Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №404/8480/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/8480/25

2/405/1908/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

позивача – ОСОБА_1 та його представника – адвоката Ребрової Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна про визнання дій виконавчої служби такими, що порушують право позивача та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (нині Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна) – відповідач, про визнання дій виконавчої служби такими, що порушують право позивача та стягнення моральної шкоди, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо стягнення 50% з його пенсії по інвалідності незаконними; визнати дії відповідача щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № 32868937 від 05.06.2012 року, ВП № 32868790 від 05.06.2012 року, ВП № 69042556 від 18.05.2022 року, ВП № 70213070 від 03.11.2022 року, ВП № 72545581 від 16.08.2023 року, ВП № 72545874 від 16.08.2023 року, ВП № 72546067 від 16.08.2023 року незаконними та зобов`язати виконавчу службу закрити зазначені виконавчі провадження; стягнути з відповідача на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України через Управління по обслуговуванню кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з єдиного казначейського рахунку суму моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн. У разі понесення позивачем у подальшому судових витрат під час розгляду справи, стягнути такі витрати з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 2000 по 2010 роки перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , від якого мають двох дітей: ОСОБА_2 , 2001 року народження, та ОСОБА_3 , 2006 року народження. Після розірвання шлюбу у 2010 році Кіровським районним судом м. Кіровограда було ухвалено заочне рішення від 08.06.2010 року про стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Про зазначене рішення він дізнався лише у 2012 році під час розгляду справи № 2-2153/11 про позбавлення його батьківських прав, після чого звернувся із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.02.2012 року заочне рішення від 08.06.2010 року було скасовано. За результатами нового розгляду справи № 1109/1638/2012 судовим рішенням від 01.03.2012 року визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі, а саме по 350 грн щомісячно на утримання кожної дитини, із визначеними судом періодами їх стягнення.

Зазначає, що після розірвання шлюбу діти періодично проживали разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , де він постійно проживає та зареєстрований, що підтверджується довідкою ЖЕК № 4 Кіровоградської міської ради та показання свідків - мешканців зазначеного будинку. Стверджує, що після розірвання шлюбу фактично продовжував матеріально забезпечувати дітей, зокрема придбавав для них одяг, речі особистого користування, іграшки, продукти харчування та інші необхідні для життя речі, у 2006 році передав для забезпечення своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 18 500 доларів США, які були перераховані на валютний рахунок Укрсоцбанку, відкритий на ім`я ОСОБА_4 — матері його колишньої дружини. Вказаний факт передачі коштів підтверджувався ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час розгляду справи № 2-2153/11, а відповідні обставини можуть бути підтверджені аудіозаписами судових засідань у цій справі.

Також зазначає, що у період з 2010 по 2021 роки питання щодо сплати ним аліментів та наявності заборгованості, за його твердженням, фактично не порушувалося ані ОСОБА_1 , ані державними виконавцями та керівниками органу державної виконавчої служби. У зв`язку з цим вважає, що його діти фактично перебували на його утриманні та що він належним чином забезпечував їх матеріальні потреби.

Про наявність заборгованості зі сплати аліментів він дізнався лише у травні 2021 року, коли з його пенсії по інвалідності у розмірі 1 854 грн було розпочато відрахування у розмірі 50 %, що становило 927 грн. Після звернення на «гарячу лінію» Пенсійного фонду України він дізнався про наявність щодо нього заборгованості зі сплати аліментів та відкритих виконавчих проваджень. Після ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень йому стало відомо, що у період з 2010 по 2021 роки ОСОБА_1 систематично отримувала довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, які, на його думку, використовувалися для подання до органів соціального захисту населення з метою отримання державної соціальної допомоги. Зазначає, що ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду не вживала інших заходів для фактичного стягнення аліментів, а державні виконавці та керівники органу державної виконавчої служби, на його думку, також не вживали належних заходів щодо фактичного стягнення заборгованості.

Позивач також посилається на те, що, згідно з матеріалами виконавчих проваджень, ОСОБА_1 отримала у суді виконавчий лист щодо стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , а у період з 2010 по 2021 роки, при цьому, не вчиняла інших дій, спрямованих на фактичне стягнення заборгованості з нього. На його думку це свідчить про те, що діти фактично були забезпечені належним чином, а отримання ОСОБА_1 довідок про заборгованість зі сплати аліментів було пов`язане з оформленням нею державної соціальної допомоги.

Щодо дій органу державної виконавчої служби зазначає, що 23.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського відділу державної виконавчої служби із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа у справі № 2-3463/2010 про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей. На підставі цієї заяви 25.06.2010 року державним виконавцем Шляніним О.В. було відкрито виконавче провадження № 20002968. З матеріалів виконавчого провадження № 20002968 вбачається систематичне звернення ОСОБА_1 до органу державної виконавчої служби переважно з питань отримання довідок про заборгованість зі сплати аліментів, які, на його думку, використовувалися для отримання державної соціальної допомоги. При цьому, державними виконавцями та керівниками органу державної виконавчої служби не вживалися належні заходи, спрямовані на фактичне стягнення заборгованості з нього.

Вважає, що зазначені обставини свідчать про неправомірність дій та бездіяльності посадових осіб органу державної виконавчої служби, а також про їх сприяння ОСОБА_1 в отриманні відповідних довідок та державної соціальної допомоги.

Також позивач зазначає, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 20002968 ним було виявлено заяву від 28.05.2012 року, подану нібито від імені ОСОБА_1 щодо отримання довідки про заборгованість зі сплати аліментів. На його думку, зазначена заява виконана не ОСОБА_1 , а старшим державним виконавцем Зубік В.В., що може бути підтверджено шляхом проведення почеркознавчої експертизи. У зв`язку має місце можлива змова між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 він вважає, що відповідні обставини свідчать про неправомірність дій посадових осіб органу державної виконавчої служби.

Окремо посилається на те, що заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2010 року, на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-3463 від 22.06.2010 року та відкрито виконавче провадження № 20002968, було скасовано ухвалою цього суду від 10.02.2012 року, після скасування зазначеного судового рішення виконавчий лист втратив юридичну силу, а тому виконавче провадження № 20002968 мало бути закінчене у 2012 році. При цьому, незважаючи на скасування судового рішення, державні виконавці у період з 2012 по 2021 роки продовжували вчиняти виконавчі дії у межах ВП № 20002968, посилаючись на виконавчий лист № 2-3463 від 22.06.2010 року. Зокрема на підставі цього виконавчого документа здійснювалися розрахунки заборгованості зі сплати аліментів та інші виконавчі дії, а починаючи з 2021 року оформлювалися платіжні документи на перерахування стягнутих коштів ОСОБА_1 .

Вважає, що продовження виконання зазначеного виконавчого документа після скасування судового рішення свідчить про незаконність дій державних виконавців, на його думку, є додатковим підтвердженням неправомірної взаємодії між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Зазначає, що виконавче провадження № 20002968 було закінчено лише наприкінці 2021 року після його неодноразових звернень та скарг.

Позивач зазначає, що у вересні 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 20002968 йому стало відомо про наявність щодо нього ще двох виконавчих проваджень про стягнення аліментів — № 32868790 та № 32868937. Звертає увагу на те, що боржником та стягувачем у зазначених провадженнях є одні й ті самі особи, у зв`язку з чим ставить під сумнів правомірність одночасного існування трьох окремих виконавчих проваджень.

Щодо виконавчого провадження № 32868790 зазначає, що 05.06.2012 року старшим державним виконавцем Зубік В.В. було винесено постанову про його відкриття. При цьому, заява від 28.05.2012 року, яка міститься у матеріалах цього виконавчого провадження та подана нібито від імені ОСОБА_1 , фактично виконана ОСОБА_5 , а підпис, зазначений як підпис начальника відповідного відділу ДВС Донцова О.С., також викликає у нього сумніви щодо його справжності. На його думку, зазначені обставини можуть бути перевірені шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Позивач посилається на те, що у матеріалах ВП № 32868790 міститься виконавчий лист від 19.03.2012 року, відповідно до якого з нього на користь ОСОБА_1 призначено стягнення аліментів у розмірі 350 грн щомісячно на утримання сина ОСОБА_2 , починаючи з 24.12.2010 року до 27.02.2019 року.

Крім того, позивач зазначає, що 05.06.2012 року тим самим державним виконавцем Зубік В.В. було відкрито виконавче провадження № 32868937. При цьому, у матеріалах цього виконавчого провадження відсутні як заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, так і виконавчий документ, на підставі якого воно було відкрито. Вважає, що наведені обставини свідчать про можливі порушення з боку посадових осіб органу державної виконавчої служби при відкритті та здійсненні зазначених виконавчих проваджень, а також посилається на необхідність перевірки законності підстав їх відкриття та подальшого здійснення виконавчих дій.

Позивач зазначає, що під час звернення до Фортечного відділу державної виконавчої служби з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 32868937 державний виконавець Пагутяк М.В. повідомила йому про втрату матеріалів зазначеного виконавчого провадження, у зв`язку з чим вони фактично відсутні у розпорядженні органу державної виконавчої служби. Зазначає, що виконавчі провадження № 32868790 та № 32868937 були відкриті 05.06.2012 року на підставі одного й того самого виконавчого документа — виконавчого листа № 1109/1638/2012 від 19.03.2012 року. При цьому, відповідний виконавчий лист передбачав стягнення аліментів лише на утримання його сина ОСОБА_2 , а заяви стягувача про відкриття одного з цих виконавчих проваджень у матеріалах виконавчих проваджень відсутні. На його думку, відкриття двох окремих виконавчих проваджень на підставі одного виконавчого документа, за відсутності належних заяв та документів, свідчить про істотні порушення державним виконавцем Зубік В.В. вимог законодавства під час відкриття виконавчих проваджень.

Позивач також вважає, що зазначені обставини, у сукупності з іншими наведеними ним обставинами, можуть свідчити про неправомірну взаємодію між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , наявність у останньої особистого інтересу та можливе зловживання службовим становищем. У зв`язку з цим позивач посилається на наявність, на його думку, ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України.

У зв`язку з виявленням декількох виконавчих проваджень позивач, посилаючись на своє право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, звернувся з метою отримання доступу до матеріалів усіх виконавчих проваджень, відкритих щодо нього.

Щодо виконавчого провадження № 32868937 зазначає, що після його відкриття 05.06.2012 року державними виконавцями у різні періоди вчинялися виконавчі дії, зокрема накладення арешту на майно боржника, передача виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, його прийняття іншим державним виконавцем та винесення постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

25.08.2021 року державним виконавцем Пагутяк М.В. було повторно винесено постанову про звернення стягнення на його доходи, у тому числі пенсію. Зазначену постанову він оскаржував у судовому порядку і рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року у справі № 340/2444/22 відповідну постанову було визнано протиправною та скасовано. Разом з тим 30.01.2024 року у межах виконавчого провадження № 32868937 державним виконавцем Сумською О.Т. повторно винесено постанову про звернення стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. На його думку повторне вчинення зазначених виконавчих дій, з урахуванням попереднього судового рішення про визнання протиправною та скасування постанови про звернення стягнення на доходи, свідчить про незаконність дій державної виконавчої служби.

Щодо виконавчого провадження № 32868790 зазначає, що після його відкриття 05.06.2012 року державними виконавцями у різні періоди вчинялися виконавчі дії, зокрема накладення арешту на майно боржника, передача та прийняття виконавчого провадження, а також неодноразове винесення постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Матеріали виконавчого провадження № 32868790, на його думку, містять документи та відомості, які фактично дублюють матеріали виконавчого провадження № 32868937. При цьому, державний виконавець Пагутяк М.В. повідомляла про втрату матеріалів ВП № 32868937. Вважає таке дублювання обставиною, що свідчить про неналежне ведення та збереження матеріалів виконавчих проваджень.

Крім того, позивач посилається на постанову державного виконавця Пагутяк М.В. від 25.08.2021 року про звернення стягнення на доходи, яку ним було оскаржено до Кіровоградського окружного адміністративного суду і рішенням суду від 07.09.2022 року у справі № 340/2444/22 зазначену постанову визнано протиправною та скасовано. Незважаючи на це, як зазначає позивач, 30.01.2023 року у ВП № 32868790 державним виконавцем Сумською О.Т. повторно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що на його думку, свідчить про повторне вчинення виконавчих дій, законність яких він оспорює.

Позивач зазначає, що на час звернення до суду обидві його дитини є повнолітніми. За його твердженням, син ОСОБА_2 закінчив навчання у лютому 2020 року, надалі навчання не продовжував, проживає окремо від батьків та є матеріально самостійним, донька позивача ОСОБА_3 закінчила навчання у червні 2024 року, надалі навчання не продовжувала, перебуває у шлюбі та має малолітню дитину, донька на теперішній час сама отримує аліменти на утримання своєї дитини.

Позивач посилається на істотне погіршення стану свого здоров`я у період з 2021 по 2025 роки, що, за його твердженням, що підтверджується медичною документацією має істотне погіршення зору, часткову атрофію зорового нерва обох очей, глухоту, гіпертонію та інші захворювання. На його думку, зазначені обставини мають значення для оцінки правомірності звернення стягнення на його пенсію та розміру коштів, які залишаються йому після такого стягнення. Крім того, з 2024 року має II групу інвалідності за станом зору. У зв`язку з цим, а також з огляду на те, що, за його твердженням, діти з 2010 року перебували на його утриманні, вважає наявними підстави для повного або часткового звільнення його від сплати заборгованості за аліментами відповідно до статті 197 Сімейного кодексу України.

Позивач також посилається на положення статті 18 СК України щодо способів захисту сімейних прав та статті 223 ЦПК України щодо можливості звернення до суду з новим позовом у разі зміни обставин, які впливають на розмір, строк чи припинення періодичних платежів. Зазначає, що його матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, а також повноліття дітей є обставинами, які мають значення для вирішення питання щодо подальшого стягнення аліментів та заборгованості за ними.

Окремо оспорює розмір коштів, які утримувалися з його доходів у межах виконавчих проваджень № 32868790 та № 32868937. За його твердженням, відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.03.2012 року аліменти були визначені у фіксованому розмірі 350 грн, тоді як державними виконавцями в подальшому зверталося стягнення у розмірі 50 % його доходів, у тому числі 2 548 грн із заробітку та 927 грн із пенсії по інвалідності, вважає такі утримання такими, що не відповідають судовому рішенню та порушують його права, утримання половини всіх його доходів позбавляє його можливості належним чином забезпечувати власні життєві потреби, зокрема придбавати продукти харчування, одяг, лікарські засоби та інші необхідні речі, а також належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Крім того, позивач зазначає, що у листопаді 2024 року від адвоката йому стало відомо про рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.04.2023 року у справі № 404/9695/21, яким з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів: 34 650 грн на утримання сина та 48 000 грн на утримання доньки, а також 2 000 грн витрат на правничу допомогу та 908 грн судового збору. Вказує, що у грудні 2024 року намагався оскаржити зазначене рішення в апеляційному порядку, посилаючись, зокрема, на неналежне повідомлення про розгляд справи та неотримання ним судового рішення. За його твердженням, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25.12.2024 року у справі № 404/9695/21 йому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

На підставі вказаного рішення Фортечним відділом державної виконавчої служби було відкрито ще чотири виконавчі провадження, законність відкриття та подальшого виконання яких він також оспорює.

Зазначає, що на підставі рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.04.2023 року Фортечним відділом державної виконавчої служби було відкрито, зокрема, виконавчі провадження № 7255874 щодо стягнення 34 650 грн пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина, № 72546067 щодо стягнення 48 300 грн пені за прострочення сплати аліментів на утримання доньки, а також виконавчі провадження № 72545581 та № 70213070 щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Зазначені виконавчі провадження супроводжувалися накладенням арешту на його кошти.

Позивач окремо звертає увагу, що виконавче провадження № 72546067 щодо стягнення пені на утримання доньки було відкрито 16.08.2023 року, хоча на той час донька вже змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . Зазначає, що його донька перебуває у шлюбі, має малолітню дитину та отримує аліменти на її утримання. Вважає, що суми, стягнення яких здійснюється у зазначених виконавчих провадженнях, були визначені на підставі заборгованості за аліментами, яку він вважає безпідставною та такою, що виникла внаслідок неправомірного визначення заборгованості державними виконавцями. На його думку, відповідно, відсутні правові підстави і для стягнення нарахованої на таку заборгованість пені та інших пов`язаних із цим сум.

Зазначає, що ним уже оскаржувалися постанови державних виконавців щодо стягнення заборгованості з огляду на її розмір та підстави виникнення, і вважає, що заборгованість була фактично штучно сформована органом державної виконавчої служби, посилається на положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких державний виконавець зобов`язаний діяти неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі, а також здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб і порядку, визначених виконавчим документом та законом.

На думку позивача, державними виконавцями Фортечного відділу державної виконавчої служби не було належним чином виконано вимоги щодо повідомлення його про вчинення виконавчих дій. Зокрема, він стверджує, що йому не надсилалися постанови, винесені у виконавчих провадженнях № 32868937, № 32868790, № 7255874, № 72546067, № 72545581 та № 70213070, у тому числі постанови про відкриття виконавчих проваджень, арешт коштів та звернення стягнення на доходи.

Позивач зазначає, що у матеріалах зазначених виконавчих проваджень відсутні належні докази направлення йому відповідних постанов, зокрема поштові документи, повідомлення про вручення чи інші підтвердження їх отримання, а також документи щодо його виклику до органу державної виконавчої служби. У зв`язку з цим він вважає, що не був належним чином повідомлений про здійснення виконавчих дій та фактично був позбавлений можливості своєчасно їх оскаржити.

Крім того, позивач вважає, що начальником відповідного відділу державної виконавчої служби не було належним чином здійснено контроль за діями державних виконавців та не скасовано постанови й інші процесуальні документи, які, на його думку, суперечили вимогам закону, незважаючи на його численні скарги, заяви, адвокатські запити та звернення до суду.

Окремо позивач наголошує, що виконавчі провадження № 32868790 та № 32868937 були відкриті 05.06.2012 року на підставі одного виконавчого документа — виконавчого листа від 19.03.2012 року у справі № 1109/1638/2012. За твердженням позивача, зазначений виконавчий лист стосувався стягнення аліментів лише на утримання сина ОСОБА_2 , а тому відкриття двох окремих виконавчих проваджень на його підставі, зокрема щодо стягнення коштів на користь доньки, позивач вважає таким, що здійснене з порушенням вимог законодавства.

На підставі наведеного позивач вважає, що державними виконавцями допущено численні порушення порядку відкриття та здійснення виконавчих проваджень, повідомлення боржника про виконавчі дії та контролю за діяльністю державних виконавців, що, на його думку, є підставою для визнання відповідних дій незаконними.

Позивач, посилаючись на статті 3, 4 та 26 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає, що примусове виконання судових рішень здійснюється на підставі належного виконавчого документа, а виконавець розпочинає примусове виконання лише у випадках та порядку, передбачених законом. На думку позивача, підстав для відкриття виконавчих проваджень № 32868790 та № 32868937 від 05.06.2012 року не існувало, оскільки, як він зазначав вище, обидва провадження були розпочаті на підставі одного виконавчого листа від 19.03.2012 року у справі № 1109/1638/2012, який, за його твердженням, стосувався лише стягнення аліментів на утримання сина. У зв`язку з цим позивач вважає зазначені виконавчі провадження такими, що відкриті з порушенням вимог законодавства та підлягають закінченню.

Позивач також вважає, що дії державних виконавців та керівництва Фортечного відділу ДВС щодо відкриття та здійснення зазначених виконавчих проваджень можуть містити ознаки зловживання службовим становищем, передбаченого статтею 364 КК України, оскільки, на його думку, виконавчі дії здійснювалися за відсутності належних правових підстав та спричинили порушення його прав.

Крім того, позивач оспорює утримання з його пенсії по інвалідності 50 відсотків доходу на підставі постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 30.01.2023 року у виконавчих провадженнях № 32868937 та № 32868790.

Позивач зазначає, що є особою з інвалідністю II групи за станом зору, не має можливості працювати, а пенсія є його єдиним джерелом доходу. За його твердженням, станом на 05.05.2025 року розмір пенсії становив 2 725 грн, з яких 1 362,50 грн, тобто 50 відсотків, щомісячно утримувалися в рахунок погашення заборгованості за аліментами. На думку позивача, таке утримання є надмірним та незаконним, оскільки після його здійснення йому залишається недостатньо коштів для забезпечення основних життєвих потреб та придбання необхідних лікарських засобів. У зв`язку з цим позивач просить визнати відповідні дії державних виконавців незаконними та припинити стягнення коштів у зазначеному розмірі. Позивач, обґрунтовуючи незаконність утримання 50 відсотків його пенсії по інвалідності, посилається на міжнародні та національні гарантії права осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень та соціальний захист. Зокрема, зазначає положення статті 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю, які передбачають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень та соціальний захист, а також інші міжнародні акти щодо забезпечення таким особам належного рівня соціального забезпечення.

Позивач посилається також на положення статей 1, 3, 8, 21, 28, 46 та 48 Конституції України, відповідно до яких Україна є соціальною державою, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст діяльності держави, кожен має право на повагу до гідності, соціальний захист та достатній життєвий рівень, а пенсії та інші соціальні виплати, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від установленого законом прожиткового мінімуму.

На думку позивача, зазначені конституційні гарантії мають враховуватися під час примусового виконання судових рішень, особливо коли стягнення здійснюється з пенсії особи з інвалідністю, яка є її єдиним джерелом доходу.

Позивач зазначає, що встановлення максимального відсотка відрахувань із пенсії без урахування фактичного розміру пенсії та необхідних витрат особи з інвалідністю може призвести до того, що після проведення відрахувань у розпорядженні боржника залишиться сума, недостатня для забезпечення мінімальних життєвих потреб. У зв`язку з цим він вважає, що утримання 50 відсотків його пенсії порушує його право на достатній життєвий рівень та соціальний захист.

Позивач також посилається на законодавче визначення прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту, що має забезпечувати задоволення основних потреб людини, та вважає, що при визначенні допустимого розміру відрахувань з його пенсії необхідно враховувати гарантований державою мінімальний рівень соціального забезпечення, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 № 3-р(II)/2023, зазначає, що утримання із його пенсії 50 відсотків доходу є надмірним, оскільки після проведення відрахувань йому виплачується 1362,00 грн, що, за його твердженням, є меншим за прожитковий мінімум. У зв`язку з цим позивач вважає, що такі відрахування порушують його право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, а виконання судового рішення не може забезпечуватися шляхом покладення на нього надмірного майнового тягаря.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до відповіді Фортечного відділу державної виконавчої служби на адвокатський запит станом на червень 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за аліментними зобов`язаннями у відкритих виконавчих провадженнях становила 143 169,73 грн. Водночас, за даними довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.05.2025, станом на 01.05.2025 залишок заборгованості становив 28 699,64 грн. На думку позивача, зазначена розбіжність свідчить про неправильне визначення органом державної виконавчої служби розміру заборгованості.

Позивач також вважає незаконними дії старшого державного виконавця Усатенко О.О., яка, за його твердженням, не забезпечила належного контролю за виконавчими провадженнями щодо нього. Зазначає, що на виконанні у відповідача одночасно перебувають шість виконавчих проваджень стосовно нього, у межах яких, як стверджує позивач, продовжується стягнення 50 відсотків пенсії по інвалідності. Позивач пов`язує такі дії з утворенням, на його думку, штучно сформованої заборгованості за аліментами. Також посилається на бездіяльність виконуючого обов`язки керівника Фортечного відділу ДВС Чубари Л.В., яка, на його думку, полягає у неналежному контролі за діями державних виконавців та невжитті заходів щодо усунення порушень, допущених під час виконання виконавчих проваджень. Зокрема, позивач зазначає, що йому не були направлені постанови у виконавчих провадженнях № 32868937, № 32868790, № 7255874, № 72546067, № 72545581 та № 70213070, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості своєчасно оскаржити відповідні рішення та дії державних виконавців.

За твердженням позивача, неналежний контроль з боку керівника відділу призвів до продовження стягнення аліментів у межах виконавчих проваджень № 32868790 та № 32868937, які, на його думку, були відкриті з порушенням законодавства. Також позивач вважає, що саме внаслідок бездіяльності керівника відділу з його пенсії по інвалідності продовжується відрахування 50 відсотків, унаслідок чого після відрахувань йому залишається 1362,00 грн на місяць.

Крім того, позивач зазначає, що 26.01.2022 звернувся до органів поліції із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності старших державних виконавців Зубік В.В. та ОСОБА_8 , вважаючи, що в їхніх діях можуть міститися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України. За результатами звернення було видано талон-повідомлення Єдиного обліку № 3584 від 26.01.2022. Позивач вказує, що відомості за його заявою не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку з чим 08.02.2022 він звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда зі скаргою на бездіяльність службових осіб Кропивницького районного управління поліції у справі № 404/855/22 і ухвалою суду від 16.02.2022 бездіяльність посадових осіб поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР було визнано протиправною та зобов`язано внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування, зазначена ухвала суду також не була виконана, оскільки досудове розслідування за його заявою фактично не розпочалося.

Позивач також зазначає, що у 2021–2025 роках неодноразово звертався до судів з метою оскарження дій та бездіяльності державних виконавців, однак, на його думку, не отримав належного судового захисту. Зокрема, у травні 2022 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанов державних виконавців та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням суду від 07.09.2022 у справі № 340/2444/22 позов було задоволено частково, зокрема визнано протиправними та скасовано постанови від 30.08.2021 у ВП № 20002968 та від 25.08.2021 у ВП № 32868790 в частині стягнення заборгованості у сумі 14 395,18 грн. За твердженням позивача, у подальшому апеляційний суд скасував це рішення та закрив провадження, дійшовши висновку про неналежність спору до адміністративної юрисдикції. Позивач також зазначає, що під час апеляційного розгляду призначений йому адвокат подав клопотання про закриття провадження без його відома.

У липні 2022 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом щодо бездіяльності керівника Фортечного відділу ДВС, пов`язаної з неналежним контролем за виконанням судового рішення, а також щодо скасування постанов державного виконавця. Ухвалою від 18.07.2022 у справі № 340/3293/22 у відкритті провадження було відмовлено. За твердженням позивача, апеляційний суд залишив його апеляційну скаргу без задоволення.

У грудні 2024 року позивач звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду міста Кропивницького у справі № 404/9695/21 про стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів. Позивач зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи та отримав інформацію про рішення лише у 2024 році. Ухвалою від 25.12.2024 у справі № 404/9695/21, провадження № 22-ц/4809/1861/24, у відкритті апеляційного провадження йому було відмовлено.

У лютому 2025 року позивач звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовом у справі № 404/1528/25 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо керівника та державних виконавців Фортечного відділу ДВС. Кіровський районний суд направив матеріали справи за підсудністю до Ленінського районного суду міста Кіровограда. Ухвалою Ленінського районного суду від 22.03.2025 у відкритті провадження було відмовлено. За твердженням позивача, його апеляційну скаргу на цю ухвалу постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.06.2025 у провадженні № 22-ц/4809/983/25 залишено без задоволення.

З огляду на наведене позивач вважає, що його попередні спроби оскаржити дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби фактично призводили до неможливості отримати належний судовий захист, що, на його думку, також має бути враховано під час розгляду цієї справи.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій та бездіяльності державних виконавців йому завдано істотної моральної шкоди, яку він пов`язує насамперед із тривалим утриманням частини пенсії, неналежним, за його твердженням, виконанням виконавчих проваджень та необхідністю неодноразово звертатися до суду для захисту своїх прав.

Зазначає, що внаслідок утримання 50 відсотків пенсії після відрахувань у нього залишається 1362,00 грн на місяць, що, за його твердженням, недостатньо для забезпечення основних життєвих потреб. У зв`язку з цим він змушений звертатися по матеріальну допомогу до родичів та знайомих, зокрема для придбання лікарських засобів та забезпечення інших необхідних витрат.

Він є особою з інвалідністю ІІ групи по зору та має низку захворювань органів зору, а також захворювання слуху, що потребують постійного медичного нагляду та лікування. На підтвердження цього посилається на медичні документи, зокрема консультаційний висновок лікаря-офтальмолога від 29.07.2025, відповідно до якого у нього діагностовано фонову ретинопатію та ретинальні судинні зміни, атрофію зорового нерва, збіжну косоокість, дегенеративну міопію та амбліопію внаслідок аноксії, а також на медичні документи щодо наявності двобічної нейросенсорної приглухуватості та необхідності слухопротезування. Він пов`язує погіршення свого емоційного та загального стану здоров`я з тривалим, понад чотири роки, захистом своїх прав у судовому порядку та постійними стресами, які, на його думку, спричинені діями та бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

З огляду на наведене вважає, що порушення його майнових та соціальних прав, тривале зменшення розміру пенсійних виплат, необхідність звернення по матеріальну допомогу та погіршення стану здоров`я спричинили йому моральні та фізичні страждання, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 1 000 000 грн моральної шкоди. Додатково зазначає, що з боку державної виконавчої служби, на його думку, триває постійний тиск, який проявляється у систематичному утриманні 50 відсотків його пенсії по інвалідності, що, за його твердженням, є єдиним джерелом його доходу. При цьому, орган державної виконавчої служби не реагує належним чином на його звернення та скарги і не усуває порушень, на які він у них посилається. У період з травня 2021 року по липень 2025 року з його пенсії на погашення заборгованості за виконавчими провадженнями було стягнуто 82 894,00 грн, вважає, що такі відрахування при розмірі доходу, який після утримань становить 1 362,00 грн на місяць, призвели до істотного недоотримання ним доходу та порушення його майнових прав. Тривале утримання частини його єдиного джерела доходу, неналежне реагування на його звернення та необхідність постійного захисту своїх прав спричинили йому істотні моральні страждання, які, на його думку, перебувають у причинному зв`язку з неправомірними діями та бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Посилаючись на положення статей 16, 23, 1167, 1174 ЦК України, позивач зазначає, що одним зі способів захисту цивільних прав є відшкодування моральної шкоди, та просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позовну заяву представником позивача ОСОБА_1 — адвокатом Ребровою Л.Г. подано до Фортечного районного суду міста Кропивницького. Одночасно з поданням позовної заяви представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ребровою Л.Г. подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях № 32868937, № 32868790, № 72545874, № 69042556, № 72546067, № 72545581 та № 70213070, які здійснюються державними виконавцями Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до розгляду справи по суті.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 серпня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Реброва Л.Г., до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій виконавчої служби такими, що порушують права позивача, та стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Кропивницького.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2025 року зазначену справу № 404/8480/25 (провадження № 2/405/1908/25) розподілено судді Подільського районного суду міста Кропивницького Івановій Л.А.

16.09.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Іванової Л.А. від участі у розгляді цивільної справи № 404/8480/25. Заяву мотивовано, зокрема, посиланням на те, що суддя прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, порушено порядок визначення судді для розгляду справи, а також наявні інші обставини, які, на думку позивача, викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 19.09.2025 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. від участі у розгляді цивільної справи № 404/8480/25 відмовлено. Цією ж ухвалою прийнято самовідвід судді Подільського районного суду міста Кропивницького Іванової Л.А. та цивільну справу № 404/8480/25 (провадження № 2/405/1908/25) передано до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу між суддями Подільського районного суду міста Кропивницького в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Подільського районного суду міста Кропивницького Шевченко І.М.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 22.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 22.09.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій виконавчої служби такими, що порушують права позивача, та стягнення моральної шкоди відмовлено.

14.10.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Шевченко І.М.

20.10.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про передачу заяви про відвід для вирішення іншим суддею Подільського районного суду міста Кропивницького.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 06.11.2025 року провадження у цивільній справі № 404/8480/25 (провадження № 2/405/1908/25) за позовом ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій виконавчої служби такими, що порушують права позивача, та стягнення моральної шкоди зупинено.

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Шевченко І.М. від 14.10.2025 року передано до канцелярії Подільського районного суду міста Кропивницького для визначення автоматизованою системою документообігу суду на підставі частини першої статті 33 ЦПК України судді, який вирішуватиме питання про відвід судді.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 20.11.2025 року провадження у справі відновлено. Призначено підготовче судове засідання на 20.01.2026 року о 12 год. 30 хв., у судове засідання викликано сторони.

30.12.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про постановлення окремої ухвали щодо виявлення обставин, які, на думку позивача, можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, та направлення такої ухвали до відповідних правоохоронних органів для перевірки і надання правової оцінки діям зазначених осіб у межах їх повноважень.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 20.01.2026 року представника відповідача - Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України — зобов`язано з`явитися у підготовче судове засідання та надати для огляду матеріали виконавчих проваджень № 32868937 від 05.06.2012 року, № 32868790 від 05.06.2012 року, № 69042556 від 18.05.2022 року, № 70213070 від 03.11.2022 року, № 72545581 від 16.08.2023 року, № 72545874 від 16.08.2023 року, № 72546067 від 16.08.2023 року, а також належним чином засвідчені копії матеріалів зазначених виконавчих проваджень для долучення до матеріалів справи. Підготовче судове засідання було призначено на 20.02.2026 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 21 січня 2026 року виправлено описку в ухвалі суду від 20.01.2026 року, а саме в першому та другому абзацах резолютивної частини дату підготовчого судового засідання «20.02.2026» замінено на «10.02.2026».

09.02.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про здійснення огляду та дослідження в судовому засіданні аудіо-, фото- та відеоматеріалів, які будуть подані позивачем у справі. Цього ж дня позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про виклик та допит свідків.

23.03.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на 71 аркуші, які, за твердженням позивача, підтверджують факт придбання ним для дітей одягу, лікарських засобів, продуктів харчування, путівок на море та іншого. Цього ж дня позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, які, на його думку, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення також подано письмові заперечення щодо змісту матеріалів виконавчих проваджень.

25.03.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

06.04.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 . Цього ж дня позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про допит свідків.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, що в ньому викладені та просили позов задовольнити.

07.04.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.07.2026 року представником позивача - адвокатом Ребровою Л.Г. - подано до суду клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 22.05.2027 року представників відповідача відповідно до вимог ч.4 ст. 173 ЦПК України було зобов`язано подати заяву по суті справи, враховуючи пояснення позивача.

07.07.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

20.07.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

04.07.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

23.09.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

При цьому, відзиву на позов, пояснень та заяв щодо суті справі, представниками відповідача не подано, дати судових засідань погоджувались з представниками відповідача, будь-яких доказів поважності причин неприбуття в судові засідання представниками відповідачів суду не подано, а тому суд приймає до уваги пояснення позивача та виходить із наданих ним пояснень та доказів.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виник спір щодо правомірності дій та бездіяльності державних виконавців Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Після перейменування Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна), пов`язаних із здійсненням виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, у тому числі аліментів, заборгованості за аліментами, пені за прострочення сплати аліментів, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а також зі зверненням стягнення на доходи позивача.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01.03.2012 року у цивільній справі № 1109/1638/2012 вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання його дітей. На виконання зазначеного судового рішення видано виконавчий лист. На підставі заяви стягувача від 23.06.2010 року у Фортечному відділі державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 20002968 щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів. В матеріалах справи міститься копія заяви стягувача від 23.06.2010 року про примусове виконання судового рішення, а також документи виконавчого провадження № 20002968.

Позивач, посилаючись на обставини здійснення зазначеного виконавчого провадження, зазначав, що у подальшому стягувач неодноразово звертався до органу державної виконавчої служби із заявами, пов`язаними з отриманням відомостей про несплату аліментів. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копії відповідних заяв за 2012–2018 роки.

Позивач також звертав увагу суду на заяву від 28.05.2012 року та зазначав, що її зміст, почерк та підпис викликають у нього сумніви щодо особи, яка її складала та підписувала. На цій підставі позивач ставив під сумнів достовірність окремих документів виконавчого провадження та порушував питання про необхідність їх спеціального дослідження.

Правова оцінка наведеним доводам, у тому числі питанням належності, допустимості та достовірності відповідних доказів, надається судом у мотивувальній частині рішення.

05.06.2012 року державним виконавцем Зубік В.В. відкрито виконавчі провадження № 32868790 та № 32868937. Як убачається з матеріалів виконавчих проваджень, підставою для їх здійснення зазначено виконавчий лист, виданий на виконання судового рішення у справі № 1109/1638/2012.

Позивач звертав увагу суду на те, що обидва виконавчі провадження були відкриті в один день, а також посилався на обставини використання одного й того самого виконавчого документа для здійснення стягнення щодо різних періодів та одержувачів аліментів. Позивач зазначав, що матеріали проваджень містять документи, зміст яких, на його думку, не узгоджується між собою щодо підстав відкриття проваджень, розміру заборгованості, періодів її обчислення та вчинених виконавчих дій.

З матеріалів виконавчого провадження № 32868937 вбачається, що після його відкриття державними виконавцями у різні періоди вчинялися виконавчі дії, зокрема накладалися арешти та зверталося стягнення на доходи боржника.

Зокрема, 12.02.2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника, 07.03.2018 року матеріали виконавчого провадження передано, а 16.03.2018 року вони прийняті відповідним органом державної виконавчої служби. 21.03.2018 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

У подальшому виконавче провадження передавалося між органами державної виконавчої служби, а 16.07.2018 року державним виконавцем Пагутяк М.В. також вчинялися виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи позивача. 25.08.2021 року винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника.

Позивач посилався на те, що зазначена постанова була предметом судового оскарження в адміністративній справі № 340/2444/22, за результатами розгляду якої судом надавалась оцінка окремим діям державних виконавців.

Щодо виконавчого провадження № 32868790 матеріалами справи також підтверджується його відкриття 05.06.2012 року. У подальшому у зазначеному виконавчому провадженні вчинялися виконавчі дії щодо арешту коштів та звернення стягнення на доходи позивача, зокрема у 2018 та 2021 роках. У матеріалах справи міститься постанова від 30.01.2023 року, пов`язана із зверненням стягнення у виконавчому провадженні № 32868790, а також відповідна постанова від 30.01.2023 року у виконавчому провадженні № 32868937.

Позивач заперечував проти правильності оформлення та змісту окремих документів зазначених виконавчих проваджень. Зокрема, він звертав увагу на відмінності у датах документів, послідовності їх складання, наявності або відсутності окремих аркушів, підписів, а також на невідповідність, на його думку, відомостей щодо розміру заборгованості.

Крім того, позивач зазначав, що окремі документи, які містяться у матеріалах виконавчих проваджень, не були йому відомі на момент попереднього ознайомлення з матеріалами, а також ставив під сумнів час та обставини їх складення. Наведені твердження позивача судом оцінюються з урахуванням наданих сторонами доказів та матеріалів відповідних виконавчих проваджень.

З наданої позивачем довідки про розмір пенсії та інших документів убачається, що у період здійснення виконавчих проваджень із його пенсійних виплат здійснювалися відрахування.

Позивач зазначав, що про існування та розмір заборгованості він фактично дізнався після початку утримань із його пенсії, а також звертав увагу суду на те, що розмір утримань становив 50 відсотків його доходу.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідним документом про встановлення інвалідності, наданим до матеріалів справи. У матеріалах справи також містяться документи щодо звернення позивача до органів державної виконавчої служби, Пенсійного фонду України та правоохоронних органів з приводу здійснення виконавчих проваджень.

26.01.2022 року позивач звертався до органу поліції із заявою щодо дій посадових осіб державної виконавчої служби, яка була зареєстрована за відповідним талоном-повідомленням № 3584. У подальшому позивач звертався до суду зі скаргами на бездіяльність органу досудового розслідування. У матеріалах справи міститься ухвала Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16.02.2022 року. Також позивач звертався до адміністративного суду з приводу окремих рішень та дій державних виконавців. Зокрема, матеріали справи містять документи у адміністративних справах № 340/2444/22 та № 340/3293/22.

18.05. 2022 року державним виконавцем Касьяновою Ю.В. відкрито виконавче провадження № 69042556 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 908,00 грн. Підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження був виконавчий документ про стягнення з позивача судового збору.

Позивач заперечував проти правомірності відкриття та здійснення цього виконавчого провадження, посилаючись, зокрема, на встановлення йому ІІ групи інвалідності та положення законодавства щодо звільнення окремих категорій осіб від сплати судового збору. На підтвердження стану здоров`я та встановлення інвалідності позивачем надано відповідні медичні документи, у тому числі довідку про результати огляду медико-соціальною експертною комісією № 388939.

03.11.2022 року державним виконавцем Касьяновою Ю.В. відкрито виконавче провадження № 70213070 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. Підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження був виконавчий лист, виданий 01.11.2022 року. У подальшому матеріали виконавчого провадження передавалися між державними виконавцями. Зокрема, 04.09.2023 року було винесено постанову про передачу виконавчого провадження у зв`язку зі звільненням державного виконавця, який здійснював його виконання. У матеріалах виконавчого провадження міститься постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, а 28.09.2023 року державним виконавцем Усатенко О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Позивач зазначав, що внаслідок накладення арешту фактично було заблоковано його банківський рахунок, на який надходили соціальні виплати та пенсія, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості користуватися відповідними коштами. Позивач також звертав увагу суду на порядок формування та оформлення матеріалів цього виконавчого провадження, зокрема на відсутність, на його думку, належних доказів направлення йому окремих постанов та повідомлень.

16.08.2023 року відкрито виконавче провадження № 72545581 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Підставою для відкриття цього виконавчого провадження був виконавчий лист у цивільній справі № 404/9695/21, виданий 22.05.2023 року на виконання рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.04.2023 року. У зазначеному виконавчому листі боржника зазначено як « ОСОБА_1 ». При цьому ухвалою суду від 25.05.2023 року було виправлено відповідну описку та зазначено по батькові боржника як « ОСОБА_9 ». Копія ухвали, відповідно до наданих матеріалів, датована 11.08.2023 року.15 серпня 2023 року стягувачем подано заяву про примусове виконання рішення. 16.08.2023 року державним виконавцем Чернат Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72545581. При цьому у матеріалах, наданих суду, міститься виконавчий лист із первісно зазначеним по батькові « ОСОБА_10 ».

Позивач звертав увагу суду на відсутність доказів належного направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших документів, що передували вчиненню подальших виконавчих дій.

16.08.2023 року державним виконавцем Чернат Л.І. винесено постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 350,00 грн.

04.09.2023 року виконавче провадження передано іншому державному виконавцю у зв`язку зі звільненням ОСОБА_11 28.09.2023 року державним виконавцем Усатенко О.О. винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Позивач зазначав, що арешт було накладено, зокрема, на банківський рахунок, на який надходили пенсійні та соціальні виплати, у зв`язку з чим він фактично був позбавлений можливості користуватися коштами.

Аналогічні обставини щодо зазначення у виконавчому документі первісного по батькові боржника, виправлення відповідної описки судом, відкриття виконавчого провадження та подальшого накладення арешту на кошти встановлені судом під час дослідження матеріалів виконавчого провадження № 72545874. Зазначене виконавче провадження відкрито 16.08.2023 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина у розмірі 34 650,00 грн. Підставою для його відкриття був виконавчий лист у цивільній справі № 404/9695/21, виданий 22.05.2023 року. У виконавчому листі первісно зазначено по батькові боржника « ОСОБА_10 ». Ухвалою суду від 25 травня 2023 року відповідну описку виправлено та зазначено по батькові « ОСОБА_9 ».

Позивач звертав увагу суду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2023 року винесена на підставі виконавчого документа із первісним написанням по батькові. 15.08.2023 року стягувачем подано заяву про примусове виконання рішення, а 16 серпня 2023 року державним виконавцем Чернат Л.І. відкрито виконавче провадження № 72545874. У подальшому, 04.09.2023 року, виконавче провадження передано державному виконавцю Усатенко О.О. У цей же період у матеріалах виконавчого провадження містяться документи щодо визначення витрат виконавчого провадження. 28.09.2023 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Позивач посилався на те, що належних доказів отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів до моменту застосування заходів примусового виконання матеріали виконавчого провадження не містять.

16.08.2023 року також відкрито виконавче провадження № 72546067 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 48 300,00 грн. Підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження був виконавчий лист у цивільній справі № 404/9695/21, виданий 22.05.2023 року. У виконавчому листі первісно зазначено боржника як « ОСОБА_1 ». Ухвалою суду від 25.05.2023 року виправлено відповідну описку та зазначено по батькові « ОСОБА_9 ». При цьому у матеріалах виконавчого провадження міститься виконавчий документ із первісним написанням по батькові. 15.08.2023 року стягувачем подано заяву про примусове виконання рішення, а 16 серпня 2023 року державним виконавцем Чернат Л.І. відкрито виконавче провадження № 72546067.

Позивач зазначав, що доказів належного направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали не містять. Також позивач звертав увагу на постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену 16.08.2023 року. 04.09.2023 року виконавче провадження № 72546067 передано державному виконавцю Усатенко О.О. у зв`язку зі звільненням ОСОБА_11 28.09.2023 року державним виконавцем Усатенко О.О. винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Позивач зазначав, що арешт було накладено на рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», на який, за його твердженням, надходили пенсійні та соціальні виплати. За доводами позивача, на відповідному рахунку перебувала частина пенсії, яка залишалася після інших відрахувань, у зв`язку з чим накладення арешту унеможливило фактичне отримання ним коштів.

У постанові від 28.09.2023 року зазначено, що заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у самостійному порядку не сплачено. Позивач заперечував проти такого висновку, посилаючись, зокрема, на відсутність належного повідомлення його про відкриття виконавчого провадження та надання можливості добровільно виконати рішення. Окремо позивач звертав увагу суду на обставини, пов`язані зі зміною сімейного стану та прізвища його доньки ОСОБА_3 . За твердженнями позивача та наданими ним документами, 04.03.2023 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_12 та змінила прізвище на ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_13 .

Позивач посилався також на матеріали іншого виконавчого провадження, з яких, за його твердженням, убачається здійснення стягнення аліментів із ОСОБА_12 на користь ОСОБА_14 на утримання їхньої дитини. Зазначені обставини позивач пов`язував із тим, що на момент відкриття виконавчого провадження № 72546067 його донька вже змінила прізвище та мала інший сімейний статус, однак відповідні відомості, на думку позивача, не були враховані органом державної виконавчої служби.

Позивач також зазначав, що у матеріалах виконавчих проваджень відсутні відомості щодо повідомлення державного виконавця про зміну прізвища стягувача та інші обставини, на які він посилається.

Судом також встановлено, що підставою для відкриття виконавчих проваджень № 72545581, № 72545874 та № 72546067 були виконавчі листи, видані на виконання рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.04.2023 року у цивільній справі № 404/9695/21.

З матеріалів справи вбачається, що вказаним рішенням суду вирішено питання щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Надалі на виконання зазначеного рішення були видані відповідні виконавчі листи, на підставі яких у 2023 році відкрито окремі виконавчі провадження.

Позивач оскаржував не лише окремі постанови державних виконавців, а й загальний порядок здійснення виконавчих проваджень, правильність визначення заборгованості, розмір та підстави утримань із його доходів, порядок повідомлення про прийняті рішення, а також належність та достовірність окремих документів, що містяться у матеріалах виконавчих проваджень.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано копії постанов державних виконавців, виконавчих листів, судових рішень та ухвал, довідки про розмір пенсії, документи щодо здійснених утримань, матеріали листування з органами державної виконавчої служби, документи щодо звернення до правоохоронних органів, а також медичні документи.

Зокрема, відповідно до наданої позивачем довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії, із його пенсійних виплат здійснювалися утримання. Позивач зазначав, що внаслідок таких утримань розмір коштів, які залишалися у його розпорядженні, був недостатнім для забезпечення його потреб, з урахуванням стану здоров`я та необхідності придбання лікарських засобів.

На підтвердження стану здоров`я позивачем надано довідку медико-соціальної експертної комісії № 388939, консультацію спеціаліста від 23.04.2025 року, консультаційні висновки від 29.07.2025 року та витяг із медичної карти від 07.08.2025 року.

Матеріали справи також містять відповідь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адвокатський запит, з якої вбачається наявність відомостей про розмір заборгованості за виконавчими провадженнями. Позивач заперечував правильність відповідного розрахунку та посилався на розбіжності між сумами заборгованості, зазначеними у різних документах органу державної виконавчої служби.

Таким чином, судом досліджено матеріали зазначених виконавчих проваджень, документи, на підставі яких вони відкривалися та здійснювалися, постанови державних виконавців, виконавчі листи, судові рішення, документи щодо здійснених утримань із доходів позивача, матеріали листування сторін та інші письмові докази, надані учасниками справи.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на сукупність наведених обставин як на підтвердження неправомірності дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби, порушення його майнових прав, погіршення матеріального становища та завдання моральної шкоди.

Питання щодо правомірності відкриття та здійснення кожного із зазначених виконавчих проваджень, законності окремих постанов державних виконавців, правильності визначення розміру заборгованості, дотримання порядку повідомлення боржника, правомірності звернення стягнення на доходи та кошти позивача, наявності причинного зв`язку між діями відповідача та заявленою моральною шкодою, а також наявності правових підстав для задоволення позовних вимог підлягають вирішенню судом під час правової оцінки встановлених обставин у мотивувальній частині рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням Фортечним відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції примусового виконання виконавчих документів щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті — здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно визначати обсяг та зміст зобов`язання боржника, який підлягає примусовому виконанню, а зобов`язаний діяти виключно в межах виконавчого документа та наданих законом повноважень.

При цьому, правомірність відкриття виконавчих проваджень повинна оцінюватися з урахуванням законодавства, чинного на момент їх відкриття.

Щодо виконавчих проваджень ВП № 32868790 та ВП № 32868937 суд зазначає, що вони відкриті 05.06.2012 року, а тому правова оцінка дій державного виконавця щодо їх відкриття має здійснюватися з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на відповідний час.

Із матеріалів зазначених виконавчих проваджень судом встановлено, що обидва виконавчі провадження були розпочаті на підставі одного виконавчого документа — виконавчого листа у справі № 1109/1638/2012 від 19.03.2012 року.

Водночас зміст зазначеного виконавчого листа свідчить про те, що ним передбачено стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , а не виникнення особистого грошового зобов`язання ОСОБА_1 перед відповідним стягувачем поза межами визначеного судовим рішенням обов`язку.

Отже, виконавчий документ визначає межі примусового виконання судового рішення, а державний виконавець не вправі здійснювати примусове виконання щодо особи або в обсязі, які не визначені відповідним судовим рішенням та виконавчим документом. За таких обставин суд приходить до висновку, що відкриття та подальше здійснення виконавчих дій у ВП № 32868790 та ВП № 32868937 щодо ОСОБА_1 не відповідало вимогам законодавства про виконавче провадження, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності належної правової підстави для примусового виконання щодо позивача.

Зазначене спростовує доводи представників відповідачів про те, що всі виконавчі провадження були відкриті правомірно та відповідно до вимог законодавства.

Суд також враховує, що в матеріалах виконавчих проваджень відсутні належні докази доведення до відома позивача постанов про відкриття виконавчих проваджень, зокрема документи, які підтверджували б направлення відповідних постанов ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, а також відсутні належні докази його повідомлення про вчинення відповідних виконавчих дій.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження доводяться до відома сторін у встановленому законом порядку, а постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає направленню боржнику.

Відсутність у матеріалах виконавчих проваджень доказів належного повідомлення позивача свідчить про недотримання державним виконавцем установленого законом порядку здійснення виконавчих дій та порушує право позивача знати про початок примусового виконання рішення, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження та реалізовувати передбачені законом права учасника виконавчого провадження.

Щодо правомірності стягнення 50 відсотків пенсії позивача суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи по зору, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2 725,00 грн, при цьому відповідно до постанов державного виконавця від 30.01.2023 року у ВП № 32868937 та ВП № 32868790 з його пенсії здійснюються відрахування у розмірі 50 відсотків. Таким чином, після проведення відповідних відрахувань позивачу фактично залишається 1 362,50 грн пенсії.

За змістом частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші соціальні виплати, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 березня 2023 року № 3-р(ІІ)/2023 наголосив, що держава зобов`язана забезпечувати мінімальний соціальний захист людини, а розмір пенсії, яка є основним джерелом існування, після здійснення допустимих відрахувань не може фактично стати нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційний Суд України також зазначив, що незабезпечення такого рівня соціального захисту нівелює сутність конституційних прав на соціальний захист та достатній життєвий рівень і заперечує людську гідність як абсолютну цінність. (Конституційний Суд України)

При цьому, суд враховує, що законодавством дійсно встановлена можливість здійснення відрахувань із пенсії боржника, у тому числі у визначеному законом максимальному розмірі при виконанні рішень про стягнення аліментів. Однак така можливість не може тлумачитися як безумовне право державного виконавця здійснювати відрахування у відповідному відсотку незалежно від фактичного розміру пенсії та наслідків такого відрахування для гарантованого державою мінімального соціального захисту особи. Законодавчо встановлений максимальний відсоток відрахування є межею можливого стягнення, а не гарантією того, що такий відсоток може застосовуватися у кожному випадку без урахування конституційних гарантій.

У даному випадку застосування 50-відсоткового відрахування призводить до того, що позивачу, який є особою з інвалідністю II групи та для якого пенсія є єдиним джерелом доходу, фактично виплачується лише 1 362,50 грн.

Отже, у конкретних встановлених судом обставинах здійснення відрахувань у розмірі 50 відсотків призводить до надмірного обмеження права позивача на соціальний захист та достатній життєвий рівень і не забезпечує гарантованого Конституцією України мінімального соціального захисту.

За таких обставин суд вважає доведеними доводи позивача про неправомірність дій державної виконавчої служби щодо здійснення відрахувань із його пенсії у розмірі 50 відсотків.

Окремо суд враховує встановлену матеріалами справи невідповідність між розміром заборгованості, зазначеним органом державної виконавчої служби, та розміром заборгованості, зазначеним у документах Пенсійного фонду України. Зокрема, відповідно до відповіді Фортечного відділу державної виконавчої служби заборгованість позивача станом на червень 2025 року визначена у розмірі 143 169,73 грн, тоді як згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.05.2025 року залишок заборгованості станом на 01.05.2025 року становив 28 699,64 грн.

Наведена розбіжність не була належним чином спростована відповідачем, який письмових заперечень щодо позову не подав та в судовому засіданні обмежився загальним посиланням на правомірність відкриття виконавчих проваджень та здійснення утримань.

За правилами цивільного процесуального законодавства саме сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Відповідачем не надано суду належного обґрунтування законності спірних дій та доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями посадових осіб органу державної виконавчої служби при здійсненні ними владних повноважень, покладається на державу.

При визначенні наявності моральної шкоди суд враховує характер протиправного втручання у права позивача, його тривалість, систематичність, наслідки для позивача, стан його здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю II групи по зору, а його пенсія є єдиним джерелом доходу. Унаслідок здійснення 50-відсоткових відрахувань із пенсії у розмірі 2 725,00 грн позивачу фактично залишається 1 362,50 грн.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача захворювань органів зору та необхідність відповідного медичного нагляду, що підтверджується консультаційним висновком лікаря-офтальмолога від 29.07.2025 року та іншими медичними документами, наданими до суду.

Також суд бере до уваги консультаційний висновок спеціаліста від 23.04.2025 року щодо встановленої у позивача хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості та необхідності слухопротезування.

Зазначені обставини свідчать про особливу вразливість позивача та мають бути враховані судом при визначенні характеру і глибини його моральних страждань.

Суд також враховує тривалість спірних правовідносин, систематичність утримань із пенсії, необхідність позивача звертатися до органу державної виконавчої служби та до суду для захисту своїх прав, а також те, що внаслідок спірних утримань позивач фактично позбавляється значної частини єдиного джерела свого доходу.

Водночас надані медичні документи підтверджують стан здоров`я позивача та необхідність медичного спостереження, але самі по собі не є достатніми для безумовного висновку про те, що конкретне погіршення стану його здоров`я було безпосереднім наслідком саме дій відповідача. Вказана обставина не виключає наявності моральної шкоди, оскільки характер та інтенсивність моральних переживань суд оцінює у сукупності з іншими встановленими обставинами справи.

Пунктами 3 та 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Відсутність доведених наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Суд при цьому бере до уваги, що незаконне втручання стосувалося основного джерела існування позивача — пенсійної виплати, а наслідком такого втручання стало фактичне отримання ним суми, недостатньої для забезпечення гарантованого державою мінімального соціального захисту.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із характеру та тривалості порушення прав позивача, глибини його душевних переживань, його стану здоров`я, тривалості необхідності захисту порушеного права, наслідків протиправних дій для повсякденного життя позивача, а також засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачу внаслідок незаконних дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби дійсно завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Фортечного відділу державної виконавчої служби неправомірними є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими судом доказами.

Доводи відповідача про те, що виконавчі провадження відкриті правомірно, а відрахування 50 відсотків пенсії відповідають законодавству, суд відхиляє, оскільки вони мають загальний характер, не містять належного обґрунтування щодо кожного спірного виконавчого провадження та не спростовують встановлених судом обставин щодо відсутності належної правової підстави для окремих виконавчих проваджень, неналежного повідомлення позивача та фактичного зменшення його пенсійного доходу до суми, нижчої від гарантованого державою мінімального рівня соціального захисту.

Враховуючи вимоги розумності, суд визначає розмір завданої, в зв`язку з його законним звільненням, моральної шкоди в розмірі 20 000, 000 грн.

Таким чином, з урахуванням установлених судом обставин та наведених норм матеріального і процесуального права суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені судом порушення, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання відповідних дій державної виконавчої служби неправомірними та зобов`язання органу державної виконавчої служби усунути допущені порушення і поновити порушені права позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і звільнений від сплати судового збору, суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна про визнання дій виконавчої служби такими, що порушують право позивача та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна щодо стягнення 50% з пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати незаконними дії Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № 32868937 від 05.06.2012 року, ВП № 32868790 від 05.06.2012 року, ВП № 69042556 від 18.05.2022 року, ВП № 70213070 від 03.11.2022 року, ВП № 72545581 від 16.08.2023 року, ВП № 72545874 від 16.08.2023 року, ВП № 72546067 від 16.08.2023 року.

Зобов`язати Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна вирішити питання щодо закриття виконавчих проваджень ВП № 32868937 від 05.06.2012 року, ВП № 32868790 від 05.06.2012 року, ВП № 69042556 від 18.05.2022 року, ВП № 70213070 від 03.11.2022 року, ВП № 72545581 від 16.08.2023 року, ВП № 72545874 від 16.08.2023 року, ВП № 72546067 від 16.08.2023

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна за рахунок коштів Державного бюджету України через Управління по обслуговуванню кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з єдиного казначейського рахунку суму моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення в повному обсязі виготовлене 05.10.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фортечний відділ державної виконавчої служби місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 47, код ЄДРПОУ 34977781.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко