Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №158/3372/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3372/26

Провадження № 2-а/0158/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Корецької В.В.,

за участю секретаря – Процик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

10 серпня 2026, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Курбай Л.М. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою №11/2в ЛРТЦК від 29.01.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, а саме за не подачу головою ФГ «Волинський фермер» - ОСОБА_1 до 20.12.2025р. інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їхній технічний стан, а також громадян, які працюють на них за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважає, що винесена 29.01.2026 оскаржувана постанова є незаконною, оскільки ФГ «Волинський фермер» на час винесення постанови не мало у власності або користуванні транспортних засобів, техніки чи іншого майна, що виключало необхідність подачі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідного звіту, що свідчить про відсутність предмета правопорушення, оскільки обов`язок подання відповідної відомості виникає лише у разі наявності у підприємства транспортних засобів або техніки, що підлягають військово-транспортному обліку. У разі повної відсутності транспортних засобів і техніки у власності або користуванні підприємства, відсутній предмет обліку, а відповідно і відсутній обов`язок подання відомостей щодо об`єктів, які фактично не існують.

Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити його позовні вимоги, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/2в ЛРТЦК від 29.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 34 000 грн.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.08.2026 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду такої категорії термінових адміністративних справ, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

22.09.2026 представник відповідача по справі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Зазначає, що 22 січня 2026 року представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що гр. ОСОБА_1 , як голова ФГ «Волинський фермер» до 20.12.2025 не подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також громадян, які працюють на таких транспортних засобах на підставі чого офіцером групи розгляду та супроводу адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №11/2В від 22.01.2026, розгляд якого призначено на 29.01.2026, тоді ж і винесено оскаржувану постанову №11/2в про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 34 000 грн. В поясненні до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що не знав про необхідність подачі до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного звіту. Крім того зазначає, що твердження представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Курбай Л.М. про відсутності у власності ОСОБА_1 транспортних засобів та як наслідок відсутність у нього необхідності подачі вказаного звіту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не заслуговує на увагу, оскільки дані обставини не звільняють його від необхідності подачі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідного звіту та не можуть бути взяті до уваги, оскільки відсутність на підприємстві транспортних засобів не звільняє керівника даного підприємства від обов`язку, передбаченого п.15 Положення, а саме подачі такого звіту до ІНФОРМАЦІЯ_2 з нульовими показниками.

Позивач по справі ОСОБА_1 та його представник – адвокат Курбай Л.М. в судове засідання не з`явились. Представник позивача подала до суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності сторони позивача, просить позов задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.

Представник відповідача по справі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглядається без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З доданих до адміністративного позову доказів вбачається, що позивача по справі ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про місце, дату та час розгляду ІНФОРМАЦІЯ_3 справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та другий примірний постанови він не отримував, докази щодо його надіслання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутні, а з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ознайомився лише 28.07.2026, після отримання її засобами поштового зв`язку, а тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Приймаючи оспорену постанову відповідач покликається на ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII), яка передбачає, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі - транспортні засоби) і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку, норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час визначаються Кабінетом Міністрів України. Норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки визначаються у відсотках за підприємством (установою, організацією) за галузями національної економіки.

Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

Виконання військово-транспортного обов`язку під час мобілізації здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.

Обсяги транспортних засобів за типами та марками, що планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідними підрозділами розвідувальних органів України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністерство внутрішніх справ України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує подання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей про зареєстровані транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечують подання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей про зареєстровані у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України водні транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів визначає порядок і забезпечує надання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей про зареєстровані трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні машини, сільськогосподарську техніку, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З моменту оголошення загальної мобілізації транспортні засоби, які призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, забороняється відправляти за межі території України та до інших областей, передавати права власності на них юридичним особам або громадянам, в оренду (лізинг), надавати їх як предмет застави для виконання зобов`язань за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, а також вчиняти інші дії, що унеможливлюють передачу таких транспортних засобів Збройним Силам України та іншим військовим формуванням. Відправлення таких транспортних засобів під час загальної мобілізації до суміжних областей дозволяється після повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про місце перебування транспортних засобів на строк не більше одного місяця.

Не підлягає передачі Збройним Силам України, іншим військовим формуванням транспортний засіб, що належить на праві власності громадянину, у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби.

Відповідно до п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 (далі як і раніше Положення №1921), керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з Додатком 1.

Відповідно до п. 11 Положення №1921, військово-транспортний обов`язок реалізується шляхом безоплатного залучення транспортних засобів.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 №11/2в ЛРТЦК від 29.01.2026 позивача по справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, а саме за не подачу головою ФГ «Волинський фермер» - ОСОБА_1 до 20.12.2025 інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їхній технічний стан, а також громадян, які працюють на них за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 34 000 грн.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що взяття на облік транспортних засобів у ТЦК є похідною дією від залучення техніки для потреб Збройних Сих України, а відтак, за відсутності техніки підприємство, в даному конкретному випадку фермерське господарство, не є суб`єктом виконання військово -транспортного обов`язку в частині надання майна. Отже, подання відомостей з нульовими показниками, як доводить відповідач, позбавлене будь-якої управлінської мети, позаяк ТЦК не отримує жодного мобілізаційного ресурсу, ціллю якого є наведені вище правові норми.

Крім того, не визначено яким порядком фіксувати технічний стан неіснуючої техніки та транспортних засобів, а також інформацію про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, як це передбачено цим же п. 15 Положення №1921.

З приводу інформації про реєстрацію транспортних засобів, то ТЦК виходячи з ст. 6 Закону № 3543-XII та п. 13 Положення №1921 отримує таку напряму від територіальних органів МВС (сервісних центрів), а відтак достовірно знає з державних реєстрів за якими підприємствами, установами та організаціями транспортні засоби і техніка числиться, а за якими ні.

Отже формується висновок, що обов`язок передбачений п. 15 Положення № 1921 виникає виключно за умови володіння транспортними засобами та технікою, а відсутність факту «наявності» майна автоматично анулює обов`язок подання звіту, оскільки форма «Відомості» (Додаток 1 до вказаного Положення) передбачає заповнення конкретних технічних характеристик об`єктів, а не констатацію їх відсутності. Відомість за формою Додатка 1, це документ, який містить технічні дані (тип, марка, номер шасі), а коли об`єкта немає, то документ не може бути сформований за встановленою формою.

В підтвердження наведеної позиції суд враховує лист Міністерства оборони України за №322/2/2836 від 17.05.2016, текст якого висвітлює наступне: «Відповідно до пункту 15 Положення № 1921, керівники підприємств, установ та організацій надають військовим комісаріатам щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях на таких транспортних засобах і техніці.

Зазначена норма Положення поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, за наявності на обліку на цих підприємствах транспортних засобів і техніки або змін у їх якісному чи кількісному стані».

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинених в особливий період тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а), чого з матеріалів справи не вбачається.

Слід закцентувати увагу й на тому, що конституційний принцип верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

У рішеннях ЄСПЛ та Верховного Суду сформувалась стала практика щодо визначення відповідних критеріїв.

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у права заявника.

Зазначені підходи були застосовані у своїй практиці Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема у постанові від 30 січня 2019 у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25 травня 2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, виходячи з наведеного, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке виразилось у не поданні як головою ФК «Волинський фермер» до 20.12.2025 інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їхній технічний стан, а також громадян, які працюють на таких.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 10 червня 2026 року (судова справа №158/575/26, провадження №А/857/26969/26).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача по справі ОСОБА_1 – адвокат Курбай Л.М. подала до суду заяву, у якій просить суд не вирішувати вказаним судовим рішенням питання стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 9, 210, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/2в ЛРТЦК від 29.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн. 00 коп. та закрити провадження по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

представник позивача – адвокат Курбай Людмила Миколаївна, діє на підставі ордеру на надання правничої допомогу серії АС №1198255 від 04.08.2026;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька