не довела, що позивач могла і повинна була раніше дізнатися про порушене своє право з боку відповідачів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі - розмірі по – 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради від 06 серпня

2015 року № 1494-57-06 про приватизацію житлового блоку у гуртожитку АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 06 серпня 2015 року, видане Управлінням комунальної власності на житловий блок у гуртожитку АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24758487 від 25 вересня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної спільної часткової власності на

1/2 частину житлового блоку у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,5 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м.

Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24758487 від 25 вересня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної спільної часткової власності на частину житлового блоку у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,5 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м.

Стягнути з Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області та Броварської міської ради Броварського району Київської області на користь держави судовий збір у розмірі по – 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин