Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №295/6897/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6897/26

Категорія 38

2/295/3981/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду подано вказану позовну заяву, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 46/22517772 від 15.02.2021 в розмірі 33 200,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс», та відповідачем був укладений договір позики № 46/22517772, згідно з яким ТОВ «Партнер Фінанс» передало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 365 днів, на умовах із поверненням суми позики, зі сплатою комісії за видачу позики 1120,00 грн, процентів за фіксованою ставкою за користування позикою у розмірі 2% в день, загальна вартість позики становить 28 080,00 грн.

Представник позивача зауважує, що ТОВ «Партнер Фінанс» свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 33 200,00 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача представник позивача посилається на ст. 512, 514 ЦК України та вказує, що право вимоги до нього перейшло на підставі договорів факторингу № 28122023 від 28.12.2023, укладеного між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» і № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс».

Ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 11). 14.05.2026 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, де позовні вимоги не визнає повністю та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що вважає розмір процентів надмірним і неспівмірним сумі отриманої позики, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Заперечує проти стягнення комісії, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність та економічне обґрунтування такого платежу. Також, заперечує проти стягнення 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є типовою, а заявлена сума витрат є завищеною. Посилається на законодавче визнання надмірності ставок, подібних до 2% на день.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1, ст. 15-16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 15.02.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс», та відповідачем був укладений договір позики № 46/22517772, згідно з яким ТОВ «Партнер Фінанс» на споживчі цілі передало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 365 днів, на умовах із поверненням суми позики, зі сплатою комісії за видачу позики 1120,00 грн, процентів за фіксованою ставкою за користування позикою у розмірі 2% в день, загальна вартість позики становить 28 080,00 грн.

Договір з графіком платежів та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем власноруч.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що ТОВ «Партнер Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в позику готівкові кошти у розмірі, який визначений договором, що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву.

28.12.2023 ТОВ «Партнер Фінанс» на підставі Договору факторингу № 28122023 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 46/22517772 від 15.02.2021.

17.04.2025 ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на підставі Договору факторингу № 17-04/ФК-25 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 46/22517772 від 15.02.2021.

25.08.2025 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на підставі Договору факторингу № 25-08/ФК-25 за плату відступило, а ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 46/22517772 від 15.02.2021.

Станом на дату відступлення прав вимоги 28.12.2023 заборгованість відповідача перед ТОВ «Партнер Фінанс» за період з 15.02.2021 по 14.02.2022 за розрахунком позивача становить 33 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 4000, 00 грн, процентами – 28 080,00 грн і комісією 1120,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 46/22517772 від 15.02.2021 у розмірі 33 200,00 грн.

Зі змісту розрахунку заборгованості, вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позики утворилась заборгованість за період з 15.02.2021 по 14.02.2022, що за розрахунком позивача становить 33 200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 4000, 00 грн, процентами – 28 080,00 грн і комісією 1120,00 грн.

Заперечення відповідача щодо надмірного та неспівмірного розміру відсотків та недоведення правомірності нарахування комісії, суд до уваги не приймає виходячи з наступного.

Щодо розміру заявлених до стягнення відсотків

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами в розмірі 28 080,00 грн, які нараховані в межех дії договору позики.

Імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), станом на день укладання договору 15.02.2021 року була відсутня. Без позовної вимоги споживача, суд може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Проте умови договору позики №46/22517772 від 15.02.2021 та паспорт споживчого кредиту, які підписані позичальником власноруч, не містять нечітких або двозначних положень щодо визначення розміру відсотків за користування коштами отриманими в позику. Графіком платежів чітко визначено їх розмір за кожний період користування. Споживач не пред`явила відповідних позовних вимог про оспорення умов договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит. Суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За таких обставин, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 28080,00 грн. відсотків за несвоєчасне повернення відповідачем кредитних коштів.

Щодо стягнення комісії

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача комісію за видачу позики у розмірі 1120,00 грн.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позикодавця встановлювати у договорі позики комісію.

За умовами договору, що підтверджується і змістом розрахунку заборгованості, відповідачу при наданні кредиту нарахована комісія в розмірі 1120,00 грн (п. 1.5 договору).

З огляду на те, що умовами договору передбачена комісія за надання позики, що цілком відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає її нарахування правомірним, і вона підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд, встановивши, що відповідач допустила неналежне виконання умов договору щодо повернення коштів позики, що призвело до порушення майнових прав позивача, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість, яка становить 3 3 200,00 грн, яка складається із: суми позики – 4000,00 грн; процентів за користування позикою – 28080,00 грн та комісію – 1120,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2662, 40 грн.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000, 00 грн.

Заперечення відповідача проти стягнення 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що справа є типовою, а сума є завищеною без їх належного обгрунтування не заслуговують на увагу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги №45714110 від 10.12.2025, додаткову угоду до нього від 12.12.2025, детальний опис робіт необхідних для надання правничої допомоги, акт 3506008260 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 12.12.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 116228/10.

Оцінюючи докази долучені позивачем про надання правової допомоги, суд приходить до висновку, що склад, обсяг та види виконаних робіт, час витрачений на їх виконання та вартість є необхідними, фактичними, дійсними, вартість є співмірною розміру виконаних робіт з урахуванням їх складності.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, відповідачем відповідних доказів суду не надано, відповідач лише обмежився висловом щодо їх неспівмірності та посилався на типовість справи. Проте, навіть типова справа потребує відповідної підготовки, вивчення матеріалів, виготовлення позову, додатків до нього, що займає значну кількість часу.Враховуючи викладене, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000, 00 грн є обґрунтованим та доведеним належними доказами, зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи.

Керуючись ст.ст.6, 11, 15, 205, 207, 626, 629, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики № 46/22517772 від 15.02.2021 в розмірі 33200,00 грн, яка складається із заборгованості за сумою позики 4000, 00 грн, заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 28080,00 грн та комісії в сумі 1120,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсалт Груп Плюс» судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсалт Груп Плюс», ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Б, офіс 503.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Чішман Л.М.