Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №638/7387/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 638/7387/26

провадження №: 2/398/4682/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача - адвокат Адвокатського об`єднання «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Гулий Андрій Васильович, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 079,35 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2024 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 103576283, який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, і отримала кредит у сумі 10 000 грн. За договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024 позивач набув право вимоги до відповідачки. Відповідачка зобов`язання не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 18 079,35 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 4 797,25 грн, за процентами - 12 282,10 грн та за комісією за надання кредиту - 1 000 грн.

У відзиві на позовну заяву та в запереченні на відповідь на відзив представник відповідача просив відмовити в позові повністю. Зазначав, що позивач не надав доказів підписання відповідачкою кредитного договору та первинних документів про перерахування їй кредитних коштів; з наданих документів неможливо встановити власника картки та рух коштів, а розрахунок заборгованості є внутрішнім документом кредитора. Посилався на непридатність паперових копій електронних доказів за відсутності оригіналів (ст. 100 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23), на те, що договір є договором приєднання, а його умови мають тлумачитися на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), а також на звільнення позичальника від відповідальності за прострочення в період воєнного стану. Просив також стягнути з позивача судові витрати та висловив заперечення щодо стягнення з відповідачки витрат позивача на правничу допомогу з посиланням на вимоги співмірності.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позов, навів порядок укладення договору в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, детальний розрахунок заборгованості з урахуванням здійснених відповідачкою платежів і пролонгацій та зазначив, що факт перерахування кредитних коштів має бути підтверджений витребуваними судом відомостями банку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду м. Харкова 08.04.2026 і ухвалою цього суду від 24.04.2026 передана за підсудністю до Салтівського районного суду м. Харкова. Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 30.06.2026 справу передано до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за фактичним місцем проживання відповідачки як внутрішньо переміщеної особи. Справа надійшла до цього суду 13.08.2026.

Ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 29.09.2026.

Оскільки при передачі справи між судами додані до позову електронні документи до електронної справи не були приєднані, 24.08.2026 представник позивача подав клопотання про долучення доказів, до якого додав позовну заяву з усіма додатками, у тому числі клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 24.08.2026 це клопотання задоволено та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відомості про належність відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 , про надходження на неї 10 000 грн у період з 07.02.2024 по 14.02.2024 та виписку по рахунку за цей період. 28.09.2026 на виконання ухвали надійшла відповідь банку від 16.09.2026 з випискою по рахунку.

20.08.2026 представник відповідача адвокат Гулий А.В. подав заяву про надання доступу до електронної справи. 04.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 10.09.2026 від позивача - відповідь на відзив, 29.09.2026 від відповідача - заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 29.09.2026 учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення. Представник позивача у позовній заяві та відповіді на відзив, а представник відповідача у відзиві та запереченні просили розглядати справу за їхньої відсутності. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та його умови

07.02.2024 ОСОБА_1 заповнила на веб-сайті кредитодавця анкету-заяву на кредит № 103576283, у якій зазначила свої паспортні дані, РНОКПП, адреси реєстрації та проживання і номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Того ж дня ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607, первісний кредитор) і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 103576283. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 840736, надісланим 07.02.2024 о 09:55 на зазначений номер телефону, що підтверджується текстом договору та довідкою первісного кредитора про ідентифікацію позичальника.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту - 10 000 грн (п. 1.2);

строк кредитування - 105 днів, що складається з пільгового періоду (15 днів, до 22.02.2024) та поточного періоду (90 днів, до 22.05.2024) (п. 1.3);

комісія за надання кредиту - 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент його видачі (п. 1.5.1);

проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день (2 550 грн, п. 1.5.2), протягом поточного періоду - 2,30 % за кожен день (20 700 грн, п. 1.5.3); ставка фіксована (п. 1.6);

загальні витрати за кредитом - 24 250 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 34 250 грн, денна процентна ставка - 2,31 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 7 121 % (п. 1.5, Графік платежів - Додаток № 1 до договору);

кредит надається безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Пунктом 2.3 договору позичальнику надано право продовжувати (поновлювати) пільговий період і збільшувати строк кредитування шляхом сплати комісії за управління та обслуговування кредиту, розмір якої визначено у відсотках від суми наданого кредиту: за 3 дні - 3 %, за 7 днів - 6 %, за 15 днів - 10 %. За п. 2.3.2 договору в разі поновлення пільгового періоду перебіг поточного періоду зупиняється до спливу строку пролонгації, після чого продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу; продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.

Надання кредиту

Згідно з платіжним дорученням № 82342028 від 07.02.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картку MASTERCARD № НОМЕР_1 10 000 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 103576283».

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 16.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260910/83016-БТ та випискою по рахунку за період з 07.02.2024 по 14.02.2024 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у банку емітовано картку № НОМЕР_4 ; 07.02.2024 на рахунок цієї картки зараховано 10 000 грн. У виписці зазначені ті самі паспортні дані та адреса реєстрації відповідачки, що й у договорі, а також відображені операції з цієї картки, зокрема розпорядження отриманими коштами 07.02.2024 і платіж на номер телефону НОМЕР_2 14.02.2024.

Виконання договору та розмір заборгованості

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» відповідачка здійснила платежі 21.02.2024, 25.02.2024 та 16.03.2024 на загальну суму 10 346 грн, які зараховані в погашення тіла кредиту (5 202,75 грн), процентів (2 943,25 грн) та комісій за управління та обслуговування кредиту (2 200 грн). Сплачені комісії відповідають трьом продовженням пільгового періоду за п. 2.3 договору: 21.02.2024 - на 3 дні (300 грн, 3 %), 25.02.2024 - на 15 днів (1 000 грн, 10 %), 16.03.2024 - на 10 днів (600 грн і 300 грн, 6 % і 3 %).

Проценти нараховувалися щоденно з 08.02.2024 по 19.06.2024 на фактичний залишок кредиту: за ставкою 1,70 % - протягом пільгового періоду і трьох його продовжень (загалом 43 дні), за ставкою 2,30 % - протягом поточного періоду (90 днів: з 12.03.2024 по 16.03.2024 та з 27.03.2024 по 19.06.2024). Усього нараховано процентів 15 225,35 грн, з яких сплачено 2 943,25 грн. Після 19.06.2024 нарахування не здійснювалися.

Згідно з випискою з особового рахунка ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 09.03.2026 заборгованість відповідачки становить 18 079,35 грн: за тілом кредиту - 4 797,25 грн, за процентами - 12 282,10 грн, за комісією за надання кредиту - 1 000 грн.

Перехід права вимоги

29.07.2024 ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, за яким первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Згідно з п. 6.2.3 цього договору права вимоги переходять до нового кредитора у день сплати в повному обсязі ціни відступлення, визначеної п. 7.1, - 1 205 134,90 грн. Цю суму позивач сплатив 29.07.2024 згідно з платіжною інструкцією № 4239. Того ж дня сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників. У витязі з реєстру боржників, підписаному керівниками обох товариств, за порядковим номером 1469 зазначено дані відповідачки, кредитний договір № 103576283 від 07.02.2024, дату його закінчення 19.06.2024 та заборгованість 18 079,35 грн (тіло - 4 797,25 грн, проценти - 12 282,10 грн, комісія - 1 000 грн).

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором; за ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами ст. 526, 530, 610, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. За ч. 4, 5 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 % (де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях). Згідно з п. 17 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону тимчасово, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу; якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Правові висновки Верховного Суду, застосовані судом

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що основною і єдиною вимогою до електронного підпису одноразовим ідентифікатором є забезпечення ідентифікації особи підписувача; факт поєднання такого ідентифікатора з підписаними даними може підтверджуватися тим, що особа ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції і залишила там свої контактні дані, отримала ідентифікатор за цими контактними даними і ввела його, а ці дії були пов`язані з наміром укласти певний договір. Також Верховний Суд вказав, що те, що до суду подано копію електронного доказу, саме по собі не означає неприйнятності такого доказу; лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, суд може витребувати оригінал електронного документа.

Скасовуючи у цій справі рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що відповідачка в судах обох інстанцій ставила під сумнів надані позивачем копії доказів і просила витребувати їх оригінали, проте суди, незважаючи на це клопотання, оригіналів електронних доказів не витребували, чим порушили вимоги ст. 95 ЦПК України та принцип змагальності сторін.

Верховний Суд також зазначив, що достовірність, цілісність і незмінюваність змісту електронного договору, підписаного не кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом, є питанням доказування: «якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані». Для перевірки цілісності такого договору суд має здійснити окремі процесуальні дії та з`ясувати, зокрема, чи направлявся примірник договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт в інформаційно-комунікаційній системі, у якому вигляді він відправлявся, та чи існує технічна можливість внести зміни до нього після укладення в односторонньому порядку.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, відступивши від висновків, викладених у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення цього розміру суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (ex officio); для договорів, укладених у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %. За відсутності підстав для застосування нікчемності умови до правових способів коригування процентів за користування кредитом належать оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит, зміна такого договору та тлумачення його умов. Суд без позовної вимоги споживача може застосувати лише тлумачення умов договору в разі наявності в ньому нечітких або двозначних положень; оспорюваність умови чи договору або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто за відсутності таких вимог суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Мотивована оцінка і висновки суду

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення кредитного договору

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до письмової форми правочину. Обставини, які за висновком Верховного Суду у справі № 758/14925/23 підтверджують підписання договору саме особою, зазначеною в ньому як підписувач, у цій справі встановлені: відповідачка заповнила на сайті кредитодавця анкету-заяву зі своїми паспортними даними та номером телефону, на цей номер було надіслано одноразовий ідентифікатор 840736, який відображено на підписаному ним договорі, а кредитні кошти надійшли на картку, зазначену в договорі.

Приналежність відповідачці цих реквізитів підтверджена незалежним джерелом - витребуваними судом відомостями АТ КБ «ПриватБанк»: картку емітовано на ім`я відповідачки, паспортні дані та адреса реєстрації в банківській виписці та в договорі збігаються, а з цієї картки здійснювалися платежі на той самий номер телефону, на який надіслано одноразовий ідентифікатор. Крім того, відповідачка приступила до виконання договору: внесла платежі на загальну суму 10 346 грн, зокрема сплатила комісії за продовження пільгового періоду в розмірах, які точно відповідають ставкам, визначеним п. 2.3 договору. Така поведінка свідчить про обізнаність відповідачки з умовами договору та їх визнання.

Доводи відповідача про те, що договір та інші документи подані в паперових копіях електронних документів, суд відхиляє х таких підстав. За ч. 5 ст. 100 ЦПК України копія електронного доказу не береться до уваги лише за сукупності двох умов: оригінал не подано, і учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії оригіналу. На відміну від обставин справи № 758/14925/23, де відповідачка в судах обох інстанцій просила витребувати оригінали, а суди ці клопотання проігнорували, у цій справі клопотання про витребування оригіналів електронних документів відповідач не заявляв. Він також не вказав, які саме документи чи їх положення не відповідають оригіналам або були змінені після укладення договору, і не навів жодних обставин, які б свідчили про таку невідповідність, обмежившись загальним запереченням факту підписання договору та отримання коштів. У суду сумнівів у достовірності поданих копій також немає: їх зміст узгоджується між собою (договір, графік платежів, анкета-заява, довідка про ідентифікацію, відомість нарахувань) і підтверджується банківськими документами та фактичними діями самої відповідачки з виконання договору.

Висновок Верховного Суду про необхідність перевірки цілісності і незмінюваності змісту електронного договору застосовується тоді, коли інша сторона заперечує цілісність і незмінюваність його положень. Відповідач цього не стверджує: він не посилався на те, що відповідачка погоджувала інші умови кредитування (іншу суму, строк, процентні ставки чи розмір комісій), ніж зазначені в поданому позивачем примірнику договору. Крім того, умови договору, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджені незалежно від позивача: сума кредиту, дата його надання, номер картки, паспортні дані та номер телефону позичальника - випискою АТ КБ «ПриватБанк», а умови про продовження пільгового періоду та розмір плати за нього (п. 2.3) - платежами самої відповідачки в розмірах, що точно відповідають цим умовам. За таких обставин підстав для витребування оригіналів електронних документів з власної ініціативи суду чи для огляду інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця суд не вбачає.

Щодо надання кредитних коштів

Факт надання відповідачці кредиту в сумі 10 000 грн підтверджується не лише платіжним дорученням первісного кредитора, а й первинним банківським документом - витребуваною судом випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку відповідачки, згідно з якою 07.02.2024 на її картку, зазначену в п. 2.1 договору, зараховано 10 000 грн, якими відповідачка розпорядилася. Дата, сума та номер картки збігаються з даними платіжного доручення та договору. Тому доводи відповідача про відсутність первинних документів та неможливість встановити власника картки спростовані матеріалами справи.

Щодо переходу права вимоги

Перехід до позивача права вимоги до відповідачки за цим договором підтверджується договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників, який містить дані відповідачки та реквізити її кредитного договору, і платіжною інструкцією про сплату ціни відступлення в повному обсязі. Отже, з 29.07.2024 позивач є новим кредитором у зобов`язанні з обсягом прав, що існував на момент їх переходу (ст. 514 ЦК України).

Щодо розміру заборгованості

Суд перевірив розрахунок заборгованості за відомістю про щоденні нарахування та погашення і визнає його правильним. Проценти нараховані за погодженими договором ставками на фактичний залишок кредиту з урахуванням усіх платежів відповідачки і лише в межах строку кредитування, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12.

Закінчення нарахувань 19.06.2024, а не 22.05.2024, зумовлене трьома продовженнями пільгового періоду загальною тривалістю 28 днів. Суд вважає ці продовження доведеними. Можливість та умови продовження, його строки та розмір плати за нього визначені безпосередньо в підписаному сторонами договорі (п. 2.3), а вчинення відповідачкою передбачених договором дій підтверджується сплатою нею комісій саме в тих розмірах, які договір передбачає для продовження на відповідну кількість днів. Продовження здійснювалися на умовах, визначених самим договором, без зміни процентних ставок: протягом 28 днів продовження проценти нараховувалися за нижчою ставкою 1,70 % замість 2,30 %, а тривалість поточного періоду, визначена договором (90 днів), не змінилася. Відповідачка ні вчинення цих платежів, ні продовження пільгового періоду не заперечує.

Загальна сума нарахованих процентів (15 225,35 грн) не перевищує передбаченої договором суми процентів за весь строк кредитування (23 250 грн). Денна процентна ставка за договором становить 2,31 %, а з урахуванням продовжень і сплачених за них комісій, перерахована на дату кожного з них, - 2,32 % (21.02.2024), 2,33 % (25.02.2024) та станом на 16.03.2024 2,35 % ((1 000 + 2 200 + 7 310 + 20 700) / 10 000 / 133 ? 100 %, де 7 310 грн і 20 700 грн - проценти на повну суму кредиту за 43 дні пільгового та 90 днів поточного періоду), що не перевищує максимального розміру 2,5 %, встановленого п. 17 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення договору та здійснення продовжень.

Комісія за надання кредиту в розмірі 1 000 грн чітко визначена в п. 1.5.1 договору в фіксованому розмірі, включена до загальних витрат за кредитом і до розрахунку денної та реальної річної процентних ставок. Така комісія прямо передбачена п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому вимога про її стягнення є обґрунтованою.

Щодо інших доводів відповідача

Посилання відповідача на п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та на положення розд. IV Закону України «Про споживче кредитування» про звільнення позичальника від відповідальності за прострочення суд відхиляє, оскільки позивач неустойки, процентів річних чи інфляційних втрат за прострочення не заявляє. Проценти за ставкою 2,30 % нараховані за правомірне користування кредитом у поточному періоді в межах строку кредитування і не є санкцією за прострочення.

Доводи про те, що договір є договором приєднання, а його умови є несправедливими чи підлягають тлумаченню на користь споживача, також не є підставою для відмови в позові. Відповідач не зазначив, яка саме умова договору є неясною чи двозначною або спричиняє істотний дисбаланс прав сторін. Умови про суму кредиту, строк, процентні ставки, комісію та загальну вартість кредиту викладені в договорі і графіку платежів чітко та однозначно, а нарахування здійснені в межах цих умов і встановлених законом обмежень.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зміна або визнання недійсними умов договору про споживчий кредит як несправедливих (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») можливі лише за відповідною позовною вимогою споживача. Таких вимог, зокрема шляхом пред`явлення зустрічного позову, відповідачка не заявляла, тому суд не може з цих підстав зменшити погоджений сторонами розмір процентів. Без позовної вимоги суд може застосувати лише тлумачення умов договору, проте умови спірного договору щодо розміру процентів нечітких чи двозначних положень не містять. Підстав для застосування нікчемності умов про розмір процентів також немає, оскільки, як зазначено вище, денна процентна ставка, яку суд перевірив за власною ініціативою, не перевищує максимального розміру, встановленого законом.

Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надав. За таких обставин з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 079,35 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 4 797,25 грн, за процентами - 12 282,10 грн та за комісією - 1 000 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 19908 від 27.03.2026.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 з Адвокатським об`єднанням «Апологет», яким вартість послуг за одну кредитну справу визначено в сумі 8 000 грн (п. 2.3), акт наданих послуг № Д/20853 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг, згідно з яким адвокат надав усну консультацію, ознайомився з матеріалами кредитної справи, погодив правову позицію, склав та подав позовну заяву (загалом 6 год 30 хв).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

За висновками Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідач у відзиві заперечував проти стягнення витрат позивача з посиланням на вимоги співмірності. Заявлена сума 8 000 грн становить понад 44 % ціни позову. Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судових засіданнях не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

У зв`язку із задоволенням позову витрати відповідача на правничу допомогу відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 100, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103576283 від 07.02.2024 у розмірі 18 079 (вісімнадцять тисяч сімдесят дев`ять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський