Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №361/1570/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/663/26, cправа № 361/1570/26

27.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«27» липня 2026 року місто Бровари Броварського району Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог зазначається, що з 10 грудня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від спільного подружнього життя у них народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 жовтня

2014 року розірвано шлюб між сторонами.

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю.

20 листопада 2017 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області на підставі судового рішення видано виконавчий лист № 2/303/2726/17 про стягнення з

ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі - 1 000 грн. 00 коп., але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач проживає за межами України, батьківського зв`язку з дочкою не підтримує, не зустрічається з нею та не приймає участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі підтримки відповідача. З підстав позбавлення батьківських прав позивач звернулася до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі третю особу - Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку, в тому числі шляхом публікації на веб-сайті оголошення про виклик. Причини неявки суду неповідомлені. Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання представника не направила. 22 липня 2026 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи та врахування висновку органу опіки та піклування при прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням викладеного, а також за згодою позивача суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 10 грудня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1106.

Від спільного подружнього життя у сторін народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 жовтня

2014 року, постановленого у справі № 303/5543/14-ц, що набрало законної сили 14 жовтня

2014 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 10 грудня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1106.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у органах державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист, виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 20 листопада 2017 року, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі - 1 000 грн. 00 коп., але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

19 липня 2024 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 18 грудня 2025 року, у квартирі АДРЕСА_1 створено належні умови для проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку від 21 липня 2026 року № 100-11275, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від

18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява

№ 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що відповідач свідомо та умисно впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та взагалі не цікавиться та не спілкується з дочкою, в тому числі не приймає жодної матеріальної участі в утриманні дитини. У свою чергу, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав є достатньо обґрунтованим, а тому суд погоджується з ним. Зі змісту висновку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд питання про позбавлення батьківських прав засобами телефонного зв`язку. На засідання Комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації не з`явився, повідомив, що впродовж тривалого часу проживає за кордоном, визнав, що участі у вихованні доньки не приймає, не заперечив щодо розгляду питання про позбавлення батьківських прав без його участі.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість даного позову та його задоволення.

При зверненні до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі - 1 331 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача по користь позивача підлягає судовий збір у розмірі - 1 331 грн 20 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі - 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Роз`яснити ОСОБА_2 положення статті 169 Сімейного кодексу України про те, що вона має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав й за умови, що дитина за той час не буде усиновлена, а також якщо на час вирішення питання судом про поновлення батьківських прав дитина не досягне повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин