Суд: Богунський районний суд м. Житомира
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №295/16666/26
Суддя: Довгалюк Л. В.
Справа №295/16666/26
Категорія 156
3/295/3805/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з ВАП Управління патрульної поліції у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
В С Т А Н О В И В :
16.09.2026 о 02 год. 29 хв. у м. Житомирі по проспекту Незалежності, 65, ОСОБА_1 керував т/з Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керувати автомобілем. Правопорушення вчинено повторно протягом року (протокол ЕПР1 № 609635 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 08.03.2026), чим ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
16.09.2026 о 02 год. 29 хв. у м. Житомирі по проспекту Незалежності, 65 ОСОБА_1 керував т/з Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. На місці зупинки т/з водію запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, aram-2295, на що він погодився, результат тесту № 1667 позитивний 0,97 проміле. З результатом ОСОБА_1 погодився, в подальшому йому також запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога, на що останній відмовився. Особу відсторонено від керування автомобілем шляхом паркування у дозволеному місці. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних порушень.
Вказані адміністративні матеріали складені стосовно однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв`язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП, підлягають об`єднанню в одне провадження.
У судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином засобами поштового та телефонного зв`язку.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).
Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Будучи достеменно обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, заяви про відкладення слухання справи чи проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Таку поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як ухилення та небажання особи брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що його стосується.Враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши долучений до протоколу диск із відеофайлами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, повторно протягом року.
Згідно з п. 2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі статті 266 КУпАП та пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підставив важати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, якщо у поліцейського виникла обґрунтована підозра про перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані сп`яніння, він має право направити цю особу для проведення відповідного огляду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення: серії ЕПР1 № 772797 від 16.09.2026, ЕПР1 № 772795 від 16.09.2026; тестом № 1667, результат якого становить 0.97 %; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 16.09.2026; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії від 16.09.2026, згідно з якою інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_1 відсутня; постановою Богунського районного суду м. Житомира від 13.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП; відтвореними відеозаписами та іншими матеріалами справи.
Із відтвореного відеозапису вбачається, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , після зупинки т/з працівниками поліції останній пояснив, що йому відомо про керування автомобілем під час комендантської години, зазначив, що повертаються з братом додому. Оскільки брат вживав алкогольні напої, він сів за кермо. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння погодився, результат позитивний, від проходження огляду у найближчому медичному закладі він відмовився (02:29:10-02:38:07).
Зібрані докази, на переконання суду, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, є належними та допустимими, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Суддя неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що своїми діями/бездіяльністю ОСОБА_1 порушив пункти 2.1.а, 2.9.а ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина особи доведена повністю поза розумним сумнівом.
За змістом ст. 23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно зі ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років.
Статтею 24-1 КУпАП регламентовано, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зважаючи на те, що вина неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена, останній підлягає адміністративній відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом ч. 1 ст. 13 КУпАП, із урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, до осіб віком від 16 до 18 років можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Натомість відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема, статтями 126 та 130 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Таким чином, вказана норма встановлює право суду, а не обов`язок застосувати до неповнолітнього заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу, окрім іншого, є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Неповнолітній ОСОБА_1 перебуває саме у тому віці, коли у особи формується повага до закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні неправомірні вчинки.
Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення та дані про особу правопорушника, суд вважає, що жоден із заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, не буде дієвим у забезпеченні запобігання вчиненню ОСОБА_1 адміністративних правопорушень у майбутньому, а навпаки укріпить в останнього переконання у власній безкарності.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Таким чином, підстав для застосування до неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заходів впливу, з огляду на характер вчиненого ним правопорушення та особу неповнолітнього, який у судове засідання не з`явився та не висловив свого ставлення до вчиненого, що може свідчити про неусвідомлення ним небезпечності своїх дії, керуючи автомобілем без отримання відповідного права керування транспортними засобами та у стані алкогольного сп`яніння суд не вбачає, а відтак ОСОБА_1 підлягає до адміністративної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким у даному випадку, зважаючи на санкцію статті, є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП по відношенню до ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на санкції даних статтей.
При обрані міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини справи, характер правопорушень та їх сукупність, відомості про особу правопорушника, який є особою молодого віку, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортним засобом.
З огляду на те, що суду не надано доказів належності правопорушнику на праві власності транспортного засобу, суд не вважає за можливе застосувати додаткове стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 24-1, 36, 126, 245, 283, 284 КУпАП, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Справи № 295/16666/26, № 295/16667/26 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі № 295/16666/26.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача: 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз`яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя
Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua