Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №397/105/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/105/26

провадження №: 2/398/2374/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Москалик В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Іннова-Нова» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 8651260625 від 24.06.2025, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн, зобов`язавшись його повернути згідно графіку та сплативши за користування кредитом 1 % на день протягом перших 180 днів, 0.87 % починаючи з 181 дня, а також інші обов`язкові платежі. Оскільки відповідач свого зобов`язання належним чином не виконує, в нього станом на дату підготовки позовної заяви утворилась кредитна заборгованість в розмірі 23 392,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - за тілом кредиту, 13 392,00 грн - за процентами за користування кредитом.

Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що матеріали справи не містять відповідні докази повноважень представника позивача, а саме зі змісту долученого до матеріалів справи ордеру на надання правничої допомоги вбачається, що ордер виданий адвокатом Андрущенком М.В. не містить підпису адвоката, тому ордер не відповідає вимогам установленим Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, та ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Також відповідач вважає недоведеними погодження кредитні умови, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошує, що не укладав кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала дану редакцію договору з несправедливою процентною ставкою та інші вочевидь кабальні умови кредитування. Переконливих доказів належності саме відповідачу "одноразового ідентифікатора" позовна заява не містить. Позивачем також не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - договір про надання грошових коштів у позику від 24.06.2025 № 8651260625, що вказує на необгрунтованість вимог про стягнення процентів за ставкою, яку він нібито погодив у цьому договорі, до суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. Оскільки позивач не надав оригінал кредитного договору 24.06.2025 № 8651260625, а відповідач ставить під сумнів його укладення, відповідач просить суд на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: кредитний договір від 24.06.2025 № 8651260625 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу. Також відповідач вважає, що нараховані відсотки є завищеними, не відповідають передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 18 492,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту у сумі 10 000,00 грн, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами. Тому при ухваленні рішення просить зменшити розмір відсотків щонайменше до розміру заборгованості за кредитом, оскільки стягнення непогоджених процентів у сумі, що істотно перевищує тіла кредиту, призведе до надмірного збагачення кредитора за його рахунок та надмірних збитків для нього. Зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі кредитному договорі відсутня, самої лише вказівки в листі на перерахування коштів на неповний номер електронного платіжного засобу недостатньо для визнання доведеним факту перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором. Інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Отже, позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування відповідачу тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та законність розміру відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд зазначає, що наявний в матеріалах справи ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Іннова Фінанс» адвокатом Андрущенком М.В. містить підпис адвоката, тому посилання на відсутність повноважень представника суд не бере до уваги як необгрунтовані.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.06.2025 ТОВ «Іннова Фінанс», як кредитодавець (перейменовано на ТОВ "Іннова Фінанс"), та ОСОБА_1 , як позичальник, уклали електронний договір надання грошових коштів у позику № 8651260625, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 10 000,00 гривень (п. 2.3) зобов`язавшись його повернути згідно графіку, строк кредиту - 360 днів (п.2.5), стандартная процентная ставка за користування кредитом 1 % на день протягом перших 180 днів, 0.87% починаючи з 181 дня (п.2.6, 2.6.1, 2.6.2), 0.7% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо позичальник 24.07.2025 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, комісія за надання кредиту 15 % від суми наданого кредиту (п. 2.7).

На підтвердження укладення кредитного договору між кредитодавцем та позичальником, позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора (2820) для підпису кредитного договору № 8651260625 від 24.06.2025 та паспорта споживчого кредиту на фінансовий номер телефону відповідача: НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, наданої на виконання ухвали суду АТ "Універсад Банк", на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . 24.06.2025 на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж в сумі 10 000,00 грн (призначення платежу: "кредитні кошти від ТОВ "Іннова Фінанс" Pay from account to card".

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8651260625, станом на 06.01.2026 утворилась кредитна заборгованість в розмірі 23 392,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - за тілом кредиту, 13 392,00 грн - за процентами за користування кредитом.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до норм ст. ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»), а також договір позики (ст. 1046 ЦК України).

Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Нормою ст .1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ст. ст. 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч. 3-6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У пп. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).

Матеріали справи містять паперові копії кредитного договору № 8651260625 від 24.06.2025, пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту, паспорта споживчого кредиту, підписані за допомогою одноразового ідентифікатора 2820, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 .

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 , зазначених в кредитному договорі № 8651260625 від 24.06.2025 та пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту, матеріали справи не містять, так само, як і доказів про те, що персональні дані відповідача були неправомірно використані ТОВ «Іннова Фінанс» чи третіми особами для укладення кредитного договорів від імені ОСОБА_1 відповідач не надав. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного кредитного договору.

Крім того, на спростування доводів відповідача щодо недоведеності факту укладення договору, суд зазначає, що відповідач вносив суми коштів на погашення кредиту за договором № 8651260625 від 24.06.2025, що свідчить про виконання зобов`язань ОСОБА_1 за зазначеним договором та визнання ним боргу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналів кредитного договору від 24.06.2025 № 8651260625 та сертифікатів ЕЦП/КЕП на підтвердження підписання договору обома сторонами.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором станом на 06.01.2026 утворилась кредитна заборгованість в розмірі 23 392,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - за тілом кредиту, 13 392,00 грн - за процентами за користування кредитом.

З наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані позивачем за період з 24.06.2025 до 06.01.2026, тобто в межах строку кредитування.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що нарахування відсотків є завищеними та не відповідає чинному законодавству. При цьому суд наголошує, що чинне законодавство не встановлює таких повноважень суду, як зменшення розміру процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 392,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - за тілом кредиту, 13 392,00 грн - за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у сумі 5000,00 грн представник позивача адвокат Андрущенко М.В. повідомляє, що представник звернеться з відповідною заявою про відшкодування судових витрат та підтвердженням розміру витрат на правничу допромогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243; адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 8651260625 від 24.06.2025 в сумі 23 392 (двадцять три тисячі триста дев`яносто дві) грн 00 коп, з яких: 10 000,00 грн - за тілом кредиту, 13 392,00 грн - за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243; адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК