Суд: Бородянський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №939/3248/26
Суддя: Маслова О. А.
Справа № 939/3248/26
ВИРОК
Іменем України
05 жовтня 2026 рокуБородянський районний суд
Київської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116120000123 від 24 вересня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Болган Піщанського району Вінницької області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, працюючої двірником на КП "Микуличі", зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,
УСТАНОВИВ:
23 вересня 2026 року, о 13-й годині 44 хвилини, в селищі Клавдієво-Тарасове Бучанського району Київської області обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу вул. Центральної, 2, скориставшись тим, що сумка знайомої їй ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, тимчасово опинилася поза увагою власниці, але не вибула з її володіння, дістала з указаної сумки гаманець, у якому знаходилися електронні платіжні засоби (банківські картки), емітовані на ім`я ОСОБА_4 .
Зазначені електронні платіжні засоби відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", п. 13, 15, 28, 63 ч. 1 ст. 1, ст. 38 Закону України "Про платіжні послуги", ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також примітки до ст. 358 КК України є офіційними документами, що забезпечують доступ до банківських рахунків.
Переконавшись у відсутності сторонніх осіб, обвинувачена ОСОБА_3 оглянула вміст гаманця, де виявила три платіжні картки: дві - АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 і одну - АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_3 . Усвідомлюючи, що вказані платіжні картки надають доступ до грошових коштів на рахунках ОСОБА_4 , у обвинуваченої ОСОБА_3 виник кримінально протиправний умисел на викрадення цих офіційних документів з корисливих спонукань.
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи в тому ж місці та в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що платіжні банківські картки, які вона побачила в гаманці ОСОБА_4 , мають користувача та тимчасово опинилися поза його увагою, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, таємно викрала платіжні банківські картки АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 , АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_2 та АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_3 , які є офіційними документами та користувачем яких є ОСОБА_4 .
Викрадені платіжні банківські картки обвинувачена ОСОБА_3 помістила до власної сумки та в подальшому розпорядилася ними на власний розсуд.
Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, складений 01 жовтня 2026 року прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , надійшов до суду 02 жовтня 2026 року разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (ч. 1 ст. 302 КПК України).
До обвинувального акта додані: письмова заява обвинуваченої ОСОБА_3 від 01 жовтня 2026 року, складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілої ОСОБА_4 від 01 жовтня 2026 року щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з тим самим обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
У своїй заяві обвинувачена ОСОБА_3 просила призначити їй покарання у виді штрафу.
Потерпіла ОСОБА_4 у питанні призначення покарання поклалася на розсуд суду.
За результатами дослідження змісту зазначених заяв і матеріалів дізнання в суду не виникло сумнівів у тому, що ці заяви є усвідомленими, відповідають внутрішній волі осіб, які їх подали, а процесуальні позиції обвинуваченої та потерпілої сформувалися без будь-якого стороннього неправомірного впливу.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Установлені органом дізнання обставини учасниками судового провадження не оспорюються. Підстав ставити ці обставини під сумнів суд не вбачає, оскільки вони узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання, а тому визнає їх доведеними.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 КК України викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом у ст. 357 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи -докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Платіжні банківські картки, емітовані банком на ім`я конкретного користувача, відповідають наведеним ознакам офіційного документа. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 у справі № 454/420/17, у якій Суд зазначив: "…вказана банківська картка є офіційним документом, і відповідно предметом злочину передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України". Такий самий підхід до кваліфікації застосовано Верховним Судом у постанові від 18лютого 2025 року у справі № 752/23669/23.
Отже, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
При призначенні покарання суд враховує дані про особу обвинуваченої: ОСОБА_3 є громадянкою України, має професійно-технічну освіту, не заміжня, має постійне місце роботи - працює двірником у КП "Микуличі" Немішаївської селищної ради, раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання і місцем роботи характеризується посередньо.
Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Потерпіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення кримінального проступку досягла 80 років, тобто є особою похилого віку в розумінні ст. 10 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суд не наділений правом не визнати цю обставину такою, що обтяжує покарання.
Враховуючи викладене, ступінь тяжкості вчиненого, яке є кримінальним проступком невеликої суспільної небезпечності, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, і обставини, яка його обтяжує, суд дійшов висновку, що меті покарання, визначеній ст. 50 КК України, відповідатиме призначення ОСОБА_3 найменш суворого з передбачених санкцією ч. 1 ст. 357 КК України видів покарань - штрафу. Призначення покарання у виді пробаційного нагляду або обмеження волі суд вважає недоцільним.
Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Оскільки санкція ч. 1 ст. 357 КК України передбачає штраф до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу в цьому кримінальному провадженні визначається судом у межах від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Беручи до уваги наявність поряд з обставиною, яка пом`якшує покарання, також і обставини, яка його обтяжує, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 у виді штрафу.
Підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), суд не встановив.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Майнової шкоди кримінальним проступком не завдано. Викривача у кримінальному провадженні немає.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні. Правова допомога обвинуваченій надавалася захисником за призначенням за рахунок коштів Державного бюджету України і згідно з ч. 3 ст. 120 КПК України є безоплатною для неї.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 120, 124, 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд –
УХВАЛИВ :
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 - не обирати.
Речові докази:
– гаманець бордового (темно-рожевого) кольору, виготовлений з матеріалу, схожого на шкіру, бувший у використанні; платіжну картку АТ "Ощадбанк" платіжної системи VISA № НОМЕР_1 ; платіжну картку АТ КБ "ПриватБанк" платіжної системи VISA № НОМЕР_3 ; платіжну картку АТ "Ощадбанк" платіжної системи Mastercard World Debit № НОМЕР_2 , передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , - залишити за нею за належністю;
– DVD-R диск "My MEDIA" з відеозаписами з камер відеонагляду з магазину-кафе ФОП ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 за 23 вересня 2026 року, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати стягненню не підлягають.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуюча суддяОСОБА_8
Оригінал: reyestr.court.gov.ua