Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/3396/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3396/26

Провадження № 2/344/3570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Бабій О.М.

секретарів Волощук Є.Ю., Семенюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Івано-Франківська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Івано-Франківської міської ради про визнання за нею права власності за набувальною давністю на 3/8 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка зареєстрована та проживає з 06 жовтня 1978 року за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належала позивачці та її сину ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , па праві спільної сумісної власності (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності па житло, видане 23.06.1994 року. Після смерті сина позивачка, як спадкоємець за законом належним чином прийняла спадщину та оформила свідоцтво про право на спадщину за законом віл 24 грудня 2004 року за реєстровим № 1-3789 на 1/4 частини квартири спадкового майна за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності проведена 06.01.2005 року, про що Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації видано витяг про реєстрацію права власності на 1/8 частину нерухомого майна. Таким чином. позивачка стала власницею 5/8 частки квартири Позивачка с пенсіонером, іншого житла не має, з 1978 року зареєстрована та проживає у спірній квартирі, в тому числі в її 3/8 частці, добросовісно, відкрито, безперервно користується нею, проводила у ній ремонти, сплачувала комунальні платежі, займалася її доглядом та утриманням.

Також до спадкоємців за законом на 3/4 частини спадкового майна на дану квартиру, після смерті ОСОБА_6 , окрім позивачки, належали: дружина ОСОБА_7 , 1966 року народження. громадянка НОМЕР_1 , син ОСОБА_8 1987 року народження, громадянин НОМЕР_2 , донька ОСОБА_4 , 1989 року народження, громадянка Росії. Про їх право на 3/4 частини спадкового майна на квартиру та про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом їм не видавалось, вказано у свідоцтві про право па спадщину за законом виданим позивачці 24 грудня 2004 року за реєстровим номером 1-3789.

При цьому, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оформили свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , право на спадщину у встановленому порядку не зареєстрували, виїхавши з України у 1995 році.

Відповідачі не оплачують комунальних послуг, не здійснюють поточний ремонт та усі необхідні дії задля підтримки нерухомого майна в належному стані. А позивачка добросовісно володіє усією квартирою, несе тягар утримання нерухомого майна. оскільки підтримка вказаного майна в належному стані неможлива, якщо здійснювати догляд лише за 5/8 частинами квартири, а відповідачі, в свою чергу, не проявляють жодного інтересу до долі спірного нерухомого майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна трьохкімнатна квартира загальною площею 59,9 кв.м. житловою площею 36.2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (частка власності 3/8, особа померла) та ОСОБА_1 (частка власності 5/8)

Позивачка володіє спірною частиною квартири з 1994 року та з урахуванням вимог ч. 1. ч. 2 ст. 344 ЦК України та Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк давнісного володіння нею спірною часткою квартири становить 25 років. не вчиняли дії, передбачені Законом України «Про міжнародне приватне право» та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993року». Початок 14 квітня 2014 року АТО значно ускладнило взаємовідносини між державами, а 1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-1Х «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» у зв`язку з військовою агресією РФ, яким припинено взаємовідносини із РФ, зокрема щодо правової допомоги у цивільних справах.

13 березня 2026 року від представника відповідача Івано-Франківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому представник зазначає що Івано-Франківська міська рада не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а відтак, такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Позивачка має на меті заволодіти часткою майна, а саме квартирою що розташована у АДРЕСА_1 , оскільки 5/8 частки майна вона є власником, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.01.2005 року, яке додане до матеріалів справи. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивач володіла інформацією щодо спадкоємців іншої частини майна, оскільки це сім`я її померлого сина яка складається з дружини ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 . В матеріалах справи відсутні підстави набуття права власності за набувальною давністю, а також немає офіційної відмови від спадщини спадкоємцями, позивачу відомі спадкоємці після померлого.

23 березня 2026 року представник позивачки надала відповідь на відзив в якому зазначила, що ст. 1299 ЦК України, яка була чинна до 04.08.2013 року, було встановлено, що: якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу); право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Спадкоємцями (відповідачами 1-3) дану норму закону дотримано не було; право власності протягом тривалого періоду (більше 10 років) не було зареєстровано у встановленому на той час законом. Право власності на 3/8 частини квартири на сьогодні також ні за ким не зареєстровано. Жодного інтересу до долі спірного нерухомого майна відповідачі 1-3 не виявляли та не виявляють. Володіння чужим майном позивачкою є безтитульним, тобто володіє вона ним без будь-якої правової підстави. Позивачка добросовісно володіє усією квартирою, несе тягар утримання нерухомого майна, оскільки підтримка вказаного майна в належному стані неможлива, якщо здійснювати догляд лише за 5/8 частинами квартири. Відсутність зареєстрованого права власності на 3/8 частки квартири за будь-ким, не давало можливості позивачці бути обізнаної кому саме належали ці спірні 3/8 частки квартири, яка саме частина квартири (фізично) охоплюється цією часткою, на момент заволодіння нею позивачем. Виділ часток в квартирі в натурі ніколи не проводився.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відзив на позовну заяву не подали, національний оператор поштового зв`язку АТ «Укрпошта» не приймає до відправлення поштову кореспонденцію, адресати якої розташовані в російській федерації.

Представник третьої особи письмові пояснення щодо позову не надав.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судові засідання не з`являлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади, оскільки національний оператор поштового зв`язку АТ «Укрпошта» не приймає до відправлення поштову кореспонденцію, адресати якої розташовані в російській федерації.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що в квартирі з 1982 року проживає позивачка з чоловіком та сином. Відповідачі свідки не знають та їх не бачили. На даний час позивачка проживає в квартирі сама, ніхто крім неї квартирою не цікавиться та не приходить.

Заслухавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачка є власником 5/8 частин квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 23.06.1994 року виданого агентством з приватизації та свідоцтва про право на спадщину від 06.01.2005 року, 1-3789 виданого Першою Івано-Франківською ДНК (т. а.с.16).

Власником 3/8 часини зазначеної вище квартири є син позивачки ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.13).

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

1/4 частину квартири успадкувала позивачка та оформила за собою право власності, а на 3/4 частини квартири свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ще не видано (т.1 а.с.14).

Позивачка проживає у квартирі АДРЕСА_2 , здійснює догляд за нею, сплачує комунальні послуги (т. 1 а.с. 28-103).

Спадкоємці, відповідачі у справі, в квартирі не проживають, право на спадщину не оформили.

В квартирі зареєстрована тільки позивачка, що підтверджується витягом (т.1 а.с.25).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на території України відсутні, в період з 08.11.2017 року по 18.01.2026 року відомості щодо перетину ними кордону України немає, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби (т. 1 а.с.197).

Як вбачається зі спадкової справи відповідачі спадщиною після смерті ОСОБА_6 не цікавляться.

В 1997 році державний нотаріус зверталась до ОСОБА_2 із повідомленням про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_11 (т. 1 а.с.216).

Також в матеріалах нотаріальної справи є довіреність видана ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на представництво її інтересів в нотаріуса під час оформлення спадщини.

Отже, відповідачці ОСОБА_2 було достеменно відомо про відкриття спадщини після смерті чоловіка, але вона своє право на спадкування не реалізувала.

1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-1Х «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» у зв`язку з військовою агресією РФ, яким припинено взаємовідносини із РФ, зокрема щодо правової допомоги у цивільних справах.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України, яка була чинна до 04.08.2013 року, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу); право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадкоємцями (відповідачами 1-3) дану норму закону дотримано не було; право власності протягом тривалого періоду (більше 10 років) не було зареєстровано у встановленому на той час законом порядку.

Право власності на 3/8 частини квартири на сьогодні також ні за ким не зареєстровано. Жодного інтересу до долі спірного нерухомого майна відповідачі 1-3 не виявляли та не виявляють.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не вчиняли дії, передбачені Законом України «Про міжнародне приватне право» та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993року». 1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-1X «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» у зв`язку з військовою агресією РФ, яким припинено взаємовідносини із РФ, зокрема щодо правової допомоги у цивільних справах.

Володіння чужим майном позивачкою є безтитульним, тобто володіє вона ним без будь-якої правової підстави. Позивачка добросовісно володіє усією квартирою, несе тягар утримання нерухомого майна, оскільки підтримка вказаного майна в належному стані неможлива, якщо здійснювати догляд лише за 5/8 частинами квартири.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-п Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Дана правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Позивачка володіє спірною частиною квартири з 1994 року та з урахуванням вимог ч. 1. ч. 2 ст. 344 ЦК України та Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк давнісного володіння нею спірною часткою квартири становить 25 років

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судове засідання у справі було проведено 24 вересня 2026 року, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату оголошення на 05 жовтня 2026 року о 11.00 год.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 328, 344, 1229, ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,–

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Івано-Франківська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності за набувальною давністю на 3/8 частки квартири АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.