Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №161/1982/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1982/26

Провадження № 2/161/5889/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Денис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 14.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії № 523274635, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 5 000 гривень, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконав своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим договором перейшло спочатку до ТОВ «Таліон-Плюс», потім до - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (на підставі договорів факторингу).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 60 055,70 гривень, з них: 22 000,00 гривень - тіло кредиту, 38 055,70 гривень - проценти за користування кредитом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.78-79).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» задоволено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 523274635 від 14.12.2021 року у розмірі 60 055,70 гривень, 2 662,40 гривень судового збору, та 4 000,00 гривень (а.с.90-91).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2026 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2026 року скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 122-124).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи в судове не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Судом встановлено, що 14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії № 523274635 (а.с. 24 зворот - 26), за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- кредитодавець надає перший транш в сумі 5 000 гривень відразу після укладення договору, який має бути повернено до 13.01.2022 (п. 1.3);

- кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 13.01.2022 (п. 1.7);

- за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.9):

- виключно за період строку, визначеного п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 657 гривень річних, що становить 1,80 % в день, від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1);

- за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 656,68 % річних, що становить 1,80 % в день, від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.2);

- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день, від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь період користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору (п. 1.9.3);

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.1);

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.12.2).

14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 гривень (а.с. 29 зворот).

14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 гривень (а.с. 30).

14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 100 гривень (а.с. 30 зворот).

02.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 1 900 гривень (а.с. 29 зворот).

02.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 гривень (а.с. 29 зворот).

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, включно з додатковими угодами до нього №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022 та №32 від 31.12.2023 (а.с. 57-63), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № 523274635 від 14.12.2021 року.

05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 51-52), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № 523274635 від 14.12.2021 року.

11.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) уклали договір факторингу №11/07/25-Е (а.с. 45-46), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № 523274635 від 14.12.2021 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 60 055,70 гривень, з них: 22 000, 00 гривень - тіло кредиту, 38 055,70 гривень - проценти за користування кредитом (а.с.36).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач до суду не подав.

В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від 11 лютого 2026 року було витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, що містять офіційну інформацію щодо відкриття банківського рахунку відповідачем та про рух коштів по рахунку.

На виконання вимоги ухвали суду від 11 лютого 2026 року банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітувалась платіжна картка 5168-75XX-XXXX-8352.

З наданої інформації вбачається, що ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 було зарахування коштів у сумі 5 000 гривень 02.01.2022 року, у сумі 5 000 гривень 02.01.2022 року, у сумі 5 000 гривень 14.12.2021 року, у сумі 5 100 гривень 14.12.2021 року, у сумі 1 900 гривень 02.01.2022 року (а.с.84-85).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів від дати отримання першого траншу (п.п. 1.3, 1.7 кредитного договору). Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування (п.1.3, 1.7 кредитного договору) позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

Суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.

Загальний розмір процентів за користування кредитом становить арифметичну суму процентів за користування кожним окремим траншем. При цьому, строк кредитування для кожного траншу буде різним, бо обчислюється в межах погодженого строку кредитування, який обраховується від дати видачі першого траншу.

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, які позивач вправі був нараховувати, становить 9 644,40 грн (15 100 грн х 1,80 % х 30 днів + 6 900 грн х 1,80 % х 12 днів).

Суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 31 644,40 гривень, з них: тіло кредиту 22 000,00 гривень, проценти за користування кредитом 9 644,40 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Позивач заявив до стягнення 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №20/08/20-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду від 01.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 року. Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 7 000,00 гривень, та яка складається з наступного: складання позовної заяви 5000 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (2 год.); підготовка адвокатського запиту 500 грн. (1 год.); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн. (1 год.).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 3 688,42 гривень (31 644,40 гривень х 7 000,00 гривень / 60 055,70 гривень).

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 402,87 (31 644,40 гривень х 2662,40 гривень/ 60 055,70 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 523274635 від 14.12.2021 року розмірі 31 644 (тридцять одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 40 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 1 402 (однієї тисячі чотириста дві) гривні 87 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) гривень 42 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова